Глава 9. СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІЇ БІРЖІ
§ 1. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ БІРЖ І ФОРМУВАННЯ СУЧАСНИХ БІРЖОВИХ СТРУКТУР
Історія зародження біржової справи
Біржа як економічна категорія відображає сукупність економічних відносин постійно функціонуючого ринку, на якому концентрується інформація про той чи інший товар (попит і пропонування, якісні характеристики тощо), відбувається його купівля-продаж за зразками, формуються ціни, а також здійснюється торгівля цінними паперами та іноземною валютою.
Прообрази біржі існували ще в часи стародавнього Риму і Греції. Вже тоді було започатковано формалізовану торгівлю у визначеному місці, виникли центральні ринкові установи, де укладалися контракти на поставку товарів у договірні строки. І хоч тогочасні цивілізації загинули, але основоположні принципи центральної ринкової структури збереглися і проявилися у середньовічних ярмарках та їхній спеціалізації, формалізації торгових процесів, які завершилися наприкінці XVI - на початку XVII ст. появою біржі.
Поняття "біржа" спочатку тлумачилося трояко:
а) як великий торговельний центр середньовічного міста, що розміщувався в досить великому будинку й на примітному місці;
б) як проміжок часу для торгів, зборів, зібрання купецтва, пошуку партнерства і визначення ціни;
в) як самі зібрання купецької гільдії та будинки, де вони відбувалися.
Наприклад, у бельгійському місті Брюгге біржею називалася площа, до якої прилягав великий будинок маклерської фірми, гербом якої було зображення трьох шкіряних мішків з грошима.
Перші біржі були товарними. Вони витіснили купівлю-продаж товарів з рук у руки й започаткували торгівлю на замовлення. Пізніше з виникненням акціонерних товариств і зростанням маси облігацій з'являється новий тип бірж, де відбувається торгівля цінними паперами.
Прообразом біржі сучасного типу була Амстердамська. Виникнувши в 1608 р. як універсальна біржа, вона зберегла цей характер до наших днів. Тут уперше виникла торгівля за зразками та пробами товарів, були визначені середньозважені якісні нормативи торгівлі, зокрема стандарти партій товарів тощо. З часом це зробило зайвим доставку продукції, що продається, на біржу.
На Амстердамську біржу в пору її розквіту потрапив молодий цар Росії Петро І, який заснував такого типу біржу в Санкт-Петербурзі. Однак традиційно в Росії існувала велика ярмаркова торгівля. Це зменшувало економічну необхідність біржі, тому широкого розвитку біржова торгівля набула лише через 100 років.
В Україні перша велика біржа виникла в Одесі у 1796 р. Потім подібні установи були створені в Харкові, Києві, Миколаєві, Катеринославі, Юзівці та інших містах. Про те, що в Україні колись добре вміли торгувати, свідчить розвиток ярмаркової і біржової торгівлі у Києві, який став у другій половині XIX ст. одним із найбільших центрів по продажу зерна, хутра, скла й металовиробів. Ще на початку XIX ст. він посідав провідне місце в Європі з торгівлі цукром, оборот якого щорічно сягав 60-80 млн. рублів. Операції з хлібом також сягали 40 млн. рублів, а за обсягами торгівлі металами, сільськогосподарськими машинами та обладнанням Київ поступався лише Петербургу, Москві й Варшаві. В цілому на початку 1914 р. у Російській імперії функціонувало 115 бірж, внесок яких у прискорення розвитку промисловості, сільського господарства і торгівлі не можна перебільшити. 17 з них виникли і активно діяли у найбільш розвинених центрах України.
Біржова діяльність у тогочасній Україні здійснювалася на основі статуту, що затверджувався загальними зборами учасників біржі, відповідного дозволу місцевих властей і принципу самоврядування. Члени біржі, що могли бути представниками усіх соціальних станів, обирали голову управи й біржовий комітет.
Відповідно до діючих тоді біржових правил вони мали право здійснювати торговельні операції й щорічно вносили до біржового комітету пайові внески. Через щорічні збори члени біржі брали участь у колективній розробці планів діяльності на майбутнє і у вирішенні поточних питань фінансово-господарської діяльності біржі. Проте після жовтня 1917 р. угоди з цінними паперами були заборонені, а біржа як важливий інструмент функціонування економіки ліквідована. Лише з переходом до політики непу вона спочатку відродилася з ініціативи органів споживчої кооперації, а потім за активної участі державних органів знову посіла чільне місце в нагромадженні коштів для відбудови й розвитку економіки Наприклад, в Україні за 1922-1930 рр. було створено 17 товарних бірж, які швидко збагатили перелік біржових товарів продукцією машинобудування, хімічної та електротехнічної промисловості, стали впроваджувати механізм страхування, виступили не лише центрами оптової торгівлі, а й осередками ціноутворення і концентрації оперативної інформації про рівень попиту й пропозиції. В основі тогочасних біржових операцій були угоди з реальним товаром і постачанням у теперішній час. Поряд з цим практикувалися угоди з реальним товаром і поставкою в майбутньому укладання угод на строк для постачання товарів, що виготовлятимуться в майбутньому.
Швидкому поширенню біржової торгівлі сприяли також ряд декретів Ради Народних Комісарів та Ради з праці й оборони, якими надавалося право створювати фондові біржі та фондові відділи при товарних біржах для торгівлі іноземною валютою і траттами (переказними векселями, чеками), банкнотами, цінними паперами держави та акціонерних і кооперативних товариств, благородними металами в злитках.
Отже, в період непу в колишньому СРСР для розвитку біржової справи створювалися необхідні передумови. Вона посідала чільне місце в ринковій економіці того часу і сприяла швидкому розвитку продуктивних сил. Проте нав'язаний країні курс на розбудову адміністративно-командної економіки повернув її в інше русло - спочатку до обмеження, а потім і повної ліквідації бірж. Внаслідок цього напрацьований роками досвід біржової торгівлі, відповідні професійні уміння й навики було цілковито втрачено, а рівень оптової торгівлі всередині і на міжнародному ринку протягом усіх років існування радянської влади ніс на собі відбиток невігластва й неефективності.
Лише повне банкрутство адміністративно-командної системи зумовило повернення бірж у господарське середовище.
Становлення біржової справи в Україні
Сучасне відродження біржової діяльності в Україні започатковане лише 1990 р. На нинішньому етапі вже завершився організаційний період становлення, й розпочали торги більш як 80 бірж. Звичайно, їх ще не можна порівняти з сучасними центрами біржової торгівлі, та вже й вони починають відігравати самостійну і досить значну роль у процесі оптової торгівлі. З числа зареєстрованих бірж 49 з них сформувалися як універсальні й товарно-сировинні біржі, 8 - спеціалізовані, 8 - фондові й товарно-фондові, 5 - агропромислові, 2 - цукрові, 1 - нерухомості і 1 - міжбанківська валютна біржа. Щоправда, працювали й проводили регулярні торги лише 43 з них. Більше того, і в 1994 - 1996 рр. продовжувався процес скорочення числа бірж. Лише 1993 р. було ліквідовано або перепрофільовано в інші комерційні структури 15 бірж. Серед причин, що викликали цей негативний процес, основними є: загальна криза економіки, скорочення виробництва, поступове відновлення прямих господарських зв'язків між виробниками й споживачами на основі бартеру, інші кризові та інфляційні фактори.
Економічні, організаційні та правові засади функціонування бірж регулюють закони України "Про товарну біржу", "Про господарські товариства", "Про підприємства". Розроблено ряд інших законодавчих та інструктивних документів про оподаткування господарських суб'єктів. Згідно з Законом "Про товарну біржу" біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу й комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту й пропозиції товарів, вивчення, упорядкування і поліпшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій. Вона діє на основі самоврядування і господарської самостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власний розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, печатку із зображенням свого найменування. При цьому товарна біржа не веде комерційне посередництво і не має на меті одержання прибутку.
Основними принципами діяльності бірж України є рівноправність учасників торгів, застосування вільних ринкових цін, гласність та публічність проведення біржових операцій. Установлюючи правила торгівлі, обов'язкові для всіх учасників торгів, біржі України створюють умови для прискорення товарообігу, регулювання цін на підставі співвідношення попиту та пропонування.
Провідні позиції у біржовій торгівлі України зайняла Українська біржа. Тут концентрується необхідна інформація про потреби виробництва, попит та пропонування предметів народного споживання, укладаються угоди на їх поставки, виставляються зразки товарів, які потім, залежно від попиту на них, будуть випускатися в масовій кількості.
Біржові ціни важливі для всіх господарників, яким доводиться приймати рішення, особливо на майбутнє. У зрілій ринковій економіці біржові ціни є орієнтиром для складання виробничих програм, тому що від вартості сировини й напівфабрикатів залежать умови збуту виробленої продукції. Тож і у нас біржі мають виконувати функцію ціновиявлення, тобто встановлення первинного співвідношення попиту й пропозиції. Досить часто первинне виявлення ціни спричинює лавиноподібне зростання цін, тому викликає критику з боку споживачів. Проте навіть у цьому випадку позитивний ефект ціновиявлення очевидний, тому що відразу вдається виявити граничні межі купівельної спроможності на даний період часу, встановити максимальну ціну виробника й споживача. До цього її практично ніхто не виявляв. Біржовий посередник шукає і знаходить оптимальну ціну і для продавця, і для покупця. Він і сам не залишається в накладі, тому що за надані послуги клієнту (продавцеві) і замовнику (покупцеві) отримує відповідну винагороду.
В реалізації товарів і продукції виробництва все значнішу роль відіграє Українська універсальна товарна біржа. На її операції припадає 10% усього біржового обороту чорних металів, понад 55% кольорових металів, близько 40% товарів народного споживання, близько 30% угод з нерухомістю.
На новій основі відродилася Львівська біржа "Галицькі контракти", фундаторами якої стали понад 500 фірм і підприємств. Зацікавленість у веденні торгів на ній висловили представники біржових товариств Росії, Литви, Білорусі, а також США, Франції, Італії, Німеччини, Китаю та інших країн. Польща запропонувала створити спільний комітет "Галицька згода" і через нього налагодити довгострокові і стабільні стосунки акціонерів України й Польщі.
Для виробничої і комерційної діяльності товарній біржі надано такі права: а) встановлювати власні правила біржової торгівлі й виступати посередником стосовно всіх учасників торгів; б) створювати власні підрозділи, розробляти власні стандарти і типові контракти; в) зупиняти на деякий час біржову торгівлю, коли ціни біржових угод протягом дня відхиляються більше, ніж на визначений біржовим комітетом або радою біржі розмір (скажімо, 10%); г) встановлювати вступні й періодичні внески для своїх членів, плату за надані послуги, стягувати інші грошові збори, плату за реєстрацію угод на біржі, штрафи та інші санкції за порушення статуту й біржових правил; д) засновувати арбітражні комісії для вирішення спорів у торговельних угодах; е) укладати угоди з іншими біржами, мати своїх представників на них; є) вносити до державних органів ініціативні пропозиції щодо вдосконалення законодавства про біржову діяльність; ж) видавати біржові бюлетені, довідники, рекламні інформаційні видання, здійснювати інші функції, що передбачені її статутом.
Водночас товарна біржа несе серйозні зобов'язання, які полягають у забезпеченні умов для проведення біржової торгівлі, регулюванні процесу укладання й виконання біржових операцій, координації цін на підставі співвідношення попиту й пропонування товарів, надання членам і відвідувачам організаційних та інших послуг, збирання, обробка й поширення інформації про кон'юнктуру ринку.
Слід наголосити, що біржова діяльність розгортається нині за несприятливих економічних умов. Криза супроводжується скороченням обсягів виробництва, змінами структури діючого виробництва, зростанням товарного дефіциту, зниженням продуктивності суспільної праці, монополізмом виробників і відсутністю конкуренції. Не відповідають стандартам ринкової економіки фінансово-кредитна та податкова системи. Не менш важливим негативним фактором стало систематичне одностороннє підвищення вартості енергоносіїв і сировини, що надходять з Росії.
Ці та інші причини зумовили в біржовій діяльності ряд труднощів, що привели до перепрофілювання й закриття лише у 1993 р.- до 15 бірж і переходу переважної більшості з них до торгівлі нерухомістю та іншими нетоварними формами (квотами, ліцензіями. кредитними ресурсами тощо). Зокрема, у 1993 р. найбільша питома вага у структурі біржових угод належала операціям з нерухомістю - 40%, квотами і ліцензіями - 21%, транспортними засобами - 15%, паливом - 11%. А на всі інші класичні біржові товари фактично припадає лише 13%. Кризові явища поглиблюються і в 1994-1996 рр. Тому стан біржової торгівлі нині відображає загальний кризовий стан економіки, коли вільні кошти вкладаються насамперед у нерухомість. І навпаки, невигідність інвестицій у розвиток виробництва змушує біржі для виживання робити невластиві їм операції.
Практика торгівлі на біржах виявила ряд недоліків, які пов'язані з браком відповідної допоміжної техніки й обладнання, недостатнім посередницьким досвідом брокерів, відсутністю (і це головне) стандартизованості товарів, зокрема загальновизнаного обсягу товарних партій, який був би кратним біржовій одиниці - лоту, уніфікованого показника якості різних товарів і товарних груп, що дало б змогу об'єктивно зіставити споріднені товари навіть в одній біржовій секції. Не сприяє розвитку біржової справи й відсутність вільного обертання контрактів між різними секціями в межах однієї біржі та інших загальновизнаних у світі правил і стандартів. Негативно впливають на біржову торгівлю також державне замовлення, бюрократичні структури, працівники яких виховані на догматах розподільчої економіки, фондування матеріально-технічних ресурсів й управління економікою як одним підприємством.
І все ж формування ринкової економіки, провідним інститутом якої є біржа, об'єктивно примушує нас розвивати діяльність бірж.
Об'єктивними причинами, що підштовхують цей процес, є:
1. Розвал економіки та фінансової системи. Інфляційний процес вже досягав такого масштабу, що гроші переставали виконувати свої функції. Внаслідок цього всезростаючих масштабів набувають бартерні угоди типу "товар - товар". Численність бартерних угод вимагає організації й чіткого функціонування відповідних торгових центрів, які здатні звести покупця й продавця однорідного товару в одному місці й в один і той же час.
2. Наявність матеріально-технічної бази для таких бартерних угод у вигляді наднормативних запасів оборотних фондів підприємств, які вже на початку 1991 р. сягнули 570 млрд. крб. Це - гігантський мертвий капітал, який гальмував швидкість та ефективність кругообігу виробничих фондів підприємств. Водночас в умовах біржової торгівлі такі наднормативні запаси, що продовжують швидко зростати і ще більше посилюють загальну кризу економіки, здатні перетворитися в початковий капітал для стрімкого розвитку виробництва. Отже, відкинувши адміністративні важелі, які втратили будь-яку здатність управляти виробництвом, й на повну силу включивши економічні чинники, суспільство зможе ефективно використати наднормативні запаси й перетворити їх в один із потужних важелів, що започаткують процес одужання й подальшого прогресу народного господарства.
Оскільки на біржах продаються лише ті матеріальні цінності, що мають стандартні якості, виробляються у великих обсягах і можуть довго зберігатися, то реально цим вимогам відповідають не тільки наднормативні запаси оборотних фондів, а й різноманітні види матеріалів і сировини. До них належать продукція сільського господарства (зерно, м'ясо, технічні культури тощо) та ще близько 160 найменувань інших товарів, щорічний продаж яких у світі сягає 25% загальної вартості товарів, які щорічно виробляються.
Комплексна розробка вторинних ресурсів - один з головних видів біржового товару в Україні. Хоч нині й переробляється до 20% відходів основного виробництва, але для комплексного вирішення проблем підвищення ефективності економіки, захисту навколишнього середовища й задоволення потреб народного господарства у матеріальних ресурсах цього замало. Саме біржа здатна стимулювати даний процес і зосередити інформацію про потреби виробників.
3. Нерозривність суто ринкових відносин між виробниками й споживачами. Нині за умов розбалансування господарства відсутня об'єктивна інформація про виробничі зв'язки та технологічні ланцюги, попит і пропонування. Адміністративно-наказовий апарат вже не діє, тому лише біржа спроможна швидко й ефективно стати провідним інформаційним центром. Особливо оперативно з'ясувати стан попиту й пропонування здатні спеціалізовані біржі, в яких брокерські контори перетворюються в заочних оптових посередників.
4. У процесі роздержавлення швидко розвиваються і стають досить ефективними горизонтальні взаємозв'язки та бартерний обмін, саме вони забезпечують можливість придбання необхідного обладнання, сировини та матеріалів. Найрозвинутішою формою регулювання цих зв'язків знову ж таки є біржа.
5. Нарешті, без урахування біржового обміну не тільки не можна визначити співвідношення між прибутком, ризиком і капіталом, оцінити реальну вартість національного багатства країни, її виробничих фондів і природних ресурсів, а й вирішити проблему мобілізації фінансових коштів для інвестицій.
В розвитку біржової торгівлі однаково заінтересовані всі підприємства, незалежно від форм їхньої власності. Світовий досвід підтверджує, що вона відповідає інтересам і державних структур. Навіть біржова спекуляція, не бажаючи того, збільшує попит (пропозицію) товарів, що врівноважує сезонні цінові відхилення, тому здійснює позитивний вплив на суспільне виробництво і споживання.
Основоположні засади формування і діяльність бірж
Біржа як добровільне об'єднання зацікавлених юридичних і фізичних осіб утворюється шляхом укладання засновниками угоди, що визначає порядок і принципи її заснування, склад засновників, їх обов'язки і строки сплати пайових, вступних та періодичних внесків. Згідно з Законом України "Про товарну біржу" її засновниками і членами не можуть бути тільки державні органи, що покликані контролювати біржову діяльність. Розмір статутного фонду має становити не менш як 10 млн. крб.
Біржа діє на основі статуту, який затверджено зборами засновників і зареєстровано відповідно до Закону України "Про підприємництво". У статуті визначаються такі основоположні елементи становища товарної біржі: найменування, місцезнаходження і склад засновників; предмет і цілі діяльності біржі; види фондів, що утворюються біржею, та їх розміри; органи управління, порядок їх утворення та компетенція, організаційна структура біржі; порядок прийняття у члени біржі та припинення членства; права та обов'язки членів біржі і самої біржі перед третіми особами, а також членів біржі перед біржею і біржею перед її членами; порядок і умови застосування санкцій; майнова відповідальність членів біржі і порядок припинення її діяльності.
Для управління біржею створюються, як і в будь-якому акціонерному товаристві, такі органи управління: по-перше, загальні збори її членів. Це вищий орган управління, головним завданням якого є розробка і впровадження стратегічних проблем розвитку та обрання ради біржі (біржового комітету), який приймає найвідповідальніші рішення і діє у період між загальними зборами в межах, що їх визначено статутом. Біржовий комітет (рада) обирає голову, його заступника, виконавчий комітет і призначає президента. Практика США та інших країн свідчить, що президентом біржі не повинен бути її член. Він сам і набраний ним обслуговуючий персонал є найманими працівниками, головним завданням яких є надання послуг членам і клієнтам біржі, що дає змогу забезпечувати найефективніший торговельний процес біржі. Загальні збори членів товарної біржі обирають ревізійну комісію, яка здійснює повсякденний контроль за фінансово-господарською діяльністю біржі.
По-друге, для повсякденного управління і забезпечення функцій біржі створюються біржові комітети, розрахункова палата, біржовий арбітраж, котирувальна комісія та інші підрозділи й допоміжні служби, що необхідні для її діяльності. Зокрема, винятково важливу роль відіграють комітети біржі з кожного виду біржового товару, а також біржовий арбітраж (для вирішення спорів між членами біржі, клієнтами і членами), плановий (виробляє і контролює виконання правил торгівлі), фінансовий, страховий, дисциплінарний та ін. Вони створюються і формують свій склад лише за погодженням з членами біржі. Серед функціональних відділів провідні позиції займає розрахункова палата. До неї надходить інформація про всі укладені угоди від продавців і покупців самостійно. Тут проходить процес її уточнення і виправлення, а якщо угода визнана безпомилковою, то і реєстрація, яка безпосередньо розвиває прямий зв'язок між продавцем і покупцем.
Це дає змогу розрахунковій палаті виступати посередником і третьою стороною стосовно кожного продавця й покупця. За укладені й реалізовані угоди вона стягує комісійні платежі, щоденно обліковує з урахуванням зміни біржових цін залишки грошей на рахунках кожного з клієнтів і при зменшенні страхових сум кожного клієнта вимагає додаткових страхових внесків. Крім цього, вона реєструє закриття (ліквідацію) угод, а якщо вони до настання строку постачання товару не закриті, то дає у відділ постачання необхідну інформацію щодо потреби контролю за виконанням договірних зобов'язань клієнтами.
Біржа не може нормально функціонувати без брокерських компаній і брокерів. Брокерська компанія -це приватне, кооперативне, акціонерне чи інше підприємство, що забезпечує виконання доручень членів біржі шляхом відшукування контрактів і надання здійснених ними операцій до реєстрації на біржі. Аналогічні функції можуть виконувати й брокери - фізичні особи, зареєстровані на біржі. Вони так само виконують заявки клієнтів, а повідомлення про це передають до компанії і далі - до клієнта. Брокери зобов'язані зберігати комерційну таємницю і одночасно не обслуговувати двох або більше клієнтів, інтереси яких суперечать один одному. Щоб мати високу кваліфікацію знавця ринку товарів, брокери спеціалізуються на інформації про певні види товарів. Не будучи безпосередньо пов'язаними з постачальниками чи збутовими структурами конкретних фірм, брокери укладають угоди від імені конкретних покупців і продавців, за що отримують плату або в процентах від вартості угоди, або фіксованими ставками від укладеної угоди.
Основним функціональним центром товарної біржі є торговий зал. Без сумніву - це найінтенсивніше діюча частина біржі. Сучасна біржа має бути оснащена належною електронно-обчислювальною системою, яка дасть їй змогу оперативно фіксувати хід торгів, обробляти інформацію, аналізувати динаміку цін, кількість угод та інші показники в розрізі кожного дня, тижня й місяця за багато років функціонування даної біржі Ця інформація за умов ринкової економіки купується й оперативно поширюється засобами масової інформації так, що кожен власник персонального комп'ютера у будь-якій країні світу може її використати для прийняття тих чи інших рішень. Водночас продана інформація становить одне із джерел доходів біржі.
Звичайно, на біржі концентрується насамперед інформація про рівень цін на її біржові товари. Тут орієнтиром формування цін у процесі купівлі-продажу є котирувальні ціни, що реєструються на біржі. Окрім цього, біржа виконує важливу роль у збиранні, узагальненні й поширенні інформації про фінансовий стан членів біржі, щоб відвернути фінансове розорення учасників торгів, брокерських фірм унаслідок махінацій неплатоспроможних клієнтів. Процес створення біржі доцільно розбити на три етапи. Перший етап пов'язаний із з'ясуванням того, що можуть і хочуть отримати ініціатори на ранній стадії розвитку біржі (вигідно продати, купити, обміняти товар, отримати інформацію про стан попиту й пропонування, платоспроможність і надійність контрагента за угодою тощо), і в майбутньому - при наступному просуванні до ринку (застрахуватися від несприятливих коливань цін на ринку, користуватися пільговим кредитуванням під укладені біржові угоди, отримати інформацію про попит та пропонування товарів практично в усьому світі). На другому етапі необхідно заздалегідь визначити товари, на реалізації яких буде спеціалізуватися товарна біржа. Наприклад, біржовий синдикат дев'яти бірж України "Метал України" здійснює координацію матеріально-технічного постачання та збуту ресурсів для гірничо-металургійного виробництва. Відповідна спеціалізація характерна й для інших бірж.
Біржовий товар - товар певного роду та якості, стандартний контракт чи коносамент на вказаний товар, допущений в установленому порядку до біржової торгівлі. Біржовим товаром не можуть бути нерухомість та об'єкти інтелектуальної власності. Головними ознаками біржового товару є: стандартність, взаємозамінність, низький рівень монополізації, масовість виробництва, стабільність попиту в майбутньому. Важливим є вибір міста, в якому створюватиметься біржа. Воно мусить мати не лише достатні потужності для виробництва певного біржового товару, а й відповідний рівень розвитку транспорту, зв'язку, інформаційних систем, складських приміщень, вантажних майданів та іншу інфраструктуру.
На третьому етапі ініціатори створення біржі вибирають її; потенційних засновників, фундаторів. Критерієм вибору є вклад у формування статутного капіталу, можливості залучення на біржові торги матеріальних ресурсів, високий престиж, широкі зв'язки з підприємствами, організаціями, громадськістю тощо.
Коносамент - розписка, що засвідчує прийняття вантажу до перевезень і видається капітаном судна вантажовідправнику.
З імовірними фундаторами проводяться попередні переговори, ділові зустрічі, з'ясовуються можливі обсяги продажу (закупівлі) товарів. Важливо визначити статус біржі як організатора торгів. Основна увага має зосереджуватися на організації самого процесу торгів - від пропонування до остаточного укладення угод. Який вигляд має, скажімо, звичайна біржа будівельних матеріалів? Насамперед це - добре оформлене приміщення, оснащене комп'ютерами, телексами, великим електронним табло, постійно діючі брокерські контори, увага до відвідувачів та бажання допомогти як продавцям, так і покупцям. Статутом передбачено рівноправну участь у торгах іноземних фірм. Право рівноправної участі іноземних фірм також визначено статутом інших бірж. Зокрема, членами Київської товарної біржі можуть стати організації, підприємства, кооперативи, закордонні фірми та банки й навіть окремі особи. Вищим керівним органом тут є конференція членів біржі, яка скликається щорічно і виробляє стратегічні напрями діяльності. Між сесіями конференції діє біржовий комітет, до складу якого входять засновники біржі, її президент, головний маклер та кілька членів.
У процес розбудови системи біржової торгівлі нині активно включилися Спілка малих підприємств України, республіканське акціонерне товариство "Українська біржа", біржовий синдикат "Метал України" та ін. Серед найважливіших проблем, які вирішують ці та інші акціонерні спілки, - створення нових комерційних банків, формування комп'ютерно-інформаційних центрів, забезпечення зовнішньоекономічних контактів тощо. Спілка малих підприємств України видає власну газету "Біржа", де поряд з рекламою, біржовим бюлетенем знайомить з досвідом практичної діяльності.
Отже, процес формування біржових структур в Україні започатковано, але його необхідно прискорити. Біржа найближчим часом має стати провідним інструментом ринкової економіки і замінити громіздкі, неповороткі адміністративно-командні структури.
§ 2. ТИПИ І ВИДИ БІРЖ ТА ЇХНІ ФУНКЦІЇ
Типи і види бірж
Залежно від масштабів державного втручання у біржову торгівлю можна визначити три основні типи бірж:
1. Приватні біржі, їх членами є вільні акціонерні товариства та приватні компанії, які мають право зі свого середовища обрати адміністративні та виконавчі органи. Прикладом може бути Амстердамська біржа. Такого типу біржі діють і в Україні. Зокрема, з 10 діючих у Києві товарних і фондових бірж до типу приватних можна цілковито віднести Києво-Печерську товарну біржу, яка заснована 1992 р. з ініціативи Спілки незалежних бірж і діє на засадах приватного капіталу. Вона розпочала регулярне співробітництво більш як із 20 біржами країн СНД. На перспективу ця біржа передбачає проведення об'єднаних регіональних торгів за єдиним лотом, вдосконалення структури брокерської мережі та ін. Право участі в торгах Києво-Печерської біржі може отримати кожен підприємець, який зробив відповідний місячний внесок і взяв участь у створенні страхового фонду біржі.
Держава не втручається в діяльність таких бірж. Сьогодні значна частина бірж є приватними. Вони краще задовольняють потреби у веденні торгових операцій і обмежують спекуляцію.
2. Публічні товарні біржі - це державні організації оптової торгівлі. Управління ними здійснюється особливими бюро, які обираються маклерами й затверджуються урядом. Відвідувачі тут являють собою лише публіку, яка не бере ніякої участі в управлінні. Такою, приміром, є Паризька біржа. Управляє нею синдикативна камера, яка складається з синдика та його помічника.
3. Переважає нині такий тип біржі, коли держава здійснює лише обмежене втручання, розробку законодавства, яким регламентується біржова торгівля, прийняття інших законодавчих актів. Через них, прямо не втручаючись у внутрішні справи та функції бірж, Держава підтримує їхню діяльність, гарантує виконання умов біржових угод, а також забезпечує уніфікацію правил торгівлі.
Становлення організованого ринку товарів і капіталів в Україні гальмується, зокрема, тим, що більшість угод на прямий товарообмін і договорів поставок укладається безпосередньо агентами підприємств з постачання та збуту на регіональних ярмарках. Хоч оборот ярмаркової торгівлі зростає, і ця форма товарообміну має велике значення, проте тут укладаються переважно угоди про закупівлю партій товарів і на довгострокові періоди. Водночас у товаровиробників виникає досить часто потреба у продажу чи закупівлі малих партій товарів, причому оперативно.
Для задоволення таких потреб функціонує розгалужена мережа підприємств, що спеціалізується на дрібнотоварній торгівлі. Однак пропоновані в них товари, як правило, не є дефіцитними, а часто й застарілими. З середини 1990 р. єдино можливим місцем для вільного придбання дефіцитних товарів стали аукціони. Аукціон - публічний продаж товарів, де речі купуються тією особою, яка запропонувала за неї найбільшу суму грошей. До участі в діяльності аукціону допускаються всі ті, хто своєчасно подали заявку на участь та інші необхідні документи і внесли в установленому порядку суму застави у 10% від початкової ціни об'єкта продажу. Особам, допущеним до участі в аукціоні, видається квиток учасника, який включає номер лота і основні умови аукціону. Для осіб, які не є учасниками аукціону, продаються вхідні квитки, ціна яких встановлюється продавцем.
Аукціонна торгівля дещо поліпшила можливості підприємств задовольнити свої поточні потреби, але вона проводилася безсистемне, часто за відсутності достовірної інформації про асортимент, стандарти та технічні характеристики товарів. Про стан аукціонної торгівлі свідчить і те, що її загальний обсяг досяг лише 0,1% загальної безлімітної торгівлі.
В умовах масового переходу підприємств до вільної господарської діяльності й розвитку бартерних відносин гостро постало питання про негайне відкриття бірж як демократичних швидкодіючих торгово-посередницьких інститутів ринкової економіки. Щоб стати членом біржі, слід лише подати заяву до біржового комітету, дотримуватися вимог статуту, сплатити вступний внесок та щорічні членські внески. У разі виходу з біржі вступний внесок повертається повністю.
Проте чи вигідно виходити з біржі? Адже її члени одержують повноцінну безкоштовну інформацію, офіс у приміщенні біржі, а також мають своїх постійних представників та брокерів. При розгляді заяв на торги переваги надаються також членам біржі та тим, хто виробляє продукцію або може поставити товари і сприяє діяльності біржі.
На торги допускаються лише покупці: члени біржі - безплатно, а всі інші мають сплатити за вхід певну суму грошей. Зібрані кошти витрачаються на відшкодування витрат біржі на організацію торгів. При цьому реальна можливість придбати потрібний товар, інформацію, яку можна ефективно використати для розвитку виробництва, набагато цінніші, ніж вартість сплаченого. Вже нині біржі поряд з бартерними операціями розпочинають лізинг, продаж технологій тощо, що посилює їхню заінтересованість у біржових торгах. Багатопрофільність біржових операцій зумовила функціонування трьох основних видів бірж: товарних, фондових і валютних.
Товарна біржа
Товарна біржа - особливий ринок, на якому здійснюється оптова торгівля масовими однорідними товарами і зароджується попит та пропонування цих товарів у масштабах регіону, республіки, співдружності країн й світового ринку. Відмітною особливістю торгівлі на біржі є те, що товари безпосередньо не переходять з рук у руки. Угоди укладаються на основі пред'явлення та огляду встановлених форм документів, що регламентують номенклатуру, обсяг, терміни, форму доставки, а також ціну товару і деякі інші умови. Так діють вже 63 товарних біржі України.
Головною метою їхньої діяльності стало наповнення товаропровідної мережі тими матеріальними ресурсами, які можна реалізувати за вільними цінами. Товарна біржа особливо важлива для малих і середніх фірм та інших підприємницьких структур, Що зароджуються. Водночас це не суперечить тому, що біржа як самостійне підприємство ринкової економіки дбає про піднесення прибутковості своєї діяльності. Про це недвозначно заявило понад 45% товарних бірж. Щоб забезпечити стабільність своєї діяльності, вони шукають оптимального поєднання торгового процесу з отриманням нормального прибутку. Інакше втрачається будь-який сенс біржових торгів, які стали найзручнішим видом оптової торгівлі. Саме це і є головною об'єктивною причиною швидкого розвитку системи товарних бірж. За своїм статутом товарні біржі виступають як торговельно-господарські організації з правом юридичної особи, які створюється союзами підприємців і торговців, щоб формувати оптовий РИНОК шляхом організованої й регульованої біржової торгівлі, здійснюваної у формі гласних публічних торгів. Товарні біржі можуть створювати союзи, об'єднання, асоціації, мати філіали та інші відособлені підрозділи. Безпосередньо сферою діяльності товарної біржі є організація та регулювання біржової торгівлі. Правилами, які виробляє кожна біржа, передбачено ряд умов, які, зокрема, зобов'язують учасників торгів безумовно виконувати взяті зобов'язання, гарантується рівноправність і свобода вибору та дій для всіх учасників, вимагається обов'язкова підзвітність законодавчим і податковим структурам, наявність системи та уніфікованих форм документів, регламент ведення торгів, порядок фінансових розрахунків і ряд інших. При цьому біржа не має права займатися іншою діяльністю, в тому числі здійснювати вклади в банки, купувати акції тих підприємств, які не беруть участі в біржових операціях. Водночас біржі покликані координувати свою діяльність, захищати інтереси своїх членів і здійснювати спільні програми з іншими товарними біржами, але не можуть створювати монопольні об'єднання.
Основними характеристиками товарної біржі є такі:
1) створення на них сприятливих умов для здійснення купівлі-продажу не самих товарів, а контрактів на їхні поставки;
2) укладання контрактів щодо стандартизованих товарів, тобто таких, які можна продавати великими партіями за зразками або технічними умовами, описаними в контрактах;
3) регулярність торгів, що допомагає зосередити на біржі велику кількість покупців та продавців й визначити базисні ринкові ціни;
4) вільна купівля-продаж контрактів, коли покупець вільно вибирає продавця, а продавець - покупця;
5) дія вільних ринкових цін, які складаються під впливом реального співвідношення попиту та пропонування;
6) здійснення торгів за єдиними біржовими правилами;
7) активна й безпосередня участь у торгах біржових посередників (брокерів);
8) наявність типізації контрактів і мінімальних партій поставок, що значно спрощує ведення торгів;
9) збір, обробка й поширення інформації, пов'язаної з кон'юнктурою ринку.
Залежно від того, яку участь у біржових торгах беруть відвідувачі, товарні біржі поділяються на відкриті й закриті. В торгах на закритих біржах беруть участь лише біржові брокери, а на відкритих, крім них, торгові угоди укладають також відвідувачі. Сучасні біржі на Заході в основному закриті.
За характером операцій розрізняють товарні біржі реального товару й ф'ючерні. Продаж контрактів на біржах реального товару супроводжується, як правило, наступною поставкою товарів. На біржу з реальним товаром він доставляється у строго визначених розмірах і продається у вигляді біржових одиниць, що відповідають або вмісту транспортного засобу (вагон), або ж місця за обсягом і вагою (кіпа бавовни). Фактичні величини продажу називаються лотами, тобто партіями. Кожна партія має бути числом, що є кратним біржовій одиниці. Це означає, що самі партії не можуть встановлюватися продавцем і покупцем довільно і мати індивідуалізовані обома сторонами параметри. Головним наслідком стандартизації кількісної сторони біржової торгівлі є демонополізація попиту і пропозиції, недоцільність виробництва і споживання некратних біржових одиниць і партій у виробництві, постачанні і замовленнях, а отже, і неможливість висунення якихось особливих вимог щодо кількості й ціни.
Щоб біржовий механізм працював нормально, визначено такі головні ознаки біржового товару:
а) стандартність. Без неї не можна досягти демонополізації умов виявлення попиту й пропозиції товарів і забезпечити вільну конкуренцію. Якщо товар неповторний і не може бути відтворений, то його місце не на біржі, а на аукціоні, де й встановиться ціна загальновизнаним способом;
б) первинна обробка. За американськими правилами цілком готові товари, кінцеві продукти промислового виробництва також не повинні допускатися до продажу на біржі, тому що збільшення чи зменшення їх виробництва значною мірою може маніпулювати цінами на них. Ідеальним біржовим товаром має бути той продукт, що пройшов первинну переробку, тобто сировина і напівфабрикати;
в) серійність і масовість виробництва. Щоб стати біржовим товаром, продукт має бути масовим і не монополізованим. Товаровиробник за цих умов не повинен бути монополістом, тобто одним продавцем чи покупцем.
На ф'ючерних біржах здійснюються переважно спекулятивні угоди та страхування від несприятливих змін цін. Ф'ючерні угоди не супроводжуються поставками товарів, їх результатом є ліквідація контрактів і розрахунки між брокерами на базі різниці цін. Переважна більшість бірж у світі є ф'ючерними, а 95-97% обороту бірж становить торгівля ф'ючерними контрактами.
Економічний механізм діяльності ф'ючерної біржі спирається на передбаченні цін на певний товар. Добре знання процесу ціноутворення і взаємодії чинників, що його визначають, дає можливість прогнозувати рух цін у майбутньому. Тому діяльність ф'ючерних бірж стабілізує товарний ринок і господарські зв'язки, забезпечує швидке досягнення збалансованості попиту і пропозиції на ринку. І навпаки, перебої у функціонуванні даного механізму здатні привести до порушення збалансованості товарного ринку. Тому діяльність ф'ючерних бірж чітко регламентується законодавством і правилами їхньої діяльності.
Перші успішні спроби запровадити ф'ючерну торгівлю вже зроблено в Росії, Казахстані й Азербайджані. Україна відстає у запровадженні цієї ефективної форми торгівлі, без якої біржі не здатні відігравати відчутну роль в національній економіці. Адже ф'ючерні ринки дають первинну інформацію про ціни. Вони також страхують від ризику коливання цін, що вносить в оптову торгівлю елементи надійності, плановості й гарантованості щодо отримання закуплених товарів у визначений строк.
Біржі реального товару нині збереглися лише в країнах з недостатнім рівнем розвитку ринкової економіки. В Україні вони також переважають. Це свідчить про те, що складний процес еволюції економіки України до ринку лише започатковано.
Після того, як угоди з реальним товаром будуть цілком стандартизовані й уніфіковані, вони поступово переростуть у форвардні, а потім і в ф'ючерні контракти. Щоб ф'ючерні біржі посіли в біржовій торгівлі належне місце, необхідно виробити відповідну законодавчу та нормативно-технічну базу, погодити форми документації, організувати систему сертифікації біржових контрактів, розбудувати систему біржового складування та варантообігу, вирішити інші організаційні проблеми.
Найважливішими передумовами формування ринку ф'ючерних контрактів в Україні є:
а) наявність у достатній кількості трьох класичних біржових товарів - зерна, металу, цукру, попит на які не спадає ні на внутрішньому, ні на світовому ринках, їхня якість має цілком відповідати світовим стандартам;
б) створення високопрофесійних центрів сертифікації. Наприклад, у Донецькому інституті кольорових металів, в науково-дослідних інститутах зернових культур та цукрових буряків вже склався достатньо кваліфікований організаційний та інтелектуальний потенціал для авторитетних експертиз. Центрами визнаних у світі експертиз здатні стати академічні й дослідні інститути;
в) наявність розгалуженої взаємозв'язаної транспортно-складської інфраструктури. Навіть її нинішній рівень можна легко пристосувати до впровадження загальної схеми ф'ючера. Для того, щоб здійснити перехід до ф'ючерних контрактів, потрібно розробити і прийняти Закон України про біржову торгівлю ними, положення про державну комісію, яка здійснюватиме нагляд за їх укладанням, положення про арбітражне врегулювання спорів, а також залучити в сферу торгівлі дилерів Заходу. На міжбіржовому рівні необхідно скласти типовий примірник ф'ючерного контракту, затвердити правила торгівлі ним, порядок скасування угод, що застрахувало б торговців від ризику.
На товарних біржах здійснюється також опціонна торгівля. Опціон - привілей, який купують, сплативши додатково певну суму грошей для отримання товару за заздалегідь встановленою ціною протягом певного строку. Опціонна торгівля на товарній біржі означає можливість через сплату певної суми грошей - премії - одержати привілейовані гарантії отримання товару за наперед визначеною ціною і протягом обумовленого строку. Здебільшого це - торгівля коштовностями, валютою, іпотекою, індексами акцій, відсотковими ставками, індексами цін тощо.
Загалом же діяльність товарних бірж в Україні ще мало помітна. Загальними рисами товарних бірж є невисока ділова активність, незначна кількість укладених угод, низький рівень ліквідності тощо. Тому товарні біржі ще не стали центрами ціноутворення, оптової торгівлі та формування переважної більшості господарських зв'язків. А серед найбільших бірж світу передусім слід назвати "Чикаго Борд оф Трейд". Тут визначаються ціни та укладаються контракти на пшеницю, кукурудзу, овес, соєві, боби, срібло, золото. Значний обсяг торгівлі припадає на державні цінні папери, банківські депозити, іпотеку, індекси курсів акцій та муніципальних облігацій.
Друга за величиною біржа в світі - "Чикаго Меркентайл еке-чейндж". Продаж товарів тут - тільки невелика частина її обороту. Так, у 1989 р. товарних угод було укладено лише близько 8 млн. із загальної кількості 87 млн.
Решта 79 млн. угод припадає на контракти, що стосуються торгівлі валютою, євродоларами, депозитами, державними цінними паперами та індексами цін. Крім цього, було укладено понад 17 млн. опціонних угод.
Наступними за обсягом біржової торгівлі йдуть: "Нью-Йорк Меретайл екечейндж", Паризька біржа "Матіф", Лондонська міжнародна фінансова біржа, Нью-Йоркська товарна біржа, Сіднейська ф'ючерна біржа, Лондонська біржа металів. Для провідних бірж світу характерна спеціалізація. Наприклад, у США нині діють 8 бірж, які спеціалізуються на продажу рослинницької продукції, продуктів тваринництва, коштовностей, металевих руд, енергоносіїв, сирої нафти, газу, продуктів нафтопереробки. Є спеціальна біржа, яка регулює всю фінансову інфраструктуру, тобто підтримує конвертованість валют.
Звичайно, надто малий строк минув з часу відновлення біржової торгівлі в Україні, щоб можна було досягти такого рівня спеціалізації. Проте цей процес швидко зростає. Тому незабаром поряд з біржовим синдикатом "Метал України", "Нікополю" (м. Нікополь), "Південна Пальміра" (м. Одеса) з'являться нові спеціалізовані центри, які вивчатимуть попит та пропонування, формуватимуть ціни, здійснюватимуть інформаційне обслуговування клієнтів.
Товарні біржі посядуть також належне їм місце у системі оптової торгівлі. Але для цього належить ще багато зробити. В тім числі й держава має взяти активну участь у формуванні вільних від монополізму цін, у стимулюванні насичення й збалансування ринку товарів. В умовах лібералізації цін і свободи вибору партнерів можливі банкрутства деяких бірж, особливо тих, що торгують небіржовим товаром. І навпаки, біржі хлібопродуктів, металів, лісу, нафтопродуктів та інші, що торгують класичним товаром, успішно розвиватимуться.
Фондова біржа
Фондова біржа - установа, яка створена для забезпечення сприятливих умов вільної купівлі-продажу цінних паперів за ринковими цінами на регулярній та упорядкованій основі.
Фондова біржа може формувати сукупність брокерських місць, власники яких беруть участь у біржових зборах, використовують технічні засоби та обладнання, мають право на отримання відповідних послуг тощо. У даній операції власник, сплативши вартість брокерського місця, вступає у взаємовідносини з фондовою біржею як із комерційною організацією. Більшість авторів схиляється до думки, що фондову біржу слід організовувати у вигляді акціонерного товариства закритого типу із порівним поділом акцій між акціонерами та із спрощеною процедурою розширення статутного фонду і прийняття нових членів-акціонерів. На цій основі доцільно також формувати систему органів управління: раду директорів, яка обирається із складу всіх акціонерів - членів біржі, і біржову раду. До їх складу доцільно вводити спостерігачів від державних органів, представників емітентів цінних паперів та асоціацій робочого персоналу, що забезпечує процес торгів (маклерів, брокерів).
У широкому розумінні категорія фондова біржа - це організація, асоціація чи група осіб, яка встановлює, підтримує й забезпечує на постійній основі торгове місце та відповідні організаційно-правові й технічні умови для покупців і продавців цінних паперів. За своїм економічним змістом і функціями вона покликана максимально концентрувати попит і пропозицію цінних паперів, сприяти формуванню їх біржового курсу. В основі її діяльності лежить відповідність операцій, що здійснюються, реєструються й виконуються, вимогам чинного законодавства України, положенням статуту, Установчого договору і правил біржі.
Фондова біржа може бути створена не менш як 20 засновниками. Ними можуть бути лише ті торговці цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності за Цінними паперами і за умови внесення ними до статутного фонду не менше 500 грн.
Учасники фондової біржі зацікавлені в тому, щоб на ній була присутня якомога більша кількість учасників торгів, більш вільною була процедура прийняття у членство нових організацій фізичних осіб, які здатні збільшити оборот. Однак допуск нових учасників залежить від правової форми біржі. Якщо, приміром це публічна біржа (особливості її правових засад ми розглянули вище), то процедура вимагає перевірки відповідним органом біржі тих положень, що пред'являються до кожного з її членів, а також рекомендацією інших членів біржі і затвердження наглядовим державним органом.
Коли ж фондова біржа є асоціацією, громадським об'єднанням, то вступ до її членства вирішується виборними органами управління. Суттєво спрощується процедура прийняття у членство на приватній біржі. В акціонерних біржах прийняття нових членів насамперед передбачає внесення новим членом коштів до статутного фонду товариства, а не вступного внеску.
Як основний структурний елемент національного ринку цінних паперів фондова біржа виконує функції організатора торгів цінними паперами і надає місце для їх проведення, створює необхідну інфраструктуру, здійснює позитивний вплив на економіку країни в цілому. Наприклад, Українська фондова біржа має вже достатню кількість висококваліфікованих фахівців, відкрила 26 брокерських контор і 22 філії майже в усіх областях, встановила сучасне електронне обладнання і вже розпочала електронні торги цінними паперами.
Комп'ютерні записи на рахунках клієнтів не тільки прискорюють оборот цінних паперів і гарантують захист від фальшування, а й значно здешевлюють емісію цінних паперів. Лише формування справжніх бланків акцій із застосуванням складної системи захисту на Заході обходиться від 25 центів до 1 і більше американських доларів. Неважко підрахувати, в які кошти обійшлось би друкування бланків 7 млн. акцій акціонерному товариству "Укррічфлот". І, навпаки, у Франції створено загальнонаціональний депозитарій електронних рахунків акцій з потужними ЕОМ, до яких введено інформацію про всі зареєстровані в обігу акції. А фізичних, паперових акцій просто не існує в природі. Таку ж систему "електронних" акцій застосувала і Українська фондова біржа. Вона має 10 систем захисту. Її ЕОМ розміщені в спеціальному бункері, а підтримання належного стабільного середовища гарантує й стабільні параметри експлуатації ЕОМ та надійність електронних рахунків клієнтів.
Фондова біржа як ключовий елемент фондового ринку забезпечує розміщення довгострокових капітальних ресурсів, визначає найважливіші функції ефективного використання фінансових ресурсів, інформує всіх учасників економічної діяльності про стан кон'юнктури. Основними характерними рисами її діяльності стали: ліквідність, неперервність і публічність ринку й ринкової інформації, довір'я широкої публіки.
Статут і правила фондової біржі затверджуються загальними зборами акціонерів. У статуті визначаються: розмір статутного фонду, організаційна структура, компетенція і порядок створення керівних органів, порядок і умови відвідування фондової біржі та інші положення. Правила передбачають і визначають: види угод, що укладаються на фондовій біржі, порядок торгівлі, умови допуску цінних паперів на фондову біржу; умови й порядок передплати на цінні папери, що котируються на фондовій біржі;
порядок формування цін, біржового курсу та їх публікації; перелік цінних паперів, що котируються на фондовій біржі;
обов'язки членів біржі щодо ведення обліку та інформації;
внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі, порядок їх діяльності; систему інформаційного забезпечення і види послуг, що надаються фондовою біржею, і розмір плати за них; правила ведення розрахунків на фондовій біржі та інші положення, що стосуються діяльності фондової біржі.
Предметом торгівлі на фондових біржах є акції та облігації акціонерних товариств, компаній, а також облігації державних позик. Купівля-продаж тут здійснюється шляхом обміну усними інструкціями між продавцями та покупцями. Ціни формуються за законом співвідношення попиту й пропонування.
Як ринок цінних паперів фондова біржа виникла ще у XVШ ст., але відігравати помітну роль стала лише з масовим розвитком акціонерних товариств та зростанням обігу цінних паперів. Нині в світі функціонує близько 200 фондових бірж, які слугують центрами мобілізації розпорошених вільних капіталів, вкладання їх на тривалий строк в облігації та акції, фондова біржа тісно взаємодіє усією системою короткострокового кредиту. Власники цінних паперів у будь-який час можуть реалізувати їх на біржі, незважаючи на те, що реальний капітал закріплено на фабриках і заводах.
У переважній більшості фондові біржі діють як установи закритого типу. Члени біржі обирають біржовий комітет, утворюють спеціальну комісію, яка здійснює експертизу і приймає рішення про допуск цінних паперів до торгів. Організовують фондові біржі акціонери: банки, підприємства, організації та приватні особи. Самостійною торгівлею цінними паперами на них мають право займатися лише їхні члени - засновники. Ціни, за якими продаються цінні папери, тобто їхні курси, регулярно друкуються в щоденних біржових бюлетенях для загального ознайомлення. Біржова котировка при цьому включає мінімальну й максимальну ціну.
Як ринок цінних паперів фондові біржі стали надзвичайно важливим елементом ринкової економіки та ринку капіталів. Вони створюють стимули для мобілізації фінансових ресурсів і спрямування їх у довгострокові інвестиції; здійснюють фінансування державних програм і боргів; організовують вторинний ринок цінних паперів, який дає змогу перепродавати вже випущені та циркулюючі в обороті цінні папери; визначають реальні ринкові ціни акцій та облігацій тих або інших компаній; об'єктивно визначають споживну вартість засобів виробництва, забезпечують ефективний розпродаж майна як широкого загалу підприємств, так і окремих громадян; стимулюють найефективніший обіг та використання вільних капіталів.
Проте економічні негаразди і надто повільне реформування економічних відносин штучно гальмують процес становлення фондових бірж. Лише в процесі роздержавлення й приватизації можна створити належний ринок капіталу. А вторинного ринку взагалі ще не створено, тому що визнання вільного обертання акцій при нечисленності емітентів і за відсутності казначейських зобов'язань сертифікатів і векселів не створювало належної ринкової інфраструктури. Більше того, навіть самі акції ще не стали належними цінними паперами у повному розумінні цього слова. Адже вони переважно визначають фіксований доход, мають обмежену можливість купівлі-продажу, тому більше подібні до паїв, що розподіляються між співробітниками підприємств-емітентів акцій за тими чи іншими критеріями і дають право на отримання розрахованої частини прибутку.
Вкрай негативним фактором, що гальмував процес розвитку фондових бірж, стала розбурхана гіперінфляція. Вона створювала таку ризикову ситуацію, коли навіть при будь-якому дивіденді стає невигідним вкладання грошей у цінні папери. При непередбачених гігантських стрибках цін підприємцям вигідніше мати наявні вільні кошти. Тобто не купувати акції, а надавати кошти у короткостроковий кредит, плата за який сягала суми 9 і більше процентів за тиждень. Досить вигідною орієнтацією за умов інфляції є також закупівля товарів, а після місячної притримки продаж їх за цінами, що приносять надприбутки.
Серйозною перешкодою на шляху становлення повноцінного фондового ринку стала відсутність достатньої кількості індивідуальних інвесторів. Внаслідок гігантського знецінення доходів населення від інфляції останнє не має ні вільних грошових коштів, ні внутрішньої психологічної готовності вкладати кошти в акції. Скажімо, протягом 1992 р. кожний працюючий в Україні на придбання цінних паперів інвестував лише по 5 крб., тоді як на фондовому ринку Заходу обертається від 60 до 80% акцій і облігацій, що є власністю приватних осіб. Звичайно, цьому не сприяє політика штучного стримування доходів населення. Навпаки, вона посилює застій і деградацію економіки. Якби діяв ринковий механізм формування доходів, це дало б змогу через обіг цінних паперів акумулювати кошти для будь-яких інвестицій, у тому числі і для житлового будівництва, розвитку страхової медицини, розширення виробництва й піднесення якості товарів народного споживання.
У централізованій системі розподілу в колишньому СРСР для отримання фінансових коштів на будь-які цілі (реконструкцію, модернізацію, розширення виробництва перспективної продукції тощо) необхідно було звертатися із заявами-проханнями спочатку в міністерства, потім у Мінфін СРСР, далі в Держплан і лише потім - у Держбанк. У середньому це забирало 1,5 року дорогоцінного часу і нерідко відбивало будь-яке бажання дбати про науково-технічний прогрес та й взагалі проявляти ініціативу. Зовсім іншу ситуацію створює фондова біржа, тому що, випустивши на ринок акції, підприємство може вигідно їх продати і лише за 1,5 місяця одержати потрібні йому кошти. Природно, що потім воно з прибутку розрахується з акціонерами дивідендами. Сплата дивідендів дисциплінує весь процес позики й оптимізує її використання.
Нормальний процес функціонування фондових бірж допоможе швидко залучити в господарський оборот численні неліквіди та наднормативні запаси матеріально-сировинних ресурсів, стратегічні запаси продукції та різноманітного майна Міністерства оборони, гігантські обсяги невстановленого обладнання, готової продукції, що були вироблені понад план і не знайшли свого споживача. Мобілізуючи вільні кошти, фондова біржа здатна до 2000 р. ліквідувати численні довгобуди й прискорити сам процес капітального будівництва.
Не менш важливо й те, що лише біржа зможе сприяти виходу вітчизняних товарів на міжнародний ринок, а іноземних - на наш. Вона встановлює ділові відносини між партнерами, захищає покупців через систему котировки цін та здійснює багато іншого корисного, що в цілому нормалізує й стабілізує ринок.
Важливою функцією фондової біржі є акумуляція ділової інформації й надання її тим підприємствам, що стали на шлях акціонування виробництва або здійснюють інші форми роздержавлення. При цьому слід ширше використовувати світовий досвід, забезпечувати високий рівень професіоналізму та етики біржових працівників шляхом жорсткого відбору тих, хто допускається до діяльності на фондовій біржі.
Доцільно також використати порядок і методику перевірки фірм, що застосовуються на Заході. Там незалежні експерти та аудитори фірми детально перевіряють стан справ кожного претендента на торгівлю цінними паперами, обґрунтованість проекту, під який будуть продаватися цінні папери, та інші ділові якості фірми-емітента, тобто фірми, яка випускає в обіг цінні папери. Наслідки цих перевірок та експертиз відображаються у проспекті, який додатково перевіряється в комітетах біржі, реєструється урядом країни і лише потім, коли біржа одержить ще й значний грошовий внесок з фірми-емітента, вона допускається до торгів. При цьому проспект надається будь-кому, хто захоче пересвідчитися в надійності й стабільності справ фірми. Така система відбору й гласності захищає інвесторів від втрат і ризику і не потребує будь-якого державного втручання.
Для широкої розбудови фондових бірж в Україні є всі необхідні передумови. Передусім це - значний надлишок вільних грошей у одних громадян та підприємств і водночас гостра нестача їх в інших, нагальна потреба ефективного переливу капіталу для здійснення структурних зрушень у суспільному відтворенні, необхідність швидкого подолання науково-технічного відставання, пошуки власної спеціалізації на світовому ринку тощо.
Біржа є універсальним надбанням розвитку товарного виробництва, і її діяльність не може замінити жоден адміністративний орган. Тому потрібно прискорити процес роздержавлення й приватизації, щоб поряд з іншими секторами з'явився потужний сектор кооперативного й акціонерного виробництва, виникли ринкові інститути, які сприятимуть вільному переливу капіталів та формуванню нового способу фінансування капіталовкладень за допомогою випуску в обіг цінних паперів. Для цього вже формуються законодавча і нормативна основи, готуються в країні та за кордоном кадри, розгортається комп'ютерна матеріально-технічна база й системи зв'язку тощо. Валютна біржа - ринок, на якому здійснюються операції купівлі-продажу іноземних валют, зливків та виробів з благородних металів. Головним завданням валютних бірж України є: організація і проведення операцій купівлі й продажу іноземної валюти, сприяння формуванню регулюванню ринкового курсу гривні.
Валютна біржа
Питання розбудови ринку та входження економіки України у світове господарство, становлення конвертованості національної грошової одиниці сьогодні не можуть вирішуватися без валютної біржі. Лише валютна біржа здатна забезпечити вільне плавання курсів валют; без неї не можна подолати монополію Національного банку та Зовнішекономбанку. Функції валютної біржі могли б виконувати й незалежні комерційні банки, якби вони одержали право вільного ведення операцій з усіма валютами.
Валютна біржа - не лише місце торгівлі валютами, а й важливий організуючий чинник банківської політики. Вона організовує валютні торги й проводить розрахунки в іноземній валюті та грошових одиницях України відповідно до домовленостей, визначає поточний ринковий курс іноземних валют по відношенню до національної грошової одиниці, організовує операції Національного банку з метою регулювання (підтримки) поточного валютного курсу національної грошової одиниці.
Право на участь у торгах валютної біржі (і право стати її членами) мають лише зареєстровані банки та фінансові підприємства, що одержали офіційний дозвіл (ліцензію) Національного банку. Для цього вони направляють пакет документів на ім'я Голови біржової ради: заяву, копію статуту, копію свідоцтва про реєстрацію, річний баланс та баланс фінансово-господарського стану за останній квартал, реєстраційну картку, список кореспондентських рахунків, показники обсягу банківського обслуговування клієнтів, список ділерів, уповноважених проводити операції, і вносять вступний членський внесок, який не повертається.
Члени валютної біржі мають право брати участь у біржових операціях за свій рахунок і від власного імені, а також за дорученням клієнтів. Для купівлі (продажу) іноземної валюти клієнт подає на біржу заяву, вказує мету використання валюти (наприклад, на купівлю товарів і послуг, реалізацію права на інтелектуальну діяльність, для переведення за кордон дивідендів тощо). Придбана валюта відноситься на спеціальний рахунок клієнта в уповноваженому банку з правом її використання протягом 60 днів на цілі, вказані в заяві. Якщо ж вона за цей строк не буде реалізована, то уповноважений банк зобов'язаний продати її на наступних біржових торгах. При цьому, коли поточний курс долара виявиться вищим, ніж був на день придбання валюти, курсова різниця перераховується на користь Національного банку України, якщо ж нижчий, то збитки відносяться на рахунок клієнта. Відсотки на спеціальному рахунку не нараховуються.
Для встановлення ринкового курсу за початкову ставку приймається курс, зафіксований на попередніх торгах. Залежно від співвідношення попиту й пропонування маклер надалі підвищує його або ж понижує. Коли зниження (підвищення) курсу перевищує 10% від початкового, то маклер має право оголосити перерву в біржових торгах для проведення нарад з Національним банком України, а за необхідності - і з членами біржі для прийняття стабілізаційних заходів. Якщо з'ясується, що подібні коливання мають спекулятивний характер, то біржові торги можуть припинятися. Мінімальна величина купівлі (продажу) валюти становить 10 тис. дол.
У травні 1994 р. на Придніпровській товарній біржі вперше в Україні відбулися пробні торги валютними ф'ючерами, а починаючи з червня їх проводять регулярно, тричі на тиждень - понеділок, середу, п'ятницю. Створено тут також розрахункову палату, яка виступає гарантом виконання зобов'язань за контрактами. Вона обслуговує учасників торгів як біржовий мінікліринговий банк. Членами розрахункової палати можуть бути лише члени Придніпровської товарної біржі. Розрахункова палата складається з 20 членів, серед яких банки: "Новий", "Дніпро-сервіс" та фірми: "Інфотех", "Вісімдесят", "Дал-інвест", "Ельф" та ін. Члени розрахункової палати можуть виступати на торгах і як продавці, і як покупці. За їх посередництвом у торгах можуть брати участь державні підприємства, комерційні структури, приватні особи, які заплатили певний процент комісійних.