Стаття 3. Регулювання трудових вiдносин
ЗМІСТ
Глава I: Загальнi положення
Глава II: Колективний договiр
Глава III: Трудовий договiр
Глава III-А: Забезпечення зайнятостi вивiльнюваних працiвникiв
Глава IV: Робочий час
Глава V: Час вiдпочинку
Глава VI: Нормування працi
Глава VII: Оплата працi
Глава VIII: Гарантiї i компенсацiї
Глава IX: Гарантiї при покладеннi на працiвникiв матерiальноЇ вiдповiдальностi за шкоду, заподiяну пiдприємству, установi, органiзацiї
Глава X: Трудова дисциплiна
Глава XI: Охорона працi
Глава XII: Праця жiнок
Глава XIII: Праця молодi
Глава XIV: Пiльги для працiвникiв, якi поєднують роботу з навчанням
Глава XV: Iндивiдуальнi трудовi спори
Глава XVI: Професiйнi спiлки. участь працiвникiв в управлiннi пiдприємствами, установами, органiзацiями
Глава XVI-А: Трудовий колектив
Глава XVII: Загальнообов'язкове державне соцiальне страхування та пенсiйне забезпечення
Глава XVIII: Нагляд i контроль за додержанням законодавства про працю
Глава I: Загальнi положення
Стаття 1. Завдання Кодексу законiв про працю України
Кодекс законiв про працю України регулює трудовi вiдносини всiх працiвникiв, сприяючи зростанню продуктивностi працi, полiпшенню якостi роботи, пiдвищенню ефективностi суспiльного виробництва i пiднесенню на цiй основi матерiального i культурного рiвня життя трудящих, змiцненню трудової дисциплiни i поступовому перетворенню працi на благо суспiльства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Законодавство про працю встановлює високий рiвень умов працi, всемiрну охорону трудових прав працiвникiв.
Стаття 2. Основнi трудовi права працiвникiв
Право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою працi не нижче встановленого державою мiнiмального розмiру, - включаючи право на вiльний вибiр професiї, роду занять i роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятостi населення, сприяє працевлаштуванню, пiдготовцi i пiдвищенню трудової квалiфiкацiї, а при необхiдностi забезпечує перепiдготовку осiб, вивiльнюваних у результатi переходу на ринкову економiку.
Працiвники реалiзують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на пiдприємствi, в установi, органiзацiї або з фiзичною особою. Працiвники мають право на вiдпочинок вiдповiдно до законiв про обмеження робочого дня та робочого тижня i про щорiчнi оплачуванi вiдпустки, право на здоровi i безпечнi умови працi, на об'єднання в професiйнi спiлки та на вирiшення колективних трудових конфлiктiв (спорiв) у встановленому законом порядку, на участь в управлiннi пiдприємством, установою, органiзацiєю, на матерiальне забезпечення в порядку соцiального страхування в старостi, а також у разi хвороби, повної або часткової втрати працездатностi, на матерiальну допомогу в разi безробiття, на право звернення до суду для вирiшення трудових спорiв незалежно вiд характеру виконуваної роботи або займаної посади, крiм випадкiв, передбачених законодавством, та iншi права, встановленi законодавством.
Стаття 2-1. Рiвнiсть трудових прав громадян України
Україна забезпечує рiвнiсть трудових прав усiх громадян незалежно вiд походження, соцiального i майнового стану, расової та нацiональної приналежностi, статi, мови, полiтичних поглядiв, релiгiйних переконань, роду i характеру занять, мiсця проживання та iнших обставин.
Стаття 3. Регулювання трудових вiдносин
Законодавство про працю регулює трудовi вiдносини працiвникiв усiх пiдприємств, установ, органiзацiй незалежно вiд форм власностi, виду дiяльностi i галузевої належностi, а також осiб, якi працюють за трудовим договором з фiзичними особами.
Особливостi працi членiв кооперативiв та їх об'єднань, колективних сiльськогосподарських пiдприємств, селянських (фермерських) господарств, працiвникiв пiдприємств з iноземними iнвестицiями визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантiї щодо зайнятостi, охорони працi, працi жiнок, молодi, iнвалiдiв надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.