Нормативно-правові акти та література. 1. Конституція України від 28 червня 1996 р

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. —1997.

2. Концепція державної політики: Затв. пост. Верхної Ради України від 17 вересня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 47.

3. Сімейний кодекс України від 10 червня 2002 р. — 1Атака, 2002.

4. Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: Науково-юридичний коментар. — К.: Вид. дім "Ін Юре", 2003.

5. Науково-практичний коментар сімейного кодекс України / За заг. ред. Ю.С. Червоного. — К.: Істина, 20С

6. Сімейне право України: Підручник / За ред. О.В. Дри. — К.: Вентурі, 1997.

7. Сімейне право України: Підручник / За ред. В.І. Борисової, І.В. Жилінкової. — К.: Юрінком Інтер, 2004.

Тема №7: ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМЦІВ ГА ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА

План заняття

1. Укладання та розірвання шлюбу.

2. Визначення походження дітей.

3. Усиновлення. Опіка та піклування.

4. Застосування законів іноземних держав. Визнання в Україні актів цивільного стану, зареєстрованих за за­конами іноземних держав.

Методичні рекомендації

Шлюб між громадянином України та іноземцем, а та шлюб між іноземцями реєструється відповідно до Сімейного кодексу України (ч. 1 ст. 276 СК). Вивчаючи цю студенти повинні звернути увагу на те, яким чином надається шлюб між громадянами України та особами громадянства, що постійно проживають за межами країни. Норми, яка б регулювала ці відносини, в СК немає, тому ця прогалина в законодавстві може бути усунена за допомогою аналогії закону (ч. 1 ст. 10 СК), тобто норм, які регулюють відносини за участю іноземців. У разі реєстрації шлюбу громадянина України з особою без громадянства, що постійно проживає за межами України, а та­кож шлюбу між апатридами слід користуватися правилом "lех lосі сеlеbгаtіоnіs" (законом місця одруження). Студентам необхідно знати, що вимоги, яким повинна відповідати процедура оформлення шлюбу, різна у різних країнах і визначається законодавством країни, в якій укладається шлюб.

У законодавстві України є поняття "консульський шлюб", тобто шлюб, який укладається між іноземцями в посольствах і консульствах іноземних держав на території України (Віденська конвенція "Про консульські зносини").

Шлюб між іноземцями, зареєстрований за межами України за законом держави — місця його реєстрації, є дійсним в Україні.

Розірвання шлюбу також здійснюється за законом України (ст. 279 СК), тобто розірвання шлюбу не залежить від громадянства подружжя і буде здійснюватися на підста­вах і в порядку, передбачених гл. 11 СК.

Розірвання шлюбу між громадянином України та іно­земцем, здійснене за межами України за законом відпо­відної держави, є дійсним на території України, якщо хоча б один із подружжя проживав за межами України (ч. 1 ст. 280 СК).

Визнання батьківства в Україні незалежно від громадян­ства батьків і дитини та місця їхнього проживання провадиться за законом України, а якщо батьки проживають за межами України, то вони можуть подати заяву про визнан­ня батьківства до консульської установи або дипломатичного представництва України.

Важливим є питання усиновлення. Студенти повинні уважно вивчити ст. 282—287 СК України, що регулюють питання усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України. У цьому разі усинов­лення здійснюється в консульській установі або диплома­тичному представництві. Якщо усиновлювачем не є грома­дянин України, то необхідно знати, що для усиновлення в цьому випадку потрібен дозвіл Центру з усиновлення дітей. Слід знати, що дитина була взята на облік у цьому Центрі і протягом року не виявилося громадянина України, який бажав би її усиновити або взяти під опіку чи піклування. Крім того, студенти повинні знати коло осіб, які мають пе­реважне право на усиновлення, а саме:

—родичі дитини;

—громадяни держав, з якими Україна уклала договір про надання правової допомоги.

Питання встановлення опіки та піклування над дити­ною, яка є громадянином України, але проживає за її ме­жами, а також над дитиною, яка є іноземцем, але прожи­ває в Україні, вирішується за законом України.

Опіка та піклування, встановлені над дитиною, яка є іноземцем, за межами України за законами іншої держави є дійсними в Україні.

Реєстрація шлюбу, народження дитини, визнання бать­ківства, розірвання шлюбу громадян України, які прожи­вають за межами України, провадяться в консульських установах або дипломатичних представництвах України за кордоном.

Сімейне законодавство іноземних держав застосову­ється в Україні, якщо воно не суперечить основним засадам регулювання сімейних відносин, що встановлені у ст. 7 СК України.

 


Задачі до теми №7

Задача 1

Громадянка України Коваленко і громадянин Швеції Сундквіст подали в один з органів РАЦСу м. Києва за місцем проживання Коваленко заяву про укладання шлюбу. при цьому Сундквіст пред'явив документ, що засвідчує його особу, без офіційно завіреного перекладу на українську Мову. Довідки про сімейний стан і яких-небудь інших до­кументів ним пред'явлено не було. У зв'язку з цим працівників органу РАЦСу запропонували громадянину Сундквісту надати довідку, видану компетентним органом Швеції і легалізовану у відповідній консульській установі України, про те, що він не перебуває в іншому шлюбі, а також зробити і нотаріально завірити її переклад.

Чи правомірна ця вимога? Які документи необхідно пред’являти іноземним громадянам при державній реєстрації шлюбу?

Задача 2

У липні 2004 р. громадянин України В. Петренко, пере­буваючи у відпустці в Іспанії, познайомився з громадян­кою РФ Ю. Гузєєвою, яка також відпочивала там за тури­стичною путівкою. Через декілька днів Петренко і Гузєєва за взаємною згодою уклали відповідно до іспанського за­конодавства шлюб за релігійним обрядом. У зв'язку із за­вершенням відпочинку Петренко і Гузєєва повернулися до Києва, де стали проживати в квартирі Петренка, вважаю­чи себе чоловіком і дружиною. Повторно шлюб в органі РАЦСу вони не реєстрували. Через півроку стосунки між ними зіпсувалися і Гузєєва виїхала до батьків у м. Люберці. Після цього Петренко став вважати, що їх стосунки з Гузєевою були несерйозними, а укладання шлюбу в Іспанії ні­якого значення для нього мати не може.

У травні 2005 р. він зареєстрував шлюб із В. Вітренко в органі РАЦСу за місцем проживання. Через три місяці Петренко трагічно загинув у результаті автокатастрофи. Претендуючи на спадщину, Гузєєва звернулася до суду з позовною заявою про визнання шлюбу між Петренком та Вітренко недійсним, пред'явивши в обґрунтування позову документи про укладання шлюбу між нею і Петренком в Іспанії.

Яке рішення повинен ухвалити суд за позовом Гузєєвої?

Задача З

Після реєстрації у Києві 1975 р. шлюбу між А. Васильчиковою і Н. Култаєвим подружжя вибрало місцем свого проживання Алма-Ату, де у них у 1976 р. народився син Василь. У 1979 р. подружжя розірвало шлюб, і Васильчикова разом із сином повернулася жити до Києва. До досяг­нення сином повноліття Култаєв виплачував аліменти на його утримання, продовжуючи жити в Алма-Аті з новою сім'єю. У 1999 р. Василь закінчив інститут, після чого одру­жився, став жити окремо від матері, а з батьком будь-яких відносин взагалі не підтримував протягом тривалого часу. У 1998 р. Култаєв, що прийняв громадянство Республіки Казахстан, відчув погіршення стану здоров'я, у зв'язку з чим звільнився з роботи і став зазнавати матеріальних труд­нощів. На його лист сину з проханням надати можливу до­помогу останній відповів відмовою, мотивуючи це відсут­ністю між ними споріднених почуттів. У зв'язку з цим Култаєв приїхав у м. Київ, де подав до суду за місцем проживання сина позовну заяву про стягнення з нього аліментів на свою користь, доклавши в обґрунтування своєї вимоги необхідні документи про власну непрацездатність.

Яке законодавство застосовуватиметься судом при розгляді позову Култаєва? Чи є підстави для задоволення вимоги Култаєва про стягнення аліментів?

Задача 4

У 1995 р. громадянин Вірменії Т. Аветісян і громадян­ка України А. Салата зареєстрували шлюб в одному з органів РАЦСу м. Києва. При цьому подружжя громадянства і своїх прізвищ не змінили. На початку 1997 р. вони виїха­ли на постійне місце проживання до Єревана, проте сімейне життя у них не склалося, почалися конфлікти і сварки. У зв'язку з цим Салата вирішила розірвати шлюб з Аветісяном і повернутися додому, на що той відповів категоричною відмовою, сподіваючись на нормалізацію стосунків. Тоді Салата виїхала до батьків у м. Київ, де подала заяву 11 року розірвання шлюбу з Аветісяном до суду за місцем проживання батьків. Дізнавшись про це, Аветісян визнав дії дружини незаконними і направив до суду письмове прохання не розглядати заяву Салати про розірвання шлюбу по суті. В обґрунтування свого прохання він послався на необхідність розгляду позовної заяви тільки за місцем проживання подружжя і з дотриманням законодавства країни проживання, незалежно від громадянства подружжя.

Чи підлягає задоволенню прохання Аветісяна? Яке рішення прийме суд за позовом Салати?

Задача 5

З липня 1998 р. подружжя Драгунових, що є громадянами України, працювали за контрактом в одній із туристичних фірм у Франції, де постійно проживали, і лише зрідка приїжджали до Харкова у службових справах. У єдині 1999 р. відносини між подружжям зіпсувалися, у зв'язку з чим у вересні того самого року вони розірвали шлюб у суді та за місцем проживання відповідно до вимог французького законодавства. Після цього Драгунов повернувся до Харкова, а його колишня дружина залишилася у Франції. У травні 2000 р. Драгунов вирішив укласти новий шлюб з Асиною. Під час подання заяви до органу РАЦСу ним було пред'явлено перекладене українською звою рішення французького суду про розірвання попереднього шлюбу, легалізоване в установленому порядку. Однак завідувач органу РАЦСу запропонувала Драгунову оформити розірвання шлюбу на території України і відповідно до законодавства України.

Чи правомірна вимога завідувача органу РАЦСу? Чи упускається СК розірвання шлюбу між громадянами України за межами України в компетентному органі та відповідно до законодавства іноземної держави?

Задача 6

Громадянка України Л. Лазаренко тривалий час пере­бувала в інтимних стосунках з громадянином Республіки Молдова Д. Беженаром, внаслідок чого у Лазаренко в 2004 р. за місцем її постійного проживання ум. Рівному народила­ся позашлюбна дитина. Під різними приводами Беженар, який перебував у м. Рівному в тривалому службовому від­рядженні, від реєстрації шлюбу і з'явлення до органу РАЦСу для встановлення свого батьківства ухилявся, а потім вза­галі виїхав до Кишинева і перестав відповідати на листи Лазаренко. Переконавшись, що Беженар не має наміру на ній одружуватися і надавати їй матеріальну допомогу у ви­хованні дитини, Лазаренко подала до суду за місцем свого проживання заяву про встановлення батьківства і стягнен­ня аліментів на утримання дитини.

Законодавством якої держави (Республіки Молдова або України) слід керуватися суду при розгляді заяви Лазарен­ко про встановлення батьківства і стягнення аліментів на дитину? Як питання встановлення батьківства і стягнення аліментів на дітей регламентуються Конвен­цією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах стосовно громадян дер­жав — членів СНД? Чи підлягає задоволенню позов Лаза­ренко?

Задача!

У 2000 р. громадянин Республіки Грузія Шенгелія і гро­мадянка України Кошова зареєстрували шлюб в одному з органів РАЦСу м. Харкова. При цьому Кошова взяла прі­звище чоловіка, але громадянство не змінила. На початку 2001 р. у подружжя Шенгелія народився хлопчик, після чо­го вся сім'я виїхала на постійне місце проживання у м. Ку­таїсі. Через деякий час дитина стала хворіти, у зв'язку з чим Шенгелія (Кошова) повернулася додому до м. Харко­ва, де стала проживати з дитиною у батьків. У зв'язку з цим чоловік перестав надавати своїй сім'ї матеріальну допомо­гу, вимагаючи їх швидкого повернення до нього, що зму­сило його дружину подати до суду за місцем проживання її батьків позовну заяву про стягнення аліментів на утриман­ня дитини. Переконавшись, що дружина не зареєстрована за місцем перебування в Харкові, а чоловік проживає в Грузії, суддя відмовив у прийнятті заяви, порекомендував­ши звернутися до суду на території Грузії за місцем постій­ного проживання всієї сім'ї. Доводи Шенгелія (Кошової) про необхідність проживання сина у її батьків за станом здоров'я до уваги взяті не були. Тоді вона разом із сином зареєструвалася за місцем проживання батьків і знову по­дала аналогічну заяву до того самого суду, мотивувавши це відсутністю коштів для проїзду до місця проживання чо­ловіка.

Законодавством якої держави слід керуватися суду під час розгляду заяви Шенгелія (Кошової) про стягнення алі­ментів на дитину? Яке рішення, на вашу думку, повинен ухвалити суд за позовною заявою Шенгелія (Кошової) за вказаних обставин?

Задача 8

Після загибелі в авіакатастрофі батьків малолітнього Івана Войновича, що проживає в м. Львові, його єдиним близьким родичем залишився дядько — М.П. Войнович, що постійно проживає в Мінську і є громадянином Респуб­ліки Білорусь. Приїхавши до Львова, М.П. Войнович вирі­шив узяти на себе обов'язки з виховання племінника, про­те не визнав за необхідне звернутися до місцевого органу опіки та піклування для оформлення необхідних доку­ментів. Узявши Івана з собою і не розв'язавши проблем із приватизованою його покійними батьками квартирою та іншим майном, що залишилося, він повернувся до м. Мін­ська. При цьому М.П. Войнович виходив з необхідності допомогти хлопчику перенести втрату батьків в іншій об­становці. Через деякий час після повернення до м. Мінська пін все-таки вирішив "узаконити" фактичне виконання обов'язків опікуна і подав відповідну заяву до органу опі­ки та піклування за місцем свого проживання. Проте йому було відмовлено у призначенні опікуном хлопчика з поси­ланням на необхідність вирішення цього питання в органі опіки та піклування за місцем постійного проживання і перебування майна племінника на території Республіки Білорусь та із застосуванням білоруського законодавства.

Законодавством якої держави (Республіки Білорусь або України) слід керуватися при встановленні опіки над малолітнім Іваном Войновичем? Чи може бути призначений опікуном особи, що є громадянином України, громадянин іншої держави — члена СНД, якщо він не проживає на території України? Чи правильно вчинив орган опіки і піклування?

Задача 9

У1994 р. громадянин РФ З.Е. Груздєв одружився з гро­мадянкою України А.Б. Вовк, після чого подружжя стало проживати за місцем постійного проживання Груздева в м. Калузі. Після реєстрації шлюбу Вовк узяла прізвище чо­ловіка, проте громадянство не змінила. У1998 р. Груздєви вирішили усиновити малолітнього племінника дружини, що залишився сиротою, який живе в м. Донецьку і є громадянином України. Вони звернулися за необхідними ро­з'ясненнями до органу управління освітою за місцем свого проживання. В органі управління освітою подружжю Гру­здевих пояснили, що вони повинні одержати згоду на уси­новлення самої дитини і компетентного державного орга­ну України, після чого направити всі необхідні документи за місцем проживання усиновлюваного у м. Донецьк для ухвалення остаточного рішення відповідно до законодавства України.

Законодавством якої держави (Російської Федерації або України) слід керуватися в цьому разі? Установи якої держави (Російської Федерації або України) компетентні при усиновленні в наведеній ситуації? Які порядок і умови усиновлення неповнолітніх дітей з участю громадян дер­жав — членів СНД (у відповіді пошліться на ст. 37Конвен­ції про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах)? Чи правильні роз'яс­нення дано подружжю Груздевих в органі управління осві­тою?