Об'єкти та зміст правовідносин
Об'єкт правовідносин -це те реальне благо, на використання або охорону якого спрямовані суб'єктивні права і юридичні обов'язки.
Розрізняються наступні види об'єктів:
1. Об’єкти права власності (речі) –предмети матеріального світу, що мають просторові межі чи грошовий еквівалент.
2. Об’єкти зобов’язального права (поведінка) –дії або бездіяльність, а також результати діяння.
3. Об’єкти авторського права (предмети духовної творчості) –витвори мистецтва, науки, культури.
4. Особисті немайнові блага –ім'я, честь, гідність.
Зміст правовідносин має двоїстий характер. Розрізняють юридичний і фактичний зміст.
Юридичний зміст правовідносин –це можливість певних дій управомоченої особи, а також необхідність певних дій або необхідність утриматися від певних дій зобов'язаної особи, а фактичний зміст –самі дії, у яких реалізуються права й обов'язки. 68
Таким чином, юридичний зміст правовідносин – це суб'єктивні права і юридичні обов'язки.
Суб'єктивне право –це передбачена для управомоченої особи з метою задоволення її інтересів міра можливої поведінки, забезпечена юридичними обов'язками інших осіб.
Юридичний обов'язокє запропонована зобов'язаній особі і забезпечена можливістю державного примусу міра необхідної поведінки, якій вона повинна слідувати в інтересах управомоченої особи.
Юридичні факти, презумпції і фікції
Юридичний факт –конкретна життєва обставина, із настанням якої норма права пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Класифікація юридичних фактів:
I. За вольовою ознакою.
1. Події – це юридичні факти, що не залежать від волі та свідомості особи.
2. Діяння – це юридичні факти, що залежать від волі та свідомості особи.
а) Дії – це юридичні факти, що залежать від волі та свідомості особи і виражаються в активній поведінці.
б) Бездіяльність – це юридичні факти, що залежать від волі та свідомості особи і виражаються в пасивній поведінці.
II. За правовими наслідками.
1. Правостворюючі. Конкретна життєва обставина, із настанням якої норма права пов'язує виникнення правовідносин.
2. Правозмінюючі. Конкретна життєва обставина, із настанням якої норма права пов'язує зміну правовідносин.
3. Правоприпиняючі. Конкретна життєва обставина, із настанням якої норма права пов'язує припинення правовідносин.
III. За юридичною природою.
1. Правомірні.
а) юридичні акти – зовні виражені рішення людей, спрямовані на досягнення правового результату. 69
б) юридичні вчинки – фактична поведінка людей, що складають зміст реальних життєвих відносин.
2. Неправомірні.
а) Злочини – юридичні факти, що караються в кримінальному порядку (вбивство).
б) Проступки – юридичні факти, що не караються в кримінальному порядку (прогул).
Презумпція –припущення про факт, існування або відсутність якого передбачається встановленим або не встановленим.
Розрізняються презумпції:
I. За сферою дії.
1. Загальноправові.
2. Міжгалузеві.
3. Галузеві.
4. Правових інститутів.
II. За можливістю спростування.
1. Незаперечні.
2. Спростовні.
Правова фікція –фактично неіснуюче положення, що має юридичне значення в силу того, що право визнає його існуючим.
Так, в українському законодавстві, днем смерті громадянина, оголошеного мертвим, вважається день набуття законної сили рішення суду про оголошення його мертвим.
Тема 8. Система права і законодавства
Система права
Система права –це внутрішня структура права, що відображає об'єднання і диференціацію юридичних норм.
Існує декілька класифікацій системи права:
I. З точки зору генетичного підходу.
1. Приватне – спрямоване на задоволення потреб і захист інтересів окремих осіб (цивільне, трудове, сімейне право).
2. Публічне – охороняє загальні інтереси держави (конституційне, адміністративне, кримінальне право).
II. З точки зору історичного підходу.
1. Звичаєве (традиційне) право. Сукупність звичаїв, що регулюють певну галузь права.
2. Прецедентне право. Сукупність юридичних (як правило, судових) прецедентів, що регулюють ту чи іншу галузь права.
3. Договірне право. Сукупність нормативних (як правило міжнародних) договорів, що регулюють певну галузь права (як правило, міжнародне право).
4. Право законів (кодифіковане, статутне, декретне право). Сукупність норм права, що закріплені в нормативно-правових актах, які регулюють певну галузь права.
III. З точки зору предмету і методу правового регулювання.
1. Галузі– сукупність правових норм, що регулюють певну сферу суспільних відносин.
а) Профілюючі галузі: конституційне, цивільне, адміністративне, кримінальне, кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне право. Як правило, характеризуються чітким предметом та методом правового регулювання.
б) Спеціальні галузі: сімейне, трудове, фінансове, виправно-трудове право і право соціального забезпечення. Спеціальні галузі виділилися з профілюючих: сімейне – з цивільного, фінансове – з адміністративного тощо.
в) Комплексні галузі: аграрне право, господарське право, екологічне право. Багато авторів вважає, що комплексних галузей не існує, є лише комплексна система законодавства. На противагу їм інші наполягають, що комплексні галузі поєднують у собі предмет та методи профілюючих чи спеціальних галузей. Так, наприклад, господарське право поєднує у собі методи адміністративного та цивільного права.
2. Підгалузі– сукупність однорідних інститутів права, що регулюють більш вузьку, ніж галузь, групу суспільних відносин (податкове право – підгалузь фінансового права; авторське право – підгалузь цивільного права тощо).
3. Інститути– частина галузі права, що складається з норм, які впливають на певний вид однорідних суспільних відносин.
а) галузеві (інститут дарування) і міжгалузеві (інститут договору). 71
б) регулятивні (інститут купівлі-продажу) і охоронні (інститут цивільно-правової відповідальності).
в) матеріальні (інститут спадкування) і процесуальні (інститут притягнення до кримінальної відповідальності).
Система законодавства
Під системою законодавстварозуміють сукупність нормативно-правових актів, у яких об'єктивуються внутрішні змістовні і структурні характеристики права.
Залежно від основи можна виділити наступні системи законодавства:
1. Горизонтальна –галузева структура системи законодавства, що обумовлена предметом правового регулювання – фактичними суспільними відносинами. На основі цього критерію з’являються галузі законодавства, що відповідають галузям системи права (трудове законодавство – трудове право).
2. Вертикальна –ієрархічна структура системи законодавства, що відображає ієрархію органів державної влади і нормативно-правових актів за їх юридичною чинністю (Конституція закони підзаконні акти).
3. Комплексна– складається в залежності від об'єкту правового регулювання і системи державного управління (транспортне законодавство).