Основні показники ефективності використання персоналу підприємства 5 страница

⇐ Назад

Метою контролю є створення гарантій виконання планів та загальне підвищення ефективності процесу управління бюджетування. Основні завдання контролю полягають в інформаційному забезпеченні орієнтованих на результат процесів планування, регулювання та моніторингу на підприємстві, у виконанні функцій інтеграції, системної організації та координації.

Предметом контролю виступає процес бюджетування та результати виконання бюджетів. На кожному етапі бюджетування проводяться моніторинг та контроль базових показників та аналіз відхилень. Базу контролю складають контрольна звітність, показники виробничого (управлінського) та фінансового обліку, за умови формування їх в банк техніко-економічних даних. Адміністративний контроль здійснюється керівниками структурних одиниць та органами підприємства. Він спрямований на відслідковування своєчасності та повноти виконання прийнятих рішень і включає вказівки з усунення виявлених порушень та контроль за їх виконанням і прийняття рішень про матеріальне заохочення або накладання санкцій. Фінансовий контроль здійснюється фінансовими і контрольними службами підприємства та включає: – співставлення планових і фактичних показників планів та бюджетів, (план-факт аналіз) з визначенням причин виявлених відхилень; – відпрацювання рекомендацій щодо своєчасного усунення виявлених порушень; – оформлення документів, що є підставою для вживання заходів матеріального заохочення або встановлення ступеня відповідальності.

97. Поняття “організації контролю системи бюджетування на підприємстві”: економічна суть, мета, основні завдання.

Організація контролю системи бюджетування у структурних одиницях здійснюється за кожним центром відповідальності .При цьому контроль за формуванням та виконанняи бюджету фірми є складовим елементом єдиної системи контролінгу фірми як системи збирання та аналізу інформації для прийняття управлінських рішень.

Метою контролю є створення гарантій виконання планів та загальне підвищення ефективності процесу управління бюджетування .Основні завдання контролю полягають в інформаційному забезпечені орієнтованих на результат процесів планування, регулювання та моніторингу на підприємстві,у виконанні функцій інтеграції, системної організації та координації.

Предметом контролю виступає процес бюджетування та результати виконання бюджетів. На кожному етапі бюджетування проводиться моніторинг та контроль базових показників аналіз відхилень. Базу контролю складають контрольна звітність, показники виробничого( управлінського) та фінансового обліку за умови формування їх в банк техніко- економічних даних. Адміністративний контроль здійснюється керівниками структурних одиниць та органами фірми.

98. Поняття “нова продукція” (з позиції планування діяльності підприємства): економічна суть та основні категорії “нової продукції”. Загальна характеристика основних видів (6 видів) “нової продукції

Потреби інтенсивного розвитку та оновлення всіх елементів сучасного виробництва вимагають використання таких методів та засобів праці, які давали б змогу одержувати високоякісні продукти при найбільш економному використанні як трудових, так і матеріальних ресурсів. Саме з таких позицій і слід розглядати характерні особливості розвитку сучасного виробництва та забезпечення конкурентоспроможності вироблюваної продукції.

Процес доцільної діяльності людини, що пов'язаний з організацією виробництва продукції, охоплює такі її види:

- інформаційно-пізнавальну діяльність, що включає ознайомлення з об'єктом, його вивчення, пізнання явищ та законів природи;

- ідеально-конструктивну діяльність, що охоплює створення ідеальної моделі майбутнього реального результату;

- реально-конструктивну діяльність, що включає безпосереднє практичне втілення ідеї.

Основні категорії продукції:

1. продукція нова для підприємства – це продукція яка продиктована ринком підприємства раніше цю продукцію не випускали, її освоєння та випуск характеризує адаптаційну здатність підприємства.

2. продукція яка є новою для ринку ага продукція пропонується підпр. Ринку інщі підпр таку продукцію раніше не випускали і не випускають ; її вироби на освоєння характеризує креативну спроможність ринку.

Примітка :

1. Будь-яке підприємство в своїй діяльності використовує комбінований портфель нових товарів в структурі якого найбільшу частку займає розширений та оновлений асортимент виробництва продукціїю

2. характерною особливістю сьогодення яку слід обов’язково врахувати при розроблені освоєнні в промисловому виробництві нової продукції є скорочення її життєвого циклу :

1. це зумовлено високим рівнем мінливості споживчів

2. високий рівень динаміки появи на ринку альтернативної продукції який є наслідком таких основних факторів :

- міжнародна глобалізація

- значна кількість суб’єктів господарювання які активно зайняли інноваційною діяльністю.

- достатньо велика база ліцензій розробок ноу-хау, патентів які доросли до рівня тех. Освоєння.

Основні види «нової продукції»

1. товари , нові у світовому масштабі. – такі товари є першим у світі та створюють абсолютно новий ринок. Ця категорія , як правило, охоплює тільки 10 % усіх нових товарів.

2. Розроблення нових товарних ліній – такі товари які є новими для ринку, однак вони є новими для конкретних підприємств. Близько 20 % усіх нових товарів потрапляють у цю категорію.

3.Розширення товарної лінії - це нова для підприємства продукція, яка є доповненням до вже наявних у підприємства товарних ліній (нове розфасування , наповнювачі тощо). Такі новинки становлять близько 26 % усіх нових товарів.

4.Удосконалення й модифікація наявних товарів - це нові товари з поліпшеними характеристиками, які мають більшу цінність для споживача . Цим новими та вдосконаленими товарами також є близько 26 % усіх нових товарів.

5. Репозиціювання - уже наявні товари, призначені для нових ринків , або сегментів рину . Репозиційовані товари становлять близько 7 % усіх новинок.

6. Зниження цін – нові товари які мають такі самі властивості які і їхні попередники проте коштують дешевше. Вони представляють 11 % усіх новикок на ринок.

99. Основні етапи підготовки та освоєння нової продукції на підприємстві та їх загальна характеристика.

Основними етапами підготовки та освоєння нової продукції є:

1- й етап – конструювання нового виробу

2-й етап- розроблення технологічного процесу його виготовлення

3-й етап нормування витрат сукупної праці ( живої та уречевної) на виробництво нового вирбу

4-й етап проектування технологічної оснаски ( інструментів, пристроїв, штампів, виготовлення цієї оснаски)

5-й етап- вимірювання та налагодження запроектованих процесів у цехових умовах

6- етап – виготовлення дослідного зразка нового виробу

7-й етап – передача нового виробу в серійне виробництво.

100. Загальна характеристика процесу планування (складання плану) підготовки та освоєння нової продукції на підприємстві.

Планування підготовка виробництва нової продукції виконується відділом підготовки виробництва який безпосередньо підпорядковується головному інженеру або головному технологу.

Основні вихідні дані для складання плану підготовки та освоєння нової продукції.

1. номенклатура нових виробів які повинні бути підготовлені до виробництва .

2. визначені терміни початку і завершення виробництва та освоєння нової продукції

3. нормативи та звіти з підготовки виробництва нових виробів на основні виробів аналогів.

Планування підготовки виробництва та освоєння нової продукції охоплює розроблення часткових планів кожного етапу підготовки їх взаємне узгодження і на основі цього складання зведеного плану графіку а також розроблення кошторису витрат на виробництво.

101. Нормативна база планування, підготовки та освоєння нової продукції: основні види нормативів підготовки та освоєння нової продукції на підприємстві та їх загальна характеристика.

Основні види нормативів підготовки та освоєння нової продукції (залежно від призначення):

1. Об’ємні нормативи — це нормативи обсягу робіт, що виконуються, у натуральному вираженні (кількість технологічних процесів, що підлягають розробленню, на одну оригінальну деталь, коефіцієнти оснащеності тощо. Ці нормативи дають змогу визначити такі показники: кількість деталей та виробів; кількість технологічних карт на одну оригінальну деталь за видами оброблення; типовий розподіл деталей та спецоснастки за групами складності);

2. Трудові нормативи:

— укрупнені нормативи трудомісткості: застосовуються при укрупнених розрахунках на всіх етапах технічної підготовки виробництва та освоєння нової продукції в процесі складання календарних графіків технічної підготовки на тривалі терміни (рік, квартал);

— диференційовані нормативи трудомісткості: використовуються при оперативному плануванні робіт з технічної підготовки та освоєння випуску нової продукції для розроблення планів на короткі відрізки часу (місяць, декаду).

Примітки: 1. Основною умовою розроблення нормативів підготовки та освоєння нової продукції виступає класифікація виробів залежно від їх конструктивно-технологічної спільності, масштабів випуску та кількості деталей, що містить виріб;

2. Створення системи нормативів ґрунтується на відборі виробів, які є найбільш типовими для кожної класифікаційної групи. При цьому основними ознаками, за якими відбирається типовий представник, як правило є: – масштаб випуску (серійність) виробу; – питома вага оригінальних деталей в загальній кількості деталей, що складають виріб; – відповідність деталей різному ступеню складності; – співвідношення деталей, що обробляються на різних переділах (заготовлення, металообробка тощо);

3. Важливим додатковим інструментом формування системи нормативів з підготовки та освоєння нових видів продукції є раніше створена інформаційна база даних для розроблення нормативів трудомісткості.

Середня трудомісткість підготовки виробництва одного нового виробу на основі інформаційної бази даних (систематизованих звітних даних) визначається:

де Σt₀ — сумарні фактичні витрати часу на всі вироби, для яких проводилась підготовка виробництва у звітному періоді, год.;

n_в — кількість виробів, для яких у звітному періоді проводилась підготовка виробництва;

k_п — плановане підвищення продуктивності праці працівників служб технічної підготовки виробництва, %;

Планово-розрахунковою (нормованою) одиницею, як правило, виступає виріб або будь-яка його конструктивна частина (вузол, деталь тощо), на яку встановлюється норма часу (трудомісткість).

Примітка: На практиці найчастіше такою одиницею є умовна деталь, оскільки саме вона і є первинним конструктивним елементом.

Вихідними даними для розроблення укрупнених нормативів є узагальнені матеріали про фактичні трудові витрати на роботи з технічної підготовки виробництва на певному конкретному підприємстві.

Вихідними даними для розроблення диференційованих нормативів є результати систематизації та відповідного оброблення звітних даних з технічної підготовки виробництва.

Примітки: 1. Для розроблених укрупнених нормативів використовують метод аналогії за технічними параметрами, що впливають на трудомісткість проектних робіт;

2. Для створення диференційованих нормативів потрібно провести деякі додаткові заходи, зокрема розподіл деталей або вузлів виробу за групами їх конструктивно-технологічної складності. Це стосується і самих виробів, і технології їх виготовлення, і технологічної оснастки.

Нормативи трудомісткості на конструкторські роботи. Процес розроблення нормативів для планування конструкторських робіт має певні особливості, що пов’язані із труднощами визначення одиниць вимірювання витрат праці та обліку виконаних робіт. Труднощі викликає вибір одиниць вимірювання, які давали б можливість найбільш правильно враховувати всю різноманітність нових конструкцій за цілим рядом чинників, що впливають на трудомісткість конструкторських робіт (новизна, складність, вага конструкції, серійність випуску і т.п.). Одиницями вимірювання витрат праці на конструкторські роботи можуть бути: деталь (умовна деталь), кількість листів проектної документації, вартість проектних робіт тощо. Основними нормованими етапами конструкторських робіт ними можуть бути: – технічне завдання; – технічна пропозиція; – ескізний проект; – технічний проект; – робочий проект.

Нормативи трудомісткості робіт і проектування технологічних процесів. Розроблення нормативів трудомісткості проектування технологічних процесів характеризується досить великою різноманітністю методичних підходів та структури побудови цих нормативів. Загалом вона охоплює такі види робіт: – доведення технологічності виробу до заданого рівня; – проектування технологічних процесів; – конструювання та виготовлення засобів оснащення; розрахунок витратних норм; – організацію та управління самою технологічною підготовкою виробництва. Кожний із названих видів робіт є об’єктом нормування.

При розробленні технологічних процесів завжди є можливість широко використовувати готові типові технологічні процеси (вони охоплюють типові комплекти описів багатоопераційної обробки групи схожих виробів та карти типових окремих операцій при схожій обробці деталей).

Нормативи на проектування та виготовлення технологічної оснастки. Особливістю їх розроблення є правильність вибору таких основних чинників: – об’єктів та одиниць нормування; – ступеня диференціації робіт, що підлягають нормуванню; – класифікація об’єктів нормування за групами складності. Об’єктами нормування можуть виступати: – пристрої для механічної обробки; – контрольні пристрої; – штампи; – різальний та допоміжний інструмент; – монтажні пристрої тощо. Одиницями вимірювання зазвичай виступають: – креслення загального виду; – загальний вид та деталювання; – пристрій; – інструмент. Диференціація робіт може проявлятися в контролі загальних видів та окремих деталей, нормалізованому контролі, підрахунку ваги. Відповідно до диференціації робіт можна говорити і про диференціацію об’єктів нормування.

102. Методика розробки плану підготовки та освоєння нової продукції: суть та загальна характеристика.

Як зазначалось вище, для розроблення якісного плану підготовки освоєння нової продукції весь процес доцільно розбити на такі складові:

- Конструкторські роботи.

- Розроблення технологічних процесів

- Роботи з оснащення технологічних процесів.

Планування конструкторських робіт .Зміст та кількість планових позицій конструкторських робіт ( етапів, елементів) залежать від ступення складності виробів, які готуються до виробництва. Переважно конструкторська підготовка охоплює: технічне завдання, ескізний проект, технічний проект, робочий проект.

За рівнем новизни конструкції можуть бути :

- відтворення існуючих без особливих конструктивних чи розмірних змін;

- оновленими з внесенням технічних удосконалень

- зовсім новими.

Рівнем складності виробу характеризується :кількістю вузлів у виробі та кількістю деталей у вузлі;складністю конфігурації деталей; складністю кінематичних схем; навантаженням, що відчувається при експлуатації.

Планування розроблення технологічних процесів. У процесі розроблення та нормування технологічних процесів ( технологічної підготовки виробництва) визначаються: характер операцій, що складають проектований процес; їх послідовність ; кваліфікації виконавців;місце виконання; потрібно заготовки та оснаски, нормативи трудомісткості.

Планування робіт з оснащення технологічних процесів охоплює : визначення кількості оснастки за видами; розрахунок трудомісткості проектування та виготовлення предметів оснаски; складання кошторису витрат, пов’язаних з оснащенням технологічних процесів інструментами пристоями моделями ;складкння плану – графіка проектування та виготовлення оснастки.

До них відносяться ;

- складання зведеного плану підготовки нових виробів. Враховуючи велику різноманітність робіт з підготовки нової продукції при їх плануванні широко використовується сітковий метод основним методом якого є сітковий графік.

- складання кошторису витрат на роботи з підготовки виробництва. Дана складова плану підготовки та освоєння нової продукції

- є надзвичайно відповідальною та важливою оскільки визначає фінансове забезпечення виконання цих робіт.

103. Економічний зміст етапу “Планування конструкторських робіт” (1-ий етап процесу розроблення плану підготовки освоєння нової продукції на підприємстві) та його загальна характеристика.

Планування конструкторських робіт. Передбачає визначення обсягу і трудомісткості кожного виду робіт, завантаження основних підрозділів, розрахунок календарної тривалості кожного етапу та складання зведеного плану-графіка конструкторської підготовки, починаючи від технічного завдання та закінчуючи здачею всієї документації у виробництво.

Примітки: 1. Зміст і кількість планованих позицій конструкторських робіт (етапів, елементів) залежать від ступеня складності нових виробів;

2. Конструкторська підготовка охоплює, як правило: – технічне завдання; – ескізний проект; – технічний проект; – робочий проект;

3. В процесі конструкторської підготовки вирішуються і економічні питання: дається оцінка економічності конструкції, зіставляються додаткові витрати на підвищення експлуатаційних параметрів виробу з ефектом від цього підвищення;

4. Трудомісткість робіт з конструювання нових виробів визначається переважно за нормами, що залежать:

— від ступеня новизни конструкції: – відтворення існуючих без особливих конструктивних чи розмірних змін; – оновленими з внесенням технічних удосконалень; – зовсім новими;

— від рівня складності конструкції, який характеризується: – кількістю вузлів у виробі та кількістю деталей у вузлі; – складністю конфігурації деталей; – складністю кінематичних схем; – навантаженням (статичним, динамічним, термічним), що відчувається при експлуатації. Кожний з цих параметрів можна охарактеризувати конкретною ознакою, оцінити та виразити числом.

Тривалість конструкторської підготовки залежить від обсягу, трудомісткості та кількості виконавців і може бути визначена за формулою:

де Т_кц — тривалість окремого виду роботи або всього циклу конструювання (конструкторської підготовки), год.;

n_р — кількість одиниць роботи, які потрібно виконати в плановому періоді, шт.;

t_рi — трудомісткість одиниці роботи, нормо-годин;

n_вк — кількість виконавців, що працюють одночасно, осіб;

t_д — тривалість робочого дня, год.;

k_вн — коефіцієнт виконання норм.

Собівартість майбутньої конструкції укрупнено розраховується (на основі відносної постійності структури собівартості аналогічних виробів та П(С)БО 16 “Витрати”):

де С_нв — собівартість нового виробу (виробу, що проектується), грн.;

С_м — вартість матеріальних витрат, грн.;

k_оц — співвідношення матеріальних витрат та витрат на оплату праці працівників, зайнятих виготовленням нового виробу;

k_зв — співвідношення загальновиробничих витрат та витрат на оплату праці.

Примітка: Визначення собівартості абсолютно нових виробів, які не мають аналогів, може проводитися висококваліфікованими спеціалістами експертним шляхом.

104. Економічний зміст етапу “Планування розроблення і нормування технологічних процесів” (2-ий етап процесу розроблення плану підготовки освоєння нової продукції на підприємстві) та його загальна характеристика.

Планування розроблення і нормування технологічних процесів. Передбачає визначення: – характеру операцій, що складають процес проектування; – послідовність цих операцій; – кваліфікацію виконавців; – місце виконання; – потрібні заготовки та оснастка; – нормативи трудомісткості.

Цей етап передбачає виконання таких робіт: – визначення кількості та трудомісткості складання технологічних карт; – розрахунок потрібної кількості виконавців за заданою тривалістю етапу; – складання зведеного плану-графіка з доведенням часткових планів до виконавців.

Передумовами поліпшення якості та скорочення термінів цього етапу підготовки виробництва є типізація технологічних процесів.

Типізація — це відбір найраціональніших із існуючих виробів або інших елементів виробництва та усунення непотрібних типів.

Типізація — це один із найефективніших засобів досягнення високопродуктивної праці, скорочення витрат на розроблення та оснащення процесів.

Примітки: 1. Типізація проводиться стосовно не тільки продукції, але й технологічних процесів та їх оснастки, і сприяє організації предметно-замкнутих дільниць та переходу до прямоточного та безперервного поточного виробництва;

2. В основі типізації лежить класифікація виготовлюваних деталей, розподіл їх на класи, групи та типи. Її основна мета — встановлення типів деталей;

3. Мета типізації технологічних процесів — систематизація процесів на однотипні елементи.

Трудомісткість розроблення та нормування технологічних процесів визначається за нормами, що встановлюються з різним рівнем укрупнення залежно від того, в яких умовах ці розробки будуть використовуватися.

Примітка: На практиці використовують норми на складання маршрутної технології однієї оригінальної деталі залежно від її складності та кількості операцій, які вона проходить, на складання маршрутної технології однієї деталі певної групи складності. При виборі найбільш економічного варіанта роботи зазвичай використовують показник технологічної собівартості виробу, яка буде досягнута при здійсненні даного варіанта процесу.

Технологічна собівартість річного випуску нових виробів визначається (в загальному випадку):

де с_м — вартість прямих матеріальних витрат на одиницю продукції, грн.;

с_оп — прямі витрати на оплату праці на одиницю продукції, грн.;

с_сз — відрахування на соціальні заходи в розрахунку на одиницю продукції, грн.;

С_пз — витрати на підготовчо-заключні роботи впродовж року, грн.;

С_то — витрати, пов’язані з експлуатацією технологічної оснастки на рік, грн.

Примітка: Всі елементи технологічної собівартості, що входять у дану формулу, розраховуються за діючими на підприємстві нормами і особливих труднощів не складають.

105. Економічний зміст етапу “Планування робіт з оснащення технологічних процесів” (3-ій етап процесу розроблення плану підготовки освоєння нової продукції на підприємстві) та його загальна характеристика.

Планування робіт з оснащення технологічних процесів. Передбачає: – визначення кількості оснастки за видами; – розрахунок трудомісткості проектування та виготовлення предметів оснастки; – складання кошторису витрат, пов’язаних з оснащенням технологічних процесів інструментами, пристроями, моделями тощо; – складання плану-графіка проектування та виготовлення оснастки.

Примітки: 1. Кількість різних видів оснастки визначається за кількістю оригінальних деталей;

2. Собівартість оснастки залежить від її складності, габаритів, кількості елементів, що встановлюються, та інших чинників;

3. При попередньому калькулюванні спеціального інструменту, пристроїв тощо використовують метод аналогії, укрупнені нормативи, різні номограми, цінники, в яких орієнтовна собівартість вказується за звітними даними залежно від ступеня складності та габаритів проектної оснастки.

Витрати на придбання технологічної оснастки та спеціального інструменту визначаються:

де Ц_і — вартість одиниці і-ої оснастки, грн.;

п_оі — кількість даної оснастки;

п_но — кількість назв оснастки.

Примітки: 1. Проектування та виготовлення оснастки планується переважно послідовно-паралельно;

2. Складання зведеного плану підготовки нових виробів ґрунтується на сітковому методі, основним елементом якого є сітковий графік (сіткова модель);

3. Сітковий графік — це інформаційно-динамічна модель, в якій зображуються взаємозв’язки та результати всіх робіт, що необхідні для досягнення кінцевої мети розробки.

106. Економічний зміст етапу “Складання кошторису витрат” (4-ий етап процесу розроблення плану підготовки освоєння нової продукції на підприємстві) та його загальна характеристика.

Складання кошторису витрат. Це складова плану підготовки та освоєння нової продукції, яка визначає фінансове забезпечення виконання цих робіт.

Основні статті кошторису витрат на підготовку та освоєння нової продукції:

1) витрати, пов’язані з документальною підготовкою виробництва — конструюванням самих виробів та технологічної оснастки, розробленням технологічних процесів та їх нормуванням, складанням кошторисних калькуляцій собівартості нових виробів, розробленням витратних нормативів;

2) витрати, пов’язані з матеріальною підготовкою — вартість виготовлення або придбання спеціального інструменту, моделей, штампів, шаблонів і т.п.;

3) витрати, пов’язані з проведенням випробувань матеріалів, напівфабрикатів, інструментів, пристроїв, а також дослідних зразків;

4) витрати, пов’язані з придбанням виробів, що використовуються як зразки при конструюванні чи експериментуванні;

5) витрати, пов’язані з переплануванням та перестановкою обладнання при організації нових виробництв, якщо вони не увійшли до кошторису капітальних робіт.

Примітки: 1. Розмір всіх витрат визначається переважно за нормами або за дослідними даними після їх аналізу та уточнення;

2. Кошторис витрат має два розділи: витрати з розроблення та уточнення технічної документації та витрати, пов’язані з виконанням виробничих робіт;

3. Кошторис потрібно складати на кожний новий виріб окремо на весь період підготовки та освоєння цього виробу з розподілом по роках, а на поточний рік — по кварталах;

4. У випадку, коли новий виріб виготовляється як “разове замовлення”, всі витрати, пов’язані з технічною підготовкою його виробництва, відносяться безпосередньо на це замовлення та покриваються відразу після його виконання. У всіх інших випадках вони належать до витрат майбутніх періодів і включаються в собівартість виробів частинами протягом встановленого (не більше як дворічного) терміну з моменту початку їх серійного або масового випуску, виходячи з кошторису цих витрат і кількості продукції, що виготовляється за цей період.

106. Економічний зміст етапу “Складання кошторису витрат” (4-ий етап процесу розроблення плану підготовки освоєння нової продукції на підприємстві) та його загальна характеристика

Економічний зміст кошторису витрат полягає у відповідному правильному складанні кошторису через те що при неправильно кошторисі виникне брак коштів що призведе до затримки виробництва і збою у постачанні нової продукції. Через це також може постраждати імідж і довіра споживачів до нашого підприємства. Саме тому правильне складання кошторису витрат несе велике економічне значення для підприємства особливо при плануванні освоєння нової продукції.

Основні статті кошторису витрат на підготовку та освоєння нової продукції:

⇐ Назад

Далее ⇒