Питома вага (%) технологій ідентифікації в загальному об’ємі 8 страница
ДНК-дані – це нейтральна інформація, що складається з набору генетичних характеристик. Дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК) – високополімерне природне з’єднання, що міститься в ядрах кліток живих організмів. Разом з білками гістонами утворює речовину хромосом. ДНК – носій генетичної інформації, її окремі ділянки відповідають певним генам. Молекула ДНК складається з двох полінуклеотидних ланцюжків, які закручені один навколо іншого в спіраль. Будова ланцюжків складається з великого числа мономерів чотирьох типів – нуклеотидів, специфічність яких визначається одним з чотирьох з’єднань на основі азотистих сполук (аденін, гуанін, цитозін, тимін).
Сполучення трьох поряд розташованих нуклеотидів у ланцюжок ДНК (триплети або кодони) складають генетичний код будь-якої живої істоти. Порушення послідовності розташування нуклеотидів у ланцюжку ДНК призводить до спадкових змін в організмі – мутаціям. ДНК точно відтворюється при діленні клітин, що забезпечує передачу спадкових ознак і специфічних форм обміну речовин у наступних поколіннях клітин і організмів*.
У передових спеціалізованих лабораторіях центрів судово-медичної експертизи СНД, особливо в Російській Федерації, замість ручних методик вже починають застосовуватися генетичні аналізатори третього покоління. Ефективність цих приладів полягає у суттєвому підвищенні їх можливостей за рахунок значного підвищення чутливості: з початкомїх використання для проведення експертизи виявились доступними мікросліди крові, слини та інших біологічних матеріалів, що раніше були недоступними для попередніх методик.
Як зрозуміло з самої назви генетичної експертизи, вона працює з генетичним матеріалом. Його джерелом є клітинна структура – тканини організму. На результати експертизи істотний вплив роблять чинники зовнішнього середовища. ДНК хоч і стабільна молекула, але схильна до руйнування під дією ультрафіолетових променів, агресивних середовищ. У потожирових виділеннях, наприклад у відбитку пальця на склі, можна ніякого генетичного матеріалу і не знайти. Ще один приклад: термічне руйнування в результаті кремації або сильної пожежі. Якщо всі тканини живої істоти згоріли і залишилася тільки мінеральна структура, а жодної органіки немає, то за цими залишками нічого вже встановити не можливо.
Сам принцип генетичної ідентифікації полягає увстановленні максимальної кількості генетичних ознак. Чим їх більше встановлено, тим достовірніше проведене досліджування. Іноді кількості отриманих ознак просто недостатньо, щоб можна було б говорити про достовірний результат. На сьогодні одна з найбільш значущих проблем ДНК-методу і полягає якраз у тому, що не всі з цих генетичних ознак повністю індивідуальні та унікальні. Тому існує ймовірність помилки. Цей метод вимагає дуже високої кваліфікації судмедекспертів.
Вплив суб’єктивного чинника надзвичайно великий. Некфаліфікований підхід може обернутися помилкою, яка буде критична для слідства та суду, враховуючи високу доводжуваність цього методу. На даний момент метод генетичної ідентифікації володіє найвищою доказовістю та найвищою ефективністю серед методів аналізу слідів біологічного походження. Суди сприймають результати ДНК-експертизи дуже серйозно, тому ступінь відповідальності експерта надзвичайно високий, а сама ця робота вимагає наявності строгого контролю.
Проблема полягає ще й в тому, що не існує єдиного державного стандарту якості, кожен експерт працює як «може», а тому виникають можливості проведення неякісного аналізу. На практиці це виявляється в можливості скерування зразків у лабораторії, де фахівці достатньо професійно кваліфіковані, але не виключається можливість представлення зразків для проведення досліджень у генетичні лабораторії, де підбір кадрів менш професійний*.
У принципі не виключений варіант, коли згодом ДНК-параметри будуть заноситися в посвідчення особистостей, у так звані геномні паспорти з біочіпами, що означатиме створення відповідних ДНК-банків даних. Тільки при створенні ДНК-баз даних
геномна ідентифікація буде використовуватися належним чином і, як наслідок, зможе ще більше сприяти підвищенню розкриття злочинів. На поточний момент генетична експертиза не є панацеєю від злочинності, а ще одним кроком у боротьбі з нею.
Прикладом ефективності генетичних тестів є перегляд розкритих у минулому кримінальних справ у США.Вчені з США провели нові розслідування розкритих кримінальних справ тих часів, коли у підозрюваних не відбиралися ДНК-зразки, і прийшли до шокуючого висновку: за підсумками їх розслідувань за допомогою ДНК-методу з в’язниць негайно слід було б звільнити 208 жертв судових помилок, причому 15 з них перебували в камері смертників. За даними «Innocent Project» – організації, яка допомагає жертвам судових помилок у США, – більшість чоловіків сиділи за звинуваченням у зґвалтуванні – злочині, що особливо легко розкривається за допомогою дослідження ДНК-підозрюваного. В середньому кожен з помилково засуджених провів за ґратами 12 років, а 15 осіб було засуджено до вищої міри покарання.
Робота з перегляду розкритих кримінальних справ у США, де 2,3 млн. чоловік перебувають у місцях позбавлення волі, призвела до помітних зрушень у діяльності органів правосуддя. 42 штати зробили ДНК-тести при розслідуванні злочинів обов’язковою процедурою. Понад 500 установ правоохоронних органів змінили звичайну практику проведення допитів: тепер дізнавач обов’язково повинен записувати весь допит на відео, щоб потім можна було об’єктивно встановити, за яких обставин були отримані свідчення, що доводили вину обвинувачених*.
У Сполученому королівстві Великобританія вперше у світовій криміналістичній практиці для відтворення зовнішності злочинця використовують ДНК-аналіз, який дозволяє правоохоронним органам отримати опис зовнішності порушника за особливостями його генного коду.
Британські криміналісти звернулися до цієї революційної технології з метою проведення досліджень крапель крові, лупи, лусочок відмерлої шкіри, волосся, що випало, або вій, які виявляють на місцях злочинів. За їх твердженням, середньостатистична людина залишає після себе величезну кількість «слідів» – ледве помітних неозброєним оком частинок, кожна з яких містить колосальний об’єм інформації. Серед відомостей, які можливо буде отримувати таким чином, британці називають ріст, вагу, комплекцію, форму підборіддя, носа, вух, висоту лоба та колір очей. Якщо колір очей вже визначають достатньо точно, то з кольором волосся складніше – поки ДНК-аналіз надає інформацію лише про те, чи є людина рудоволосою. Однак скептики відзначають, що «природний відбір» і життєві обставини можуть настільки змінити зовнішність, що, наприклад, після якої-небудь вуличної колотнечі підозрюваного і «рідна мати не впізнає»**.
Ідентифікація особи за методом ДНК-аналізу успішно використовується у Великобританії, США, Канаді та ряді інших країн. У деяких країнах СНД готуються проекти законів «Про державну геномну реєстрацію». А в Російській Федерації Державна Дума в IV кварталі 2008 року узаконила введення в країні державної геномної реєстрації – ДНК-аналізу. Розробники цього документа з МВС вважають, що це повинно підвищити «ефективність боротьби зі злочинністю, в тому числі з тероризмом і екстремізмом».
У законі виписані механізми отримання, зберігання та використання геномної інформації для ідентифікації особи. Має бути утворена федеральна база даних ДНК-інформації за невпізнанними трупами, невстановленими особами, біологічний матеріал яких вилучений у ході слідства. В ДНК-базі свої генні сліди також повинні залишити підозрювані у вчиненні тяжких злочинів і всі засуджені за вироком суду. Крім того, передбачена обов’язкова генна реєстрація представників небезпечних професій, насамперед військових, МНС і МВС. У разі надзвичайної події вона дозволить ідентифікувати загиблого або тяжкопораненого, який не в змозі повідомити своїх даних. Розробники документа передбачили і можливість добровільної здачі громадянами своїх ДНК у тих випадках, коли люди захочуть підстрахувати себе або своїх близьких. Але така процедура буде
платною, причому досить не дешевою. Адже один апарат – секвентор, який дозволяє вичленяти ДНК з біологічних зразків, коштує близько 500 тис. доларів.
Однак доступ до відомостей цієї бази даних буде обмежений. Таке право нададуть судам, органам дізнання, попереднього слідства і оперативним працівникам правоохоронних структур. Загалом у РФ налічується 35 лабораторій, де проводять ДНК-аналіз. У 2007 році з їх допомогою розкрито більше тисячі злочинів, зокрема ряд тяжких у Москві та Башкирії*.
Прикладом використання генетичної ДНК-бази даних є Національний ідентифікаційний регістр (National Identity Register /NIR/) біометричних відомостей громадян Великобританії, який в числі інших відомостей містить дані ДНК-зразків на 4,5 млн. осіб, зокрема приблизно на 900 тисяч дітей. У британському NIR містяться відомості про тих громадян, що починаючи з 2004 року, були заарештовані на території Англії і Уельсу (незалежно від причин затримання)**.
Федеральне бюро розслідувань (ФБР /FBI/) США має обширні можливості з розпізнавання (forensic capabilities) осіб, що мають відношення до тероризму у світовому масштабі. Однією з найважливіших можливостей вважається ДНК-тестування. Точна ідентифікація окремих людей, причому як живих, так і мертвих, необхідна. Для цього ФБР створює велику колекцію генетичних зразків (DNK-samples) для ідентифікації людських індивідуумів або для встановлення особи невпізнанних трупів, що виникають внаслідок конфліктних ситуацій. Наприклад, ДНК-тестування підтвердило висновок пакистанського уряду про те, що M.M.M.Atwah, бойовик «Аль-каїди», що розшукувався США у зв’язку з вибухами американських посольств у 1998 році, був убитий під час повітряного нальоту пакистанськими військовими поблизу від кордону з Афганістаном.
ДНК-тестування з погляду однозначної ідентифікації знаходить все більшого застосування як остання інстанція при встановленні особистості. Наприклад, незважаючи на те, що тіло A.M. al Zarqawi (Заркаві – відомий діяч «Аль-каїди») після повітряного удару було ідентифіковано за відбитками пальців, татуюванням та шрамами, ДНК-зразок був скерований в криміналістичну лабораторію ФБР для винесення остаточного висновку щодо ідентифікації особи загиблого***.
В Іраку командування американських окупаційних військ створює базу ДНК на громадян країни, які мають доступ на територію американських баз або працюють у державних силових структурах.
В Україні Міністерство внутрішніх справ розробило концепцію державної цільової програми на 2009–2013 роки, що передбачає створення національної бази ДНК. Крім цього, концепція передбачає кардинальне підвищення рівня експертного забезпечення діяльності правоохоронних органів з запобігання, виявлення, розкриття і розслідування злочинів проти життя, здоров’я, свободи, недоторканності людини, а також інших злочинів і правопорушень. Крім того, концепція сприятиме вирішенню питань автоматизації і удосконалення різних етапів ДНК-аналізу, а також застосування стандартних загальносвітових наборів реактивів для ідентифікації особи. На першому етапі в національну базу ДНК будуть включені відповідні відомості щодо злочинців, потерпілих і невпізнанних трупів людей.
Концепція дозволить створити єдину мережу баз даних ДНК міжрегіональних лабораторій з автоматизованим обліком ДНК особистостей, які обґрунтовано підозрюються та звинувачуються у вчиненні злочинів, обвинувачених, які засуджені судами, або осіб, що у встановленому порядку утримуються під вартою. Створення національної бази ДНК залежить від схвалення Кабінетом Міністром цієї концепції, на реалізацію якої необхідні кошти понад 155 млн. гривень*.
5.2. Ідентифікація за зображенням кисті руки
Ідентифікація за геометрією кисті руки має ще одну назву – ідентифікація за формою долоні. Даний метод ідентифікації для розпізнавання використовує геометрію кисті руки. За допомогою спеціального пристрою, який складається з відеокамери та декількох діодів, що застосовуються для підсвітки (включаючись по черзі, вони дають можливість одержувати різні проекції форм долоні), будується тривимірне зображення кисті руки, за яким будується згортка і проводиться розпізнавання людини. Не слід плутати даний спосіб з іншим варіантом розпізнавання, де також використовується долоня руки – за розташуванням вен на лицьовій стороні долоні. У цьому варіанті розпізнання за допомогою інфрачервоної камери зчитується малюнок вен на лицьовій стороні долоні, а одержана картинка обробляється спеціальним чином, і за отриманою схемою розташування вен формується цифрова згортка зображення**.
Ідентифікація за формою кисті руки використовується вже понад 20 років. Для того, щоб провести процедуру ідентифікування людини, системі досить зняти фізичні характеристики пальців або долоні руки, такі як довжина, ширина, товщина і поверхневі параметри зазначеної частини руки. При цьому проводиться оцінка понад 90 різних характеристик, починаючи з розмірів самої долоні (три вимірювання), довжини та ширини пальців, контурів суглобів тощо***.
Суттєвою відмінністю цієї технології, яка на практиці являє особливий інтерес, є досить малий об’єм електронного шаблону біометричного зразка, за допомогою якого здійснюється процес розпізнання – лише декілька байтів****.
Спосіб аутентифікації, заснований на аналізі зображення долоні руки, використовувався досить широко на рубежі XX і XXI століть (близько 25% пристроїв у 1999 році і близько 10% в 2001-му), але, як показала практика, він виявився не дуже надійним. Це пов’язано насамперед з великої варіабельністю форми кисті як протягом усього життя людини, так і у більш короткі терміни. Певним плюсом є малий розмір математичного «опису» долоні руки – близько 10 байт (за останніми уточненими даними – не більше 9 байт*. Однак це і є водночас додатковим підтвердженням досить малої надійності цього методу: наявної інформації недостатньо для всіх можливих описів «варіантів» форми кисті, якими природа наділила людей**.
У 2002 році у Росії набув відносно широкого розповсюдження пристрій «HandKey» (Хендкей), який використовує як ідентифікаційну ознаку параметри долоні руки. Цей пристрій трохи більший за телефонний апарат і являє собою конструкцію з нішею, куди особа, яку перевіряють, під час проведення процесу ідентифікації вміщує кисть своєї руки. Пристрій також має мініклавіатуру та рідиннокристалічний екран, на який виводяться відомості щодо проходження ідентифікації. Достовірність особи визначається за фотозображенням долоні (у цифровому вигляді), при цьому знімок руки порівнюється з еталоном. При проведенні реєстраційної процедури індивідуумові надається персональний код, який заноситься в базу даних.
При поміщенні долоні руки в «HandKey» вона фотографується в ультрафіолетовому випромінюванні в трьох проекціях. Побудований електронний образ обробляється процесором пристрою, інформація стискується до дев’яти байт, які можна зберігати в базі даних і передавати по комунікаційних системах. Загальний час усієї процедури складає від 10 с до 1 хв, хоча сама ідентифікація потребує 1–2 с. За цей час хендкей звіряє характеристики кисті руки з наявними в базі даних відомостями, а також перевіряє можливі обмеження користувача. При проведенні кожної перевірки інформація, що зберігається у пам’яті пристрою, автоматично оновлюється, а відтак усі зміни, які сталися з долонею руки, постійно фіксуються.
«HandKey» може працювати і в автономному режимі, при якому він здатний запам’ятовувати до 20000 різних образів долоней рук. У його пам’яті може зберігатися календарний план на рік, в якому з точністю до хвилини можна зазначити, коли тому або іншому клієнтові дозволений доступ. Конструктори пристрою передбачили і можливість його роботи з комп’ютером, підключення до схем управління замком, настроювання його на емуляцію стандартних пристроїв зчитування кредитних карт, а також приєднання принтера для ведення протоколу роботи. У мережевому режимі до хендкею можна підключити до 31 зовнішнього пристрою з загальною довжиною лінії (вита пара) до 1,5 км. Не можна не повідомити і про таку особливість пристрою, як можливість його вбудування у вже існуючі системи управління доступом. Основний виробник «HandKey» – компанія «Escape»***.
У 2002 році в США пристрої для зчитування зображень долонь були встановлені більш ніж на 8 000 об’єктах. Один з варіантів «Handkey» сканував як внутрішню, так і зовнішню сторони долоні, використовуючи для цього вбудовану в пристрій відеокамеру і алгоритм стискання отриманої інформації. Пристрої, які могли сканувати й інші параметри руки, на той час розроблялися декількома компаніями, зокрема такими як «BioMet Partners», «Palmetrics» і «ВТG»****.
За наявними відомостями геометрія кисті руки для ідентифікації користувачів у системі контролю управлінням доступу використовується 379-им експедиційним корпусом американських військово-повітряних сил (ВПС). Біометричну ідентифікацію проходять в першу чергу представники місцевого населення тих країн, де розташовуються частини експедиційного корпусу.
Персональні дані та відомості про біометричні ідентифікатори осіб, що перевіряються, надсилаються у спеціальний підрозділ Міністерства оборони США – центр обробки біометричних даних (Biometric Fusion Center /BFC/), що розташований у Західній Вірджинії. 379-й експедиційний корпус є найбільшим підрозділом американських ВПС, що діють за межами США. Частини корпусу були задіяні та задіються у багатьох операціях, в тому числі і здійснюваних на територіях Іраку та Афганістану*.
В наш час розпізнавання за геометрією долоні в основному розглядається як доповнююча технологія. Вона використовуються водночас з іншими біометричними системами контролю, коли потрібно забезпечити особливий рівень безпеки**.
5.3. Безконтактна ідентифікація
за малюнком вен долоні або пальця руки,
а також термограм кисті або пальця особи
Технологія ідентифікації людини за венами долоні була розроблена компанією «Fujitsu» в зв’язку зі збільшенням числа фінансових махінацій в Японії. Цей ідентифікаційний спосіб був обраний внаслідок його безпрецедентного ступеня захисту від підробок і відсутністю проблем, що властиві іншим біометричним технологіям. Розташування вен на долоні кожної людини унікально так само, як і відбитки папілярних узорів пальців. Індивідуальний капілярний малюнок долоні закладається на стадії формування людини в утробі матері і не змінюється протягом усього життя. Пошкодити або імітувати малюнок вен неможливо, оскільки вони знаходяться всередині тканин кисті руки. При проведенні ідентифікації відсутня необхідність у фізичному контакті людини зі скануючим пристроєм, що робить цей метод найбільш прийнятним у медичній та фармацевтичній сферах, де питання гігієни має першорядну вагу***.
Суть цього способу полягає у безконтактній реєстрації за допомогою приймача інфрачервоного випромінювання малюнка венозних судин руки. За дослідженнями, проведеними компанією «Fujitsu», просторова структура вен є унікальною навіть для однояйцевих близнят і не змінюється упродовж всього життя. Від дитячого віку до зрілого вона тільки пропорційно збільшується, що дає можливість використовувати це зображення як біометричний ідентифікатор особистості людини. Зчитувати просторову картину розташування вен допомагає кисень у гемоглобіні венозної крові, який, власне, і реєструється за одну-дві секунди інфрачервоним датчиком. Ця технологія розпізнає орнамент вен тільки живої людини, оскільки прив’язана до певної концентрації гемоглобіну в крові*.
За публікацією 2005 року в німецькому журналі «LAN» сканування знизу долоні попереджає проблеми, які можуть з’явитися в деяких випадках через волосяний покров або колір шкіри. За повідомленнями цього ж журналу біометричне зображення ефект-
ронного шаблону має розмір близько 3 Кбайт, що дає можливість легко розмістити його на смарт-картці.
Ще однією перевагою є конструкція самого датчика, що передбачає використання руху, необхідного для аутентифікації, котрий подібний до вітання рукою, який поширений на заході. Принаймні, цей жест не викликає жодних негативних асоціацій**.
Згідно повідомлення інженерів з «Fujitsu Laboratories» для отримання виразного відбитка користувачеві, що ідентифікується, досить витягнути руку в напрямі сканера
і пройти повз пристрою із звичайною «пішохідною» швидкістю (близько 1 м/с). На
отримання шаблону фотозображення руки витрачається не більше однієї мілісекунди.
З подібною системою добре знайомі клієнти японського метро. Для того, щоб оминути загороджувальний турнікет, їм досить провести перед датчиком особливою безконтактною смарт-карткою***.
За оцінкою розробника, властивості нової технології дають право на її висунення в лідери біометричних засобів аутентифікації за використовуваними характеристиками – насамперед за надійністю, захищеністю та оперативністю.
На думку фахівців, біометрія малюнка вен руки людини дуже перспективна. Точність подібного методу ідентифікації надто висока, оскільки форма малюнка вен у людини не змінюється впродовж всього життя. Ще один позитив технології – її безконтактність. Тобто, з одного боку, ця система ідентифікації найбільш захищена від можливості підробки, з іншого ж, такий метод ідентифікації гігієнічніший за найпоширеніший в наш час – за відбитками пальців.
На думку одного з директорів фірми «NeuHaus» (компанія представляє інтереси «Fujitsu» на території Росії) Ігоря Артанова, біометрика малюнка вен може застосовуватися скрізь, де сьогодні використовуються технології за відбитками папілярних узорів пальців. Слід зазначити, що системи захисту, які використовують біометрику долоні, використовуються в СНД на режимних об’єктах, де доступ суворо контролюється, наприклад, у сфері контролю доступу на об’єкти атомної енергетики. В Японії біометричні системи на базі малюнка вен руки людини вже використовуються для забезпечення контролю доступу в закриті зони японських аеропортів****.
Незважаючи на короткий термін існування, технологія компанії «Fujitsu» («PalmSecure») вже має декілька впроваджень у різних сегментах бізнесу. Так, «Bank of Tokyo Mitsubishi UFJ» і «Suruga Bank» в Японії, а також бразільський «Banco Bradesco» застосували її для організації доступу до банківських касових терміналів і банкоматів, а також для обслуговування VIP-клієнтів. У японському «National Institute of Radiological Sciences» нову технологію використовують при роботі з репозиторієм клінічних даних, для дотримання необхідних доз опромінювання електронами і важкими іонами хворих, для управління доступом до системи радіологічної інформації. У «Todholm Primary School» (Шотландія) рішення на базі «PalmSecure» використовуються для безготівкового розрахунку за сніданки у шкільному буфеті.
У СНД технологія представлена комплектом розробника, до якого входить власне інфрачервоний датчик «PalmSecure» і програмний інструментарій для створення рішень на базі «Vein Recognition Technology». Цей комплект у Російській Федерації просуває компанія «Нойхаус Груп», офіційний дистриб’ютор «Fujitsu» в Росії та інших країнах СНД*.
Біометрична технологія безконтактної системи ідентифікації особистості за малюнком вен на долоні людини «PalmSecure» за наявними даними у 2007–2008 роках не була стандартизована, в зв’язку з чим експерти висловлюють сумнів у тому, що рішення на базі «PalmSecure» найближчим часом зможуть стати масовопоширеними. Але очікується, що в 2009 році збільшиться попит на біометричні системи, що працюють за принципами даної технології.
За повідомленням російського біометричного порталу «Biometrics.ru» російське НВО «Інформація» приступило до створення системи безпеки з використанням розробки японської компанії «PalmSecure». На думку російських розробників, технологія «PalmSecure» може застосовуватися у системах для проведення моніторингу робочого часу, управління доступом у будівлі та споруди, надання доступу в різноманітних комп’ютерних системах, у тому числі і за контролем доступу в Інтернет**.
На території СНД поки що, в основному, замовниками біометричних систем за малюнком вен на долонях є державні структури, але, як очікується, з 2010 року має сформуватися масовий ринок. Як показує практика, незважаючи на те, що сама біометрична технологія за малюнком вен дозволяє досягти дуже високого ступеня точності ідентифікації та захищеності від підробок, точність систем розпізнавання на основі цього методу за рахунок недосконалості існуючої апаратури все ще залишає бажати кращого. Як очікується, до 2010 року пристрої систем розпізнавання, що будуть створені на базі цього біометричного параметра, зможуть досягти необхідної точності**.
Розглянемо принцип дії такої біометричної системи та її апаратний склад на прикладі програмного забезпечення для біометричного безконтактного зчитувача вен долоні компанії «Аплана», який розроблений на замовлення англійської компанії-постачальника систем контролю та управління доступом «TDSi».
До складу системи входить зчитувач (сканер) з пристроями доступу до біометричної бази даних і робоче місце адміністратора сервера з центральною базою даних (у випадку не дуже великого обсягу інформації у БД, що використовується, можливий і варіант розміщення даних бази безпосередньо на комп’ютері, який обслуговує сканер). Для підвищення рівня захищеності системи біометрична інформація може бути також розміщена на безконтактні смарт-картки. Програмний продукт реалізований з використанням найпоширеніших інтерфейсів передачі даних, що дозволяє використовувати його в комплексі з широким спектром пристроїв, які випускаються основними світовими виробниками.
Біометричний сканер працює за принципом використання ближнього діапазону інфрачервоного світла, яке рівномірно розповсюджується за всією поверхнею кисті руки без ніякого фізичного контакту. Дана розробка характеризується низькою ймовірністю допущення помилок, що складає 0,01%, при цьому показник невірно зчитуваних даних становить лише 0,00008%*.
Основним конкурентом даного методу є технологія безконтактної ідентифікації за малюнком вен на пальці, розробку якої з 1997 року здійснює Центральний дослідницький інститут компанії «Hitachi».За цей час фірма захистила свою розробку низкою патентів у даній сфері досліджень. З 2007 року компанія «Hitachi» почала продаж системи, яка отримала назву «Finger Vein». Принцип дії сканера на основі технології «Finger Vein» заснований на формуванні зображення малюнка вен будь-якого пальця особи, що обробляється за допомогою спеціального алгоритма та перетворюється на цифрову модель-згортку. Її, у свою чергу, можна зберігати у базі даних і у подальшому використовувати для порівняння з цифровою моделлю малюнка вен особи, що отримується при спробі доступу перевіряємого об’єкта, що контролюється. Як об’єкти, що підлягають захисту, фахівці «Hitachi» називають автомобілі та персональні комп’ютери. Також передбачається, що новий засіб ідентифікації буде вбудовуватися у системи контролю фізичного доступу, банкомати та використовуватися при «персональній ідентифікації».
Розробники стверджують, що через фізіологічні особливості людського організму малюнок вен на пальці, як і на долоні, практично неможливо підробити, що є найбільшим позитивом цього методу ідентифікації. Вважається, що розташування венозних судин у середині тканин частин тіла, що ідентифікуються, повинно унеможливити несанкціонований (без відома та згоди суб’єкта) отримання інформації щодо малюнка вен на пальці. Нарешті, до переваг сканера «Finger Vein» його виробники відносять такий факт, що процес ідентифікації здійснюється безконтактним способом, як і в аналогічному методі розпізнання осіб за малюнком зображення вен на долоні.
Найоб’ємніші постачання фірма «Hitachi» здійснила фінансовим інститутам Японії. У 80% банкоматів, які розташовані на території країни, що використовують біометричну ідентифікацію, застосовуються саме сканери зображень малюнків вен пальців. Загалом відмічається зростання продажу сканерів типу «Finger Vein» у Південно-Східній Азії (особливо в Сінгапурі). «Hitachi» очікує також активного застосування сканерів малюнка вен на пальці в системах контролю фізичного доступу фінансових установ на території США (Нью-йоркське відділення «Shinkin Central Bank») та Європи. Перспективи обсягу щорічного продажу сканерів «Finger Vein» одним тільки компаніям, що діють у сфері інформаційної безпеки, компанія «Hitachi» оцінює в 10 тисяч штук**.
Влітку 2009 року «Hitachi» анонсувала створення модуля ідентифікації особи за судинним малюнком пальця завтовшки 3 мм. У порівнянні з вже існуючими продуктами компанії, для яких цей параметр складає 23,5 мм, новий пристрій у сім разів тонше. Повний розмір – 30 × 25 × 3 мм. Широкомасштабний випуск вироба планується розпочати протягом двох років.
Запропонована ідентифікація за малюнком судин використовує випромінювання інфрачервоного спектра для отримання зображення. Вірогідність того, що новий модуль не розпізнає особистість, становить 0,01%, а ймовірність прийняття сторонньої особи за достовірну персону дорівнює 0,0001%. Час перевірки – близько однієї секунди. Створити такий досконалий пристрій допоміг новий «контактний плоский сенсор». Кожен піксель матриці площею 150 × 100 крапок має свій масив мікролінз. Крок між масивами складає 0,1 мм, проміжок між масивами заповнений спеціальним шаром речовини, яка блокує проходження світла. Завдяки такій конструкції на сенсор потрапляє тільки світло, що падає чітко перпендикулярно модулю. Тому, за заявою фахівців «Hitachi», є можливість отримати чіткий сфокусований знімок пальця навіть на дуже близькій відстані від поверхні*.