ЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ
Фінансова звітність – бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період[1,с 83].
Фінансова звітність – це сукупність форм звітності, складених на основі даних бухгалтерського фінансового обліку. Згідно Національних стандартів бухгалтерського обліку [5] затверджено форми звітності: №1 «Баланс», №2 «Звіт про фінансові результати», №3 «Звіт про рух грошових коштів», №4 «Звіт про власний капітал», і Примітки до звітів, у яких слід розглядати: облікову політику підприємства; не наведену інформацію у фінансових звітах, але яка є обов’язковою за відповідними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку; інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності[5].
Складається фінансова звітність шляхом підрахунку, групування, спеціальної обробки даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією. Метою фінансової звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів як основного джерела фінансової інформації під час прийняття економічних рішень. Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішення повної правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та рух коштів підприємства.
Звітність використовується на підприємствах, в організаціях, установах з метою аналізу господарської діяльності, контролю за виконанням завдань, пошуку резервів скорочення витрат і збитків, формування нових бізнес-планів, прогнозів тощо. Звітність підприємства – це перше джерело, це реклама про його діяльність, яка стала елементом інфраструктури ринкової економіки і засобом комунікації (зв’язку). [4, c. 49].
До користувачів фінансової звітності належать особи, які приймають рішення:
- керівництво підприємства;
- працівники підприємства;
- органи державного управління;
- банки, постачальники та інші кредитори;
- інвестори, власники, замовники. [6, c. 5].
Фінансова звітність, складена згідно з Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, задовольняє інформаційні потреби, що є загальним для всіх користувачів.
Досліджуючи проблему реформування бухгалтерського обліку відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності встановлено, що невирішеними є проблеми методологічного та організаційного характеру. До них відносяться вибір варіанту регулювання бухгалтерського обліку в країні: державного або професійного. Цей вибір залежить від рівня економічного розвитку країни, соціально-політичної ситуації, національних традицій. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” не дає відповіді на питання в чому суть змісту державного регулювання бухгалтерського обліку, визначення “об’єкту”, “суб’єкту” складових, що входять до Національної системи бухгалтерського обліку, яка їх підпорядкованість, взаємозв’язок. Відсутні також єдині підходи до реформування бухгалтерського обліку у різних галузях національної економіки України.
Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України схвалені такі поправки до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”:
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке забезпечує:
1. проведення державної політики у сфері бухгалтерського обліку; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності на єдиних методологічних засадах для всіх юридичних осіб;
2. затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти з ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;
3. затверджує Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та фінансової звітності у державному секторі та розробляє концепцію побудови Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі,
4. затверджує нормативно-правові акти з питань регулювання облікової політики суб’єктів державного сектору;
5. координує діяльність центральних органів виконавчої влади (зокрема державних цільових фондів та Державного казначейства України) у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності, а також регулювання облікової політики суб’єктів державного сектора та погоджує їх нормативно-правові акти з цих питань [6, с. 33–34].
У різних країнах використовуються різні межі застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності. У деяких країнах Міжнародні стандарти фінансової звітності застосовуються юридичними країнами, зокрема малими та середніми підприємствами, а в інших країнах Міжнародні стандарти фінансової звітності застосовуються лише для здійснення консолідованих фінансових звітів.
Міжурядовою робочою групою експертів ООН (ISAR) було визнано особливі потреби фінансової звітності малих та середніх підприємств. З цією метою у 2003 році Міжурядовою робочою групою експертів ООН було видано інструкції для двох рівнів малих та середніх підприємств — рівень SMEGA2 та 3. У середині лютого 2007 року було видано проект Положення про Міжнародні стандарти фінансової звітності для малих та середніх підприємств [6, c. 49].
Формування фінансової звітності відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності є одним із важливих кроків, що відкриває підприємствам України можливості приєднання до міжнародних ринків капіталу. Звітність сформована на Міжнародних стандартах фінансової звітності відрізняється високою інформативністю і корисністю для користувачів; дозволяє значно скоротити час та ресурси необхідні для розробки нових національних правил звітності.
Отже, перехід від національних до міжнародних стандартів фінансової звітності повинен бути поступовим і ціле направленим процесом, тобто щоб невідповідність української системи бухгалтерського обліку усувалась послідовно відповідно до потреб ринкової економіки без порушення цілісності цієї системи. Складання фінансової звітності за діючими національними стандартам фінансової звітності можливе для підприємств, звітність яких не повинна оприлюднюватися. Міжнародні стандарти фінансової звітності – це набір узгоджених правил послідовного представлення фінансових результатів та фінансового стану підприємства. Фінансова звітність достовірно представляє фінансовий стан підприємства, яка складена у відповідності до Міжнародних стандартів фінансової звітності.
На теперішній час питання переходу українських компаній на Міжнародні Стандарти Фінансової Звітності набуло надзвичайну актуальність. Вже сьогодні Міныстерство фынансів поступово вносить зміни до Національних стандартів, наближуючи їх до міжнародних. Впровадження МСФО дозволяє вдосконалювати внутрішню систему управління підприємством за рахунок використання єдиних методик обліку з метою управління господарською діяльністю, а також підвищити конкурентоспроможність компанії за рахунок забезпечення надійною та прозорою інформацією зацікавлених користувачів. [5, c. 2].
1.Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку. – Ж., 2000. - 640 с.
2. Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік. – К., 2003. – 628 с
3. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку. – К., 2004. – 447 с.
4. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку. - К., 2000. - 196c.
5. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99.
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1—25, затверджені наказом Міністерства фінансів України.
УДК 657.471
Денисюк А.О., ст. гр. ОАм-51
Науковий керівник: Сидоренко Р.В., к.е.н., доцент
Луцький національний технічний університет