Розділ I: Гуманістичний зміст історії виникнення і розвитку філософії
Сумський державний університет
Машинобудівний коледж
ОПОРНІ КОНСПЕКТИ
З дисципліни
“Основи філософських знань”
Для студентів усіх спеціальностей
Р.
Опорні конспекти розроблені викладачем дисципліни „Основи філософських знань” Бондаренко Д. І.
Розглянуто і затверджено цикловою комісією соціально – гуманітарних дисциплін
Протокол № 01 від “31” серпня 2012 р.
ЗМІСТ
Розділ I: Гуманістичний зміст історії виникнення і розвитку філософії…..….4
Філософія як специфічний тип знання……………………………………………………..4
Філософія стародавнього світу……………………………………………………………...6
Філософія європейського середньовіччя та епохи Відродження…………………….10
Філософія Нового часу………………………………………………………………………14
Філософія XIX-XX століть…………………………………………………………………...19
Філософська думка в України………………………………………………………………23
Розділ II: Онтологія і гносеологія……………………………………………………….27
Філософське вчення про буття (онтологія)………………………………………………27
Основи філософського вчення про розвиток…………………………………………….30
Гносеологія як теорія пізнання……………………………………………………………..34
Духовний вимір людського буття…………………………………………………………..37
Розділ III:Соціальна філософія…………………………………………………….39
Філософський аналіз суспільства……………………………………………………..39
Філософська концепція людини……………………………………………………………44
Цінності в житті людини і суспільства…………………………………………………….47
Релігієзнавство………………………………………………………………………………….49
Рівні засвоєння навчального матеріалу:
- перший рівень (1) – студент відтворює основний навчальний матеріал, здатний розв’язувати завдання за зразком;
- другий рівень (2)– студент знає істотні ознаки понять, явищ, закономірностей зв’язків між ними, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), уміє робити висновки, порівняння, виправляти допущені помилки; відповідь повна, правильна, логічна, обгрунтована;
- третій рівень (3) – знання студента є глибокими, міцними, узагальненими, системними; студент уміє застосовувати знання творчо, його навчальна діяльність має дослідницький характер, позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні життєві ситуації, явища, факти, виявляє і відстоює особисту позицію – студенти роблять доповіді та їх захищають.
Розділ I: Гуманістичний зміст історії виникнення і розвитку філософії.
Тема. Філософія як специфічний тип знання.
Основні поняття: світогляд, міфологія, релігія, філософія, матеріалізм, ідеалізм, дуалізм, функції філософії.
План:
1.Філософія та світогляд, його типи.
2. Структура філософського знання та його функції.
1. Філософія пов’язана з людським існуванням. Формою загального людського самовизначення у світі постає світогляд. Світогляд – це сукупність узагальнених уявлень людини про себе, світ, свої взаємини із світом, про своє місце в світі та своє життєве призначення. Особливості:
а) надавати знання разом із оцінкою, відношенням,
б) світогляд синтезує цілу низку інтелектуальних утворень, таких як знання, бажання, інтуїцію, віру, надію , життєві мотиви, мету та ін. Через це складовими світогляду постають: погляди, переконання, принципи, ідеали, цінності, вірування, життєві норми та стереотипи.
За формою розрізняють світогляд: цілісний, фрагментарний, внутрішньо злагоджений, суперечливий; за ступенем адекватності сприйняття дійсності: реалістичний, фантастичний, викривлений, адекватний дійсності; за ставленням до існування вищих сутностей: релігійний, скептичний, агностичний, атеїстичний. Філософія фігурує як світогляд певного рівня. Рівень, на якому розгортається філософське осмислення світу і людини, називається теоретичним - вона аналізує певні явища через поняття на засадах певних законів чи їх необхідних внутрішніх звязків. Філософія – теоретична форма міркування, що має метою встановлення найголовніших закономірностей осмислення світу, людини, її існування, проблеми пізнання: особливість – абстрактний рівень мислительних побудов.
2. Оскільки філософія покликана надати людині орієнтири для її життєвого самовизначення, то структура філософського знання визначається виділенням тих сфер реальності, спираючись на які людина може такого роду орієнтири виділити, позначити. Відповідно до них формуються і основні філософські дисципліни.
Онтологія є філософською наукою про буття, перш за все, буття як таке, а не лише про окремі види чи прояви буття. Тут найпершими постають питання про те, чому взагалі можливе існування, у який спосіб можна розуміти буття, як людина пов'язана із буттям.
Натурфілософія постає різновидом онтології, зосереджує увагу переважно на тому, що таке природне буття та природа в цілому, як вибудовується ієрархія проявів природи, існують чи не існують якісь всезагальні закономірності та якості природи.
Космологія філософські міркування про сутність та природу космосу; коли ж наголос тут падає на виникнення, походження (чи породження) космосу - космогонія.
Філософські ж осмислення природи суспільного життя, зв'язків суспільства та природи, суспільства та людської індивідуальності - соціальна філософія.
Філософія історії ставить граничні питання на з історії людства: куди прямує історія, хто є її суб'єктом, чи існують закони людської історії?
Культурологія виходить із тези про те, що специфічних якостей та ознак як людині, так і суспільному життю надає культуротворення, тому вивчення культури постає інструментом до їх розуміння.
Логіка - досліджує форми, закони та норми правильного мислення.
Гносеологія- теорія пізнання; вивчає питання про природу, чинники та результати людської пізнавальної діяльності, методи пізнання, умови продукування та ознаки достовірних знань.
Етика є вченням про норми та засади людських взаємин.
Естетика досліджує природу людського захоплення красою дійсності, шукає корені та причини людського потягу до прекрасного, гармонії, співмірності форм сущого.
Філософія релігії - питання природи та сутності релігії, досліджує причини історичного походження релігії, її конфесійного багатоманіття та ін.
Філософія виконує функції:
- світоглядна (філософія допомагає людині знайти й обґрунтувати свої життєві орієнтири, з'ясувати зміст і значення життєвих пріоритетів та цінностей);
- пізнавальна (завдяки дослідженню загальних проблем пізнання філософія озброює людину орієнтирами в пізнавальній діяльності, критеріями правильного руху на шляху до надійних, достовірних знань);
- логічна (філософія сприяє формуванню культури людського мислення, виробленню критичної неупередженої позиції у міжіндивідуальних та соціально-культурних діалогах);
- соціально-адаптивна (філософія допомагає зорієнтуватися у складних, строкатих, розмаїтих проявах суспільного життя і виробити власну соціальну позицію);
- критична (проявляється в опозиції філософії до емпіричної дійсності, до світу буденності, руйнуванні звичних стереотипів та забобонів, пошуку шляхів до більш вдосконаленого, людяного світу);
- виховна (філософія прищеплює інтерес до самовиховання, сприяє посиленню потягу людини до самовдосконалення, творчого підходу до життя, пошуку життєвих сенсів).
Усі функції мають як індивідуально-особистісне, так і суспільне значення.
Підведення підсумків: Як особлива сфера духовної культури, вона не зводиться до інших подібних сфер та напрямів, а доповнює і розвиває їх. Використовуючи такий специфічніш вид мислення, як світоглядна рефлексія, філософія шукає відповіді на смислотворчі проблеми людського буття. Філософське знання розкриває реальний та духовний світ людини в їхньому взаємозв'язку та розвитку, має вільний, критичний, проблемний і творчий характер.