Інформаційна база стратегічного аналізу
Джерелом інформаційної бази стратегічного аналізу є середовище. За ступенем зв’язків елементів середовища зі стратегічним управлінням підприємства розрізняють такі його складові:
- макрооточення;
- безпосереднє оточення;
- внутрішнє середовище.
Стратегічний аналіз макросередовища включає вивчення впливу економіки держави, правового регулювання, політичних процесів, природних умов і ресурсів, соціальних аспектів на стратегію розвитку підприємства.
Безпосереднє оточення аналізується за такими основними компонентами: покупці, постачальники, конкуренти, ринок робочої сили та інші. Воно охоплює тих учасників ринку, з якими підприємство має прямі стосунки або які безпосередньо впливають на його діяльність.
Стратегічний аналіз внутрішнього середовища виявляє можливості і потенціал, на який може розраховувати підприємство у конкурентній боротьбі в процесі досягнення своїх цілей.
Внутрішнє середовище включає такі елементи підприємства: виробництво, фінанси, маркетинг, управління персоналом, організаційну структуру.
Ефективність стратегічного аналізу залежить від кількості і якості елементів, які складають його інформаційну базу.
Формування інформаційної бази стратегічного аналізу починається зі збирання інформації щодо критичних елементів середовища такими способами:
- сканування середовища, тобто пошук вже сформованої інформації, яка існує у ретроспективі;
- моніторинг середовища, тобто відстеження поточної і нової інформації;
- прогнозування – спроба окреслити інформацію про майбутній стан се-
редовища.
Для аналізу інформації на підприємстві створюється спеціальна система оцінки зовнішнього середовища, яка передбачає проведення спеціальних спостережень, пов’язаних з особливими подіями, і регулярних спостережень за станом важливих для підприємства зовнішніх чинників. Проведення спостережень може здійснюватися у різний спосіб. Найбільш поширеними серед них є:
- аналіз матеріалів, опублікованих у періодичній пресі, монографіях, інших інформаційних виданнях;
- участь у професійних конференціях;
- вивчення думок співробітників підприємства;
- проведення нарад з проблемних питань на підприємстві;
- аналіз досвіду діяльності підприємства.
Вивчення компонентів макрооточення не повинно закінчуватися тільки констатацією того, у якому стані вони знаходилися раніше або знаходяться нині. Потрібно виявити тенденції, характерні для зміни стану окремих важливих факторів і спробувати передбачити тренди розвитку цих факторів, щоб визначити, що загрожує підприємству і які можливості можуть відкритися перед ним у майбутньому.
Система стратегічного аналізу дає необхідний ефект, якщо вона підтримується керівництвом підприємства і забезпечує його інформацію, тісно пов’язаною із системою планування на підприємстві.
Усі ключові стратегічні показники діяльності підприємства разом із показниками, що характеризують виробничий процес, мають кількісно оцінюватися і відображатися у звітах підприємства та його підрозділів.
Звітна та інша інформація дає виконавцям стратегії можливості оцінити показники і забезпечити умови для впровадження нових розробок та дій, які сприятимуть поліпшенню виконання конкретизації стратегії.
Таким чином, інформаційна база стратегічного аналізу має бути достовірною і своєчасною.
1.4. Оцінка грошових потоків підприємства в стратегічному аналізі
Господарська діяльність будь-якого підприємства нерозривно пов’язана з рухом коштів. Кожна господарська операція супроводжується або надходженням, або витратою коштів. Безперервний процес руху коштів у часі являє собою грошовий потік.
Рух коштів відображається в звіті про рух грошових коштів у розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової.
Операційна діяльність – це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною та фінансовою.
Прикладом руху грошових коштів унаслідок операційної діяльності є:
- надходження коштів від реалізації продукції (товарів, послуг);
- надходження коштів за надання права користування активами (оренда, ліцензії, тощо);
- платежі постачальникам;
- виплати працівникам тощо.
Інвестиційна діяльність – це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) актів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.
Приклади руху коштів унаслідок інвестиційної діяльності:
- платежі, пов’язані з придбанням основних засобів и нематеріальних активів;
- надходження коштів від продажу необоротних активів;
- надання позик іншим підприємствам;
- надходження коштів від фінансових інвестицій (дивіденди, відсотки).
Фінансова діяльність – це сукупність операцій, які призводять до змін величини та (або) складу власного і позикового капіталу.
Прикладом руху коштівунаслідок фінансової діяльності є:
- випуск власного капіталу (акцій);
- отримання позик та їх погашення;
- викуп акцій власної емісії;
- виплата дивідендів.
У сучасних умовах грошовий потік повинен прогнозуватися на кожному підприємстві. На розмір грошового потоку впливають податкове законодавство, методи нарахування амортизації активів, структура капіталу та інші.
Потоки, носіями яких є грошові кошти, в ринкових умовах мають ціну і перебувають під впливом таких чинників: період часу, інфляція, ризик, ліквідність.
Період часу свідчить про те, що визначений розмір грошового потоку з часом змінює свою вартість: сьогодні грошові кошти дорожчі, ніж завтра. Це пояснюється тим, що сьогоднішні грошові кошти, віддані в кредит або інвестовані в іншу діяльність, породжують нові гроші у вигляді відсотку або прибутку, тоді як завтрашні гроші такої функції не мають.
Інфляція – загальне підвищення цін, що супроводжується зниженням купівельної спроможності грошей, зменшує вартість грошового потоку.
Ризик – невпевненість в майбутньому, сприяє зміні вартості грошового потоку: підвищення ризику викликає збільшення вартості грошового потоку, зниження ризику – зменшення його вартості.
Ліквідність – готовність грошових коштів до платежу проявляється у тому, що власники грошових коштів віддають перевагу готівці перед її інвестуванням з надією на майбутні прибутки. Якщо вони погоджуються віддати перевагу інвестиціям, то тільки під майбутній високий відсоток, який виправдав би зростаючий ризик.
Розглянуті чинники впливають на оцінку грошових потоків, збільшуючи або зменшуючи їх вартість. Усе це викликає потребу в розрахункових алгоритмах і аналітичних моделях для визначення теперішньої та майбутньої вартості грошових потоків, породжених цінними паперами, інвестиціями і іншими видами фінансової діяльності.
В межах концепції вартості грошей у часі використовуються такі поняття, як теперішня вартість, майбутня вартість, дисконтування грошових потоків і
складні відсотки.