Значення проектування у скороченні тривалості інвестиційного циклу
Значення проектування у скороченні тривалості інвестиційного циклу полягає в можливості розглядання проектних рішень, пов’язаних з впровадження нової техніки, винаходів і раціоналізаторських пропозицій в будівництві. Економічний ефект від впровадження означених заходів розраховується за допомогою Інструкції з визначення економічної ефективності використання в будівництві нової техніки, винаходів та раціоналізаторських пропозицій - СН509-78 [53].
Річний економічний ефект розраховується шляхом зіставлення приведених витрат по замінюваній (базової) і новій техніці. Приведені витрати є сумою собівартості і нормативних відрахувань від капітальних вкладень до виробничих фондів:
Зi = Ci + Eн Ki, (9.1)
де Зi — приведені затрати за i-м варіантом техніки на одиницю будівельно-монтажних робіт (продукції), грн.;
Ci — собівартість одиниці будівельно-монтажних робіт (продукції) за i-м варіантом техніки, грн.;
Eн — нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень;
Ki — питомі капітальні вкладення до виробничих фондів на одиницю будівельно-монтажних робіт (продукції) за i-м варіантом техніки, грн.
При виборі варіантів нової техніки перевага віддається варіанту з мінімальними приведеними витратами.
При рівності приведених витрат по порівнюваних варіантах перевага віддається заходу, що забезпечує отримання соціального ефекту (істотне витіснення ручної праці, поліпшення умов праці і ін.).
У розрахунках економічної ефективності нової техніки, винаходів і раціоналізаторських пропозицій використовується єдиний нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень Eн, рівний 0,15.
Порівнювані варіанти нової і базової техніки повинні бути приведені в зіставний вигляд по:
- області застосування нової техніки;
- об'єму робіт, вироблюваних із застосуванням нової техніки;
- якісним параметрам техніки, включаючи потужність, пропускну спроможність і т.п.;
- чиннику часу;
- рівню вживаних цін;
- соціальним чинникам виробництва і використовування продукції, включаючи вплив на навколишнє середовище.
При порівнянні варіантів з різними об'ємами виконуваних в будівництві робіт виробляється коректування показників капітальних вкладень, собівартості і ін. по варіанту з меншим об'ємом до рівня варіанту з великим об'ємом робіт.
Показники витрат по порівнюваних варіантах повинні бути розраховані для умов одного і того ж району будівництва, і єдиному рівні цін на аналогічні конструкції і матеріали, із застосуванням єдиної кошторисно-нормативної бази. Експлуатаційні витрати визначаються з розрахунку однакових цін на теплову і електричну енергію, холод і воду.
Якщо порівнювані заходи роблять різний вплив на навколишнє середовище, умови праці робітників і інші чинники, економічній оцінці підлягають тільки ті види нової техніки, які в частині їх негативного впливу на умови праці робітників і навколишнє середовище (рівень вібрації, запорошеної, загазованості, освітленості, опалювання або охолоджування робочого місця і т.д.) відповідають вимогам ГОСТів (іншим нормативним документам).
Якщо вказані параметри нової техніки кращі, ніж у базової, для приведення варіантів до зіставного вигляду необхідно збільшити капітальні вкладення в базову техніку відповідно до даних про величину витрат, необхідних і достатніх для створення пристроїв, що забезпечують поліпшення вказаних параметрів до рівня нової техніки.
Зіставність порівнюваних варіантів по чиннику часу забезпечується приведенням витрат і результатів до одного моменту часу.
Приведення порівнюваних варіантів в зіставний вигляд по чиннику часу необхідне, якщо капітальні вкладення здійснюються протягом ряду років або в різні терміни, а також якщо поточні витрати і результати виробництва змінюються по роках експлуатації.
Для приведення по чиннику часу використовується формула
аt = (1 + E)t, (9.2)
де аt — коефіцієнт приведення;
Е — норматив для приведення різночасних витрат;
t — період часу приведення в літах, тобто число років, що відділяють витрати і результати даного року від початку розрахункового року.
Норматив для приведення різночасних витрат приймається у розмірі 0,1.
Витрати і результати, здійснювані і одержувані до початку розрахункового періоду, умножаються на коефіцієнт приведення (0,1), а після початку розрахункового року — діляться на цей коефіцієнт (табл. 9.3)
Таблиця 9.3