Добиватися див. домагатися
Добирати див. вибирати.
ДОБРИВО - УДОБРЕННЯ
Добриво.Речовина, якою удобрюють грунт для підвищення врожайності: азотисті добрива, мінеральні добрива, органічні добрива, внесення добрив. А як Антон не має добрива, то хоч нехай він сіє, хоч не сіє — не повернеться й насіння (С.Чоріїобривець); / трудились люди вволю. І давали добрив полю — Вийшов добрий урожай! (Г.Бойко).
Удобрення,р. мн. -ень. Внесення добрив у ґрунт, водойму: передпосівне удобрення, система удобрення, удобрення посівів.
довготадив. довжина.
ДОВЕРХУ,присл. До верхньої межі, до верхнього краю. Рядами стояли чани, доверху наповнені рибою (А.Ши-ян); Знизу майже доверху вікна були замуровані (С.Чорнобривець).
ДОВЖИНА - ДОВГОТА
Довжина. 1.Протяжність лінії, площини, тіла тощо між двома най-віддаленішими точками; відстань між кінцями чогось: довжина річки, міра довжини.
2. Тривалість: довжина літа.
Довгота. 1.Кут між площиною меридіана даного місця і площиною початкового меридіана.
2. зрідка. Те саме, що довжина2.
ДОВІД - ДОКАЗ
Довід,-воду. Певне міркування, Думка або факт, які наводяться для
того, щоб довести щось; аргумент. Його значно заспокоїли Соломіїні доводи (М.Коцюбинський); Тиха Кирило-ва мова, щира та тепла порада, розсудливі доводи не раз спиняли гіркі батькові скорботи (Панас Мирний).
Доказ, -у. 1. Незаперечний довід або факт, який підтверджує істинність чогось; підтвердження. — А поєдинки ще не є доказ сміливості (І.Нечуй-Левицький); Жінка дала йому півхліба ще й грінку сиру — на доказ, що сьогодні для Панька святочний день (Л.Мартович); Садівник, щоб підперти свої слова якимсь доказом, тицьне Йосипові перед очі книжку: — Оце читав? Ні? (Д.Бедзик).
2. Предмет або обставина, що свідчать про якусь провину. Прямих доказів не було, але обвинуватили її в зв яз-ках з партизанами, посадили в тюрму (А.Хижняк); Речові докази були тут же, у всіх на очах (О.Донченко).
3. зрідка. Те саме, що довід.Гоєв перший зрозумів доцільність Саїдових доказів (І.Ле).
ДОВІКУ - ДО ВІКУ
Довіку,присл. Усе життя, до кінця життя; вічно. / довіку у темниці Довелось поету жити (Леся Українка); Піщани закричали, заґвалтували, що вони панові довіку не покоряться (Панас Мирний); Нашому серцю не вмерти довіку/ (М.Рильський); Глоба був уже старий, женитись не схотів і довіку лишився бурлакою (А.Кащенко).
До віку, ім. з прийм. — Не буду до суду, до віку!., батечки, голубчики!., пустіть, пустіть!.. (Г.Квітка-Осно-в'яненко); Давала вона собі обітницю до віку вічного не розлучатись з чоловіком (Ганна Барвінок); [Василь:] Дай мені, Господи, вигоїтися і вернутися до
ДОВ
того дому, де зріс я, де кохали мене, — до віку мого не піду нікуди (Панас Мирний); Як вода в Чорному морі не пере-ведеться поки світ сонця, так і в Січі до віку вічного не переведуться лицарі (П.Куліш).
ДОВІРЯТИ - ДОРУЧАТИ Довіряти, довірити. 1.Вірити комусь, чомусь, покладатися на когось, щось. Жінка зрозуміла, що їй не довіряють, і заплакала (А.Хижняк); Паперові гроші вже вийшли з ужитку. їм не довіряли, ні старим, ні новим (Л.Дмитерко).
2. Виявляти довіру, доручати, передавати кому-небудь когось, щось. У селі знайшлися дві покритки, гідні молодиці, але пані боялася довірити їм дитину (Н.Кобринська); Вона довіряла мені свої твори раніше, ніж друкувала їх (А.Кримський).
3. Ділитися з кимось своїми думками, таємницями тощо. Багато є людей, які не вміють тримати свою радість і своє горе в собі — вони мусять їх негайно довірити іншим (Ю.Смо-лич).
Доручати, доручити, -учу, -учиш. Покладати на когось виконання чого-небудь; віддавати когось, щось у повне розпорядження кого-небудь. Хто тобі доручав говорити? (О.Довженко); Ой нащо ж малу дитину Доручала ти степам? (О.Олесь).
ДОВОЛІ - ДО ВОЛІ
Доволі,присл. 1. Стільки, скільки треба, багато; досить. Усього в їх доволі: і хліба, і грошей, і скотини (О.Сто-роженко); Доволі нидіти в знемозі! Прощайте, тихі дні печалі! (Я.Мамон-тов); Батько мріяв, щоб було доволі Хліба на селянському столі, Щоб за піт рясний, пролитий в полі, Не родили злидні і жалі (Л.Забашта).
2. у сполуч. з прикм. і присл. Про великий ступінь, міру, кількість чогось. Зрідка в тих місцях знов зацвітають мирти. Взагалі доволі гарно, хоч і гірше, як літом (М.Коцюбинський).
До волі,ім. з прийм. Здається, радіти б, що минув день, що ближче до стрічі з тобою, ближче до волі (М.Коцюбинський); Виходить, Лесь береже в пам 'яті, як у книзі, усі ґрунти села і до волі, і після волі (М.Стельмах); [Свічка:] А тепер на приступ!До помсти всі!До волі!(І.Кочерга); — Ти сказала, щоб собаку тримали на прив'язі? — поспитав, коли жінка повернулась. — "Навіщо прив'язувати? Він звик до волі... "(Є.Гуцало); — Де шукати шляху до волі, як не у боротьбі з тим, хто тебе зневолює? (А.Кащенко).
ДОГЛЯДАТИ - НАГЛЯДАТИ
Доглядати(кого, що, зрідка за ким-чим). Пильнувати, стежити за кимсь, чимсь для забезпечення нормального стану, порядку іт. ін.; піклуватися про когось, щось: доглядати дітей, доглядати хворого, доглядати землю, доглядати хату.
Наглядати(за ким-чим). Основне значення — стежити час від часу за кимсь, чимсь для контролю, забезпечення порядку, з метою нагляду тощо. Вж. зі сл.: за господарством, за квартирою, за ліфтом, за роботою, за чистотою. Мати просила бабусю, щоб та наглядала за мною, стежила, скільки я їм, коли лягаю спати (Л.Смілян-ський); — Ви коли хочете мати гусей, то наглядайте за ними, а то мій синок одне забив (А.Шиян); — Ти тут наглядай, щоб кури в квітниках не греблися (Леся Українка).
ДОГОВІР - УГОДА
Договір,договору. Взаємне зобов'язання, письмова або усна угода
дод
про права та обов'язки між державами, установами, підприємствами та окремими особами. Вж. зі сл.: авторський, двосторонній, багатосторонній, взаємовигідний, видавничий, воєнний, гарантійний, господарський, житлового найму, коаліційний, колективний, купівлі-продажу, ліцензійний, мирний, митний, міжнародний, орендний, політичний, про ненапад, рівноправний, сепаратний, таємний, торговельний; укладати договір.
Угода. 1.Взаємна згода, домовленість про щось: за мовчазною угодою, попередня угода, пристати на угоду.
2. Договір, за яким встановлюються взаємні зобов'язання щодо чогось. Вж. зі сл.: багатостороння, двостороння, гарантійна, джентльменська, картельна, кредитна, ліцензійна, міждержавна, міжнародна, патентна, передвиборна, прикордонна, про перемир'я, регіональна, тарифна, торговельна, трудова (також переносно — угода з совістю).
ДОГОРИ - ДО ГОРИ
Догори,присл. У напрямку від землі вгору. На луках зеленою щіткою пнулася догори трава (С.Чорнобри-вець); — Руки!.. Руки догори! — закричав комусь сполохано тонкобровий (І.Муратов); Він узяв від неї сина й, балуючись, підкидав його догори (А.Ка-Щенко); Він раз у раз сміявся, тоді його руді вуса підіймались догори, а довгий ніс ховався межи вуса (М.Лазор-ський).
До гори,ім. з прийм. Дим од погаслих вогнів стелиться од гори до гори синіми смугами (М.Коцюбинський); Ходить [Чіпка] по полю з ниви на ниву, від шляху до гори, від гори до шляху (Панас Мирний).
ДОДАТОК - ДОДАНОК
Додаток,-тка. 1.Те, що додається, є доповненням до чогось: додаток до статті закону, додаток до резолюції, додаток до словника, на додаток.
2. грам. Другорядний член речення зі значенням об'єкта, звичайно виражений непрямим відмінком іменника: непрямий додаток, прямий додаток.
Доданок, -нка. У математиці — величина, яка додається до другої величини.
ДОДОЛУ - ДО ДОЛУ
Додолу,присл. На землю; вниз. — Стій... не можу... — шепнув він, опускаючись додолу (М.Коцюбинський); Додолу никне голова (Б.Грінченко); В саду похилилася квітка осіння На ніжнім високім стеблі І сипле додолу доспіле насіння, Ховаючи в мокрій землі (Г.Чупринка).
Додолу, ім. з прийм. [Семен:] Що ж бабуся твоя, чи здраствують ще? [Одарка (жартуючи):] Підскакують: з печі до долу, з долу на піч (М.Кропив-ницький); "Почуй тягар тих пут земних усіх, Що тих людей до долу придавили" (І.Франко); Густий серпанок, спускаючись трохи не до долу, закрив її повний стан (І.Нечуй-Левицький).
ДОДОМУ - ДО ДОМУ
Додому,присл. У свій дім, до своєї сім'ї; у рідні місця. Пора рушати додому (М.Коцюбинський); Вернувся Чіпка додому (Панас Мирний).
До дому, ім. з прийм. Він зумисне обійшов кругом кварталу і підійшов до дому Коралаєвої, минаючи вікна (І.Нечуй-Левицький); Хутко прийшла [Софія] до дому баронеси (Леся Українка); — Проте ходімо до дому. — Разом зайшли вони до терема (С.Скля-ренко).
ДОЗ
ДОЗВОЛЕНИЙ - ДОЗВОЛЕННИЙ
Дозволений. 1.Дієприкм. від дозволити.Тут не дозволені концерти (В.Самійленко).
2. прикм. Який можна дозволити; допустимий: дозволена книжка.
Дозволенний.Те саме, що дозволений 2: дозволенна річ.
дойнадив. дайна.
доказдив. довід.
докоріннийдив. корінний.
ДОКТОР,-а. 1.розм. Лікар.
2. Вищий учений ступінь.
ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ - ДОКУМЕНТОВАНИЙ
Документальний.Який є документом; властивий документу; який грунтується на документах: документальні дані, документальні свідчення, документальна точність, документальний фільм, документальна кінематографія. Пох.: документальність, документально.
Документований.Дієприкм. від документувати:у знач, прикм. — обґрунтований документами: добре документований нарис. Пох.: документб-ваність, документовано.
ДОКУПИ - ДО КУПИ
Докупи,присл. В одне місце, в одне ціле. Дрібні хвилі зливались докупи (М.Коцюбинський); Врешті валка випливла з людського моря і, збившись докупи у вузенькій вуличці, посунулась далі (О.Досвітній); Бійці зв'язували по п ять гранат докупи (В.Собко).
До купи, ім. з прийм. Ось він дійшов до купи піску за селом і зупинився (Ю.Яновський); Швидко нагнулась [Саша] до купи білизни і руками пере-
бирала сорочки, рушники, пошивки (О.Донченко).
ДО ЛАДУ,у знач, присл. Як слід, як належить; злагоджено. — Добре, добре! Тільки коли б часом не принесло Ковінька, бо він не дасть нам поговорить до ладу про наші справи (І.Нечуй-Левицький); Хто вміє стільки коломийок? Хто так прикаже до ладу? І хто так палко, поцілує В уста гуцулку молоду? (О.Олесь); Прощайте, хлопці. Бийтесь до ладу (Л.Костенко).
ДОЛІ,присл. 1. (де). Унизу; на землі, на долівці. Сливи навалюють купами долі (І.Нечуй-Левицький); Зорі тихо тремтять угорі і долі (М.Коцюбинський).
2. (куди). Униз, додолу; на землю, на долівку. Маруся спустила очі долі (Грицько Григоренко); Сів я, в очі йому не дивлюсь, одну цигарку долі кинув, другу скручую (І.Муратов).
ДОЛІВКА.Земляна підлога, вимазана глиною; рідше — взагалі підлога. З глини були стіни, стеля, простінки, навіть підлога, яку тут називали долівкою (І.Сенченко); Глиняна долівка була ретельно підметена (М.Руденко); Миша., ганяє своїми тонкими ніжками по дерев'яній долівці (Панас Мирний); Поїзда ще не було, але у невеликій темній залі з кам 'яною долівкою вже виладнались до крихітного віконечка дві довгі черги (Б.Антоненко-Давидович).
долілицьдив. горілиць.
долічеревадив. голічерева.
ДОМАГАТИСЯ - ДОБИВАТИСЯ
Домагатися, домогтися,-мбжуся, -мбжешся. Наполегливо добиватися когось, чогось: домагатися роботи, домагатися свого, домагатися згоди.
Добиватися, добитися,-б'юся, -б'єшся. 1. Вживаючи рішучих заходів, до-
ДОП
кладаючи зусиль, досягати поставленої мети, результатів: добиватися права, добиватися роззброєнь.
2. Дізнаватися про когось, щось випитуванням; допитуватися. [Гри-цько:] А вона, бідна, щодня у мене добивається: як там Петро Васильович? Чи можна їх побачити? (Панас Мирний).
ДбМБРА - ДОМРА
Домбра.Казахський народний щипковий музичний інструмент.
Домра.Російський народний щипковий музичний інструмент.
ДОМІШАНИЙ - ДОМІШЕНИЙ
Домішаний.Дієприкм. від домішати: до сосни в цій місцевості скрізь домішаний дуб.
Домішений.Дієприкм. від домісити: домішене тісто.
ДОМОВИНА - ДОМОВИНИ
Домовина. 1.Труна.
2. Місце, де поховано померлого; могила.
Домовини,-вин, мн. Обряд домов-ляння перед весіллям про гостей, подарунки тощо.
ДОМОВЛЯТИСЯ - УМОВЛЯТИСЯ - ЗМОВЛЯТИСЯ
Домовлятися, домовитися,-влюся, -вишся. Ведучи попередні розмови, переговори, досягати певної умови, вирішувати щось. Домовлятися про роботу він приїздив сюди в середині лютого(Ю.Шовкопляс); [Лікар:] Вас пустять у палату, я домовився(В.Кучер); — Дивися сам, — зітхнула мати. — Змерзнеш — буди мене. — 'Домовилися " (Вас. Шевчук).
Умовлятися (вмовлятися), умовитися (вмовитися).Домовлятися один з одним, укладати ділову угоду тощо.
Умовляюся з Тимофієм, що "піду " завтра на його дарабі (Г.Хоткевич); Ми умовилися з ним порозмовляти увечері про сценарій (Ю.Яновський); Пан хотів умовитись з ними на ціле літо, до Покрови (І.Нечуй-Левицький).
Змовлятися, змовитися.Погоджувати між собою якісь дії, домовлятися з ким-небудь про щось (переважно таємно). Козаки почали збиратися до дороги та змовлятися, хто з ким мав би тікати (О.Маковей); Ото змовились ми вдвох та й покинули службу в канцелярії (І.Нечуй-Левицький).
домрадив. домбра.
донесхочу, донехочудив. досхочу.
ДОНИЗУ - ДО НИЗУ
Донизу,присл. У напрямку до землі, вниз тощо. Руки опустилися донизу (Панас Мирний); Похмурий дядько стояв на возі й скидав вилами донизу зелені качани(Є.Гуцало); Пілоти дивились донизу, туди, Де димом курилась дорога (М.Бажан); Людині дано лиш два шляхи. Один — угору, другий — донизу (П.Загребельний).
До низу, ім. з прийм. Надвечір дійшли ми до низу (І.Нечуй-Левицький); — Йдімо, Варко, до низу, а то тут ще мати почує.. — І вони хутко пішли до озера (Леся Українка); Стіни всі од вишки до низу розмальовані(Марко Вовчок); Задрижало дерево з верху до низу (Г.Хоткевич).
ДОПУСТИМИЙ - ДОПУСТб-
вий
Допустимий.Який можна допустити, дозволити: допустимий варіант.
Допустовий.У граматиці — який виражає припущення чогось, не взяту до уваги умову, перешкоду: допустове підрядне речення, допустовий сполучник.
ДОП
ДОПУЩЕНИЙ - ДОПУЩЕННИЙ
Допущений.Якого допустили: допущений до екзаменів, допущені прора-хунки. — Ви чули, що Брагова буде в ту середу читать свій вислід. Буде допущена й публіка (Олена Пчілка); Треба було швидше гасить допущену Слащо-вим пожежу (О.Гончар).
Допущенний.Допустимий: допущенні відхилення.
ДОРИЧНИЙ - ДОРІЙСЬКИЙ
Доричний.Який походить з Дорили — області Стародавньої Греції: доричний діалект, доричний орден (стиль).
Дорійський.Те саме, що доричний,але в давньогрецькій музиці: дорійський лад.
ДОРОБОК,-бку. Щось зроблене, створене ким-небудь; переважно вживається в позитивному плані як критерій оцінки зробленого найчастіше зі сл.: літературний, творчий, поетичний, художній, науковий.
ДОРТУАР,-у, заст. Загальна спальня у закритому навчальному закладі.
доручатидив. довіряти.
ДОСАДЛИВИЙ - ДОСАДНИЙ
Досадливий.Який виражає досаду: досадливий погляд, досадлива усмішка. Пох. досадливо: досадливо знизавши плечима, досадливо покушуючи губу, досадливо поморщився, досадливо хмуритися. Таня досадливо обернулася на стукіт клямки (А.Дімаров).
Досадний.Який викликає досаду; неприємний: досадна рана, досадні звістки, досадні прорахунки, досадні слова. Пох. досадно. Мені досадно страх, що я вже не скінчу своєї літньої роботи (Леся Українка); Дорошеві зробилося досадно, бо він спіймав себе на тому,
що не позбавлений себелюбства (Григорій Тютюнник).
досвіддив. дослід.
ДОСВІДНИЙ - ДОСЛІДНИЙ -ДОСЛІДНИЦЬКИЙ
Досвідний.Який ґрунтується на досвіді, має життєвий досвід: досвідне пізнання.
Дослідний. Який стосується досліду, пов'язаний з науковим дослідженням; призначений для проведення дослідів. Вж. зі сл.: робота, гурток, завод, інститут, центр, ділянка, лабораторія, організація, станція, установа, господарство, підприємство, поле, рослини, тварини.
Дослідницький. 1.Який стосується дослідника, належний йому. Вж. зі сл.: колектив, група, задум, інтерес, метод, підхід, рівень, характер, діяльність, енергія, настанова, праця.
2. Призначений для проведення дослідів: дослідницька кімната.
ДОСЕРЕДИНИ - ДО СЕРЕДИНИ
Досередини,присл. Усередину. Коли Білинський через веранду зайшов досередини, враження змінилося. Передпокій був напрочуд просторий і ясний (Ірина Вільде); Один вагон сплющило, як консервну банку.., санітари метушаться з носилками, але ніяк не можуть дістатися досередини (Григорій Тютюнник); — Але село вони знають зверху. Досередини зазирнути не вміють, а може, бояться (Б.Лепкий).
До середини,ім. з прийм. У місце, однаково віддалене від кінців чогось. Блискавки бігли з різних сторін до середини неба (І.Франко); Високий гіллястий дуб, котрий стояв коло самого багаття, був до середини облитий світлом (І.Нечуй-Левицький); Повагом і
дох
твердо ступаючи, йшов до середини майдану молодий підполковник (Р.Іва-ничук).
ДОСЛІД - ДОСВІД
Дослід,-у. Відтворення якогось явища або спостереження за новим явищем у певних (переважно штучно створених) умовах з метою вивчення; експеримент: дослід з електрикою, дослід на тваринах, важливий науковий дослід, розвідувальний дослід, фізичні досліди, провадити (проводити) досліди. Пох. дослідник.
Досвід,-у. Сукупність практично засвоєних знань, умінь, навичок, які здобуваються в житті і в практичній діяльності тощо: досвід боїв, досвід вирощування високих урожаїв, досвід будівництва, на власнім досвіді.
дослідний— дослідницькийдив. досвідний.
ДОСХОЧУ - ДОНЕСХОЧУ, ДОНЕХОЧУ
Досхочу,присл. До повного задоволення, скільки завгодно. Я сіла біля неї і ми обоє досхочу насміялися (М.Чабанівський); [Іван:] Пий, земле, воду досхочу! (О.Левада).
Донесхочу, донехочу,присл. розм. Те саме, що досхочу.Гуляю на волі, купаюсь донесхочу (І.Нечуй-Левиць-кий); / ну щипать лице. Нащипала [Мася] донехочу і сіла (А.Свидниць-кий).
ДОТЕП - ДОТЕПНІСТЬ
Дотеп,-у. 1.Кмітливий, влучний вислів із сатиричним або гумористичним відтінком. На валах знову по-старому залунали глумливі козацькі дотепи (Я.Качура); Він був веселий, і його дотепи полегшували настрій усім (Н.Рибак); Він ледве здобувся на
усмішку та поганенький дотеп (Ю.Мушкети к).
2. розм. Здібність оформляти думку у вигляді влучних, гострих або смішних висловів. [Анна (сміється).] Справді, він не без дотепу, твій дон Жуан!.. (Леся Українка).
Дотепність,-ності, ор. -ністю. 1. Витонченість думки і здібність оформляти її у вигляді влучних, гострих або смішних висловів. Не бувши балакучим дуже, він для Орисі, щоб розважити дівчину, ставав зовсім іншою людиною; де та й дотепність та гумор бралися в нього! (А.Головко); Чим він міг вразити та зацікавити її? Своєю красою? дотепністю?.. Але краси в нього ніякої, дотепність зла (П.Колесник).
2. Виразність і точність у передаванні суті чогось. Це була думка, геніальна своєю простотою й дотепністю (В.Владко).
ДОТУВАТИ - ДАТУВАТИ
Дотувати,-ую, -уєш, недок. і док. (кого, що). Давати дотацію підприємству, установі, закладу тощо.
Датувати,недок. і док. Позначати, надписувати дату на чомусь; визначати час якої-небудь події, документа: датувати листа, датувати рукопис.
ДОХІД - ПРИБУТОК
Дохід,-ходу. Гроші або матеріальні цінності, одержувані від підприємства чи якогось роду діяльності. Вж. зі сл.: валовий, грошовий, державний, додатковий, забезпечений, незабезпе-чений, комісійний, митний, натуральний, національний, номінальний, підприємницький, податковий, неоподаткований, річний, середній.
Прибуток,-тку. 1.Сума, на яку дохід перевищує витрати; дохід, джерелом якого є додаткова вартість. Вж. зі
ДОЧ
сл.: валовий, додатковий, зрослий, надлишковий, підприємницький, середній, сукупний, чистий; прибуток на капітал.
2. Те саме, що дохід: прибуток від господарювання, прибуток державного підприємства.
дочаснийдив. передчасний.
ДОЧКА,-й, д. ім. -ці. При підметі, вираженому зворотами дочка з матір'ю, дочка з батькомтощо, присудок уживається: а) у формі множини; б) у формі однини. Вона весело розмовляє з батьком, щось йому розказує (І.Не-чуй-Левицький). Пор. батько.
дразливий — дражливийдив. дратівливий.
ДРАМАТИЧНИЙ - ДРАМАТУРГІЧНИЙ - ДРАМАТИЗОВАНИЙ
Драматичний. 1.Який стосується драми як роду літератури чи окремого жанру; пов'язаний з драмою. Вж. зі сл.: актор, гурток, діалог, етюд, жанр, колектив, образ, письменник, твір, театр, вистава, колізія, п'єса, поема, роль, студія, сцена, трупа, мистецтво, новаторство, товариство, справи, характери.
2. Сповнений драматизму, напруженості тощо. Вж. зі сл.: бій, випадок, епізод, конфлікт, момент, образ, сюжет, фінал, фініш, зав'язка, кінцівка, зустріч, інтрига, подія, роль, ситуація, життя, напруження, обставини.
Драматургічний.Який стосується драматурга, драматургії, пов'язаний з ними. Вж. зі сл.: жанр, конкурс, прийом, талант, діяльність, майстерність, побудова, спадщина, творчість, форма.
Драматизований.Відображений у драматичній формі; який посилює драматизм, напруженість чогось: дра-
матизована повість, драматизована ситуація.
ДРАТІВЛИВИЙ - ДРАТІВНИЙ - ДРАТЛИВИЙ - ДРАЗЛИВИЙ - ДРАЖЛИВИЙ
Дратівливий. 1.Який перебуває в стані нервового напруження; який швидко дратується; який викликає роздратування; роздратований. Останнім часом Сергій став дратівливий, неуважний на роботі(О.Гуреїв).
2. Те саме, що дратівний.Мсьє Абель.. потяг в себе дратівливий, масний нафтовий аромат(Ю.Смолич); Якийсь час тишу порушували завивання мотора та дратівливе деренчання., скла праворуч від Федора (Ю.Муш-кетик).
Пох.: дратівливість, дратівливо.
Дратівний.Який подразнює органи чуття: дратівні запахи карболки, дратівний блиск.
Дратливий. 1.Те саме, що дратівливий 1. Вона здавалася йому якоюсь збудженою, дратливою (С.Голованів-ський).
2. Пов'язаний з діянням подразника на організм або на окремий орган: дратливий процес.
Пох.: дратливість, дратливо.
Дразливий. 1.Те саме, що дратівливий 1. Оксен ішов селом, дразливий і гнівний (Григорій Тютюнник).
2. Який неприємно вражає: драз-лива тема для розмов, дразлива думка, дразливий спокій, дразлива радість.
Пох.: дразлйвість, дразлйво.
Дражливий.1. Який потребує великої обережності, тактовності. Староста канівський і староста черкаський прибули до Базовлука в дуже дражливійсправі (З.Тулуб).
ДРУ
2. Те саме, що дратівний.Міська гуркотнява, дражливі дзвінки, торох-тіння, метушня, — все лишилося десь за мною(С.Васильченко); Кулі з дражливим звуком пронизували степ в усіх напрямках (О.Гончар).
3. Те саме, що дратівливий 1.Дуже дражливий старий Кайдаш розходився, кинувся на Карпа з кулаками(І.Не-чуй-Левицький); Через цю дитину вона стала така дражлива (Б.Грінчен-ко); В її голосі прозвучали дражливі нотки (О.Гуреїв).
ДРЕНАЖУВАТИ - ДРЕНУВАТИ
Дренажувати,-ую, -уєш. Виводити з порожнини тіла, рани гній, рідину за допомогою певного пристосування. Пох.: дренажуватися, дренажування.
Дренувати.Провадити осушування ґрунту за допомогою системи траншей, підземних труб, канав і каналів. Пох.: дренуватися, дренування, дренований.
ДРИЛЬ - ДРИЛ
Дриль,-я, ор. -ем. Механізм для свердління.
Дрил,-а. Вузьконоса мавпа ряду мандрилів.
ДРІБНИТИ - ДРІБНІТИ -ДРІБНІШАТИ
Дрібнити,-ню, -нйш, перех. Різати, рубати на дрібні шматки; зменшувати тощо. У перших боях партизани не дрібнили своїх сил (М.Шеремет).
Дрібніти,неперех. Ставати дрібним, дрібнішим. Вітер розкришував хмару, вона кололася, дрібніла, мов крижина на синій воді (М.Стельмах).
Дрібнішати.Ставати дрібнішим. Лісок дрібнішав. З-під коліс уже куріло білим пустельним порохом (Ю.Смо-лич).
...ДРбМ.Кінцева частина складних слів, що означає місце для змагань, випробувань, запускання літальних апаратів: автодром, іподром, космодром.
ДРОМЕДАР, ДРОМАДЕР,-а. Одногорбий верблюд.
ДРУЖИНА. 1.Одружена жінка стосовно до свого чоловіка. Жив тут якийсь великий пан-воєвода. І була у нього молода, дуже гарна дружина, яку він надзвичайно любив і беріг(легенда);
— І я шукаю собі дружину, — закінчив він, — розумієш, дружину, а не "кохану" з романсів (В.Підмогильний).
2. розм. Одружений чоловік стосовно до своєї дружини. Якби мені крила, крила Соколинії, Полетіла б я за милим, За дружиною(Т.Шевченко);
— Як один місяць у неба святого, Так ти, козаче, вірная дружино, Один у мене, й немає другого (О.Афанасьєв-Чужбинський); Хіба він буде їй дружиною? Хіба вона піде за злодія, за палія? (Б.Грінченко).
3. Група, загін, добровільне об'єднання людей, утворене з якоюсь метою; у старовину — збройний загін. В усіх кварталах міста створено санітарні дружини(В.Кучер); Смоленський князь поліг у бою і дружина його (М.Грушевський); Це не сниться мені!.. Татарва за горбами! І дружини Русі випливають з дібров (М.Вінгра-новський).
ДРУЖНИЙ - ДРУЖНІЙ Дружний.Зв'язаний дружбою, взаємною прихильністю, згодою, довірою, відданістю; який проходить погоджено, злагоджено, бурхливо, швидко тощо; одностайний. Вж. зі сл.: загін, колектив, народ, сім я, галас, сміх, спів, праця, робота, стрілянина, звучання, сходи озимини. Весна
9 — 4-2287
ДРУ
була рання, дружна (3.Тулуб). Пох. дружно.
Дружній,-я, -є. Належний другові; заснований на дружбі, взаємній прихильності, довірі, доброзичливості тощо. Вж. зі сл.: контакт, зв'язки, взаємини, відносини, армія, країна, рука, усмішка, візит, жарт, погляд, прийом, тон, шарж, допомога, зустріч, критика, обстановка, порада, розмова, вітання, листування, почуття, слово, переговори. Сонце він зустрічав з веселою і дружньою посмішкою (В.Вин-ниченко). Пох. дружньо.
ДРУК - ПРЕСА
Друк,-у. 1.Процес виготовлення друкованої продукції; видавнича і друкарська справа: вийти з друку (друком), з'явитися друком, здати до друку, свобода друку, комбінат друку.
2. Спосіб друкування; зовнішній вигляд надрукованого тощо: високий друк, глибокий друк, кольоровий друк, офсетний друк, плоский друк, чіткий друк.
Преса.Періодичні друковані видання (газети, журнали, бюлетені), зрідка неперіодичні (книжки, листівки тощо): місцева преса, центральна преса, виступати в пресі, з'явитися в пресі, мати велику пресу, роль преси, стежити за пресою, критика в пресі, мова преси, орган преси.
ДУБЛЕТ - ДУПЛЕТ
Дублет. 1.р. -а. Другий примірник якогось предмета, один з двох однакових предметів: дублети ключів, дублети записів, словотворчі дублети.
2. р. -у. Одночасний постріл з обох стволів мисливської рушниці: вистрілити дублетом.
Дуплет, -у. 1. Удар у більярдній грі.
2. Те саме, що дублет 2: вистрілити дуплетом, пролунало кілька дуплетів.
ДУБЛІКАТ,-а. 1.Другий примірник предмета, який має таку саму юридичну силу, що й оригінал: дублікати медалей, дублікати орденів, літературний дублікат, дублікат посвідчення.
2. Те саме, що дублет 1: дублікат ключів.
ДУБЛЬ,-я, ор. -ем. Х.розм. Повторення того самого двічі. Все, все в однім змигку життя, дублів нема, дублів життя не знає! (О.Гончар).
2. Резерв спортивного колективу: зіграти за дубль.
3. Завоювання одночасно двох нагород: зробити дубль.
Дуван див. диван.
ДУМА. 1.Думка. Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами, Чом ви стали на папері Сумними рядами? (Т.Шевченко); Дума по думі минали в Петровій голові, все чорні, непривітні думи (Б.Грінченко).
2. Народна ліро-епічна пісня, що її виконують сольним співом-деклама-цією в супроводі кобзи або бандури.
3. Представницький виборний орган центрального або місцевого управління.
ДУПЕЛЬ,-я, ор. -ем. Невеликий болотяний птах.
дуплетдив. дублет.
ДУРИТИ - ДУРІТИ
Дурити,дурю, дуриш, перех. Обдурювати, спокушати когось тощо. Кайдашиха була зовсім здорова й дурила свою невістку (І.Нечуй-Левиць-кий); Нехай стара не дурить голови ні собі, ані дівці: хазяйський син не візьме убогої (М.Коцюбинський).
Дуріти,-по, -і'єш, неперех. Втрачати ясність свідомості; забавлятися дурощами, робити необдумані вчинки тощо. — Чи не дурію я справді? — інко-
ЕКЗ
ли думається їй (Панас Мирний); Хлопці зскакували з возів, рвали на межах дикі квіти, перекидались, дуріли (І.Микитенко); — Ой дочко/ не дурій/ що се ти химеруєш? (Марко Вовчок).
Е. Як назва літери вживається в с. р.: мале є; як назва звука вживається в ч. р.: відкритий є.
ЕВАКО...Перша частина складних слів, що відповідає слову евакуаційний; пишеться разом: евакогоспіталь, евакопункт.
евальваціядив. девальвація.
ЕВЕНИ - ЕВЕНКИ
Евени,-ів, мн. (одн. евен, -а). Народ, що живе переважно в Якутії та на Чукотці (застаріле ламути). Пох.: евенка, евенський.
Евенки,-ів, мн. (одн. евенк, -а). Народ, що живе переважно в лісовій смузі Сибіру (від Єнісею до Охотсь-кого моря) (застаріле тунгуси). Пох.: евенкійка, евенкійський.
ЕВОЛЮЩОШСГЙЧНИЙ - ЕВОЛЮЦІОНІСТСЬКИЙ - ЕВОЛЮЦІЙНИЙ
Еволющошстйчний.Переважно який стосується еволюціонізму, рідше — еволюціоніста: еволюціоністична теорія, еволюціоністичні погляди.
Еволюціоністський.Переважно який стосується еволюціоніста, рідше — еволюціонізму: еволюціоністський підхід до вивчення явищ природи, еволюціоністський метод.
Еволюційний.Який стосується еволюції; безперервний, поступовий: ево-
9* 1
ДЮЙМ,-а. Одиниця довжини в англійській і в російській системі мір (2,64 см).
дякдив. диякон.
дякуючидив. завдяки.
люційний розвиток, еволюційна зміна, еволюційна палеонтологія, еволюційна теорія, еволюційне вчення.
ЕГОЇЗМ - ЕГОЇСТИЧНІСТЬ
Егоїзм,-у. Себелюбство, байдужість до людей, нехтування суспільними інтересами задля особистих. [Орест:] Ти хочеш відібрати від мене моє життя, моє щастя, се просто егоїзм, насильство (Леся Українка); Він керувався звичайним почуттям егоїзму і властолюбства(Ю.Бедзик).
Егоїстичність,-ності, ор. -ністю. Властивість егоїстичного: егоїстичність поведінки. — Куди не глянь, скрізь бачиш здирство, нечесність, грубу матеріальність, егоїстичність(І.Не-чуй-Левицький).
...ЕДР. Кінцева частина назв багатогранників: гексаедр, поліедр.
ЕКЗАЛЬТАЦІЯ - ЕКЗАЛЬТОВАНІСТЬ
Екзальтація,-ї, ор. -єю, книжн. Надмірне захоплення чимось, збудження під впливом чогось: хвороблива екзальтація, сентиментальна екзальтація, надмірна екзальтація.
Екзальтованість,-ності, ор. -ністю. Властивість і стан екзальтованого: юнацька екзальтованість, пасивна екзальтованість.
екземплярдив. примірник.
Е
ЕКЗ
ЕКЗО... ЕКТО...Префікси, що означають "зовні", "поза чимсь": екзотермічний, ектопаразити.
ЕКЗОГАМІЯ - ЕНДОГАМІЯ
Екзогамія,-ї, ор. -єю. За первіснообщинного ладу — звичай, який забороняв шлюби між членами однієї родової групи.
Ендогамія.Звичай, за яким дозволялися шлюби лише між особами однієї суспільної групи.
ЕКЗОГЕННИЙ - ЕНДОГЕННИЙ
Екзогенний,книжн. Який відбувається або утворюється під впливом зовнішніх сил на поверхні Землі: екзогенні ґрунти, екзогенне походження.
Ендогенний,книжн. Який виникає, діє всередині чогось, пояснюється внутрішніми причинами: ендогенний розвиток, ендогенна інфекція, ендогенний процес.
ЕКЗОТИКА, ЕКЗОТИЗМ - ЕКЗОТИЧНІСТЬ
Екзотика,рідше екзотизм, -у. Все характерне для природи, побуту, культури віддалених, маловідомих країн: рослинна екзотика, словесна екзотика, екзотика південних країн, екзотика в музиці.
Екзотичність,-ності, ор. -ністю. Властивість екзотичного: екзотичність костюма, зовнішня екзотичність.
ЕКЛЕКТИЗМ - ЕКЛЕКТИКА -ЕКЛЕКТИЧНІСТЬ
Еклектизм,-у, книжн. Безпринципне, механічне сполучення різнорідних, несумісних, іноді протилежних поглядів, теорій, ідейних напрямів, художніх стилів тощо: еклектизм у мистецтві, політичний еклектизм.
Еклектика,книжн. Те, що містить у собі еклектизм, є еклектичним: ідейна еклектика.
Еклектичність,-ності, ор. -ністю. Властивість еклектичного: еклектичність поглядів.
ЕКО...Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "оселя", "середовище"; пишеться разом: екосфера, екотип.
ЕКОНОМ...Перша частина складних слів, що відповідає слову економічний; пишеться разом: економгеографія, економполітика.
ЕКОНОМЕТРІЯ, -ї,ор. -єю, ЕКОНОМЕТРИКА,-и, д. і м. -ці. Наука, що вивчає конкретні кількісні закономірності і взаємозв'язки економічних об'єктів і процесів з допомогою математичних і статистичних методів та моделей.
ЕКОНОМІКА - ЕКОНОМІЯ
Економіка.Сукупність суспільно-виробничих відносин: стан господарства (країни, району тощо); наукова дисципліна, що вивчає фінансово-матеріальний бік якоїсь галузі господарської діяльності: економіка праці, економіка торгівлі, економіка транспорту, військова економіка, цивільна економіка.
Економія,-ї, ор. -єю. 1.Бережливе, ощадне витрачання чогось, вигода від цього; наука тощо: комплексна економія, економія від впровадження, боротися за економію палива, принципи економії, політична економія.
2. Поміщицьке господарство в колишній Росії. Паничеві з поміщицького маєтку, чи пак економії, як тоді звали, склепав [коваль] поламаного велосипеда (Б.Антоненко-Давидович).
ЕКС
ЕКОНОМІЧНИЙ - ЕКОНОМНИЙ
Економічний. 1.Який стосується сукупності суспільно-виробничих відносин, господарського життя тощо: економічна боротьба, економічна криза, економічне життя, економічний журнал, економічна географія.
2. Вигідний у господарському відношенні: економічний проект, економічний режим, економічний холодильник, економічна технологія.
Економний.Який ощадливо витрачає щось, сприяє економії тощо: економне витрачання коштів, економні рухи, економний опис, бути економним. Пох.: економність, економно.
економіядив. економіка.
економнийдив. економічний.
ЕКРАНУВАТИ - ЕКРАНІЗУВАТИ
Екранувати,-ую, -уєш, недок. і док. Захищати когось, щось екраном від зовнішнього впливу, шкідливого діяння тощо: екранувати деталі машини, екранувати кабель. Пох.: екранування, екранований.
Екранізувати,недок. і док. Втілювати на екрані засобами кіномистецтва літературні твори та сценічні постановки: екранізувати романи й повісті, екранізувати трилогію. Пох.: екранізація, екранізований.
ЕКС-...- ЕКС...
Екс-...Перша частина складних слів, що відповідає поняттю "колишній"; пишеться через дефіс: екс-президент, екс-чемпіон.
Екс... Префікс, що означає відокремлення, рух догори, позбавлення, звільнення, зміну якості, завершення: експатріація, екстрадиція.
ЕКСКАВАТОР - ЕСКАЛАТОР
Екскаватор,-а. Самохідна землерийна машина.
Ескалатор,-а. Механічні рухомі сходи.
ЕКСПАНДЕР - ЕСПАНДЕР
Експандер,-а. Пристрій, інструмент для розширювання труб, свердловин тощо; пневматичний двигун, що діє за допомогою стиснутого газу.
Еспандер,-а. Спортивний прилад для розвитку м'язів.
ЕКСПОНАТ - ЕКСПОНЕНТ
Експонат,-а. Предмет, продукція, що їх показують на виставці або виставляють у музеї, галереї для огляду: музейний експонат, оглядати експонати.
Експонент, -а. 1. Особа чи організація, експонати якої показані на виставці: вітчизняні експоненти.
2. У математиці — назва показника степеня.
експортдив. імпорт.
ЕКСПРЕСИВНИЙ - ЕКСПРЕСНИЙ
Експресивний.Який характеризується експресією; виразний: експресивна поведінка,% експресивний жест, експресивна мова.
Експресний. 1.Прикм. від експрес:експресний ешелон, експресна їзда.
2. Дуже швидкий: експресні методи аналізів.
ЕКСПРЕСИВНІСТЬ - ЕКСПРЕСІЯ
Експресивність,-ності, ор. -ністю. Властивість експресивного: експресивність мови.
Експресія,-ї, ор. -єю. Виразність, сила вияву, висловлення (почуттів, переживань тощо): експресія п'єси, експресія акторської гри, експресія світла в декораціях.
ЕКС
ЕКСПРЕСІОНІСТИЧНИЙ - ЕКСПРЕСІОНІСТСЬКИЙ
Експресіоністичний.Переважно який стосується експресіонізму, рідше — експресіоністів: експресіоністичний стиль.
Експресіоністський.Переважно який стосується експресіоністів, рідше — експресіонізму: експресіоністський гурток.
експресіядив. експресивність.
експреснийдив. експресивний.
ЕКСТЕНСИВНИЙ - ІНТЕНСИВНИЙ
Екстенсивний.Пов'язаний з простим кількісним (а не якісним) збільшенням, розширенням, поширенням: екстенсивне господарство, екстенсивна система, екстенсивний шлях розвитку тваринництва.
Інтенсивний. 1.Напружений, посилений, дійовий, продуктивний.
2. Про колір — яскравий, соковитий, густий.
екстер'єрдив. інтер'єр.
ЕКСТРА...Префікс, що означає надмірність, винятковість, розташування поза чимсь: екстралінгвістичний, екстраординарний.
ЕКСТРАКТОВИЙ, ЕКСТРАКТНИЙ - ЕКСТРАКТИВНИЙ - ЕКСТРАКЦІЙНИЙ
Екстрактовий, екстрактний.Призначений для виробництва екстракту: екстрактовий (екстрактний) цех, екстрактова галузь промисловості.
Екстрактивний. 1.Одержаний шляхом екстрагування; який має властивості екстракту: екстрактивні речовини, екстрактивний замінник, екстрактивні сполуки.
2. Те саме, що екстракційний:екстрактивний метод.
Екстракційний.У хімії — який стосується екстракції: екстракційний спо-
сіб переробки, екстракційний метод опріснення води.
екто...див. екзо...
ЕЛЕКТОРАТ,-у. Коло виборців, які голосують за якусь політичну партію на парламентських, президентських або муніципальних виборах.
ЕЛЕКТРИК,прикм. незм. Блакитний або синій з сірим полиском: колір електрик.
ЕЛЕКТРО...Перша частина складних слів, що відповідає слову електричний;пишеться разом: електровозо-ремонтний, електрокомунікація(але електро- і радіоапаратура).
елімінація, елімінуваннядив. ілюмінація.
ЕЛІПС - ЕЛІПСИС
Еліпс,-а. 1.У математиці — плоска замкнена крива, сума відстаней кожної точки якої від двох даних точок (фокусів) лишається постійною.
2. лінгв. Те саме, що еліпсис.
Еліпсис,-а, лінгв. Пропуск у реченні слова або словосполучення, зрозумілого з контексту.
ЕЛІТА. 1.Найдоброякісніше, сортове насіння, найкращі рослини або тварини, отримані в результаті селекції, призначені для подальшого розмноження чи розведення: еліта картоплі. Пох. елітний {елітна порода, елітне господарство).
2. книжн. Люди, які виділяються серед інших своїм суспільним становищем, розумом, здібностями тощо. Внутрішній шляхетності цієї жінки могли б позаздрити найвишуканіші кола нашої еліти (А.Дімаров). Пох. елітний.
ЕЛЛІН - ЕЛЛІНІСТ
Еллін,-а (мн. елліни, -ів). Представник стародавніх греків.
ЕНД
Еллініст, -а. Фахівець із старогрецької філології.
ЕЛЛІНІСТИЧНИЙ - ЕЛЛІНСЬКИЙ
Елліністичний.Який стосується еллінізму: елліністична культура, елліністична доба.
Еллінський.Який стосується еллінів: еллінська мова, еллінський театр.
ЕЛЬДОРАДО,невідм., с. Міфічна країна казкових багатств і чудес.
ЕЛЮВІЙ - ІЛЮВІЙ - АЛЮВІЙ
Елювій,-ю, ор. -єм. Продукт вивітрювання й вилуговування гірських порід, які лишаються на місці свого утворення. Пох. елювіальний.
Ілювій,-ю. Мінеральні й органічні речовини, вплутувані водою з верхніх шарів грунту й відкладені в його нижній частині. Пох. ілювіальний.
Алювій,-ю. Відклади, нагромаджені в долинах водними потоками: (галька, гравій, пісок, глина). Пох. алювіальний.
ЕМБАРГО,невідм., с. Заборона ввезення або вивезення золота, іноземної валюти, деяких видів товарів (наприклад, зброї).
ЕМІГРАЦІЯ - ІМІГРАЦІЯ -МІГРАЦІЯ
Еміграція,-ї, ор. -єю. 1. Масове переселення з батьківщини в іншу країну; тривале перебування за межами батьківщини внаслідок переселення: економічна еміграція, вимушена еміграція.
2. збірн. Емігранти: ірландська еміграція.
Іміграція. 1.В'їзд іноземців у якусь країну на постійне або тривале проживання: інтенсивна іміграція.
2. збірн. Імігранти: українська іміграція в Америці.
Міграція. 1.Переселення народів усередині країни або за її межі; переміщення капіталу тощо: соціальна міграція, міграція населення, міграція грошей.
2. У біології — пересування тварин у зв'язку зі змінами умов життя або з проходженням циклу розвитку: міграція птахів, міграція риб.
3. Переміщення, перерозподіл якихось елементів, клітин: міграція хімічних елементів.
ЕМІГРУВАТИ - ІМІГРУВАТИ -МІГРУВАТИ
Емігрувати,-ую, -уєш, недок. і док. Переселятися зі своєї батьківщини в іншу країну.
Імігрувати,недок. і док. Переїжджати до якоїсь країни на постійне або тривале проживання (про іноземців).
Мігрувати,недок. ідок. Здійснювати міграцію.
Пор. еміграція.
ЕМІСІЯ1,-ї, ор. -єю. Випуск банкнотів, цінних паперів державними установами та акціонерними товариствами. Пох. емісійний(емісійний банк).
ЕМІСІЯ2.Висилання електронів, іонів з поверхні твердих і рідких тіл під впливом нагрівання, освітлення тощо. Пох. емісійний.
емітуватидив. імітувати.
ЕНДО... ЕНТО...Префікси, що означають знаходження всередині чогось: ендокринологія, ендодерма, ендотоксин, ентогенез, ентокінетичний, ентомезодерма.
ендогаміядив. екзогамія.
ендогеннийдив. екзогенний.
ЕНД
ЕНДОКАРД, ЕНДОКАРДІЙ -ЕНДОКАРДИТ
Ендокард,-а, ендокардій,-я, ор. -єм. Внутрішній шар стінки серця.
Ендокардит,-у. Запалення ендокарда.
Пор. епікард.
ЕНЕРГО...Перша частина складних слів, що відповідає словам енергія, енергетичний;пишеться разом: енергомагістраль, енергоносії.
ЕННИЙ - ЕНСЬКИЙ
Енний. 1.Кожний, всякий, певний (про величини): енне число.
2. розм. Невизначено великий, необмежений: енна кількість.
Енський.Уживається замість назви, яка зпевних причин має бути невідомою: енське місто, енський за-вод, в енському напрямі.
ЕНТЕРО...Перша частина складних слів, що відповідає поняттю "кишка"; пишеться разом: ентерогепатит, ентероколіт.
енто...див. ендо...
...ЕНХЇМА.Кінцева частина складних слів, що означає живу тканину: паренхіма, склеренхіма.
ЕПІ...Префікс, що означає перебування над чимсь або на чомусь, рух проти чогось чи до чогось, супроводження, додавання, надмірність, наступність, послідовність, причинність: епігенетичний, епідіаскоп.
ЕПІКАРД, ЕПІКАРДІЙ - ЕПІКАРДИТ
Епікард, -а, епікардій,-я, ор. -єм. Зовнішній шар стінки серця.
Епікардит,-у. Запалення епікарда.
Пор. ендокард.
епіляціядив. апіляція.
ЕПІЦЕНТР,-у. 1.Місце на поверхні Землі, яке знаходиться безпосередньо над або під вогнищем якихось руйнівних сил.
2. перен. Місце, де з найбільшою силою щось виявляється. Ми були в епіцентрі осені, відокремлені від усього світу нашим коханням(Ю.Щербак).
ЕРАТИЧНИЙ: Ератичні валуни.Валуни, занесені водою або кригою далеко від виходів корінних порід, з яких вони утворилися.
ЕРОДОВАНИЙ - ЕРУДОВА-НИЙ
Еродований,спец. Який зазнав руйнівної сили води або вітру; про метал — який зазнав руйнування під дією механічних факторів або електричних розрядів: еродовані ґрунти, еродовані метали.
Ерудований.Який має глибокі, різнобічні знання в певній галузі науки й життя. Ось і молодий хлопець — агроном... Ерудований, самовпевнений, нещодавно закінчив академію, готує дисертацію (О.Бедзик); Ерудований краєзнавець сам запропонував кілька матеріалів про архітектурні памятники Закарпаття (В.Поліщук).
ерозіядив. корозія.
ЕРОТИКА - ЕРОТИЗМ - ЕРОТИЧНІСТЬ
Еротика.Почуттєвість, підвищений інтерес до проблем статі, до зображення їх; твори літератури й мистецтва, перейняті хтивістю.
Еротизм,-у. Надмірна почуттєвість, підвищений потяг до статевого життя: патологічний еротизм.
Еротичність,-ності, ор. -ністю. Властивість еротичного: еротичність мислення, хвороблива еротичність.
ерудованийдив. еродований.
ЕТИ
ЕСЕ,невідм., с. Нарис, який характеризує літературні, філософські, соціальні та ін. проблеми не в систематизованому науковому вигляді, а у вільній формі.
ескалатордив. екскаватор.
еспандердив. експандер.
ЕСПЕРАНТО,невідм., с. Міжнародна мова, штучно створена на основі граматичних і лексичних елементів західноєвропейських мов: писати на есперанто.
ЕСТАКАДА- ЕСТОКАДА
Естакада.Мостова споруда для підняття вгору шляхів сполучення, переходу або переїзду через дорогу, причалювання суден, а також завантаження чи вивантаження чогось.
Естокада. Прямий перпендикулярний удар рапірою, шпагою, еспадроном у фехтуванні.
ЕСТЕТ - ЕСТЕТИК
Естет,-а. Прихильник естетизму; прихильник, шанувальник прекрасного, витонченого.
Естетик,-а. 1.зрідка. Те саме, що естет.
2. розм. Справжній цінитель мистецтва.
ЕСТЕТИКА - ЕСТЕТИЗМ, ЕСТЕТСТВО - ЕСТЕТИЧНІСТЬ
Естетика.Наука про прекрасне; система чиїхось поглядів на мистецтво; краса, художність чогось: естетика Шевченка, естетика слова.
Естетизм,-у, естетство.Надмірна пристрасть до ефектних зовнішніх форм у мистецтві на шкоду змістові твору: індивідуалістичний естетизм.
Естетичність,-ності, ор. -ністю. Властивість естетичного. — Але що там не говоріть, а се картина дуже
гарна. Я розумію її естетичність (І.Нечуй-Левицький).