Правила роботи з ножицями, шпильками та голками 3 страница

а – правильна строчка;

б – верхня нитка натягнута сильніше за нижню;

в – верхня нитка натягнута слабше за нижню.

2. Заправлення верхньої нитки (Мал. 2).

1. Перед заправленням верхньої нитки поставте ниткопритягач 1 і голку 2 у верхнє положення.

2. Котушку надіньте на верхній котушковий стержень 3.

3. Нитку проведіть через верхній напрямляч 5.

4. Підведіть нитку із заду під регулятор натягу верхньої нитки і виведіть на себе між тарілочками (шайбами) 6 і регулятором натягу 10.

5. Накиньте нитку на крючок шайби 11.

6. Виведіть нитку на верх і заправте на себе у вушко 4 важільця ниткопритягач 1.

7. Заправте нитку в нитконапрямляч 9.

8. Ведіть до голкотримача 7 і заправте в останній нитконапрямляч 8 під голкотримачем.

9. Всиліть у вушко голки нитку з боку довгого жолобка голки 2, тобто з боку стояка рукава машини.

Мал. 2. Заправлення верхньої нитки.

Перш ніж заправити нижню нитку, треба намотати її на шпульку.

Технологічна картка № 1.Послідовність намотування ниток на шпульку.

№. п/п Послідовність виконання Поопераційні малюнки

І Надіньте котушку на нижній котушковий стержень 4 Нитку від котушки протягніть між шайбами натяжного пристрою 5 Вручну намотайте кілька витків нитки на шпульку 6 Шпульку 6 надіньте на шпиндель 2 моталки Поверніть шпульку так, щоб шпонка шпинделя 2 увійшла в паз шпульки 6 Рамку моталки 1 натисніть униз за допомогою пальця 3 так, щоб гумовий обід 8 торкався махового колеса 7 і приведіть у рух машину •

1. 2. 3.

Мал. 3. Заправлення нижньої нитки в швейну машину.

3. Заправлення нижньої нитки в швейну машину.

Діставання шпульного ковпачка (Мал.3.1.):

1. Повернувши на себе махове колесо, підніміть голководій з голкою у верхнє положення.

2. Відкрийте засувну пластинку.

3. Через отвір вийміть за допомогою засувки 1 шпульний ковпачок 9.

Звільнення шпульного ковпачка від шпульки:

1. Поверніть шпульний ковпачок відкритим боком униз і опустіть засувку 1.

2. Робіть це над столом, щоб шпулька 8 не впала на підлогу.

Встановлення шпульки з нитками в шпульний ковпачок (Мал.3.2):

1. У ліву руку візьміть шпульний ковпачок 9.

2. Правою рукою введіть у нього шпульку 8.

3. Нитку від шпульки заправте в косий проріз 2 під пружину натягу 3.

4. Виведіть нитку між ріжками 4, 5.

Уставлення в машину шпульного ковпачка (Мал.3.3.):

1. Шпульний ковпачок 10 візьміть за засувку 1. Надіньте його на центровий стержень 2 човника 6.

2. Установчий палець 5 ковпачка повинен увійти в паз 7 накладної пластинки на корпусі ходу 8.

3. Засувку 1 відпустіть, натискаючи на шпульний ковпачок.

Переконавшись, що нижня нитка без ривків виходить із шпульного ковпачка, переміщують засувну пластину направо. Поворотом махового колеса голку опускають вниз, притримуючи кінець верхньої нитки. Потім після обведення верхньої нитки навколо шпульного ковпачка, натягуючи її, виводять нижню нитку вгору і разом з верхньою заводять під лапку. Між нитками під лапку підкладають тканину, опускають голку, лапку й починають шити.

4. Будова машинної голки та вставлення голки.

(Будову шпульного ковпачка учитель демонструє при розповіді про заправлення нижньої нитки у швейну машину).

Будова голки (Мал.4.):

1. – вістря

2. – циліндричне лезо

3. – колба з лискою

4. – довгий жолобок

5. – короткий жолобок

6. – плоска лиска

Вставлення голки (Мал.5.):

Під час роботи машини носик човника повинен проходити з боку її короткого жолобка.

1. Уводьте голку колбою знизу вгору через голкотримач 1 у голководій 2.

2. Вставляйте голку вертикально до упора і закріпіть її затискним гвинтом 3 голкотримача 1.

Мал. 4. Мал. 5.

Технологічна картка № 2.Розбір і чищення човникового комплекту

№ п/п	Послідовність виконання	Малюнки
	Примітка. Перед чищенням човниковий комплект частково розберіть за допомогою викрутки Поворотом махового колеса 5 машини поставте голку й ниткопритягач 10 у верхнє положення Виверніть гвинт 3
	Зніміть пружину 4, кільце 5 Вийміть човник 6 Почистіть і змажте паз 7 корпуса ходу 8 човника 6 М'якою бавовняною ганчіркою протріть зняті й залишені в машині деталі човникового комплекту

5. Регулювання натягу ниток. Прийоми догляду за швейною машиною.

Натяг ниток регулюють дотримуючись таких правил:

1. Для посилення натягу нижньої нитки, необхідно за допомогою викрутки повернути гвинт, розміщений на шпульному ковпачку, за годинниковою стрілкою, а для послаблення натягу – проти годинникової стрілки.

2. Для посилення натягу верхньої нитки повернути за годинниковою стрілкою, а для послаблення – проти.

3. Натяг ниток регулювати тільки при опущеній лапці (саме тоді шайби натягу притиснуті одна до одної).

4. Натяг ниток необхідно регулювати обережно, повертаючи регулятори потроху.

5. Регулювання натягу ниток починати з регулятора верхньої нитки, тому що він більш доступний.

Після закінчення роботи машину витирають від пилу, чистять щіткою під голковою пластинкою.

На зубці подачі тканини кладуть клаптик тканини, опускають тканинонажимач і голку, виключають хід і машину накривають ковпаком.

Періодично машину змащують, заливаючи масло у спеціальні отвори.

6. Закріплення вивченого матеріалу.

Гра “Блеф клуб”.

Гра може проводитися в усній або письмовій формі.

Учням пропонується визначити правильні й помилкові твердження, позначивши їх знаками “+” та “-“.

- Якщо машинна строчка петляє зверху, необхідно посилити натяг верхньої нитки.

- Якщо машинна строчка петляє знизу, необхідно послабити натяг верхньої і нижньої ниток.

- Якщо машинна строчка туга, необхідно послабити натяг верхньої і нижньої ниток.

- Натяг ниток регулюють при опущеній лапці.

- Для посилення натягу ниток необхідно повернути відповідно деталь регулятора проти годинникової стрілки.

- Періодично машину змащують, заливаючи масло у спеціальні отвори.

- Намотана нитка на шпульку не повинна лягати щільно і рівномірно.

Підбиваючи підсумки гри, вчитель аналізує типові помилки.

Практична робота.

Тема: Заправлення верхньої і нижньої ниток. Керування швейною машиною із заправленими нитками.

Зміст: Виконання прямолінійних, хвилястих, зигзагоподібних строчок на папері, заправлення верхньої і нижньої ниток. Керування машиною із заправленими нитками. Виконання швів за допомогою обмежувальної лінійки.

Завдання: навчитись керувати швейною машиною:

1. а).без заправлення ниток;

б). із заправленими нитками.

2.опанувати техніку виконання швів за допомогою обмежувальної лінійки.

Інструменти і матеріали: папір чорного кольору, нитки, швейна машинка, клаптики тканини 10х10 см, інструкційні картки.

Послідовність виконання:

1. Підготувати папір.

2. Підготувати швейну машину до роботи.

3. Прокладання строчок без заправлення ниток (прямолінійні, хвилясті, зигзагоподібні).

Учитель показує зразки виконаних строчок, демонструє як потрібно заправляти нижні і верхні нитки у швейну машину.

Гра “Хто швидше?”.

Учитель пропонує учням підготувати швейні машини до намотування ниток на шпульку.

При підбитті підсумків оцінюється швидкість і правильність виконання роботи.

Учитель показує як правильно заправляти верхню і нижню нитку в швейну машину. Кожен пробує це зробити самостійно. Учитель демонструє виконання швів за допомогою обмежувальної лінійки.

8. Підсумок уроку.

Учитель перевіряє якість виконаної роботи, виставляє та аналізує оцінки із врахуванням усних відповідей на теоретичні запитання.

Оцінювання навчальних досягнень, мотивація оцінок. Домашнє завдання.

1. Вивчити теоретичний матеріал. 2. Принести клаптики тканини 10х10 см.

Тема 2.3.4. Машинні шви. Графічне зображення і технологія виконання швів.

Мета: засвоєння учнями знань про машинні шви; формування умінь графічно зображувати шви; розвивати просторову уяву; виховувати в учнів акуратність при виконанні швів; закріплювати прагнення до дотримання правил безпеки праці.

Обладнання: голка, нитка, ножиці, швейна машина 97-А кл.

Матеріали та інструменти:технологічні картки.

Тип уроку: комбінований.

Структура уроку:

1. Організаційна частина - 2 хв.

2. Актуалізація опорних знань учнів - 5 хв.

3. Мотивація навчальної діяльності учнів - 3 хв.

4. Повідомлення теми, мети і завдань уроку – 1 хв.

5.Вивчення нового матеріалу - 15 хв.

6. Закріплення вивченого матеріалу - 3 хв.

7. Практична робота - 14 хв.

8. Підсумок уроку - 2 хв.

Хід уроку

1. Організаційна частина

2. Актуалізація опорних знань

1. Як заправляти верхню і нижню нитку?

2. Як послабити або посилити натяг верхньої нитки? Нижньої нитки?

3. Як утворюється машинна строчка?

4. Розкажіть про будову шпульного ковпачка.

5. В якому положенні повинна знаходитися прижимна лапка під час регулювання натягу нитки.

6. Як доглядати за швейною машиною?

3. Мотивація навчальної діяльності учнів.

*Бесіда.

1. Для чого призначені машинні шви?

2. Як ви вважаєте, чи впливає правильність заправлення ниток в машині на якість строчки?

3. Чи впливає якість строчки на якість виконання машинних швів?

4. Яка строчка має перевагу: виконана вручну чи на швейній машині?

4. Повідомлення теми, мети і завдань уроку

5. Вивчення нового матеріалу

Шиючи одяг застосовують багато різних машинних швів. Кожний із них має свої відповідні призначення і розміри.

Шов – це з’єднання двох або кількох шарів ниток однією або двома строчками.

За призначенням шви поділяються на:

1. з’єднувальні – які використовуються для з’єднання деталей;

2. крайові – для обробки зрізів деталей виробу, щоб не допустити висипання ниток;

3. декоративно-оздоблювальні – для художнього оформлення одягу.

З’єднувальні шви поділяються на:

а) зшивні б) настрочені в) подвійні

г) накладні д) за пошивні е) шов “у замок”

З даного виду швів ми розглянемо зшивний і подвійний шов (пояснення з практичним показом).

Зшивний шов

При виконанні шва тканину складають лицьовим боком у середину. Шов запрасовують на обидва боки (з розпрасуванням) (мал. 1); запрасовують в один бік (з запрасуванням) (мал. 2); запрасовують з обох боків (зшивні на ребро) (мал. 3); виконують шов з обметуванням зрізів (мал. 4) та розстрочний (мал. 5). Ширина такого шва 1,5-2 см. Зшивний шов призначений для виконання основних швів у виробах.


Мал. 1.	Мал. 2	Мал. 3	Мал. 4	Мал.5

Подвійний шов

Використовується при виготовленні білизни і виробів зі штучних матеріалів. Шов виконують в 2 заходи, дві деталі складають виворітними сторонами і зшивають на відстані 0,3-0,4 см від зрізу. Зрізи підрізають, деталь вивертають на лицьовий бік, шов згину виправляють і прокладають строчку на відстані 0,5-0,7 см від згину (мал. 6).


Мал. 6

З крайових швів, які поділяють на:

1. обшивні (Мал. 7);

2. обкантовувальні (Мал. 8);

3. у підгін (Мал. 9).

ми розглянемо шов у підгін.


Мал. 7	Мал. 8

Шов у підгін

Використовується для обробки нижнього зрізу виробу. Цей шов може бути з відкритим або закритим зрізом. Для виконання шва у підгін з відкритим зрізом підгинають зріз деталі на 0,5-0,7 см. (мал. 5). Для виконання шва у підгін із закритим зрізом низ виробу підгинають на 0,5 см, а потім на 0,8-1 см і прокладають строчку на відстані 0,1 см від підігнутого краю (мал. 6).


Мал. 9

6. Закріплення вивченого матеріалу

1. Що таке шов?

2. Які машинні шви поділяються за призначенням.

3. Назвіть з’єднувальні шви, з якими ви ознайомилися.

4. Як виконується подвійний шов?

5. Які є шви у підгін?

Практична робота.

Інструктаж з безпеки праці.

Виконання машинних швів.

1. Аналіз завдання.

2. Забезпечення учнів об’єктами праці, інструментами та технологічними картками.

3. Правила безпечної роботи під час виконання машинних швів.

4. Проводиться додатковий поточний інструктаж для тих, хто цього потребує.

8. Підсумок уроку

1. Перевірка виконаних робіт.

2. Виявлення недоліків.

3. Мотивація та виставлення оцінок за тему.

4. Прибирання робочих місць і класної кімнати.

Д/з. Оформити звіт практичної роботи у вигляді машинних швів.

Тема 2.4.1: Механічні способи з`єднання деталей із різних конструкційних матеріалів.

Мета: засвоєння понять про механічні способи з`єднання деталей, технологічні операції: формування вмінь розпізнавати способи механічних з’єднань деталей; розвивати пам’ять; виховувати культуру праці.

Ключові слова:цвях, шуруп, заклепка, шов.

Обладнання: інструменти, матеріали, наочні посібники, таблиці, інструкційні картки.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Структура уроку

1. Організаційна частина - 2 хв.

2. Актуалізація опорних знань учнів – 5 хв.

3. Мотивація навчальної діяльності учнів – 3 хв.

4. Повідомлення теми, мети, завдань уроку - 2 хв.

5. Вивчення нового матеріалу - 18 хв.

6. Закріплення вивченого матеріалу - 5 хв.

7. Підсумок уроку - 2 хв.

Хід уроку

1. Організаційна частина.

2. Актуалізація опорних знань учнів.

1. Які види швів ви знаєте?

2. Для пошиття якого одягу вони застосовуються?

3. Перевірка практичного завдання

3. Мотивація навчальної діяльності учнів.

*Бесіда про з`єднання матеріалів.

1. Із яких матеріалів виготовляються меблі?

2. Як з’єднуються окремі частини меблів?

3. Які породи дерев ви знаєте?

4. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

5. Вивчення нового матеріалу.

Вироби з різних матеріалів набувають необхідних форм та властивостей завдяки способу з’єднання деталей, з яких складаються, а спосіб з’єднання в свою чергу, залежить від конструкційних матеріалів. Розглянемо механічні способи з’єднання деяких конструкційних матеріалів.

Так, найпростіший спосіб з`єднання дерев`яних виробів – це з`єднання за допомогою цвяхів. Цвяхи роблять із стального дроту. Вони бувають різної довжини й товщини.

Скріплюючи деталі цвяхами, користуються молотком і обценьками. Прибивають завжди тонку деталь до грубої. Не можна забивати цвяхи біля самого краю деталі, бо її можна розколоти. Залежно від розмірів підбирають товщину цвяхів.

Скріплюючи деталі цвяхами слід пам`ятати, що довжина цвяха має бути в 4 рази більшою від товщини деталі. Забивають цвяхи не ближче як 10 мм від кромки деталі.

Широко застосовують з`єднання деталі з деревини шурупами. Шуруп – це металевий стержень з гвинтовою нарізкою та забірним конусом, який сприяє кращому загвинчуванню в деревину. Шурупи, як і цвяхи, мають різну довжину й товщину. З`єднання на шурупах міцніше, ніж на цвяхах. Шурупами кріплять дверні завіси, ручки, замки та інші знімні деталі. Загвинчують шурупи за допомогою викрутки.

Мал.1 Механічні способи з’єднання:

а) болтове;

б) гвинтове;

в) штифтове;

г) шпонкове;

д) зварне;

е) заклепкове;

є)шпилькове

Для з`єднання дерев`яних деталей застосовують і клей. У шкільних майстернях використовують столярний (глютиновий) і синтетичний клей ПВА.

Текстильні матеріали також мають різні способи з’єднання: - скручування; - зв’язування; - з’єднання за допомогою швів.

Шов –це з’єднання двох або кількох шарів тканини однією або кількома строчками.

В свою чергу з’єднання за допомогою швів поділяють на з’єднання за допомогою: а). ручних швів; б). машинних швів.

Термінологія ручних робіт

Зметування деталей швейного виробу – тимчасове ниткове з’єднання двох або більше деталей. Зметують бічні зрізи виробів.

Приметування деталей швейного виробу – тимчасове ниткове з’єднання дрібних деталей з великими. Приметують карман, наприклад.

Заметування деталей швейного виробу – тимчасове ниткове закріплення підігнутого краю деталі, складок, виточок, защипів. Заметують низ виробу.

Вметування деталей швейного виробу – тимчасове ниткове з’єднання деталей по овальному контуру. Вметують рукав у пройму, комір в горловину.

Виметування деталей швейного виробу – тимчасове ниткове закріплення попередньо обшитих і вивернутих швом усередину країв деталей. Виметують клапан, хлястик, комір.

Підшивання деталей швейного виробу–прикріплення підігнутого краю деталі потайними стібками постійного призначення. Підшивають низ виробу.

Пришивання – оздоблення стібками постійного призначення. Пришивають аплікації, ґудзики, гачки, кнопки.

Термінологія машинних робіт

Пошиття швейних виробів – виготовлення швейних виробів із застосуванням ниткового з’єднання (підковдра, простирадло, наволочка).

Зшивання швейного виробу – ниткове з’єднання двох і більше приблизно однакових за розмірами деталей по суміщених краях (бічних, плечових швів пілочок, полотнищ спідниці).

Пришивання деталей швейного виробу – ниткове з’єднання дрібних деталей з більшими (воланів, клапанів, манжет).

Обшивання деталей швейного виробу – ниткове з’єднання деталей з наступним їх вивертанням на лицьовий бік швом усередину (комір, клапан).

Настрочування шва – це прокладання строчки при накладанні однієї деталі на іншу для з’єднання, закріплення припусків на шов, складок, які направленні в один бік.

Розстрочування шва – прокладання строчок на деталях для закріплення припусків на шов, складок, направлених в протилежні боки.

Застрочування шва – прокладання строчки для закріплення підігнутого краю деталі або виробу.

Прострочування – прокладання оздоблювальної строчки по краю деталі або виробу.

Обкантовування деталей швейного виробу – обробка зрізу деталі смужкою тканини, тасьмою для оздоблення або, щоб запобігти висипанню ниток (одинарного коміра, низу накладних кишень).

Обметування деталей швейного виробу - ниткове закріплення зрізу деталі або розрізу з метою запобігання висипання (бічних швів, низу).

Підшивання деталей швейного виробу – ниткове закріплення підігнутого низу спеціальними машинами (85-го класу ПМЗ).

Різноманітність виробництв у кожній галузі зумовлює і різноманітні види технологій, пошук нових конструкційних матеріалів та вдосконалення способів їх з’єднання.. Будь-яка технологія має на увазі описання процесів обробки (чи переробки) об`єктів виробництва (сировини, матеріалів) внаслідок здійснення яких відбувається їх якісна зміна. Предметом технології, тобто її основним змістом є матеріально-технічна сторона виробничої діяльності, а безпосереднім об`єктом вивчення є виробничі процеси. Технологію, як правило, розглядають у зв`язку з конкретною галуззю виробництва та спеціальною: технологія гірничих робіт, технологія машинобудування, технологія будівельних робіт; або їх залежності від методики одержання чи обробки матеріалів (технологія металів, технологія волокнистих речовин, технологія тканин тощо).

6. Закріплення нового матеріалу.

1. Які є механічні способи з`єднання деталей?

2. За допомогою яких з`єднань можна з`єднувати деревину?

3. Які види ручних робіт ви знаєте?

4. Назвіть види машинних робіт.

Розв’язування карток 1-2

Картка 1

Визнач назву машинних швів, які зображені на рисунку. Відповідь запишіть.

а............................ б ................................... в ............................

Картка 2

Розв’яжи кросворд

„ІНСТРУМЕНТИ ТА МАТЕРІАЛИ,

ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ В РУКОДІЛЛІ

ТА ПІД ЧАС ПОШИТТЯ ШВЕЙНИХ ВИРОБІВ”

По горизонталі:

4. Яка стрічка потрібна для зняття мірок?

6. Що застосовують для витягування намітки?

8. що застосовують для прикріплення викрійок до тканини?

9. Що необхідно для побудови креслення викрійки?

По вертикалі:

1.Що потрібно для обведення контурів викрійки на тканині?

2. Основний інструмент для ручного шиття.

3. Що захищає палець від проколювання?

5. Що необхідно для вирізання викрійок?

7. Що необхідно для зшивання виробу

7. Підсумок уроку.

Мотивація та виставлення оцінок. Оголошення домашнього завдання (вивчення нового матеріалу за конспектом).

Тема 2.4.2: Технологічна послідовність пошиття наволочки.

Мета: засвоєння понять про технологічні операції виготовлення виробу; типові професії, робота яких пов’язана з обробкою та виготовленням текстильних матеріалів; формування вмінь визначати технологічну послідовність пошиття наволочки та проводити контроль у процесі роботи; розвивати увагу і виховувати охайність під час пошиття виробу.

Обладнання, інструменти і матеріали: швейна машина, нитка, голка, сантиметрова

стрічка, крейда, тканина.

Ключові слова: технологічна картка, технологічна послідовність, умовні позначення.

Тип уроку: комбінований.

Структура уроку

1. Організаційна частина - 2 хв.

2. Актуалізація опорних знань учнів - 5 хв.

3. Мотивація навчальної діяльності учнів - 3 хв.

4. Повідомлення теми, мети і завдань уроку – 1 хв.

5.Вивчення нового матеріалу - 15 хв.

6. Закріплення вивченого матеріалу - 3 хв.

7. Практична робота - 14 хв.

8. Підсумок уроку - 2 хв.

Хід уроку

1. Організаційна частина.