ТЕМА 3. Принципи кримінального процесу

 

Завдання для самостійної роботи

Час– 10 годин.

Опорні поняття:принципи, основи кримінального процесу, загальноправові, міжгалузеві, галузеві принципи

Після прослуховування лекції за темою: „Поняття, значення та система принципів кримінального процесу” необхідно поглибити та закріпити набуті знання під час самостійної роботи. До переліку екзаменаційних білетів входять наступні питання, відповіді на які необхідно знайти, працюючи з рекомендованою навчальною літературою та нормативно-правовими актами:

1.Поняття, значення і класифікація принципів криміналь­но-процесуального права.

2.Характеристика загальноправових принципів.

3.Характеристика міжгалузевих принципів.

4.Характеристика галузевих принципів.

Методичні рекомендації

Готуючись до першого питання, слухачі повинні знати що, принципи кримінально-процесуального права— це закріплені в правових нормах вихідні положення, що відбивають панівні в дер­жаві політичні та правові ідеї і визначають сутність організації і діяльності компетентних державних органів щодо порушення, досудового слідства і судового розгляду кримінальних справ.

Ознаки принципів кримінально-процесуального права:

1) вони втілені у формі правових норм. Не можна вважати прин­ципами ті наукові та політичні ідеї, що не дістали відображення у нормах права;

2) норми-принципи є не вивідними, а навпаки — із них виводяться всі інші норми кримінально-процесуального права (які перебувають "під нормами-принципами");

3) вони є найзагальнішими, фундаментальними правовими поло­женнями;

4) на їх основі побудована і діє вся кримінально-процесуальна система (ця ознака принципів характеризує процес із середини);

5) вони характеризують кримінальний процес у цілому — ззовні;

6) норми-принципи діють на всіх або на більшості стадій кримі­нального процесу і обов'язково в його центральній стадії — судовому розгляді кримінальної справи;

7) порушення одного принципу, як правило, призводить до по­рушення інших принципів і тим самим до порушення законності при провадженні у кримінальній справі;

8) недотримання хоча б одного принципу спричиняє скасування прийнятих у справі рішень та інші негативні наслідки.

Значення принципів кримінально-процесуального права полягає в тому, що вони є:

1) гарантією дотримання прав і законних інтересів особи в кри­мінальному процесі;

2) гарантією прийняття законних і обґрунтованих рішень у
кримінальній справі;

3) вихідними положеннями для тлумачення окремих кримі­нально-процесуальних норм;

4) засобом, завдяки якому досягається упорядкованість у розв'язанні питань, щодо яких є прогалини в праві, та у випадках застосування кримінально-процесуального права за аналогією;

5) підґрунтям для вирішення всіх суперечностей, що виникають
під час провадження у кримінальній справі.

В процесуальній літературі залежно від певних ознак принципи кримінально-процесуального права поділяють на кілька груп.

За юридичною силою джерела, в якому їх закріплено:

• конституційні — в Конституції України (головним чином у розділі 2 та в ст. 129);

• спеціальні (інші) — в інших законах, передусім у КПК.

Залежно від поширеності на функціональні частини кримінально-процесуальної діяльності розрізняють принципи:

• обвинувачення (переслідування);

• захисту;

• правосуддя (вирішення справи).

Залежно від поширеності на галузі права принципи поділяють на:

• загальноправові, тобто ті, що діють у всіх галузях права (наприк­лад принцип законності), але виявляються з певними особливостями в кримінально-процесуальному праві;

• міжгалузеві — діють у кількох галузях права (наприклад принцип змагальності) і також по-особливому — в кримінально-процесуаль­ному праві;

• галузеві — діють лише в межах кримінального процесу (наприк­лад принцип забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, під­судному права на захист).

Під час підготовки до другого запитання слід звернути увагу на те, що до загальноправових принципів відносяться:

- принцип законності (стаття 58 та п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України, статті 2, 5, 15 КПК);

- принцип державної мови судочинства (стаття 10 Конституції України; ст. 19 КПК; статті 3 і 18 Закону України від 28 жовтня 1989 р. „Про мови в Українській РСР”; ст. 10 Закону України від 7 лютого 2002 р. „Про судоустрій України”);

- принцип забезпечення права людини на свободу та особисту не­доторканність (стаття 29 Конституції України, ст. 14 КПК,ч. 1 ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права);

- принцип забезпечення недоторканності житла (стаття 30 Конституції України, ст. 14-1 КПК);

- принцип забезпечення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, банківських вкладів і рахунків (стаття 31 Конституції України; ст. 14-1 КПК; ст. 6 Закону України від 4 жовтня 2001 р. "Про поштовий зв'язок"; ст. 9 Закону України від 18 листопада 2003 р. "Про телекомунікації").

- принцип поваги до честі та гідності особи, невтручання в її особисте та сімейне життя (статті 3 і 28 Конституції України, ст. 3 Конвенції про захист прав і основних свобод людини);

Готуючись до третього навчального питання, слухачі повинні усвідомити, що до міжгалузевих принципів відносяться:

- принцип змагальності (стаття 7 Загальної декларації прав людини, ст. 14 Міжнародно­го пакту про громадянські і політичні права, ст. 24 і п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 16-1 КПК);

- принцип диспозитивності (Пункт 4 ч. 3 ст. 129, ч. 1 ст. 63 Конституції України, ст. 16-1 КПК);

Протягом підготовки до четвертого запитання необхідно розібрати суть таких галузевих (суто кримінально-процесуальних) принципів:

- принцип публічності (ст. 4 КПК);

- принцип презумпції невинуватості (Частина 1 ст. 62 Конституції України; ч.2 ст. 15 КПК);

- принцип забезпечення підозрюваному, обвинуваченому під­судному права на захист (частини 1 та 2 ст. 59, ч. 2 ст. 63, п. 6 ч. 3 ст. 129 Конституції України; ст. 21 КПК; ст. 5 Закону України "Про міліцію"; статті 9, 12, 21 Закону України "Про попереднє ув'язнення").

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає суть принципу кримінального процесу? Його поняття?

2. У чому полягає практичне значення принципів процесу?

3. Як класифікуються принципи кримінального процесу?

4. Які принципи кримінального судочинства закріплені в Конституції України?

5. У чому полягає суть принципу публічності (офіційності) кримінального процесу?

6. Чи знає кримінальний процес України обмеження при­нципу публічності?

7. У чому полягає суть принципу рівності громадян перед законом і судом?

8. В яких випадках принцип гласності судочинства обме­жується?

9. У чому, на вашу думку, переваги змагального процесу?

10. Що означає встановлення об'єктивної істини в справі?

11. Якою є формула презумпції невинуватості обвинуваченого?

12. Що означає право на захист від обвинувачення? Хто його здійснює в кримінальному процесі?

13. Чи допускається проведення судочинства не держав­ною (не українською) мовою?

14. На чому ґрунтується оцінка доказів у справі?

15. Які органи здійснюють правосуддя у кримінальній спра­ві в Україні?

16. Які, на вашу думку, положення кримінально-процесу­ального закону, крім перелічених у плані занять, слід та­кож віднести до принципів кримінального процесу?

Задачі і завдання

1. Слідчим Галицького відділу внутрішніх справ м. Львова була порушена кримінальна справа за ознаками ч. 1 ст. 185 КК України. Під час розслідування було встановлено, що Пилипчук, повертаючись із футбольного матчу, в трамваї здійснив крадіжку грошей у громадянки Матвієнко. Цього ж вечора він завдав побоїв і заподіяв легкі тілесні пошкодження, з коротко­часним розладом здоров'я глухонімій громадянці Мисник за те, що вона відмовилася піти з ним в кіно.

Встановивши дійсні обставини справи, слідчий пред'явив Пилипчуку обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 125 КК України. Однак через 5 днів грома­дянки Матвієнко і Мисник звернулися до слідчого з заявами, в яких просили не притягати Пилипчука до кримінальної від­повідальності, враховуючи його молодий вік.

Слідчий клопотання потерпілих відхилив, мотивуючи тим, що справа була порушена за ознаками двох злочинів, а не од­ного і що розслідування її фактично закінчене.

Рішення слідчого було оскаржене потерпілими прокуророві.

- Яке рішення повинен прийняти прокурор за скаргами потерпілих?

- Чи зміниться правова ситуація, якщо кримінальна спра­ва за фактом вчинення обох злочинів буде порушена не слідчим, а прокурором?

 

2. Оперуповноважений карного розшуку Петренко одер­жав інформацію про те, що на квартирі у громадянина Усенка незаконно зберігаються наркотичні засоби в особливо великих розмірах (ч. 3 ст. 307 КК). Побоюючись за те, що наркотичні за­соби будуть швидко передані на продаж, він вирішив їх вилу­чити. Прибувши на квартиру Усенка, оперуповноважений встановив, що господарів удома немає. Двері йому відчинив малолітній син Усенка. Оперуповноважений запросив двох сусідів на сходовому майданчику як понятих, зайшов з ними до квартири Усенка і провів там обшук. Під час обшуку було виявлено 200 грамів макової соломи і чотири упаковки кофеї­ну, про що було відзначено у протоколі обшуку, який підписали всі присутні під час обшуку. На підставі протоколу обшуку була порушена кримінальна справа.

- Чи були порушені принципи кримінального процесу? Якщо так, то які. Розкрийте їх зміст.

 

3. Під час апеляційного розгляду кримінальної справи судова колегія Закарпатського апеляційного суду дійшла висновку, що вирок Виноградівського районного суду слід скасувати, а справу повернути на новий розгляд у стадію судового розгляду. Підставою для цього рішення були такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що засуджений Гофінгер є угорцем за національністю і українською та російською мова­ми володіє недосконало. Копія ж обвинуваченого висновку була йому вручена російською мовою. В справі є письмове кло­потання засудженого, яким він просив суд, щоб захист його інтересів у суді було доручено адвокатові Гриці, який доскона­ло володіє угорською мовою. Суд, відмовивши в задоволенні клопотання засудженому, лише через 3 дні призначив захис­ником адвоката Дудку. Останній угорську мову знав недоско­нало, і коли засуджений про це дізнався, то відмовився від показань у суді і від захисника.

- Чи були допущені порушення принципів кримінального процесу на досудовому розслідуванні?

- Чи були порушені принципи кримінального процесу в суді?

 

4. Під час розгляду справи про обвинувачення Мацюка в злочині, передбаченому ст. 115 КК України, свідки в судовому засіданні дали такі показання. Свідок Гец показав, що після того, як Мацюк схопив потерпілого Пилипчука за горло і почав його душити, останній вирвався і, пробігши 25-30 метрів, упав. Такі ж показання дав свідок Крутяков. Свідок Марченко показав, що в той момент, коли Пилипчук вирвався від Мацю­ка і побіг, його наздогнав Веремчук і завдав кількох ударів штахетом. Після цього Пилипчук впав і більше не підводився.

Два інші свідки пояснили, що вони на місці бійки не були, але,
йдучи вулицею, побачили людину, яка лежала на тротуарі, підняли її і повезли до лікарні. Як пізніше з'ясувалося, це був Пи­липчук. Вони були при огляді потерпілого лікарем і чули, як останній, обстежуючи хворого, сказав: «Ще одна жертва ін­фаркту». Свідок Власов, який був очевидцем події, виїхав не­відомо куди і своїх показань не давав.

З висновку судово-медичної експертизи, який є у справі, вбачається, що смерть Пилипчука настала від асфіксії. Суд визнав Мацюка винним у тому, що він схопив Пилипчука за горло і задушив його.

- Порушення яких принципів кримінального процесу при­пустився суд?

- З'ясуйте суть цих принципів.

5.Сімнадцятирічний Фесюк і двадцятирічний Раєвський здійснили крадіжку продуктів з складу магазину м. Львова на суму 2 108 грн, і їм було пред'явлено об­винувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 КК
України. Пред'явлення обвинувачення Фесюкові слідчий провів у присутності захисника — адвоката Зайди. Коли Раєв­ський довідався про це, він порушив клопотання, щоб йому також негайно дозволили запросити адвоката як захисника. У клопотанні Раєвський зазначив, що в нашій країні всі грома­дяни рівні перед законом і судом. Слідчий поставив його в нерівне положення з Фесюком, чим допустив порушення зако­ну. Слідчий відмовив у задоволенні клопотання, мотивуючи це тим, що Раєвський є повнолітнім, а в таких випадках участь за­хисника не є обов'язковою.

- Чи обґрунтовані вимоги обвинуваченого Раєвського?

- У чому полягає принцип рівності громадян перед зако­ном і органом, що веде процес?

- Чи порушив слідчий право на захист Раєвського?

 

6.Скасувавши вирок суду, яким комбайнера Микитку було засуджено за здійснення крадіжки 10 центнерів зерна на два роки позбавлення волі, судова палата в кримінальних справах Волинського апеляційного суду у своїй ухвалі вказала: «...Ра­йонний суд не врахував при винесенні вироку, що комбайнер Микитка є сумлінним виробничником, що правління колектив­ного господарства «Зоря» просило суд не позбавляти його волі... Районному судові під час нового розгляду необхідно врахувати вказані обставини і обрати Микитці міру покарання, не пов'я­зану з позбавленням волі...».

Зробіть правовий аналіз описаної ситуації. Оцініть дії апе­ляційного суду з точки зору принципів кримінального процесу.

 

7. 8 жовтня у районному суді м. Львова розглядалася справа про обвинувачення учня 9-го класу Семенова Петра у вчиненні крадіжки з кіоску. В судове засідання прийшли класний ке­рівник Петра і п'ять учнів його класу, щоб бути присутніми на засіданні, а пізніше обговорити процес з усіма учнями класу. Головуючий в справі суддя Заніздра запропонував учням зали­шити зал судового засідання, вказавши, що закон не дозволяє неповнолітнім бути присутніми на судовому засіданні. Клас­ний керівник заперечила головуючому, заявивши, що згідно з законом будь-який судовий процес є відкритим і кожний гро­мадянин незалежно від віку може бути присутнім при розгляді кримінальної справи.

- Який принцип кримінального процесу був в основі дис­кусії класного керівника і судді?

- Вирішіть спір відповідно до вимог процесуального закону.

 

8. Розглядаючи кримінальну справу Буряка за ч. 1 ст. 296 КК України, суд встановив, що підсудний вчинив злочин у день свого 18-річчя. Оскільки справа слухалася з участю прокурора, а підсудний захисника не мав, то суд викликав адвоката юри­дичної консультації і запропонував йому взяти захист підсуд­ного. Однак Буряк категорично, спочатку усно, а потім і в письмовій заяві, відмовився від захисника. Він заявив, що здійснювати захист буде сам і сторонньої допомоги не потре­бує. Суд задовольнив клопотання підсудного.

- У чому полягає суть принципу забезпечення обвинуваче­ному права на захист?

- Чи правильно вчинив суд, задовольнивши клопотання підсудного?

- Чи змінилася б ситуація, коли б підсудний мав 25 років?

 

9. З'ясувавши думку учасників процесу, суд виніс ухвалу такого змісту: «Беручи до уваги, що всі свідки, які не з'явилися до суду, допитані під час досудового розслідування, показання є в справі і їх можна зачитати в судовому засіданні, а також те, що причина неявки свідків є поважною, суд вважає можливим продовжувати розгляд справи».

Суд розглянув справу і постановив обвинувальний вирок. Чи допустив суд порушення основних начал кримінального процесу?

Якщо так, то яких? У чому полягає їх суть?

 

10. У районному суді розглядалася справа про обвинува­чення Грушовського в злочині, передбаченому ч. 2 ст. 185 КК України. Справа слухалася 5 жовтня, але не була закінчена у зв'язку з захворюванням захисника підсудного, і головуючий оголосив перерву до наступного дня. 6 жовтня судовий розгляд справи був закінчений і суд постановив обвинувальний вирок.

В апеляційній скарзі на вирок суду захисник засудженого просив апеляційний суд пом'якшити міру покарання. На його думку, суд не врахував низки пом'якшуючих обставин і це ста­лося тому, що після оголошення перерви 5 жовтня він розгля­дав цивільні справи. Втомлені судді на другий день не звернули уваги на згадані обставини. Потерпілий у своїх запе­реченнях на апеляцію стверджував, що вирок суду є законним і справедливим. Та обставина, що суд під час перерви розгля­дав інші справи, не може вплинути на вирішення кримінальної справи, оскільки ті справи були не кримінальні, а цивільні.

- Як має вчинити апеляційна інстанція?

- Чи відомий кримінальному процесу України принцип безперервності судового розгляду?

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

1.Конституція України: статті 10, 29, 30, 31, 129.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України (КПК): статті 14-22.

3. Коваленко Є.Г. Маляренко В.Т. Кримінальний процес України: Підручник / 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – С. 44-76.

4. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 42-73.

5. Назаров В.В., Омельяненко Г.М. Кримінальний процес України: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, доп. і переробл. – К.: Атіка, 2007. – С. 31-75.

6.Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 5-е вид., доп. і перероб. – К.: А.С.К., 2007. – С. 79-118.

7. Лобойко Л.Н. Уголовно-процессуальное право: Учебное пособие: курс лекций. – Х.: Одиссей. – 2007. – С. 49-84.

8. Кримінальний процес України: Підруч. для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / Ю.М. Грошевий, Т.М. Мірошниченко, Ю.В. Хоматов та ін.; За ред. Ю.М. Грошевого та В.М. Хотенця. – Харків: Право, 2000. – С. 52-79.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1.Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р.

2. Конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4 листопа­да 1950 р. // Офіційний вісник України. — 1998. — № 13. — С. 270.

3. Звід принципів захисту всіх осіб, підданих затриманню або арешту в будь-якій формі, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 9 грудня 1988 р. // Негодченко О. В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ: Монографія. — Дніпропетровськ, 2002.

4. Закон України від 23 грудня 1997 р. "Про Уповноваженого Верхов­ної Ради України з прав людини" // Відомості Верховної Ради України. — 1998. - №20. – Ст. 99.

5.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні право­суддя" // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973-2004): Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка. — К., 2004.

6.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 8 "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві" // Постанови Пленуму Верховного Суду Ук­раїни у кримінальних справах (1973-2004): Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка. — К., 2004.

7. Васильєв Л. Три попытки нормативного закрепления презумпции невиновности // Законность. — 2004. — № 2.

8. Гриненко А. В., Кожевников Г. К., Шумилин С. Ф. Принцип пре­зумпции невиновности и его реализация в досудебном уголовном про­цессе. — Харьков, 1997.

9. Добровольская Т. Н. Принципы советского уголовного процесса. (Воп­росы теории и практики). — М., 1971.

10. Кобликов А. С. Законность — конституционный принцип советского уголовного судопроизводства. — М., 1979.

11. Колодій А. М. Принципи права України. — К., 1998.

12. Ларин А. М. Презумпция невиновности. — М., 1982.

13. Лобойко Л. М. Поняття принципу диспозитивності в кримінальному процесі // Вісник Академії правових наук України. — 2003. — № 4 (35).

14. Лобойко Л. М. Принцип диспозитивності в кримінальному процесі України: Монографія. — Дніпропетровськ, 2005.

15. Лобойко Л. М. Структура принципу диспозитивності в криміналь­ному процесі // Вісник Луганської академії внутр. справ імені 10-річчя незалежності України. — 2003. — № 2.

16. Маляренко В. Т. Конституційні засади кримінального судочинства. - К., 1999.

17. Маляренко В. Т. Про публічність і диспозитивність у криміналь­ному судочинстві України та їх значення // Вісник Верховного Суду Ук­раїни. - 2004. — № 7.

18. Мірошніченко Т. М. Принципи кримінального процесу // Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку. — Харків, 1995.

19. Михеенко М. Конституційні принципи кримінального процесу // Вісник Академії правових наук України. — 1997. — № 2 (9). — С. 100— 112.

20. Ромовська 3. Вважатися чи бути невинним? Погляд цивіліста на проблеми Кримінально-процесуального кодексу // Закон і бізнес. — 2003. — 9 серпня (№ 32).

21. Стецовский Ю. И., Ларин А. М. Конституционный принцип обес­печения обвиняемому права на зашиту. — М., 1988.

22. Тертишник В. М. Концептуальна модель системи принципів кримі­нального процесу // Юрид. вісник України. — 2001. — 1—7 лютого (№ 5).

23. Трагнюк Р. Принципи і стандарти захисту учасників кримінального судочинства у міжнародних документах // Право України. — 2002. — № 8.

24. Шишкін В. Змагальність — принцип судочинства в демократично­му суспільстві // Право України. — 1999. — № 12.

25.Шишкін В. Диспозитивність — принцип судочинства // Право Ук­раїни. - 1999. - № 6.