Договір довічного утримання (догляду): поняття, юридична характеристика, сторони
За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (ст. 744 ЦК України).
Договір довічного утримання (догляду) є одностороннім, оскільки за ним лише одна сторона — набувач наділений обов'язками, а друга сторона — відчужувач має лише права.
Цей договір є сплатним, оскільки набувач отримує у власність певне майно, а відчужувач — необхідне утримання у вигляді відповідних матеріальних благ і послуг. При цьому цивільне законодавство не вимагає, щоб вартість переданого відчужувачем майна була еквівалентною вартості наданого набувачем утримання.
Договір довічного утримання є реальним договором, оскільки момент укладення договору довічного утримання пов'язаний з передачею майна (статті 334, 748 ЦК України).
Сторонами у договорі довічного утримання (догляду) є відчужувач та набувач. ЦК УРСР 1964 р. визначав відчужувачами за договором довічного утримання лише непрацездатних фізичних осіб, набувачами за цим договором визначалися лише фізичні особи.
Відповідно до ст. 746 ЦК України відчужувачем у договорі довічного утримання може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я.
Набувачем у договорі довічного утримання може бути повнолітня дієздатна фізична або юридична особа.
Якщо набувачами е кілька фізичних осіб, вони стають співвласниками майна, переданого їм за договором, на праві спільної сумісної власності. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, їх обов'язок перед відчужувачем є солідарним.
Договір довічного утримання може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи (ст. 746 ЦК України).
Майно, що належить співвласникам на праві спільної сумісної власності, зокрема майно, що належить подружжю, може бути відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду).
У разі смерті одного із співвласників майна, що було відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду), обсяг зобов'язання набувача відповідно зменшується.
Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утримання (догляду) може бути укладений після визначення його частки або визначення між співвласниками порядку користування цим майном (ст. 747 ЦК України).
Цивільне законодавство встановлює особливі вимоги щодо форми договору довічного утримання (догляду). Так, відповідно до ст. 745 ЦК України договір довічного утримання укладається у письмові формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Договір довічного утримання, за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації. Проте недотримання вимог державної реєстрації договору довічного утримання, за яким відчужується нерухомість, не є підставою визнання нотаріально посвідченого договору недійсним, оскільки в законі про де нічого не говориться.
Майно, що може бути об'єктом договору довічного утримання. Відповідно до ст. 744 ЦК України об'єктами договору довічного утримання можуть бути: житловий будинок, квартира або їх частина, інше нерухоме або рухоме майно, що має значну цінність. Можна припустити, що таким рухомим майном можуть бути транспортні засоби, антикварні речі та ін. Новий ЦК України, на відміну від ЦК УРСР 1964 р., значно розширив перелік об'єктів, що можуть відчужуватися за договором довічного утримання.
Оскільки договір довічного утримання спрямований на передачу майна у власність, то відповідно це майно має належати відчужувачеві на праві власності.
ВИСНОВКИ
1. За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
2. Договір довічного утримання (догляду) є одностороннім, сплатним, реальним договором, оскільки момент укладення договору довічного утримання пов'язаний з передачею майна.
3. Відчужувачем у договорі довічного утримання може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я.
4. Набувачем у договорі довічного утримання може бути повнолітня дієздатна фізична або юридична особа.
5. Договір довічного утримання укладається у письмові формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
6. Об'єктами договору довічного утримання можуть бути: житловий будинок, квартира або їх частина, інше нерухоме або рухоме майно, що має значну цінність.