Параметри Параметры Options

Мета

Уміти входити в систему, користуватися папкою «Мій комп'ютер», панеллю задач, виконувати дії з вікнами, налаштовувати піктограми, вікно папки, робочий стіл.

План

1. Файлова система.

2. Клавіатура комп'ютера.

3. Робочий стіл і панель задач.

4. Дії з вікнами: відкривання, закривання, перетягування.

5. Властивості робочого столу.

6. Вимикання комп'ютера.

Теоретичні відомості

1. Файлова система. Запам'ятайте правила роботи за комп'ютером або у комп'ютерному класі: не торкайтеся систем живлення; стежте, щоб руки були сухі та чисті; не користуйтеся без дозволу сумнівними дискетами; про несправність чи відсутність обладнання негайно повідомляйте викладача.

Комп'ютерна система складається з апаратноі частини (комп'ютера, hardware) i програмного забезпечення (software), яке є у файловій системі на дисках. Програмне забезпечення поділяється на операційні системи (MS Windows, Linux тощо) і прикладні програми (MS Word, MS Excel, Adobe Photoshop тощо).

Доступ до комп'ютерноі системи може бути прямий або захищений паролем. За допомогою пароля захищають приватну чи корпоративну (колективну) інформацію. У захищену систему можна увійти, знаючи ідентифікаційний номер (ID) чи прізвище користувача (login), а також пароль (password). Під час введения пароль на екрані не висвітлюється, його слід зберігати в таємниці. Якщо під час введения номера (прізвища) чи пароля допущено помилку, то процес треба повторити.

Операційна система — це сукупність програм, які призначені для керування роботою комп'ютера і підтримки взаємодії користувача з апаратною частиною і прикладними програмами. Ми вивчатимемо операційну систему (ОС) Microsoft Windows.

Розглянемо поняття диска, каталогу, файлу, файлової системи і файлової структури, що є на диску.

Диск (вінчестер) — це фізичний пристрій, який після вмикання комп'ютера обертається зі швидкістю 7200 обертів за хвилину і на якому зберігається інформація. Диски можуть бути декількох видів. Диски мають назви. Назва диска — латинська буква і символ двокрапки, наприклад, А:, В: — назви дисководів гнучких дискет; С:, D: — назви логічних дисків на вінчестері; Е:, F: тощо — назва дисководу компакт-дисків (CD) чи флеш-пам'яті.

Файли призначені для зберігання на дисках програм та даних (текстів, таблиць, рисунків, відео тощо). Сукупність файлів на диску утворює файлову структуру конкретного диска.

Сукупність правил, за якими створюються файлові струк­тури, називають файловою системою. Є три основні файлові системи: стара 16-розрядна FAT-16 і нові 32-розрядні FAT-32 та NTFS. Система NTFS дає змогу оперувати з файлами великих розмірів (більших за 4 Гбайти), які виникають, зокрема, під час опрацювання цифрового відеозображення.

Якщо файлів багато, то для їх структуризації користувач створює каталоги файлів (в операційній системі MS Windows їx називають папками). Інколи кажуть, що файл поміщають у ката­лог (папку), але насправді в каталог автоматично поміщається лише інформація про файли (тут цілковита аналогія з катало­гом книжок у бібліотеці, оскільки власне книжки зберігаються у сховищах). Користувач не знає, де саме розміщений файл на диску. Про це відає FAT (таблиця розміщення файлів). Важливо, щоб користувач знав, у якому каталозі (у якій папці) зареєстрований його файл.

Над каталогами (папками) визначені такі дії: створення, вилучення, відкривання, закривання, перейменування, копіювання, переміщення тощо. Ці дії виконує користувач за допомогою операційної системи.

Файл має такі головні властивості: назву, тип, обсяг у байтах, дату створення.

Назви файлам та каталогам дає користувач. Назва каталогу — це зазвичай одне слово, наприклад, МЕ-12, SAVKA, WINDOWS, MSOFFICE тощо, яке відображає призначення каталогу.

Назва файлу може складатися з двох частин, розмежованих крапкою: власної назви, яку придумує користувач, і стандартної назви типу файлу (ії придумувати не треба). Тип файлу надається прикладною програмою автоматично або користувач вибирає його із деякого наданого програмою списку. Тип дає змогу користувачам і системі розпізнати, в якому форматі зберігаються дані в файлі. Приклади типів файлів: txt — текстовий, exe — виконуваний, bas — бейсик-програма, pas — паскаль-програма, doc - текст у форматі програми MS Word, wav — звуковий, avi — відеофайл тощо. Власні назви мають бути змістовними, недовгими і записаними латинськими буквами або кирилицею з використанням цифр та символів, які є на клавіатурі. Деякі символи (наприклад, +, ., [, ], ^,*,?,/,\) використовувати в назвах не можна. У назвах файлів і папок великі і малі букви рівноправні. Прик­лади назв файлів: myfile.txt, savkal.doc, Моя біографія.doc тощо. Папки можуть містити інші папки. Записані через символ бекслеш (\) назви диска, вкладених папок і файлу утворюють повний шлях до файлу (інший термін — специфікація файлу), наприклад, d:\me-12\savka\savkal.doc.

2. Клавіатура комп'ютера. Розглянемо клавіатуру ком­п'ютера (рис. 1). Вона призначена для введення інформації в комп'ютер: текстів та команд.

Клавіша вводу (Enter)найважливіша. її використовують для запуску команд, програм і закінчення введення деякої частини інформації (наприклад, абзацу в текстовому документі тощо). Клавіш вводу на клавіатурі є дві.

Доступ до символів верхнього регістра та великих букв дає одна з двох клавіш Shift. Для постійного введення великих літер є також клавіша Caps Lock. Клавіші зі стрілками призначені для переміщення курсора. Клавіші Ctrlвикористовуються в комбі­націях з іншими клавішами. Комбінацію клавіш, які слід натис­нути одночасно, зазвичай позначають за допомогою символу - +.

Перемикачем між українським і англійським алфавітами є певна комбінація клавіш, наприклад, Ctrl+Shift, ліва Alt+Shift чи інша.

У режимі натиснутої клавіші NumLock можна користувати­ся цифровими клавішами 0-9 на додатковій секції праворуч. Ці цифрові клавіші використовують для введення символів, яких на клавіатурі немає. Наприклад, апостроф утворюють за допо­могою комбінації Alt+0146. Інші алфавітно-цифрові клавіші призначені для введення команд, створення текстів тощо.

3. Робочий стіл і панель задач. Ми починаємо вивчати гра­фічний інтерфейс операційної системи MS Windows. Увімкніть комп'ютер і розгляньте екран — це робочий стіл користувача.

Візуально робочий стіл — це тло, на якому відображаються інші елементи, а фактично — це папка з назвою desktop, яка містить різні об'єкти (файли, інші папки). На столі (рис. 2, від­мінності в різних версіях ОС несуттєві) є робоче поле з підписани­ми значками, які називають піктограмами, а також панель задач з кнопкою Пуск, що розгортає головне каскадне меню системи.

Рис. 2. Робочий стіл Windows з головним каскадним меню.

Диски, папки користувача, прикладні програми (Word, Ex­cel тощо) та системні папки (МІЙ комп'ютер, КОШИК тощо), файли документів називатимемо об'єктами. Піктограми графічно репрезентують ці об'єкти у вікні. Надалі поняття дії над об'єктом чи його піктограмою ототожнюватимемо. Це означає: якщо, наприклад, вилучити піктограму деякої папки, то з диска буде вилучено реальну папку; щоб скопіювати файл у буфер обміну, достатньо дію копіювання застосувати до піктограми файлу.

Піктограма програми має вигляд деякого значка-картинки, закритої папки — , документа — аркуша паперу. Назву пікто­грамі дає користувач. Назву і вигляд значка можна змінювати.

Сама піктограма — це також об'єкт. Панель задач є об'єктом. Об'єктами є вікна тощо. Об'єктом можна вважати все, над чим визна­чені певні дії. Ось чому ОС MS Windows є об'єктно орієнтованою.

Панель задач (taskbar)— це вузька горизонтальна смуга внизу екрана, яка містить кнопку Пуск, панель швидкого запус­ку програм, кнопки мінімізованих вікон, відкритих вікон та запущених програм, область інформування з індикатором мови, годинник, піктограми антивірусних та інших обслуговуючих програм. Щоб активізувати потрібне вікно (тобто про­граму), можна клацнути на відповідній кнопці на панелі задач. Панель задач можна ховати, змінювати чи переміщати на побочому столі, але початківцям це робити не рекомендується.

Зверніть увагу на піктограму об'єкта «Мій комп'ютер». Цей об'єкт забезпечує взаємодію користувача з файловою системою: дисками, папками, файлами і засобами керування комп'ютером. Зазвичай цей об'єкт трактують як специфічну системну папку.

4. Дії з вікнами. Вікно є центральним поняттям у Windows (звідси і походить назва операційної системи). Вікно відображає зміст (наповненість) об'єкта (рис. 3). Розрізняють такі головні типи вікон: робочий стіл, вікно папки, вікно програми, вікно документа, діалогове вікно, вікно системи допомоги.

Вікно папки складається з таких головних елементів:

♦ рядка з назвою об'єкта і кнопками керування вікном;

♦ рядка меню;

♦ робочого поля вікна.

Необов'язковими елементами є рядки панелей інструментів (toolbars), стану (статусу, status bar) і область задач ліворуч від робочого поля. Розгляньте їх на рис. 3.

Якщо у робочому полі не поміщається вся інформація, то вікно матиме горизонтальну і вертикальну смуги прокручування з бігунцями. Бігунці переміщують, щоб побачити все поле.

Розміри вікна можна змінювати. Для збільшення чи змен­шення розмірів вікна вказівник миші встановлюють на межі вікна або в кутку (вказівник змінить вигляд), натискають на ліву клавішу миші і, не відпускаючи її, перетягують межу.

Рис. 3. Вікно папки «Мій комп'ютер» і приклад контекстного меню.

 

Принцип перетягування об'єктів — принцип drag-and-drop. Перетягування об'єктів виконують так: над об'єктом клацають і, не відпускаючи лівої клавіші миші, перетягують вказівник у потрібне місце; клавішу відпускають. Перетягувати можна межі вікна, піктограми у вікні, ціле вікно. Вікно перетягують з одного місця на інше, захопивши рядок з назвою.

Вікно можна розгорнутрі на весь екран , надати йому попереднього вигляду чи закрити , якщо воно зайве. Якщо ж вікно потрібне, але воно займає на екрані надто багато місця, його мінімізують . Мінімізоване вікно набуває вигляду підписаної кнопки на панелі задач.

На екрані може бути декілька вікон програм чи папок. їх роз­ташовують каскадом чи поряд. Однак лише одне вікно є актив­ним. Рядок з його назвою має інший колір, ніж відповідні рядки неактивних вікон. Щоб зробити вікно активним, треба клацнути мишею будь-де в його межах. Працюють лише з активним вікном.

Закрити вікно (програму) можна одним із шести способів:

· клацнути на кнопці ;

· двічі клацнути на системній кнопці (вона є ліворуч у
рядку заголовка вікна і має вигляд рисунка);

· клацнути на системній кнопці один раз і з отриманого
меню виконати команду Закрити;

· клацнути на пункті Файл і виконати команду Закрити;

· клацнути правою кнопкою у рядку заголовка (отримаєте
контекстне меню рядка) і виконати команду Закрити;

· натиснути на комбінацію клавіш Alt+F4 (закрити поточне
вікно) або Shift+Alt+F4 (закрити декілька підпорядкованих
вікон).

Мінімізоване вікно можна закрити одним із таких способів:

♦ викликати контекстне меню кнопки, клацнувши над нею правою клавішею миші, і виконати команду Закрити;

♦ якщо у контекстному меню панелі задач доступна команда Скасувати згортання, то виконати її. Розгорнуті вікна закрити різними способами, зокрема, комбінацією клавіш Shift+Alt+F4;

♦ натиснути по черзі на кнопки на панелі задач: вікна від­криються => закрити їх відомими способами.

Над об'єктами чи елементами вікна визначені конкретні дії (їх вивчатимемо згодом), які можна виконати трьома різними способами: за допомогою меню програми, панелі інструментів або контекстного меню (найзручніший спосіб). Контекстне меню об'єкта містить команди, визначені лише над вибраним об'єктом.

Щоб отримати контекстне меню елемента, треба клацнути над елементом правою клавішею миші.

Відображення піктограм у вікні папки залежить від вибору команд (Значки, Список, Таблиця тощо) з пункту меню Вигляд, а також від значень параметрів, доступ до яких отримують після виконання команд Сервіс => Властивості папки =>Вигляд. Власне тут у Windows XP можна задати чи скасувати відобра­ження повного шляху до вибраного файлу в рядку заголовка папки чи в адресному рядку на панелі інструментів, назв типів файлів (розширень), захованих і системних файлів тощо.

Значок для папки можна замінити на інший на закладці Налаштуваннякоманди Вигляд => Налаштування вигляду папки.

5. Властивості робочого столу.За допомогою команди Властивості з контекстного меню робочого столу отримаємо доступ до діалогового вікна налаштування екрана (робочого столу). Тут користувач може:

1) на закладці Фон (Тло)чи Робочий Стіл з меню дібрати до вподоби колір фону і вигляд малюнка (шпалер) робочого столу;

2) на закладціЗаставка вибрати вигляд екранної заставки — рухомого зображення, яке з'явиться на екрані через заданий інтервалбездіяльності користувача (це роблять з метою запо­бігти вигорянню екрана);

3) змінити кольорове оформлення всіх елементів вікон;

4) задати параметри роздільної здатності екрана.

У Windows 9x можна вибирати веб-стиль чи класичний Windows-стиль вибору і відкривання (запуску) об'єктів, а також вигляд вказівника миші, змінювати вигляд значків; а у Windows ХР — задавати тему робочого столу як сукупність значень різних параметрів, а також можливість відобразити певну веб-сторінку на робочому столі відразу після вмикання комп'ютера.

Задавши потрібні параметри, діалогові вікна закривають, натиснувши на кнопку ОК. Якщо користувач почав задавати нові параметры і передумав іх впроваджувати, то потрібно натиснути на кнопку Відмінити. Початківці часто роблять помилку: намагаються виконати якусь дію, не закривши діалогового вікна. Діалогове вікно завжди потрібно закривати. Для цього є кнопка . У діалогових вікнах є також кнопка зі знаком запитання. Клацнувши на ній, а потім на будь-якому елементі вікна, отри-маємо довідку про призначення цього елемента.

6. Вимикання комп'ютера. Розглянемо правила вимикання компьютера. Комп'ютер вимикати відразу не можна. Спочатку потрібно натиснути на кнопку Пуск і послідовно виконати пункти Закінчення роботи і Вимкнути або Перезавантажити. Натиснувши на комбінацію клавіш Alt+F4 і Enter, процес вимикання комп'ютера можна значно пришвидшити.

У Windows ХР комп'ютер можна перевести у «сплячий режим», натиснувши клавішу Shift після виконання команди Закінчення роботи. У цьому випадку після вмикання комп'ю­тера на екрані будуть папки і документи, що залишилися з попереднього сеансу роботи.

Зауваження 1. Порушення правил вимикання або самовимикання комп'ютера внаслідок раптового зникнення живлення може призвести до неполадок у системних файлах на диску. Під час наступного вмикання комп'ютера деякий час працюватиме програма сканування дисків, яка усуватиме ці неполадки.

Зауваження 2. Усі вищеописані поняття і головні принципи роботи стосуються ОС MS Windows 95, 98, 2000, NT, ME та ХР.

Словник

Мій комп'ютер Мой компьютер My computer

Пуск Пуск Start

Вигляд Вид View

Великі значки Крупные значки Large icons

Список Список List

Таблиця Таблица Details

Малі значки Мелкие значки Small icons

Зверху-донизу Сверху вниз Tile Horizontally

Згорнути всі Свернуть все Minimize All

Властивості Свойства Properties

Фон/тло Фон Background

Заставка Заставка Screen Saver

Параметри Параметры Options

Огляд Обзор Browse

Скасувати Отмена Cancel

Закінчити роботу Завершение работы Shut Down

Вимкнути Выключить Switch off

ПерезавантажитиПерезагрузить Restart

 

Хід роботи

1. Відкрийте вікно об'єкта «Мій комп'ютер».

Двічі клацніть над його піктограмою лівою клавішею миші.

2. Розгорніть вікно на весь екран.

Для цього клацніть на кнопці

3.Надайте вікну попереднього вигляду

4. Мінімізуйте вікно

5. Розгорніть мінімізоване вікно.

Клацніть над кнопкою «Мій комп'ютер» у панелі задач.

6. Закрийте вікно

Закрити вікно можна одним з вищеописаних способів.

7. Знову відкрийте вікно об'екта «Мій комп'ютер».

Перепишіть назви тръох-чотиръох піктограм, що є у вікні.

8. Змініть розміри вікна.

Чи є у вікні смуги прокручування? Якщо у вікні видно всі піктограми, то смуг прокручування не буде.

9. Зменшіть розміри вікна, щоб з'явились смуги про­
кручування.

10. Поекспериментуйте зі смугами прокручування.

Перетягуйте бігунці ( ) або клацайте лівою клавішею миші
на кнопках , (для вертикального перегляду) тощо.

11. Виберіть найоптимальніший, на вашу думку, розмір вікна.

12. Активізуйте (викличте) контекстне меню робочого поля
вікна об'екта «Мій комп'ютер».

Щоб викликати контекстне меню елемента (тут - робочого поля об'екта «Мій комп'ютер»), треба над елементом (тут — над чистим полем вікна) клацнути правою клавішею миші. Розгляньте доступні команди. Перепишіть їх назви у звіт.

13. Вивчіть способи зображення піктограм (значків) у вікні.
Є декілька способів зображення піктограм у вікні: великі
значки (плитка), малі, список, таблиця (детально), ескіз сто-
рінки. Виберіть у контекстному меню пункт Вигляд, перейдіть
у його підменю і виберіть Значки, а потім — Список. Спосте-
рігайте за змінами у робочому полі. Спосіб ескіз сторінки
використовують для відображення значків графічних чи веб-
файлів — значок матиме вигляд картинки з файлу.

14. Виконайте пункти 12-13, щоб задати інші три способи
зображення піктограм.

Відобразіть піктограми у вигляді таблиці (пункт Таблиця) (рис. 4). Перепишіть у звіт характеристики (властивості) декількох об'єктів: назву, тип, обсяг.

15. Відобразіть піктограми різними способами, але тепер користуйтеся засобами головного меню вікна.

Виберіть в головному меню пункт Вигляд і потрібний підпункт. Яке розташування піктограм Вам більше до вподоби?

Рис. 4. Розташування піктограм у вигляді таблиці (детально).

16. Увімкніть/вимкніть панель інструментів і рядок стану вікна.

Скористайтеся відповідними командами з пункту Вигляд го­ловного меню. Вмикання/вимикання відбувається шляхом по­вторного виконання потрібної команди. Увімкнений режим по­значений «пташкою» або кружечком ліворуч від назви команди. Простежте, щоб для панелі інструментів був увімк­нений режим відображення звичайних кнопок і адресного рядка. Ознайомтесь з призначенням кнопок на панелі. Для цього наведіть на непідписані кнопки вказівник миші, отри­майте підказку і перепишіть назви декількох кнопок у звіт. Перепишіть інформацію з рядка стану в звіт (див. рис. 4).

17. Відкрийте вікно диска D: або іншого.

Щоб відкрити вікно диска, двічі клацніть мишею на його піктограмі. Перепишіть назви трьох об'єктів, що є на диску, в звіт і зазначте, чи це папки, чи файли.

18. Дослідіть властивості диска: обсяг диска, а також обсяг у байтах і відсотках вільного місця на диску.

Для цього клацніть правою клавішею миші на чистому полі та виберіть пункт Властивості. Занотуйте обсяг диска і вільного місця на ньому в звіт. Закрийте діалогове вікно.

19. Дослідіть вікно папки, відкривши будь-яку папку на диску. Відкрийте папку, двічі клацнувши на її піктограмі. Перепи­шіть назви чотирьох об'єктів у звіт і зазначте, чи це папки чи файли. Виконайте команди Вигляд => Значки. Змініть роз­ташування значків у вікні, застосувавши команду Вигляд=> Упорядкувати значки і вибравши по черзі декілька способів упорядкування: за іменем, за обсягом, за датою внесення останніх змін, групами, автоматично, вирівняти. Змініть роз­ташування значків методом перетягування, вимкнувши режим автоматично, якщо це можливо у вашій конкретній ситуації. Перелічіть у звіті застосовані способи розташування (упо­рядкування) значків.

20. Дослідіть властивості папки. Відкрийте чотири будь-які папки (можна на різних дисках) у чотирьох вікнах, а не послідовно в одному вікні.

У Windows 95, щоб на екрані було декілька вікон, а не одне останнє вікно, потрібно задати відповідний режим командами Вигляд => Властивості папки.

У Windows 98 розгляньте закладку Загальні, виберіть радіо-кнопку На основі вибраної настройки,натисніть на кнопку Налаштування і з-поміж способів огляду папок виберіть режим Відкривати кожну папку в окремому вікні,а також виберіть веб-стиль (відкривати одним клацанням миші, вибирати вказівником миші) чи звичайний стиль (відкривати подвійним клацанням, вибирати одним клацанням) користування мишею. У Windows ХР для цього виконайте команди Сервіс => Влас­тивості папки... і задайте потрібні режими на закладці Зага­льні. Тут також можна задати чи скасувати відображення області зі списком задач у робочому полі вікна, а також стиль користування мишею.

21. Змініть стиль користування мишею зі звичайного на веб-стиль, поекспериментуйте з ним і поверніться до попереднього стилю.

22. Зробіть активними почергово інші вікна.

Для цього потрібно клацнути в межах наступного вікна.

23. Упорядкуйте вікна на екрані каскадом.

Відшукайте вільне місце на панелі задач і клацніть на ньому правою клавішею миші. Якщо вільного місця немає, то спочатку розтягніть вікно панелі задач. Виберіть у контекст­ному меню пункт Каскадом.

24. Упорядкуйте вікна командою Вікна зверху-донизу, а потім — Зліва-направо.

Яке розташування вікон з трьох можливих Вам більше до вподоби?

25. Виберіть розташування вікон каскадом. Зробіть активним вікно «Мій комп'ютер».

26. Згорніть (мінімізуйте) усі вікна.

У контекстному меню панелі задач виконайте команду Згорнути всі чи Показати робочий стіл.

27. Розгорніть мінімізоване вікно «Мій комп'ютер». Зменшіть розміри вікна до квадратного вигляду і перетягніть вікно у центр екрана.

28. Закрийте вікно «Мій комп'ютер».

29. Закрийте всі мінімізовані вікна об'єктів, кнопки яких є на панелі задач.

30. Дослідіть контекстне меню робочого столу.

На чистому місці екрана клацніть правою клавішею миші — отримаєте контекстне меню робочого столу. Скасуйте авто­матичне упорядкування значків і змініть розташування значків методом їх перетягування

31. Дослідіть властивості робочого столу. Виконайте нала­штовування робочого столу з дозволу викладача. Ознайомтеся із закладками діалогового вікна Влас­тивості екрана.

У контекстному меню робочого столу виберіть пункт Власти­вості. Вікно, яке з'явиться, називають діалоговим вікном влас­тивостей екрана. Воно має декілька закладок: Фон (Тло), Заставка, Оформлення, Web, Плюс або Internet, Параметри (Налаштування) залежно від версії ОС.

Виберіть закладку Фон чи Робочий стіл і поекспериментуйте з рисунком робочого столу (шпалерами). Виберіть у списку назву рисунка: Ліс, Хмари, Marble, Leaves, Plus! (клацнувши на ній) і натисніть на кнопки Розмножити та Застосувати. Бажано запам'ятати і відновити стартовий рисунок. Зверніть увагу на наявність кнопки Огляд — за її допомогою можна знайти у файловій системі будь-який графічний файл і ство­рити нові шпалери.

Виберіть закладку Заставка і поекспериментуйте з екранними заставками: Вічний двигун, Геометричний вальс, Скрізь космос, Об'ємний текст, Біжучий рядок чи іншими. Задайте час бездіяльності — 1 хв. Обов'язково натисніть на кнопку Пара­метри і поміняйте параметри, зокрема, працюючи з текстовими заставками, введіть свій текст — деяке ім'я тощо. Зробивши вибір, натисніть на кнопку ОК. Назви заставки і фону занотуйте у звіт.

Тепер на закладціОформлення поекспериментуйте з кольо­ровим оформленням кожного елемента вікна: спочатку розгля­ньте існуючі схеми: Морська, Рожева, Бузкова, а потім помі­няйте колір будь-якого елемента, клацнувши над ним і на кнопках вибору кольору для фону, тексту тощо. Змін не фіксуйте — перейдіть на іншу закладку або натисніть на кнопку Скасувати (не рекомендуємо на навчальних комп'ю­терах вносити такі зміни, тому не натискайте на кнопку ОК). На закладціПараметри знайдіть і перепишіть у звіт характе­ристику роздільної здатності екрана: 640x480 або 800x600, або 1024x768. Високу роздільну здатність використовують під час роботи з графічними програмами, а в інших випадках користу­ються середньою — тоді значки на екрані більші. (Попереджен­ня: не можна змінювати роздільну здатність без дозволу викладача). Закрийте вікно налаштування екрана.

32. Закінчіть роботу. Здайте звіти.

Висновки

Ви ознайомилися з поняттями операційна система, диск, папка, файл, об'єкт, вікно об'єкта, піктограма, діалогове вікно. Піктограма репрезентує об'єкт. Вікно розкриває зміст об'єкта. З вікном можна виконувати такі дії: 1) відкривати, 2) закривати, 3) мінімізувати, 4) перетягувати, 5) змінювати розміри, 6) активі­зувати, 7) налаштовувати.

Вікно складається з елементів, над якими можна вико­нувати дії, визначені в контекстних меню елементів.

Контекстне меню об'єкта чи вибраного елемента вікна ви­кликають натисканням правої клавіші миші.

Дію над об'єктом можна виконати лише вибравши його.

Піктограми у вікні можна відображати різними способами. Якщо їх мало, то варто вибирати Значки, якщо багато, то — Список, а якщо файли графічні — Ескіз. Значки можна переміщати у вікні, вимкнувши режим їх автоматичного упорядкування.

Звіт має містити короткі відповіді на запитання і завдання, наведені курсивом, у пунктах 7, 12, 14, 16-19, 24, 31.

 

Контрольне запитання

1. Яке призначення об'єкта «Мій комп'ютер»?

2. Яке призначення панелі задач?

3. Що таке ярлик?

4.Яке призначення піктограм?

5. З чого складається вікно об'єкта?

6. Які необов'язкові елементи вікна?

7. Яке призначення смуг прокручування?

8. Які дії можна виконувати з вікном?

9. Для чого вікно мінімізують?

10. Як можна змінити розташування вікна на екрані?

11.Чим відрізняється активне вікно від пасивного?

12. Як зробити вікно активним?

13. Для чого призначене контекстне меню?

14. Як відкрити папку?

15. Як розгорнути вікно на весь екран?

16. Як змінити розміри вікна?

17. Як виконати перетягування за допомогою миші?

18. Як активізувати контекстне меню об'єкта?

19. Що таке робочий стіл?

20. Як закрити папку (вікно)?

21. Яке призначення програм сканування диска?

22. Яке призначення комбінації клавіш Alt+F4?

23. Як можна відобразити піктограми у вікні?

24. Яка перевага розташування піктограм у вигляді таблиці?

25. Як увімкнути/вимкнути панель інструментів?

26. Яке призначення рядка стану?

27. Як дослідити властивості диска?

28. Як закрити мінімізовані об’єкти?

29. Як виконати налаштування робочого столу?

30. Як правильно вимикати комп'ютер?

31. Які рисунки робочого столу та екранних заставок ви знаєте?

32. Які кнопки містить панель задач?

33. Якими способами можна розташувати вікна на екрані?

34. Що таке повний шлях до файлу?

35.Які символи не можна використовувати у назвах файлів?