Шляхи підходу до виявлення небезпечних ділянок доріг
Оцінка ступеня безпеки руху на дорогах має основне значення для служб експлуатації доріг і організації руху при виявленні небезпечних ділянок і розробці заходів щодо їх реконструкції або покращення умов руху. На нових дорогах, запроектованих за сучасними будівельними нормами і правилами, небезпечні ділянки можуть виникнути тільки при їх порушенні або ставати небезпечними в результаті перевищення водіями розрахункових швидкостей.
Методи виявлення небезпечних ділянок засновані на даних статистики ДТП:
1 - оцінка дороги за бальною системою;
2 - аналізу статистичних даних методами теорії ймовірності;
3 - використання даних багатофакторного кореляційного аналізу;
4 - аналіз епюри швидкостей руху;
5 - аналіз за допомогою коефіцієнтів відносного впливу окремих елементів дороги (метод коефіцієнтів аварійності);
6 - метод конфліктних ситуацій.
Оцінка дороги за бальною системою — один із старих методів, що вже майже не використовується. Прикладом може служити методика, що застосовується при плануванні реконструкції доріг. Умови безпеки руху можна оцінювати сумою балів, що враховують сім характеристик дороги — ширину покриття і узбіч, радіуси кривих в плані, видимість при обгоні, близькість до дороги забудов на придорожній смузі, наявність автобусних зупинок, видимість перетинів в одному рівні і рівність покриття. Для кожного елементу існує шкала балів, причому бал 10 відповідає сприятливим умовам руху.
Системи комплексної оцінки дороги за бальною системою, що враховують не завжди зв'язані один з одним вимоги до дороги, є умовними. В принципі неправильно їх об'єднувати в одному показнику, оскільки вони можуть суперечити один одному. Так, наприклад, підвищена міцність дорожнього одягу не може компенсувати наявність на дорозі небезпечних місць, а поліпшення комфортабельності проїзду шляхом пристрою вдосконаленого покриття на дорозі з несприятливою трасою навіть приводить до зростання числа ДТП. Тому оцінка дороги за бальною системою за окремими показниками є правильнішою.
Пропозиції щодо виявлення небезпечних місць на дорогах за даними статистики ДТП з використанням методів теорії ймовірності висловлювалися неодноразово у багатьох країнах. Вони виходили з передумови, що на дорозі з однаковим на всій протяжності ступенем забезпечення безпеки руху виникнення ДТП є випадковою рідкісною подією, що підкоряються закономірностям теорії ймовірності. Обробка статистичних даних ДТП показала, що в таких випадках кількість ділянок дороги рівної довжини з різним числом подій, що трапилися, добре відповідає біноміальному розподілу або розподілу Пуассона.
Ідея виявлення небезпечних ділянок на основі методів математичної статистики полягає в перевірці — чи являється підвищена кількість ДТП на окремих ділянках будь-якого маршруту випадковою, чи це результат прояву систематичного впливу будь-яких місцевих чинників, що ускладнюють умови руху. Для цього оцінюють за критеріями згоди розбіжність між ймовірністю виникнення ДТП на даній ділянці і на всій дорозі або наперед вибрану на ній безпечну еталонну ділянку.
З графіка розподілу місць ДТП на дорозі за декілька років, виключаючи при цьому з розгляду події, що зосереджуються на явно небезпечних ділянках (вузькому мосту, крутому повороті в кінці затяжного спуску), знаходять найменшу відстань між місцями двох подій (рис. 2.1). Припускаючи, що на відрізку дороги такої довжини не може бути більше однієї події, можна зробити висновок, що ймовірність події на одному відрізку основної дороги довжиною 
визначається:
(2.1)
де 
— кількість подій на дорозі за даний період часу;
— протяжність дороги.
Аналогічно ймовірність подій за той же період часу на даній ділянці дороги визначається:
(2.2)
де 
і 
— відповідно кількість подій і протяжність ділянки.
Рис. 2.1. Схема розподілу місць ДТП на дорозі
(точками позначені місця подій).
Для оцінки того, чи є відмінність ймовірності свідченням невідповідності ймовірності подій на даній ділянці розподілу для всієї дороги, використовують критерій згоди Пірсона 
, визначаючи величину розбіжності 
по формулі:
(2.3)
У табл. 2.1 наведені критерії небезпеки окремих ділянок дороги при величині розбіжності, що зазвичай приймаються для таких порівнянь — допустимій похибці 0,05, що гарантує точність оцінки 95%. Таблиця 2.1
Критерії небезпеки окремих ділянок дороги при величині розбіжності
| Значення | Степінь небезпеки |
| Ділянка небезпесна |
| Слід перевірити ділянку по частинах |
| Ділянка не є більш небезпечною чим вся дорога |
Якщо, наприклад, на дорозі протяжністю 40км трапилося за якийсь період 86 подій, причому найменша відстань між місцями подій склала 35м, а на одній з ділянок завдовжки 250м зосередилися три події, виникає питання, чи не є ця ділянка небезпечнішою. Середня ймовірність подій на дорозі  , а на ділянці, що перевіряється  . Підстановка цих значень в рівняння 2.3 дає  , тобто ділянка може бути віднесеною до категорії небезпечних.
|
Методи, засновані на математичній статистиці, мають наступні недоліки:
- вони не застосовні для оцінки проектів доріг, що знову будуються;
- аналіз безпеки руху випливає з середньої статистики ДТП, тобто до розряду небезпечних ділянок відносяться тільки ті, які виділяються за показниками числа подій над середнім рівнем аварійності. Проте при використанні даних для одного маршруту цей середній рівень ніби то приймається за допустимий, може визначатися незадовільними умовами на всій дорозі;
- розподіл подій по ділянках в часі відбувається нерівномірно. Часто на дуже небезпечних ділянках дороги протягом років не виникає подій, які трапляються на явно менш небезпечних. Тому для надійності оцінки небезпеки ділянок на дорогах потрібно мати в своєму розпорядженні результати спостережень за тривалий період часу, бажано, не менше трьох років;
- виділяючи з тим або іншим ступенем надійності особливо небезпечні ділянки, метод не дає можливості оцінити ефективність задуманих заходів щодо підвищення безпеки руху.
У опрацьовуваних статистичних даних про ДТП повинна бути забезпечена достатня надійність даних, що характеризують вплив кожного з чинників, що враховуються, а самі чинники повинні вибиратися на основі вельми продуманих міркувань, заснованих на глибокому розумінні механізму виникнення подій.
В даний час на практиці використовують інженерні методи, що дозволяють досить просто виявляти в проектах дороги небезпечні ділянки, що потребують покращення. Такими являються методи коефіцієнтів аварійності і коефіцієнтів безпеки.