Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку в сільськогосподарських підприємствах
Спільна виробничо-господарська діяльність працівників сільськогосподарських підприємств об’єктивно потребує узгодженості, організованості. Регулювання поведінки цих працівників здійснюється через установлення певних правил і норм, які регламентують внутрішньогосподарські відносини, тому їх прийнято називати Правилами внутрішнього розпорядку. Вони складаються як необхідна умова спільної праці. Саме Правила внутрішнього трудового розпорядку визначають належну поведінку працівників сільськогосподарських підприємств, виступаючи ідеальною моделлю, зразком поведінки учасників трудових правовідносин. Приписи цих Правил, визначаючи правове становище працівників сільського господарства, їхній правовий статус, є нормативною основою для виникнення різноманітних правовідносин. Вони закріплюють права та обов’язки працівників і адміністрації державного сільськогосподарського підприємства (або органів управління і службових осіб підприємства колективної власності), регламентують взаємовідносини між ними в процесі праці.
На підставі Правил внутрішнього трудового розпорядку і відповідно до них виникає система внутрішньогосподарських організацій, управлінських, трудових, соціально-побутових та інших правовідносин, сукупність яких і становить внутрішній трудовий розпорядок підприємства. Останній являє собою необхідний порядок у відносинах працівників, який складається під впливом правових норм. Він забезпечує необхідну узгодженість у спільній діяльності працівників і досягається внаслідок точного виконання покладених на них юридичних прав та обов’язків. Метою внутрішнього трудового розпорядку є зміцнення трудової дисципліни, організація праці на наукових засадах, раціональне використання робочого часу, висока якість робіт, підвищення продуктивності праці та ефективності суспільного виробництва.
Внутрішній трудовий розпорядок є правовою основою трудової дисципліни в сільськогосподарських підприємствах. Тому неухильне його додержання – це обов’зкова умова зміцнення дисципліни праці. Належне регулювання внутрішнього розпорядку справляє безпосередній вплив на підвищення ефективності та якості праці. У зв’язку з цим необхідно вдосконалювати правове регулювання внутрішньо трудового розпорядку сільськогосподарських підприємств.
Спільність основних принципів організації праці в державних, комунальних, приватних підприємствах, господарських товариствах, фермерських господарствах, підприємствах колективної власності обумовлює багато спільного в регулюванні їх внутрішнього трудового розпорядку. Тому сільськогосподарські підприємства колективної власності завжди використовували й використовують як зразок для своєї правотворчості законодавство про працю робітників і службовців.
Вихідні положення внутрішнього трудового розпорядку сільськогосподарських підприємств закріплено в Конституції України (право на працю, відпочинок, охорону праці, обов’язок неухильно додержуватися Конституції та законів України тощо). Конституційні права і обов’язки працівників сільськогосподарських підприємств конкретизуються в Трудовому кодексі України, Статутах і Правилах внутрішньо трудового розпорядку господарств, службових інструкціях і положеннях, технічних правилах, колективних договорах, та інших правових актах. Серед названих нормативних актів Правила внутрішнього трудового розпорядку займають особливе місце, оскільки саме в них сконцентровані норми, що встановлюють режим праці в сільськогосподарських підприємствах.[2]
В державних сільськогосподарських підприємствах цей важливий локальний нормативний акт затверджується за поданням власника або уповноваженого ним органа і профспілкового комітету трудовими колективами.
Крім закріплення основних обов’язків працівників та власника в трудовому процесі, Правила внутрішнього трудовому розпорядку регулюють аспекти приймання і звільнення працівників, робочого часу та його використання, заохочення за успіхи в праці та відповідальності за порушення дисципліни.
У сільськогосподарських підприємствах колективної власності Правила внутрішнього розпорядку приймаються загальними зборами членів виробничого, обслуговуючого кооперативу та ін.
Правилами внутрішнього розпорядку регулюються тривалість і розпорядок робочого дня на підприємстві в кооперативі, порядок надання вихідних днів, щорічних оплачуваних відпусток, а також порядок проходження випробувального строку, накладення і зняття дисциплінарних стягнень та інші питання, передбачені Статутом підприємства, кооперативу.
Правила внутрішнього розпорядку відіграють важливу роль в організації виробництва і праці в сільськогосподарських підприємствах колективної власності. За значущістю вони є другим після статуту нормативним актом, що регулює внутрішньогосподарські відносини. Правила внутрішнього розпорядку повинні відповідати статутові підприємства, кооперативу.
Правила внутрішнього розпорядку сільськогосподарського підприємства колективної власності не тільки конкретизують деякі положення статуту, а й можуть містити первинні норми, які заповнюють наявні прогалини в регулюванні внутрішньогосподарських відносин.
Внутрішній розпорядок сільськогосподарського підприємства колективної власності охоплює ширше (порівняно з державним підприємством) коло питань. Так, окрім трудових, він регулює також управлінські, майнові, земельні, соціально-побутові та інші відносин. Член підприємства колективної власності має додержувати правил поведінки, встановлених для нього як для працівника і члена цього підприємства. Тому в таких підприємствах існують внутрішній трудовий розпорядок і внутрішній розпорядок, трудова і статутна дисципліна.
Локальні правила сільськогосподарських підприємств мають широко відображати специфіку умов праці на конкретному підприємстві . При цьому вони не можуть суперечити чинному законодавству. Прийняті у встановленому порядку Правила внутрішнього (трудового) розпорядку є важливим організаційно-правовим засобом зміцнення трудової дисципліни а сільськогосподарських підприємствах.