Інформаційні і психологічні операції
Створення основ інформаційної боротьби з противником по замовленню Ради Безпеки Російської Федерації (1985) - гіркий цосвід першої Чеченської війни. Нині термін "інформаційна війна" часто замінюють на терміни "інформаційна операція", "психологічна війна" на "психологічна операція". Наприклад, гучномовці, відстань дії яких сягає шести кілометрів, використовувалися росіянами у боротьбі з Чеченськими повстанцями.
Насправді ж психологічна операція (психологічна війна) передбачає тільки психологічний вплив. А інформаційна війна (інформаційна операція) крім психологічної складової впливу включае і дії, спрямовані на фізичне (технічне) руйнування інформаційних систем противника (військові або технічні засоби пошкодження телерадіостанцій, виведення з ладу кабельних чи супутникових комунікацій, "комп'ютерні війни", "вірусні війни" тощо).
Інформаційну війну можна розглядати як суму комунікативних технологій для впливу на масову свідомість з короткотривалими, так і довготривалими цілями. Вона включає такі типи інформаційними зброї як способи передачі неправдивої (недостовірної) або викривленої інформації. Мова йде про суттєву зміну картини світу, що передбачає рішуче інформаційне вторгнення, війну компроматів. Це нагадує "зсув" комп'ютерної програми. Тут мають використовуватися методи копіітивної психології (когнітивної психотерапії), за допомого'ю яких можна викликати активізацію таких психологічних ефектів як "програма виживання", "сигнал безпеки", "сигнал небезпеки" і т.д.
Наприклад, психологічні операції, які спрямовані на схиляння військового противника до дезертирства. Але це можливо тільки за допомогою оперування достовірною або ж недостовірною інформацією. Крім того, в активі "оператора" є третя категорія інформації - так звані сумнівні відомості, які він намагається "перевести" в розряд достовірних відомостей.
Постіндустріальні країни у порівнянні з аграрними чи індустріальними мають значно потужнішу інформаційну структуру, що робить їх сильнішими в галузі інформаційного впливу. Однак останні можуть також планувати і впроваджувати свої власні дії для впливу на постіндустріальні держави. І тоді говорять про так званий асиметричний характер інформаційної зброї. Її використання дозволяє, наприклад, терористам тримати в напрузі суспільство ("малій силі" протистояти "великій"). Яскравий приклад асиметричності виявлявся у деяких традиціях середньовіччя, коли були періоди "зворотної поведінки": блазень ставав королем і виникала можливість критики короля, бо той переходив уже на позиції блазня. Асиметричність інформаційної зброї можна побачити також у ситуації впливу на супротивника, коли намагаються змусити його здатися у полон. Ще одним варіантом асиметричної дії можна вважати демонстрації і маніфестації, які сьогодні широко використовуються для громадського або політичного впливу на владні структури.
Інформаційну війну ми можемо трактувати в аспекті "переводу" з однієї картини світу в іншу. При цьому повідомлення у процесі подібного перекодування радикально трансформується. Взяти хоча б заклик до ворога "Здавайтеся" стає "Здатися безпечно", а далі - "Коли ти здашся, то врятуєш свою сім"ю". Тут фраза "врятуєш себе" замінюється на словосполучення "врятуєш сім'ю", що є цілковито різними повідомленнями.
Варто назвати ще один термін, який стосується психологічного впливу - дезінформація. Інформація стає дезинформацією, коли "оператор" різко знижує її достовірність ("переведення" достовірної інформації в розряд сумнівної або недостовірної). Скажімо, владна верхівка часто обвинувачує представників опозиції в тому, що ті нібито є честолюбними кар'єристами, які не мають ніяких намірів поліпшити добробут народу, а лише прагнуть влади.
Можна в певній мірі класифікувати технології когнітивних викривлень.
1. Персоналізація (усі події особистісно перебільшені).
2. Дихотомічне мислення (події або всі позитивні, або всі негативні).
3. Вибіркове абстрагування (оцінка однієї деталі переноситься на оцінку всієї події).
4. Довільний висновок ("Я жахлива мама").
5. Гіпергенералізація (надмірна уніфікація - "Всі чоловіки однакові").
6. Перебільшення ("катастрофізація").
Будь-яка інформаційна кампанія може мати ознаки інформаційної війни, коли спрацьовують фактори посиленої дії, посиленого впливу. Це можна представити у вигляді наступної схеми (див. Сх. 1).
джерело------------------------ процес комунікації--------------------------одержувач
(довір'я до джерела) (зростання тиражу) (точка уразливості)
Схема 1
Певні обсяги роботи в рамках інформаційних війн здійснюється у сфері використаня так званої відволікаючої інформації, яка може бути двох типів: а) відволікаюча від дій (майбутнього або минулого); б) відволікаюча від інформації.
Перший варіант зустрічається досить часто, наприклад у військових операціях. Достатньо згадати обман Сталіна стосовно початку військових дій у 1941 році чи обман Гітлера про місце висадки військ союзників у 1944 році. Це типова ситуація, коли існує ряд повідомлень, які протирічать одне одному. У подібній амбівалентній ситуації і зростає вірогідність прийняття неправильних рішень. Другий варіант пов'язаний з тенденцією боротьби за "порядок денний" (agenda setting), коли мас-медіа задають ті проблеми, про які говорить громадськість. Причому ЗМК має дві можливості впливати на цей процес: відбір новин і зміна значимості новин. Серед прийомів, здійснюваних у рамках "відволікаючого" інформаційного дискурсу, можна назвати наступні: спроба описати дану дію способом, що має більш позитивний характер; намагання перевести акцент на другу дію і тим самим відвернути увагу громадськості; акцентувати увагу на негативах противника (за принципом "сам дурень").
Технологічна основа будь-якої психологічної операції - необхідність кодування інформації та вплив на ідеологію, яка уособлює загальні принципи світовідчуття, що притаманні для групи людей. Кожна організація, соціальна структура (фірма, партія, банда, сім'я і т.д.) має свою ідеологію. Мета інформаційного вторгнення - демонстрація недосконалості, негативних рис опонента. Інколи це навіть системне артикулювання звірств ворога (ворог завжди антилюдяний за своєю сутністю), показ його "нелюдськості" (у роки Другої світової війни німці в текстах радянської пропаганди фігурували як "недолюди").