Процесинговий центр системи
Рис. 1.2. Схема функціонування в платіжній системі банка- еквайєра ”А”, що здійснює процесинг для власних карток і здійснює авторизацію трансакцій держателів карток і маршрутизацію трансакцій інших банків “В”, “С”,....
Комунікаційні центри забезпечують суб’єктів платіжної системи доступом до мереж передачі даних. Використання спеціальних високопродуктивних ліній комунікації обумовлене необхідністю передачі
великих обсягів даних між географічно розподіленими учасниками платіжної системи при авторизації карток у торгових терміналах, при обслуговуванні карток у банкоматах, при проведенні взаєморозрахунків між учасниками системи та в інших випадках.
1.3.3. 
Термінальне обладнання Термінальне обладнання – пристрої,
призначені для виконання процедур авторизації із застосуванням платіжних карток.
До термінального обладнання відносяться
банкомати, платіжні термінали (торговельні та банківські термінали, термінали голосової авторизації) та контрольно-касові системи (ККС), що забезпечують виконання процедур авторизації із застосуванням платіжних карток.
Платiжний термiнал - електронний пристрiй, призначений для iнiцiювання переказу з рахунка, у тому числi видачi готiвки, отримання довiдкової iнформацiї i друкування документа за операцiєю iз застосуванням спецiального платiжного засобу.
Банківський термінал (BST) – пристрій для виконання всіх банківських операцій.
POS-термінал
– це потужна повнофункціональна система, що дає можливість для підключення й адаптації широкого спектра касової периферії. Сучасні POS-термінали мають всі позитивні якості персональних комп’ютерів. Їх функціональне призначення: реєстрація продажів, авторизація карток, програми лояльності, моніторинг касирів.
POS-термінали (торгові термінали) – призначені для обробки трансакцій при фінансових розрахунках з використанням
пластикових карток з магнітною смугою і смарт-карток.
Використання POS-терміналів дозволяє автоматизувати операції по обслуговуванню картки й істотно зменшити час обслуговування. Можливості і комплектація POS-терміналів варіюються в широких межах, однак типовий сучасний
термінал обладнаний пристроями читання як карток із магнітною смугою, так і смарт-карток, енергонезалежною пам’яттю, портами для підключення
ПІН-клавіатури, принтера, з’єднання з комп’ютером (ПК) або з електронним касовим апаратом.
Крім того, POS-термінал може бути оснащений модемом з можливістю автодозвону. POS-термінал володіє “інтелектуальними” можливостями - його можна програмувати. Усе це дозволяє проводити не тільки on-line авторизацію карток із магнітною смугою і смарт-карток, але і використовувати при роботі зі смарт-картами режим off-line з нагромадженням протоколів трансакцій, які під час сеансів зв’язку передаються у процесинговий центр. Під час сеансу зв’язку POS-термінал може також приймати і запам’ятовувати інформацію, передану ЕОМ процесингового центру. Подібним чином може здійснюватися перепрограмування POS-терміналів.
Вартість POS-терміналів залежно від комплектації, можливостей, фірми-виробника може змінюватися від кількох сотень до кількох тисяч доларів, однак звичайно не перевищує 1,5-2 тисяч доларів. Розміри і вагу POS-терміналу можна порівняти з аналогічними параметрами телефонного апарата, але бувають і менші.
Банкомат (АТМ)– програмно-технічний комплекс, що надає можливість держателю спеціального платіжного засобу здійснити самообслуговування за операціями одержання грошей у готівковій формі, внесення їх для зарахування на відповідні рахунки, одержання інформації щодо стану рахунків, а також виконати інші операції згідно з функціональними можливостями цього комплексу.
Банкомати будь-якого типу включають процесор, дисплей з графічним монітором, клавіатуру для введення інформації (для інтерактивної взаємодії з власником картки), пристрої для читання/запису інформації з пластикової картки і на неї, а також для зберігання (касети) і видачі банкнот. Додатково банкомати можуть бути забезпечені рулонними принтерами, пристроями прийому грошей і засобами безпеки. При видачі грошей з банкоматів зворотним зв’язком, як правило, здійснюється запит так званого особистого 4-6-значного PIN-коду власника картки, що служить додатковим захистом від шахраїв. Цей захід безпеки був введений, щоб запобігти зростанню числа крадіжок по пластикових картках.
Видача готівки через банківські автомати в межах України здійснюється в національній валюті, а через банківські автомати уповноважених банків-емітентів - у валюті рахунка платіжної картки.
На сьогоднішній день більшість моделей розрахована на роботу в on- line режимі з картками з магнітною смугою, однак з’явилися і пристрої, здатні працювати зі смарт-картками й в off-line режимі.
Грошові купюри в банкоматі розміщуються в касетах, які, у свою чергу, перебувають в спеціальному сейфі. Число касет визначає кількість номіналів купюр, виданих банкоматом. Розміри касет регулюються, що дає можливість заряджати банкомат практично будь-якими купюрами.
Банкомати – стаціонарні пристрої солідних габаритів і ваги (розміри: висота – 1,5 –1,8 м, ширина і глибина – близько 1 м, вага – близько тонни). Банкомати можуть розміщуватись як у приміщеннях, так і на вулицях і працювати цілодобово. Коштує банкомат приблизно 30 тис. дол., а програмне забезпечення до нього 120-200 тис. дол.
Розглянемо банкомат ProCash 3100(рис.1.3), в якому об’єднані функції одержання готівки і поповнення рахунку.
Банкноти, якими було зроблено поповнення рахунку в банкоматі, можуть використовуватись для виплати готівки. Таким чином, усі процеси виконуються всередині системи максимально швидко з мінімальними витратами.
Банкомат дозволяє:
· одержувати готівку;
· 
поповнювати рахунок – вкладення готівки;
· оборот готівки (одержання/вкладення);
· оборот готівки (циркуляція готівки всередині системи).
Банкомат може провести всі можливі трасакції з готівкою – від одержання готівки до поповнення рахунка (вкладення), використовуючи як банкноти, так і монети. Поряд із трансакціями з виплати готівки, котрі
Рис. 1. 3. Банкомат
ProCash 3100
можна проводити і за допомогою інших банкоматів цілодобово, ProCash 3100 можна також використовувати як систему поповнення рахунка для фізичних і юридичних осіб. По-перше, клієнт відразу одержує виписку по факту поповнення рахунка, по-друге, сума що поповнила рахунок, відразу ж нараховується на нього.
У банкоматі ProCash 3100 усі банкноти перевіряються на фальсифікацію, крім цього, вони відразу ж перераховуються, і необхідність у подальшій обробці відпадає. Таким чином, заощаджуються кошти, і рутинна робота автоматизується. Винахід такого банкомату відкрив абсолютно нове рішення у сфері самообслуговування. Основна функція – поповнення рахунка, на відміну від вже існуючих систем з виплатою готівки. Додатково до звичайної перевірки, проводиться ще одна перевірка
на якість банкнот. „Гарні” банкноти готуються для наступної виплати,
„погані” ж сортуються і відкладаються в окрему касету. Саме обробка банкнот з „поганою” якістю вимагає високих можливостей від самого банкомата.
Перевірте свої знання
?
1. Що таке платіжна система?
2. Яку обов’язкову функцію повинна виконувати платіжна система?
3. Чим визначається порядок діяльності платіжної системи?
4. Що мають встановлювати правила платіжної системи?
5. Яку діяльність і де здійснює внутрішньодержавна платіжна система?
6. Для чого призначена система міжбанківських розрахунків ?
7. Для чого створюють внутрішньобанківські платіжні системи?
8. Для чого призначена система масових платежів?
9. Яку діяльність мають право здійснювати внутрішньодержавні небанківські платіжні системи?
10. Яку діяльність і де здійснює міжнародна платіжна система?
11. Для чого призначена система електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ)?
12. Яку функцію виконує спеціальний платіжний засіб і у якій формі він може існувати?
13. Що таке платіжна картка, які вона виконує функції і чиєю власністю вона є?
14. Хто здійснює емісію платіжних карток ?
15. Ким може здійснюватись еквайринг у межах України?
16. Хто використовує документ на переказ, для чого і яким він може бути?
17. Який документ можна назвати електронним?
18. Що таке електронний цифровий підпис?
19. Кого можна вважати членом платіжної системи?
20. Хто може бути учасником системи?
21. Основні функції банка-емітента?
22. Основні функції банка-еквайєра?
23. Які функції здійснює торговець?
24. Які функції виконує розрахунковий банк?
25. Яка роль відведена процесинговому центру у платіжній системі?
26. Що забезпечують комунікаційні центри?
27. Для чого призначене термінальне обладнання?
28. Що відноситься до термінального обладнання?
29. Які операції можна здійснювати за допомогою банкомату?
30. Для чого призначені POS-термінали?
ТЕМА 2
ІСТОРІЯ ТА ЕТАПИ РОЗВИТКУ КАРТКОВИХ ПЛАТІЖНИХ СИСТЕМ
2.1. 
Еволюція грошей як основа розвитку платіжних систем
2.2. Історія та умови розвитку карткових платіжних систем
2.2.1. Платіжна система Diners Club
2.2.2. Платіжна система American Express
2.2.3. Платіжна система Master Card
2.2.4. Платіжна система Visa International
2.1. Еволюція грошей як основа розвитку платіжних систем
У ринковій економіці грошам належить особливе місце. Вони забезпечують життєдіяльність фінансової системи держави, забезпечуючи всі сторони фінансово-економічних відносин.
Будучи предметом попиту, гроші впливають на ринок товарів і послуг. Стан грошового обігу може привести до змін умов економічної рівноваги, і оскільки Україна йде до ринкової економіки сучасного типу, а регулююча економічна роль держави достатньо велика, то гроші та грошовий обіг є головними інструментами в механізмі державного регулювання, який веде до економічного і соціального прогресу.
Існування грошей таке ж давнє, як існування самої людської цивілізації. Протягом століть гроші, як і погляди на них, змінювались, і навіть у наш час їх стан не можна вважати завершеним.
Традиційно виділяють п’ять головних функцій грошей: міра вартості, засіб обігу, засіб платежу, засіб нагромадження вартості, світові гроші. Ці п’ять функцій грошей у системній єдності становлять реальне функціонування грошової маси. Аби певний об’єкт функціонував як гроші, він має бути загальновизнаним у цій функції, тобто кожен має погоджуватися прийняти його в оплату за товари та послуги.
У процесі природного добору грішми стали дорогоцінні метали – золото і срібло. Проблема системи платежів, яка ґрунтувалася тільки на дорогоцінних металах, полягала в тому, що така форма грошей є дуже витратною і незручною.
Наступний етап у розвитку платіжних систем позначився появою паперової готівки як засобу обміну. Спочатку паперові гроші мали гарантію
обміну на монети, тобто на певну кількість дорогоцінного металу. Проте в більшості країн ці паперові гроші еволюціонували у фідуціарні паперові гроші, які уряд робить законним платіжним засобом і які не обмінюють на монети або дорогоцінні метали. Паперові гроші мають істотну перевагу порівняно з дорогоцінними металами, але водночас вони можуть стати повноцінним засобом обміну тільки за умови довіри до влади (звичайно уряду), яка здійснює їх емісію. Основним недоліком паперових грошей є те, що їх легко викрадають, а також значні транспортні витрати, якщо йдеться про великі суми.
Одним із різновидів грошей є так звані кредитні гроші. Кредитними називаються гроші, рух яких здійснюється шляхом перерахунків у кредитних установах. Історично першим видом кредитних грошей був вексель. Це боргове зобов’язання, яке дає право власнику після закінчення строку вимагати від боржника виплати вказаної грошової суми. Вексель може передаватися від однієї особи до іншої, тобто він має певні риси грошей, але не виконує роль загального еквівалента.
З розвитком безготівкових розрахунків з’являється нова форма кредитних грошей – чек. Він є письмовим розпорядженням власника рахунку (чекодавця) кредитній установі, що його обслуговує, сплатити певну суму грошей чекоотримувачу. Запровадження чеків значно підвищило ефективність системи платежів. Це дало змогу здійснювати обмінні операції без транспортування чималої кількості готівки. Але система платежів, яка базується на чеках, не позбавлена певних вад, а саме: по-перше, необхідний певний час для доставки чеків з одного місця в інше, а якщо потреба в готівці термінова, то вид платежів за допомогою чеків є дуже ненадійним; по-друге, надто великі кошти витрачаються на забезпечення чекового процесу.
Новим етапом еволюції грошей стала поява “електронних грошей”. Це абсолютно нова система грошового обігу, яка за допомогою новітніх комп’ютерних систем та систем зв’язку дозволяє легко перераховувати кошти з одного рахунку на інший. До електронних платіжних засобів відносяться кредитні та дебетні картки. Сьогодні це найбільш прогресивний, економічний і зручний носій грошових функцій. Основна його перевага полягає в тому, що не доводиться носити великі суми готівки із собою, а, крім того, у разі втрати картки ніхто не зможе нею скористатись, бо код доступу знає тільки її власник.
В Україні система електронних платіжних розрахунків прогресивно розвивається. Це вигідно для всіх, адже використання пластикових карток прискорює взаєморозрахунки, а отже, й обіг товарів і грошей. Від цього виграють як банки та власники карток, так і держава, яка скорочує видатки на емісію готівки.
Емісія як паперових, так і кредитних грошей в сучасних умовах є монополією держави. Центральний банк, який перебуває у власності держави, інколи намагається компенсувати нестачу грошових нагромаджень шляхом підвищення грошової маси, емісії надлишкових знаків вартості. Грошова маса – це сукупність готівкових та безготівкових купівельних і платіжних засобів, які забезпечують рух товарів і послуг в народному господарстві, якими володіють приватні особи та держава.
Західні економісти схиляються до думки, що в майбутньому паперові гроші – банкноти і чеки повністю зникнуть, їх замінять електронні міжбанківські трансакції. Гроші залишаться, але стануть “невидимими”.
Розглянувши еволюцію грошей, можна краще зрозуміти їх функції та розвиток їхніх форм. Платіжна система розвивається вже протягом багатьох століть, а з нею – і форми грошей.
2.2. Історія та умови розвитку карткових платіжних систем
Перші теоретичні відомості про використання карток як платіжного засобу з’явилися в Англії, де ідею кредитних карток висунув у своїй книзі Джеймс Белламі “Погляд в минуле”, яка вийшла в світ в 1888 році (J. Bellami. Looking backwards, 1888 р.).
Попередниками сучасних пластикових карток були картки, які на початку минулого століття випускали крупні американські готелі, нафтові компанії і магазини. Ці товарні картки мали два призначення – стежити за рахунком клієнта і забезпечити механізм запису його покупок. Їх поява була логічним продовженням оплати на виплату.
У 1891 році компанія American Express, яка своєю діяльністю стала відомою як надійна кур’єрська служба, що займалася перевезенням грошей між приватними особами, компаніями і банками, випускає в обіг перший дорожній чек “American Express”. Паперова картка (чек) “American Express” 1901-го року випуску представлена на рис. 2.1 [20].
Початком відліку історії платіжних карток та перші спроби практичного впровадження картонних кредитних карток були зроблені в США підприємствами роздрібної торгівлі і нафтовими компаніями ще
Рис. 2.1. Паперова картка випущена в 1901 році платіжною системою
“American Express”
в двадцятих роках. Так, у 1914 році торгові підприємства стали видавати кредитні картки своїм постійним клієнтам, які заслуговували на довіру, щоб ще більше прив’язати їх до своєї мережі магазинів, а фірма General Petroleum Corporation California (нині Mobil Oil) випустила першу кредитну картку, яка використовувалася для оплати в процесі торгівлі нафтопродуктами. В цій якості вона швидко завоювала популярність. Власник картки одержував значні зручності в обслуговуванні і знижки при покупці товару, а фірма-емітент одержувала постійних клієнтів і стабільні доходи.
У 1914 році компанія “Western Union” випустила першу клієнтську картку, на якій була фіксована одноразова сума кредиту. Паперова кредитна картка, яка була випущена в 1919 році компанією Western Union Telegraph Company, видавалась виключно членам уряду Сполучених Штатів Америки і давала право відправляти телеграми в кредит за рахунок уряду США (рис. 2.2), [20]. На зворотній частині картки є надпис на цей рахунок – “Payment not being required from the sender at the time of transmission” (“Оплата, що не вимагається від відправника під час передачі”).
Недовговічність картонних карток змусила шукати їм заміну, і через десять років почали з’являтися перші металеві картки з тисненням
(ембосування номера картки, даних клієнта, терміну дії картки). Ембосування дозволило частково автоматизувати процес обслуговування цих карток, оскільки з карток можна було робити відтиснення і переносити інформацію про власника на віддруковані чеки (сліпи), що дало змогу вести облік і реєстрацію продажів по кожній емітованій картці. Практично без змін ембосування збереглося до наших днів і широко використовується, у тому числі і на смарт- картках. Перші картки з ембосуванням виготовлялися з металу, але потім їх витіснили пластиковими картками, оскільки вони виявилися більш практичними.
Металевий ярлик був винайдений у
Рис. 2.2. Паперова
кредитна картка випущена в 1919 році Western Union Telegraph Company
1928 році, на якому було ембосоване ім’я і адреса клієнта. Так, у 1928 році почався випуск Charga-Plates, пластинок з ембосованою адресою.
На рис. 2.3. зображено кредитну картку ‘‘Marshall Fields Credit Card’’ із металу розміром 11/4x21/2 дюйма, емітовану в 1950 році. Емітент - ‘‘Chicago Credit Plate Service, Inc’’, власник
- Edward A McClure, який проживає в
‘‘6602 S Marquette Rd Chicago 37’’. На рис.
2.4. зображено лицевий (рис. 2.4а) і зворотній (рис. 2.4б) боки ще двох металевих карток ‘‘Vintage Bullock’s & Charga Plate Credit Cards’’, які емітовані мережею магазинів ‘‘Sibley’s in Rochester,
New York’’ [20]. З рисунка видно, що колір металу карток був різним, ‘‘всередині’’ картки вставлена спеціальна картонка з підписом власника та спеціальні вирізи в
Рис. 2.3. Металева кредитна картка випущена в 1950 році
металі на різних сторонах карток. Місце і кількість вирізів строго (точно)
відповідають номеру, типу та терміну дії картки.
Рис. 3.4а. Лицевий бік металевої картки “Vintage Bullock’s & Charga Plate Credit Cards”
Рис. 3.4б. Зворотній бік металевої картки “Vintage Bullock’s
& Charga Plate Credit Cards”
У 1936-у році зростаюча індустрія авіаперевезень, яку очолював American Airlines, запропонувала власну кредитну схему, що отримала назву Universal Air Travel Plan (UATP). Спочатку випускалася купонна книжка проти депозиту клієнта, а потім кредитний план розвинувся в операцію, схожу на операцію по кредитній картці.
За картками магазинів, торгівельних фірм, нафтових компаній, карточки авіакомпаній додали велику кількість кредитних операцій.
Багато спеціалістів вважають, що початок банківських кредитних карток було покладено Джоном С. Біггінсом, фахівцем зі споживчого кредиту з Національного банку Флетбуш у 1946 році, який організував
роботу за кредитною схемою під назвою “Chargeit”. Ця схема передбачала розписки, які приймалися від клієнтів місцевими магазинами за дрібні покупки. Після того, як покупка відбулася, магазин здавав розписки в банк, і банк оплачував їх з рахунків покупців. У Флетбуше був вперше випробуваний класичний ланцюжок розрахунків, що використовується і сьогодні в банківському картковому бізнесі.
В 40-вих роках в США почали розвиватися платежі за допомогою кредитних карток, першою з яких була ресторанна кредитна картка Diners Club, створена в Нью-Йорку в 1949 році. Постійні клієнти ресторанів, які мали хорошу репутацію, могли одержати картку Diners Club і пред’являти її в багатьох ресторанах Нью-Йорка замість готівки. Ресторани передавали копії рахунків у Diners Club, який щомісяця виставляв клієнтові загальний рахунок. Клієнт розплачувався з Diners Club, а той з ресторанами.
Авторитетний дослідник банківської справи Льюіс Менделл вважає, що ера сучасної універсальної кредитної картки почалася саме в 1949 році зі створення Diners Club. Весною 1949 року А.Блумінгдейл, Ф.Макнамара і Р.Снайдер (Alfred Bloomingdale, Frank McNamara і Ralph Snyder) представили план нового типу карток. Нова картка, ставши універсальною, дозволяла б робити покупки в торгових точках по всій країні. Важливим пунктом плану було введення третьої сторони в кредитних операціях. Diners Club ставала посередником між покупцем і фірмою (Merchant) забезпечуючи кредит одному і другому, беручи плату за послуги. Із стартовим капіталом всього в 75 тисяч доларів, Блумінгдейл, Макнамара і Снайдер почали свою справу. Прибуток вони припускали одержувати з фірми-продавця, яка повинна була давати їм 7% знижки з суми покупки, а також з власника картки у вигляді щомісячної плати (% за неоплачену частину балансу був згодом введений компаніями банківських кредитних карток).
Проте потенційні клієнти не поспішали ставати утримувачами картки, поки її не стали приймати всюди. Продавці ж не хотіли брати участь в цій програмі, оскільки не бачили попиту на картки. Їх також не влаштовував розмір знижки за кредит, яку вимагала Diners Club. Ще однією перешкодою для універсальних карток став опір з боку авіакомпаній, нафтових компаній і крупних торгових фірм, що випускали свої картки. Вони не бажали давати знижку третій стороні і боялися, що нова картка ослабить їх відносини з клієнтами. Не зважаючи на труднощі, засновники Diners Club були впевнені в успіху. За Diners Club з’явилися T&E (Travel&Entertainment) компанії карток, що займаються туризмом і розвагами.
Перша банківська картка була випущена в 1951 році в Нью-Йорку банком Franklin National Bank, і з того часу почався бурхливий розвиток цього виду послуг. Перша універсальна картка великого банку Bank America пройшла випробування в Fresco, California, в 1956 році.
В 1958 році American Express, найбільша компанія дорожніх чеків, і Carte Blanche одночасно вийшли на ринок універсальних кредитних карток. В цьому ж році Bank of America і Chase Manhattan Bank також розпочали операції з кредитними картками. Проте Сhase Manhattan був змушений продати свої операції в 1962 році, через складнощі при передачі інформації, шахрайство та зловживання. Основною ж перешкодою в цьому бізнесі стала відсутність єдиної загальнонаціональної мережі, що особливо негативно впливало на дрібні банки, які розвивали локальний ринок карток. В 1966 році Bank of America зробив ряд кроків щодо вирішення цієї проблеми шляхом видачі ліцензій на використання карткової технології іншим банкам на проведення операцій з картками BankAmericard. Рішення про розширення операцій на всю країну зустріло протидію інших крупних банків- конкурентів Bank of America (14 нью-йоркських банків), що привело до утворення в 1967 році Міжбанківської карткової асоціації – МКА, яка отримала назву Interbank Cards Association, а в 1969 році ця асоціація купила права на картки Master Charge (рис. 2.5), що випускалися картковою асоціацією банків західних штатів (4 каліфорнійські банки). До 1970 року членами системи Master Charge було
більше 5000 фінансових установ, які обслуговували близько 36 мільйонів власних карток. Оскільки організація стала транснаціальною, асоціація в 1979 році була перейменована в MasterCard. В 1980 році число карток MasterCard, які
були в обігу в США, зросло до 55 млн., а до кінця 1990 року – 90 млн. одиниць.
Рис. 2.5. Міжбанківська картка ''Master charge''
У 60-ті роки XX ст. на пластикових картках почали розміщувати магнітну смугу, на якій записувалася інформація. Спочатку випуск карток часто виявлявся нерентабельним для банків, і це призводило до численних фінансових втрат. Для того, щоб карткова технологія стала рентабельною, банк-емітент мав бути визнаним широким комерційним сектором. Проте для того, щоб це стало можливим, банк повинен був мати велике число клієнтів, які прийняли б нові банківські послуги. Для досягнення поставленої мети в кінці 60-х років XX ст. Bank of America і Interbank провели спільну
компанію розсилки великої кількості карток поштою. Такий масовий запуск нового продукту відбувався в США з 1960 по 1965 роки.
За короткий час число утримувачів карток збільшилося на мільйони. Одночасно відбувалося стрімке зростання числа фірм, пов’язаних з національними системами карток. Це примусило банки, які випускали незалежні картки, приєднуватися до однієї з двох національних систем. До 1978 року більше 11 тисяч банків приєдналися до однієї або до двох систем. Річні продажі досягли 44 млрд. доларів, а 52 млн. американців володіли принаймні двома банківськими картками.
На “радянський” ринок пластикові гроші прийшли наприкінці 60-х років ХХ ст. Перші пластикові картки були від Diners Club International. Представники Diners Club підписали з Держкоммайном в особі ВАТ “Інтурист” агентську угоду на обслуговування в СРСР цієї платіжної системи. У 1974 році аналогічна угода була підписана з Visa International, а у 1975 році з Evrocard, Master Card. Обслуговувалися за пластиковими картками винятково іноземці.
На початку 1996 року в міжнародну платіжну систему Visa International Service Association були прийняті шість провідних українських банків (Перший український міжнародний банк, Промінвестбанк, ПриватБанк, Укрінбанк, Укрексімбанк та Аваль), а в Europay International – Аваль, Приватбанк, Перший український міжнародний банк, Україна, Перкомбанк, які розпочали повноцінно працювати з картками міжнародних систем, тобто здійснювати емісію та обслуговування (еквайринг) пластикових карток міжнародних систем.
Розглянувши історію платіжних карток, можна сказати, що першопрохідцями в освоєнні ринку пластикових грошей були і нині відомі у всьому світі платіжні системи Bank of America (Visa International), Master Card, American Express та елітний міжнародний клуб Diners Club.
2.2.1. Міжнародна платіжна система
Diners Club
Найперша в історії універсальна кредитна картка з’явилася в 1950 році в Сполучених Штатах. І це була картка Diners Club.
Кредитні картки, що випускалися певним
магазином або нафтовою фірмою, були дуже популярні вже в першій половині ХХ століття. Вони допомагали компаніям забезпечувати лояльність покупців, велику вірогідність, що боржник повернеться в магазин, щоб придбати ще щось у кредит.
Покупцеві, щоб зробити покупки в декількох торгових точках потрібно було мати при собі велику кількість кредитних карток, тобто по окремій картці для кожної торгової точки, що створювало деяку незручність. Так, у 1949 році ідея створити компанію-посередник між продавцями і покупцем, яка випускала б універсальні кредитні картки, що приймалися б в багатьох торгових точках виникла у Нью-йоркського бізнесмена Френка МакНамара, голові Hamilton Credit Corporation.
У цьому ж році Френк МакНамара і Co створили нове підприємство, яке отримало назву Diners Club, і саме ця подія вважається початком історії карткової індустрії. Нова компанія стала кредитувати клієнтів за невеликий відсоток. Тепер не індивідуальні компанії пропонували кожну свою власну кредитну картку, а Diners Club відкривав кредит клієнтам одночасно для кількох компаній. І збір грошей з боржників, власників кредитних карток, здійснювали не самі сервісні підприємства, а МакНамара і Со.
Макнамара сконцентрував свою увагу на бізнесменах. Саме вони були найчастішими відвідувачами ресторанів а, отже, саме їх могли зацікавити послуги Diners Club. Тому, перші картки Diners Club роздали двом сотням чоловік, переважно друзям і знайомим власників компанії. Картки приймалися в чотирнадцяти нью-йоркських ресторанах. Вони друкувалися на прямокутнику з цупкого паперу зі списком всіх 14 ресторанів на зворотньому боці.
Використовуючи кредитні картки Diners Club, компанії вигравали тільки в тому, що отримували постійних клієнтів. У свою чергу, засновники Diners Club вирішили, що компанії платитимуть клубу 7 % від суми кожної покупки, зробленої за допомогою універсальної кредитної картки. Крім того, утримувачі карток зобов’язані виплачувати щорічний клубний внесок у розмірі $3 США.
Спочатку справи йшли не дуже добре, тому що власники ресторанів не бажали платити встановлених 7 % і боялися конкуренції нових карток з кредитними картками самих закладів. Потенційні клієнти Diners Club не хотіли купувати клубні картки, оскільки цим платіжним засобом вони могли користуватися лише в кількох торгових точках. Проте, вже до кінця 1950 року 20 тисяч нью-йоркців розплачувалися за ресторанні вечері шматочками паперу від Diners Club.
У цей час колишній друг МакНамари Альфред Блумінгдейл розпочав у Лос-Анджелесі власні операції з кредитними картками за аналогічною схемою, відомою під назвою “Dine & Sign” (“Пообідав – розпишися”). Йому вдалося залучити більше 25 ресторанів, і щомісячний оборот його компанії незабаром складав вже $150000. Проте він почав зазнавати фінансові труднощі, не маючи достатніх джерел кредитування. На початку 1951 року колишні друзі і майбутні партнери ухвалюють рішення
об’єднатися, і нова система набуває вже національного статусу, діючи в Нью-Йорку, Лос-Анджелесі і Бостоні. Об’єднана компанія і надалі називалася Diners Club.
До середини 1951 року оборот компанії складав $325000 доларів США, у неї було близько 42000 клієнтів, з яких стягувалися $3 в рік за користування карткою. З нею співпрацювали 330 обслуговуючих підприємств в Нью-Йорку, Лос-Анджелесі, Чикаго, Сан-Франциско, Бостоні і Майямі. Чистий прибуток Diners Club до кінця року склав 60000 доларів США.
Компанія стрімко розвивалася, практично не стикаючись з конкуренцією. У 1952 році щорічний членський внесок складав вже $5. Картка приймалася у 400 ресторанах, 30 готелях, 200 агентствах по прокату автомобілів і 5 квіткових магазинах. Статус міжнародної картки Diners Club отримує в 1953 році і приймається у торгових і сервісних підприємствах Великобританії, Канади, Мексики, Франції та на Кубі. Відкрилися франчайзингові організації Diners Club у Великобританії, Іспанії, Бразилії і Австралії. Розпочинався новий період в історії міжнародного клубу Diners Club International.
У 1955 році акції Diners Club котируються на Американській Фондовій Біржі. Компанія Hertz починає приймати картку Diners Club у своїх агентствах з прокату автомобілів, а в 1956 році Diners Club випускає клубні подарункові сертифікати для членів клубу, які можна передати будь- якій людині, якій зарахується певна грошова сума у разі відкриття картки. Придбання компанії Trip-Charge, Inc. (обслуговуючи картки по розрахунках в сервісних центрах) додало Diners Club 22 000 членів.
У 1958 році IRS (Internal Revenue Service – федеральна установа, яка збирає податок з доходу) вимагає детальних звітів за всіма видами корпоративних витрат, що приводить до збільшення попиту на картки Diners Club. Туристичні агентства в Нью-Йорку, Чікаго, Бостоні, Клівленді, Лос-Анджелесі і Новому Орлеані починають приймати картки Diners Club в оплату авіаквитків, квитків на теплохід і круїзних турів. В цьому ж році Diners Club пропонує страхування утримувачів карток в туристичних поїздках і запроваджує першу на ринку програму по гарантованому бронюванню готелів.
У 1961 році щорічна платня за членство в Diners Club зростає до $8, припиняється використання паперових (картонних) карток, які замінюються на пластикові, підписується договір з Dashew Business Machines на поставку імпринтерів, шо надаються в оренду торговим точкам. Щорічна платня за членство в 1963 році підіймається до $10.
У 1965 році картка Diners Club починає прийматися в Чехословаччині, стаючи першою розрахунковою карткою, яка з’явилася
всередині колишнього соціалістичного блоку. Саме в цьому році впроваджуються комп’ютерні програми, автоматизуючи процес платежів.
У 1967 році Diners Club активно проникає на ринок туристичних послуг, придбавши третю за оборотами ($60 мільйонів) туристичну компанію в США – Fugazy Travel. На цей час картка Diners Club приймається в 130 країнах світу.
У 1969 році Diners Club – першою із всіх міжнародних платіжних систем – з’являється в колишньому Радянському Союзі. Угода на обслуговування була укладена з ВАТ „Інтурист”. Картку починають приймати в кращих готелях, ресторанах, магазинах „Берізка” й агентствах з прокату автомобілів у Москві та Ленінграді. У 1972 році картка Diners Club розширює свою географію на території колишнього Радянського Союзу: Одеса, Ялта, Київ, Єреван, Сочі, Таллін і Тбілісі. А до кінця 1973 року картку починають приймати ще в 21 місті Радянського Союзу.
У 1975 році Diners Club, першою з усіх платіжних систем, пропонує клієнтам корпоративну картку, а в 1976 році пропонує своїм клієнтам можливість отримання кредиту в $15000, а також широку програму страховки в поїздках за умови, що квиток на літак або потяг придбаний за карткою Diners Club.
На рис. 2.6. представлена картка DINERS CLUB, випущена в 1974 році в Эквадорі, а на рис. 2.7. – картка випущена у 1976 році. Як видно з рисунків, дизайн картки 1976 року випуску змінився – стрічка для підпису змістилась на зворотній бік картки, а на лицевому брці стали ембосувати дату “стажу” утримувача картки в ‘‘рядах’’ DINERS CLUB. Дизайн картки 1980 року випуску (рис. 2.8) змінений досить кардинально [20].
Адміністрація (General Services Administration) у 1983 році обирає Diners Club офіційною кредитною карткою для федеральних службовців, а вже у 1987 році утримувачі карток Diners Club одержують доступ до мережі банкоматів у всьому світі.
З 1991 року розпочинається випуск сумісних карток з авіакомпаніями British Airways і Scandinavian Airline Systems. Світовий Банк (World Bank) переводить всі свої рахунки по корпоративних картках в Diners Club у 1994 році.
Російський франчайз „Дайнерз Клаб” засновано у 1995 році, а вже в 1996 році випущена перша картка Diners Club International російським банком.
У лютому 1998 року компанія надала Приватбанку ексклюзивне право укладати угоди по еквайрингу карток елітної системи Diners Club на території України. Опитування, яке було проведене у 1998 році Міжнародною Асоціацією Управління США, виявило, що створення картки і системи розрахунків Diners Club Френком МакНамарою стало одним з “75
найбільших рішень”. Тому і не дивно, що два роки підряд (1998 – 1999 рр.) Diners Club присуджувалась престижна премія Freddie Award як кращій розрахунковій/кредитній картці для мандрівників.
З розвитком мережі обслуговування картка Diners Club усе більше впроваджувалася у сферу банківських послуг, точніше, самі банки виявляли цікавість до розвитку Diners
Club. Зараз ця міжнародна універсальна картка нараховує сотні емітентів (у тому числі й банки) і мільйони точок прийому більше ніж у 200 країнах
світу, включаючи Україну.
Основними
емітентами карток і власниками ексклюзивних прав на ведення бізнесу Diners Club International на території тієї чи іншої країни є самостійні компанії – “франчайзи”, до яких сьогодні входить 85 фірм.
Diners Club International не практикує випуск “золотих”, “платинових” та інших карток. Усі картки пофарбовані однаково “срібні” (рис. 2.9) і розраховані на людей, що мають стабільний (вище середнього) дохід і досить часто здійснють ділові та туристичні поїздки. Однак останнім часом ряд банків пропонує при випуску карток кілька тарифних планів, розроблених для різних груп клієнтів. Картки Diners Club є особисті і корпоративні. До особистої картки додатково можуть бути випущені
Рис. 2. 6. Дизайн картки DINERS CLUB
в Еквадорі в 1974 році (на цій картці видно, що стрічка для підпису розміщена на лицьовому боці, БІН був символьний (в даному випадку ZD), а далі цифри)
Рис. 2. 7. Дизайн картки DINERS CLUB в 1976 року (на цій картці видно, що не тільки стрічка для підпису змістилась на зворотний бік, але й на лицевому боці стали ембосувати і дату “стажу” утримувача картки в ''рядах'' DINERS CLUB)
Рис. 2.8. Дизайн картки 1980 року
сімейні (для членів родини основного власника) і дублюючі (для
розмежування особистих ділових чи інших витрат основного власника). Особлива увага приділяється корпоративним клієнтам. Щомісячно і щорічно їм надається найдокладніша зведена інформація про зроблені по картках витрати співробітниками з відповідною розбивкою за їхніми видами (квитки, готелі, ресторани, зняття коштів і т. д.).
В Україні картки елітної системи Diners Club широкого розповсюдження не набули, оскільки орієнтовані на дуже заможних громадян.
2.2.2. Міжнародна платіжна система
American Express
Рис. 2.9. Сучасна картка Diners Club
American Express – американська диверсифікована
корпорація, яка надає послуги фізичним та юридичним особам на ринках міжнародного ділового і приватного туризму, фінансових послуг і електронної комерції. Одна із перших компаній, яка створила платіжну систему на основі пластикових карток і перша в світі компанія – емітент дорожніх чеків.
Компанія American Express (AmEx) на початковому етапі своєї діяльності стає відомою у 1850 році як надійна кур’єрська служба (кур’єрська доставка в межах Америки) що займається перевезеннями товарів і невеликих грошових переказів між приватними особами, компаніями і банками. Поскільки перевозити готівку дорогами Дикого Заходу було небезпечно (це стосувалося як кур’єрських диліжансів, так і простих мандрівників), уряд США прийняв закон про поштові грошові перекази, що значно скоротило доходи кур’єрських служб.
У 1891 році компанія випускає в обіг перший дорожній чек American Express. Використання чека було досить оригінальним – достовірність чека визначався шляхом порівняння двох підписів. Перший проставлявся власником на чекові у момент здійснення покупки, другий – у момент пред’явлення його до оплати. Якщо підписи достатньо схожі, оплата чека гарантована. Чеки почали користуватися великою популярністю серед мандрівників, тому що рятували їх від необхідності брати в дорогу готівку. Надійність і простота використання чеків сприяли їх розповсюдженню в Європі. До того ж мережа офісів American Express швидко розширювалася і до початку двадцятого сторіччя охоплювала всю Америку і частину Західної Європи.
Успіх дорожніх чеків компанії (велике число клієнтів, величезні фінансові засоби, що дозволили їх кредитувати, розгалужена мережа обслуговування) став хорошою основою для переходу на кредитні картки. Не бажаючи відставати від конкурента (Diners Club), у 1958 році American Express випускає перші персональні картки. Компанія пропонувала своїм клієнтам картки двох типів – ‘‘purple’’ (пурпурові, рис. 2.10) та ‘‘GOLD’’ (золоті), так звані елітні картки ‘‘EXECUTIVE CREDIT’’ (“адміністративна довіра”). Обслуговування таких карток коштувало $15 на рік (на той час це було дуже дорого). За кожною з цих карток власник одержував повний спектр туристичних послуг. Рекламу ‘‘EXECUTIVE CREDIT’’ 1968 року можна побачити на рис. 2.11., [20].
Через рік, у 1969 році компанія
Рис. 2.10. Картка ”American Express” 1964 року випуску
‘‘American Express’’ кардинально змінює дизайн своїх карток, і на зміну
“purple” приходить традиційна “зелена” картка ‘‘American Express’’.
У цьому ж році для своїх клієнтів ‘‘American Express’’ випустила навіть спеціальні інформаційні плакати (рис. 2.12), які так і називались – ‘‘Why we’re changing your card from purple to green. Money green’’ (“Чому ми змінюємо вашу картку American Express з пурпуру на зелене. Гроші зелені.”).
У 1957 році American Express відкриває перший офіс у СРСР.
Завдяки активній діяльності компанії, великій кількості офісів у всьому світі і довірі з боку клієнтів у 1964 році в світі вже налічувалося понад 1 мільйон власників карток American Express.
Банк “Надра” став першим банком в Україні, який отримав право проводити навчання персоналу та укладати договори з підприємствами на обслуговування карток
Рис. 2.11. Реклама
‘‘EXECUTIVE CREDIT’’ у
1968 році
AmEx Centurion.
American Express та проводити активну роботу з просування елітних платіжних карток в Україні, а нині він – єдиний, хто пропонує своїм клієнтам найбільш привілейований продукт компанії American Express – картки
В Україні через агентські угоди з платіжною системою American Express працюють такі банки, як “ПриватБанк”, “Укрексімбанк”, “Укрінбанк”, “ВАбанк”, “Україна”.
Картки American Express є п’яти видів:
– зелена персональна картка (Personal Card, рис. 2.13.);
– корпоративна картка (Corporate Card, рис. 2.14.);
– золота персональна картка (Gold Card, рис. 2.15.);
– платинова персональна картка (Platinum Card, рис.2.16);
– персональна картка Центуріон (Centurion Card, рис.2.17), [34].
Рис. 2.12.
Інформаційний плакат ‘‘AmEx’’
Картки American Express є корпоративні та особисті. До корпоративних відносяться картки типу Large Corporate (такі бізнес-картки видаються тільки співробітникам найбільших світових корпорацій і підприємств, з якими головні офіси American Express укладають спеціальну угоду) і картки малого бізнесу (які діють на основі локальної програми, яка має на увазі договір між офісом American Express і компаніями, що діють у межах країни).
Корпоративні картки призначені для оплати відрядних витрат співробітниками компаній, з наданням керівництву звіту про зроблені витрати.
Персональні картки American Express є чотирьох типів “Зелені”, “Золоті”, “Платинові” і “Центуріон”. Залежно від типу вони розрізняються за вартістю і сервісом. У пакет для власників особистих карток входить різного роду страхування (від нещасного випадку, втрата
багажу і т.п.), участь у дисконтних програмах, Global Assist – цілодобова
Рис. 2.13.
Зелена персональна картка
Рис. 2.14.
Корпоративна картка
координаційна підтримка клієнтів (медична і юридична консультація), бонусна програма Membership Rewards (1$/Euro=1 бал), і т.д.
Заохочувальна програма MEMBERSHIP REWARDS може
використовуватися власником картки для отримання безкоштовних квитків і проживання у готелях за рахунок
набраних балів, де кожний доллар/євро, витрачений з картки American Express, перетворюється на бал. Це означає, що за кожний сплачений за допомогою картки долар/євро власник картки отримує бал, який реально можна “конвертувати” в реальнi послуги i навiть у речi (наприклад, якщо власник картки набрав 2500 балів, то він може отримати 50% знижки на обiд на двох у ресторанi-партнерi American Express, за 7500 балів можна отримати безкоштовне перебування в готелях, а за 20000 балів – безкоштовний квиток Європою в обидва кiнцi). Не нараховуються тільки бали на отримання готівки, покупку дорожніх чеків, обмін валюти і деякі інші платежі. Чим вищий рівень картки, тим більше додаткових послуг.
Рис. 2.15.
Золота персональна картка
Рис. 2. 16. Платинова персональна картка
Рис. 2.17. Персональна картка Центуріон
Власник будь-якої картки може знімати готівку, але залежно від типу картки компанія American Express встановила визначені ліміти на ці трансакції. Незалежно від того, яку суму потрібно зняти з рахунку чи яку б велику покупку власник не зробив, заборгованість по картці необхідно погасити протягом місяця, інакше компанія нараховує штраф. Фактично це означає, що за допомогою картки клiєнт оплачує товари та послуги в кредит, i, хоча кредит цей досить короткостроковий (тобто клiєнт не може залишатися “у мiнусi” тривалий час, а лише до 49 днiв), вiн абсолютно безкоштовний і безвідсотковий. У цьому AmEx принципово вiдрiзняється вiд карток мiжнародних платiжних систем.
Картки American Express не вимагають попереднього внесення ні депозиту, ні грошових коштів на поточний рахунок. Утримувач картки може почати користуватися нею відразу ж після отримання та активації. Передбачена можливість отримання додаткових карток для своїх близьких. У кінці року утримувачі карток одержують річний звіт (за винятком утримувачів зелених карток), в якому відображений докладний перелік
витрат за категоріями, наприклад: «Готелі», «Ресторани», «Авіаквитки» і т.д.
Особа, яка оплатила подорож карткою American Express, автоматично одержує міжнародні програми різного рівня страховок, а також можливість надання у разі потреби термінової медичної або юридичної допомоги в будь-якій країні світу.
Унікальність і перевага карток American Express полянає в тому, що оплатити покупку можна в більш ніж 6 млн. підприємств торгівлі та послуг у 200 країнах світу, 3700 туристичних офісів і представництв по всьому світу, можливість отримання готівки в більш ніж 500 тис. банкоматах по всьому світу, а також скористатися широким набором додаткових привілеїв на основі цілого ряду бонусних програм, які проводить компанія American Express разом із великими міжнародними сервісними організаціями. Наступна перевага – це автоматична страховка від нещасних випадків при покупці авіаквитка за карткою. Будь-яка купiвля квиткiв за допомогою зеленої картки American Express означає безкоштовну страховку на суму
$100000, золотою карткою – $200000, платиновою карткою – $400000, а за карткою центуріон – $500000. “Радянська” людина не завжди по- справжньому оцiнює важливiсть страховки, але лише раз потрапивши в екстремальну ситуацiю за кордоном без страховки на руках, можна зрозумiти переваги таких послуг i такого якiсного сервiсу, який надає компанiя American Express.
Страхування від незручностей в дорозі від AmEx Gold Card:*
Вступні внески та річне обслуговування карток