Основні завдання інтеграції біометричних технологій 10 страница
А ще необхідно врахувати вартість заходів щодо захисту даних і цілий ряд інших витрат. Якщо порівняти Україну (чисельність населення – 46 млн. чоловік) з Іспанією (чисельність населення – 40 млн.), то витрати на реалізацію національних біометричних паспортних проектів повинні бути одного порядку. Згідно висновку експертів, в Іспанії реалізація національного біометричного паспортного проекту коштує близько 100 млн. євро, не враховуючи при цьому щорічних витрат для підтримки працездатності проекту. Таким чином можна зробити висновок, що при обмеженому державному фінансуванні чекати прискореного розвитку всіх складових ДІС в найближчому майбутньому в Україні неможливо.
У всіх інших країнах-членах СНД в даний час також прискореними темпами проводиться необхідна робота з впровадження біометричних паспортних документів другого покоління.
В Азербайджані з середини 2008 року почалася видача біометричних паспортів**.
За повідомленням азербайджанського інтернет-ресурсу «Day.Az» очікується розширення сфери застосування технологій біометричної ідентифікації. Інформація про біометричні дані заноситиметься не тільки в закордонні паспорти громадян Азербайджану, але також в посвідчення особистості іммігрантів і посвідчень осіб без громадянства***.
У Вірменії з 2010 року громадяни почнуть отримувати два нові документи, що засвідчують особистість громадянина. Один з документів (ідентифікаційна карта «ID – Card») буде призначений для внутрішнього користування в республіці, а другий біометричний документ служитиме як закордонний паспорт. Чип такого електронного паспорта міститиме повну біометричну інформацію про його власника (оцифровану фотографію та відбитки пальців громадянина)*.
За повідомленнями ЗМІ, в Казахстані вводиться в дію єдиний паспортний документ, який є водночас паспортом загальногромадянського і закордонного зразка**.
У Грузії, яка вже не є членом СНД, за повідомленням агентства цивільного реєстра Міністерства юстиції громадяни з кінця 2008 року почали отримувати нові закордонні паспорти з біометричними даними. Для здійснення грузинського проекту введення нових паспортів необхідно близько 7 млн. ларі (близько 4 млн. доларів)***.
Білорусія, Киргистан, Молдавія, Таджикистан і Узбекистан також форсують роботи з впровадження закордонних паспортів нового покоління. Згідно заяв офіційних осіб всіх держав-членів СНД і Грузії, нові закордонні електронні паспорти дозволять отримувати візи Шенгенської зони громадянам цих країн з застосуванням спрощених процедур, причому це питання деякими країнами вже заздалегідь узгоджено з ЄС.
Для ознайомлення з процедурою отримання віз для виїзду за кордон розглянемо існуючу практику видачі віз для в’їзду в США, Великобританію та країн Шенгена.
Ще в 2004 році у США почалася втілюватися в життя програма «US-VISIT», яка передбачала, зокрема, зняття відбитків двох вказівних пальців з обох рук у всіх іноземних громадян, що прибувають до країни. З жовтня 2004 року у всіх американських візах почали розміщувати біометричну інформацію відносно їх власників. Біометричний контроль став необхідною процедурою для тих, хто в’їжджає на територію Сполучених Штатів, а згодом і для тих, хто виїжджає з неї, а їх біометричні параметри (у тому числі і для осіб, яким відмовлено у видачі візи) підлягали обов’язковому внесенню до банку даних інформаційної системи «IDENT», яка створена та підтримується Міністерством національної безпеки (Department of Homeland Security /DHS/).
З листопада 2007 року всі посольства і консульства США почали проводити процедуру зняття відбитків вже всіх 10 пальців у бажаючих отримати візу. Дана процедура є складовою частиною «Програми уряду Сполучених Штатів зі зняття біометричних даних» і за офіційною версією скерована на підвищення захищеності американських віз, а також на спрощення процедури в’їзду до Сполучених Штатів власників біометричних віз. У січні 2009 року Департамент національної безпеки США оголосив про завершення в цілому модернізації системи біометричної ідентифікації претендентів американських віз. За повідомленнями січневого прес-релізу DHS, на оновлену десятипальцьову технологію біометричного контролю закінчили перехід «всі основні пункти контролю в’їзду в США».
Як наголошується в прес-релізі Department of Homeland Security, збір інформації про відбитки всіх пальців рук збільшує точність розпізнавання особистості претендента на візу та зменшує ймовірність того, що біометрична система ухвалить помилкове рішення при проведенні процедури ідентифікації. Крім того, значно розширилися можливості перевірки претендента за біометричними базами даних, які формуються ФБР, Міністерством оборони та іншими спеціальними структурами США і які містять інформацію про відбитки пальців, вилучених з місць злочину або події. Крім того, згадані відомства проводять збір біометричних даних щодо осіб, які становлять загрозу національній безпеці Сполучених Штатів або є «небажаними гостями», і тепер здобувачів віз буде простіше перевірити на можливу причетність до терористичної або іншої незаконної діяльності.
Директор програми «US-VISIT» Роберт Мокні (Robert Mocny) так характеризує підсумки майже п’ятирічної дії програми «US-VISIT»: «Починаючи з 2004 року біометричні технології забезпечили законний в’їзд на територію США мільйонів громадян іноземних держав, а «10-пальцьовий апгрейд» дозволив зробити систему біометричної ідентифікації ще ефективнішою та зміцнив безпеку нації». Він також повідомив, що в рамках програми «US-VISIT» щорічно перевіряється понад 23 мільйони відбитків.
DHS США у цьому релізі також особливо підкреслив, що реалізація програми оновлення системи біометричної ідентифікації претендентів американських віз та її успішна діяльність є результатом ефективної співпраці Департаменту національної безпеки США, американського Державного Департаменту, ФБР і Пентагону*.
Ряд країн, зокрема Сполучене Королівство Великобританії, Канада, Японія, Перу і Аргентина, вже запровадили або готуються ввести національні біометричні системи, які є аналогом «US-VISIT». 25 червня 2009 року Європейська рада схвалила єдині для всіх країн Шенгенської угоди правила видачі короткострокових віз. Очікується, що нові правила, які зведені у так званий «Візовий кодекс» (Visa Code), у більшості шенгенських країн набудуть чинності до середини 2010 року. Повністю перехід на нові правила отримання віз здійснюватиметься поетапно і почнеться з Північної Африки.
Ряд положень цього документа можуть істотно змінити процедуру оформлення шенгенських віз. Візовий кодекс ЄС покликаний уніфікувати всі операції, які виконуються в світі для отримання та видачі шенгенських віз, формуляри анкет і вводить в дію систему візової інформації (VIS), яка стане єдиним банком даних Євросоюзу про іноземців, що в’їжджають на його територію. Одним з істотних моментів буде обов’язковий збір їх біометричних даних, простіше кажучи – відбитків пальців рук, внаслідок чого, як розраховують в Брюсселі, вдасться зробити ефективнішими заходи протидії міжнародному тероризму.
Преамбула «Visa Code» містить посилання на систему візової інформації VIS, в рамках якої в Європейському Союзі здійснюватиметься обмін відомостями про претендентів віз і їх біометричних даних (йдеться про фотографії і цифрові відбитки десяти пальців рук). Про важливість, яка додається процедурі збору відбитків пальців з громадян країн, що не входять в ЄС, говорить те, що в преамбулі про це сказано в окремому пункті, причому уточнюється періодичність даної процедури – не рідше одного разу протягом 59 місяців (практично один раз на п’ять років). Утім, спеціалізовані розділи кодексу вказують на ряд підстав для скорочення вказаного терміну. У будь-якому випадку після набуття чинності даного регламенту всі шенгенські візи стануть біометричними.
Ще один принциповий момент, на думку розробників кодексу, – необхідність особистої присутності претендента на отримання візи в консульській установі як мінімум одного разу – під час подачі документів. Про це також сказано в преамбулі. У правилах також встановлюються терміни розгляду прохання про візу – 15 календарних днів, і зазначається, що консульська установа повинна пояснити причину відмови і надати право на апеляцію.
У подальших статтях викладені основні вимоги до кожного із згаданих документів. Так, стаття 11 стосується заявки-анкети. Її єдиний (для всіх консульств) зразок наводиться в додатку до Візового кодексу. Окремі пункти помінялися місцями, в графі «мета подорожі» наводиться розширений список можливих підстав отримання візи. Додається пункт про наявність відбитків пальців в інформаційній системі VIS (така ситуація можлива, якщо претендент раніше вже звертався за наданням візи з біометричними параметрами). При діловій поїздці в ту або іншу організацію Євросоюзу потрібно буде вказувати не тільки дані про організацію, але і працівника, який персонально запрошує Розширений пункт про фінансові гарантії перебування: при приватній поїздці додатково буде потрібно надати відомості про доходи запрошуючої сторони.
Стаття 13 – про біометричні дані претендента на отримання візи. Вони включають фотозображення і відбитки десяти пальців рук. Фото може бути принесене в готовому вигляді або зроблене на місці подачі документів. Відбитки пальців знімаються при першому зверненні за біометричною візою і згодом можуть бути скопійовані з бази даних VIS. Процедуру повторної здачі відбитків буде потрібно проходити після закінчення 59 місяців, проте її можуть провести і раніше: при вияві сумнівів щодо особистих даних претендента на отримання візи або при збоях у роботі бази даних. Проведення повторної процедури зняття відбитків може вимагати власник поданих документів, якщо він вважає, що в його інтересах пройти цю процедуру для детальнішого встановлення особистості.
Від дактилоскопічної процедури позбавляються діти до 12 років, члени урядових делегацій і громадяни, що фізично не здатні пройти цю процедуру. Насамперед йдеться про інвалідів і тих, хто проходить лікування. Візовий кодекс вимагає в цих випадках зняття відбитків максимальної кількості пальців, а якщо неможливість здати відбитки є тимчасовою, то провести цю процедуру при наступному зверненні в консульство. Окремо обумовлено, що фізична неможливість здати відбитки пальців не впливає на ухвалення рішення.
Незважаючи на однозначність положень статті, зокрема про розмір консульського збору (60 євро для дорослих, 35 євро для дітей до 12 років), ЗМІ України і Росії вже оголосили про те, що громадяни цих держав продовжать вносити збір з розрахунку 35 євро для дорослого мандрівника, завдяки наявності окремих угод цих країн з Євросоюзом про полегшення візового режиму. Можливість такого трактування передбачена в преамбулі «Visa Code», де сказано, що двосторонні договори між ЄС та іншими країнами мають пріоритет*.
Відбитки пальців українським громадянам, які мають бажання в’їхати до країн Шенгенської угоди, поки що здавати не доведеться. Ця процедура зможе проводитися тільки тоді, коли в посольствах встановлять спеціальну апаратуру, таку, наприклад, як у візовому відділі дипломатичного представництва Великобританії**.
Наступний крок у цьому напрямі – стовідсотковий контроль за біометричними даними всіх осіб, що виїжджають з країн Шенгенської угоди. Експерти з безпеки вважають, що введення процедури такого контролю дозволить відслідковувати процес виїзду іноземних громадян з країни і, як наслідок, позитивно вплинути на стан боротьби з незаконною імміграцією. Сполучені Штати є першою країною світу, яка запровадила повномасштабний контроль не тільки за в’їздом, але і за виїздом іноземних громадян*.
З введенням у дію програми «US-VISIT» всі іноземці, що намагаються одержати в’їзну візу або в’їжджають на територію США, а також усі пасажири американських авіакомпаній, у тому числі й на внутрішніх рейсах, в обов’язковому порядку проходять перевірку в Центрі виявлення терористів (Terrorist Screening Center), який діє в складі Федерального бюро розслідувань (ФБР /FBI/). Перевірку відомостей щодо тих осіб, які в’їжджають, та авіапасажирів також здійснюють інші спеціальні служби (імміграційна та митна служба, поліція тощо), які виявляють небезпечних і небажаних за їх висновками осіб (персон non-grata – особистостей, що занесені в спеціальні «чорні» списки). Серйозне підвищення рівня безпеки торкнулося не тільки прикордонних пунктів пропуску,
аеропортів і морських портів, але й інших важливих об’єктів інфраструктури США**.
Із запровадженням у США програми «US-VISIT» дозвіл на безвізовий в’їзд в США отримали іноземці тільки тих країн, в яких вирішили обов’язкову умову забезпечення своїх громадян національними біометричними документами з можливістю автоматичного зчитування даних про лицьові параметри та відбитки пальців власника (наприклад, власники закордонних електронних паспортів «другого» покоління у ФРН). У базі даних «US-VISIT» на середину 2007 року були накопичені відомості про відбитки пальців близько 80 млн. чоловік, які зверталися за візою на в’їзд або які в’їхали в США. Реалізація програми розширеного збору біометричних даних іноземців обійшлася бюджету США в 1,7 млрд доларів і можливо може зрости ще на декілька сотень мільйонів***.
У фінансовому 2008 році на підтримку діяльності та подальший розвиток програми «US-VISIT» було виділено майже 500 млн. доларів.
Керівник програми «US-VISIT» Роберт Мокні свого часу пояснював перехід на збір відбитків усіх десяти пальців наявністю узгоджених з Великобританією спільних дій з метою ефективнішого забезпечення національної безпеки, а також «зручностями для пасажирів», у яких під час проведення ідентифікаційної процедури виникали проблеми з її проходженням. Сканування відбитків усіх десяти пальців повинні допомогти уникнути непорозумінь з тими іноземними громадянами, відбитки вказівних пальців яких подібні до відбитків аналогічних пальців рук деяких фігурантів з колекції ФБР. За повідомленням Р. Мокні, кількість таких помилкових збігів за рік може сягати декількох тисяч.
Колекція біометричних даних, зібраних у рамках виконання програми «US-VISIT», налічувала на початок 2008 року відомості про відбитки пальців понад 90 мільйонів осіб, які повинні зберігатися упродовж 70 років. За повідомленням служби внутрішньої безпеки Сполучених Штатів Америки у всьому світі 211 консульств і візових
відділів США щорічно розглядають приблизно близько 7 млн. заявок на видачу віз, з яких 5 млн. задовольняються, а 2 млн. іноземних громадян отримують відмовне рішення. Щорічно кордони США перетинають понад 440 млн. чоловік.
За даними DHS, за час дії програми «US VISIT» у 2004–2008 роках були припинені спроби одержання американської візи з боку 2400 громадян закордонних держав, яких відповідні американські органи вважають злочинцями або такими, що несуть загрозу національній безпеці. Зокрема, у лютому 2008 року вдалося «вирахувати» двох осіб, які підозрювались у терористичній діяльності, оскільки відбитки їх пальців раніше були виявлені на саморобному вибуховому пристрої*.
З листопада 2007 року Великобританія і Японія, наслідуючи приклад США, також запровадили аналогічну систему в’їзду: дозвіл на перетинання кордону – тільки при наявності паспорно-візових документів другого покоління**.
Європейський Союз перехід на таку ж систему в’їзду планує розпочати у 2010 році та завершити цей перехід в максимально стислий термін. За заявою єврокомісара по свободі, безпеці і юстиції Європейського Союзу Франко Фраттіні Єврокомісія висунула ідею збору біометричних даних у іноземців, що в’їжджають у країни ЄС, у рамках реалізації концепції загальної прикордонної безпеки членів Євросоюзу. Для посилення боротьби з нелегальною міграцією, міжнародним тероризмом і організованою злочинністю пропонується введення віз з відбитками пальців і оцифрованим фотозображенням з впровадженням обов’язкового контролю шляхом аутентифікаціїї за цими параметрами всіх осіб, що перетинають кордони ЄС***.
Зараз внутрішні кордони між державами, що є членами шенгенської зони, можна перетинати без проходження митного та прикордонного контролю. Але при послабленні внутрішнього контролю всі країни-учасниці Шенгену відразу ж посилили зовнішній прикордонний контроль.
Для отримання шенгенської візи заплановано введення уніфікованої системи обслуговування у всіх посольствах і консульствах держав, що підписали Шенгенську угоду, а також запровадження єдиної форми анкети з фіксованим набором документів для оформлення візи.
Отримання візи в одному з консульств дає право знаходитися в будь-якій країні (або у всіх по черзі) протягом певного терміну.
У кожному з посольств або консульств, де видаються шенгенські візи, існують два види комп’ютерних систем для проведення перевірки прохача перед видачею йому візи – Інтерполу та власної служби безпеки країни, в яких може бути файл з відміткою про протиправні дії аппліканта (людини, що звернулася з проханням про видачу візи). Як відомо, система Інтерполу розповсюджена по всьому світу, а власні системи всіх шенгенських країн об’єднані в єдину мережу, комп’ютерний центр якої знаходиться в Страсбурзі. Тому особа, що вчинила протизаконні дії у будь-якій країні, автоматично закриває собі дорогу у всі держави, що підписали угоду.
У відповідності до здорового глузду, особу, яка подорожує з шенгенською візою, повинні прийняти у кожній з держав шенгенської угоди незалежно від того, посольством якої з країн вона видана. Але останнім часом спостерігається все більше випадків відмови у в’їзді до однієї з шенгенських держав, якщо віза видана посольством іншої шенгенської країни.
Взагалі ж усі шенгенські країни значно посилили вимоги до апплікантів. Іспанське та французьке посольства, наприклад, почали відмовляти у видачі віз навіть у таких випадках, якщо раніше видана ними шенгенська віза була погашена штампом іншої країни. Незважаючи на існування загальних правил в’їзду до держав шенгенської зони, кожна країна встановлює свої критерії безпеки. Єдина європейська віза видається на строк до 90 днів, причому термін дії закордонного паспорта бажаючого отримати шенгенську візу повинен мінімум на три місяці перекривати дату закінчення її дії. Правда, останнім часом усе частіше трапляються випадки, коли у посольствах вимагають, щоб цей термін був не менше півроку.
Обов’язково необхідно пам’ятати, що в більшості випадків видається одноразова шенгенська віза. Отже, якщо ви, наприклад, зібралися до Німеччини і при наявності ірландської візи плануєте на день з’їздити до Ірландії, слід врахувати, що назад у ФРН вас вже не пустять. Вважається, що ви вже покинули межі шенгенського простору. А для нового в’їзду до «шенгену» потрібна нова віза.
На термін перебування понад 90 днів у будь-якій шенгенській країні видається тільки національна віза. Втім, і на менший термін вам можуть видати також національну і шенгенську візу незалежно від того, чи плануєте ви відвідувати інші країни «шенгену» чи ні.
Особа, що планує отримати шенгенську візу, повинна:
– мати дійсний закордонний паспорт, термін дії якого як мінімум на три місяці повинен перекривати строк запланованої поїздки;
– мати документи, які підтверджують мету й характер поїздки (ділове запрошення, оригінал запрошення приватної особи, турваучер тощо, що повинні бути завірені /легалізовані/ у тому районі країни, де проживає або діє запрошуюча сторона);
– мати у своєму розпорядженні достатні кошти на час перебування (з розрахунку 100 доларів США на кожен день) та відповідні фінансові гарантії або документи для повернення в країну громадянства або в третю державу, куди гарантований в’їзд подорожуючого (квитки або підтвердження щодо їх резервування);
– мати відповідне міжнародне медичне страхове свідоцтво (страховий поліс повинен бути дійсним на території всіх країн шенгенського простору);
– не перебувати в списку осіб, в’їзд яким в країни «шенгену» закритий, а також не представляти небезпеки для громадського порядку та національної безпеки або міжнародних відносин усіх держав зони;
– заповнити анкету, єдину для всіх країн шенгенської групи.
Невиконання будь-якої вимоги з числа наведених призводить до автоматичного відхилення клопотання про видачу дозволу на в’їзд. У разі відвідин під час однієї поїздки декількох країн шенгенської зони компетентною у видачі візи є консульська установа держави першого в’їзду.
Практика свідчить про бажаність в’їзду за шенгенською візою через ту країну, яка видала візу. Були випадки відмови у в’їзді до країн, що підписали шенгенську угоду, якщо віза була видана консульською установою іншої держави, яка входить до шенгенської зони.
Перед подачею документів, необхідних для видачі візи, обов’язково слід перевірити виконання наступних вимог:
–стосовно мови заповнення анкети (анкети найчастіше заповнюються мовою тієї країни, до консульської установи якої подається заява);
– щодо особливостей фотографій (наприклад, посольства Фінляндії і Франції вимагають обов’язково кольорові фотографії на блакитному фоні, а для чеської візи достатньо чорно-білої фотографії);
– підготувати для пред’явлення документи про страховку, доходи, бронювання готелю або запрошення від сторони, що приймає. Причому слід врахувати, що більшість посольств вимагають надавати документи про бронювання, отримані за факсом, а не електронною поштою. Запрошення також бажано мати у факсному вигляді або в оригіналі.
Вартість візи (одноразової або багаторазової) складає 35 євро. У більшості випадків сплатити цю суму необхідно протягом двох днів після подачі документів, і в банку, хоча існують і інколи відхілення від загальних правил. Наприклад, італійська віза оплачується у банку, але зробити це необхідно до подачі документів, а посольство Великобританії приймає оплату безпосередньо у посольстві під час подачі документів*.
Існуючі на даний момент біометричні візи, що надають право на в’їзд до Британії, почали запроваджуватися ще у 2006 році. Вони в обов’язковому порядку містять оцифрововану фотографію та відомості про відбитки пальців власника**.
За час дії британської системи біометричних віз на початок 2008 року були отримані дані про відбитки пальців понад мільйона осіб. Із загального числа апплікантів, що звернулися за отриманням британської візи у 2006–2007 роках, ще на етапі розгляду поданих документів завдяки біометричній ідентифікації встановлено близько 10 тисяч чоловік, які раніше порушували імміграційне законодавство Британії або порядок подачі заяв на отримання притулку в Сполученому Королівстві***.
За повідомленням сайта об’єднаного директорату двох британських відомств – МВС і Міністерства закордонних справ і справ Співдружності (скорочена назва сайту «Ukvisas»), у базу даних директората, що безперервно функціонує, кожні тридцять секунд заносяться персональні відомості про кожного нового здобувача британської візи – дані про 10 відбитків пальців рук і оцифрована фотографія. До квітня 2008 року система збору біометричних даних претендентів на отримання британських віз охопила 135 держав світу, а в 53 зарубіжних країнах діяли 111 центрів з видачі віз (усього 193 візових центри). З липня 2007 року банк індивідуальних даних претендентів на отримання віз щомісячно збільшується на сто тисяч «десятипальцьових наборів відбитків»****. Оскільки в українських ЗМІ та заявах офіційних осіб у 2008–2009 роках досить жваво висвітлюється питання щодо можливості досягнення угоди з Європейським Союзом про встановлення для громадян України безвізового режиму, то розглянемо вимоги, які необхідно виконати будь-якій державі для отримання можливості безвізового в’їзду до країн ЄС і США.
За заявою віце-президента Єврокомісії Жака Барро, який відповідає за питання юстиції, свободи та безпеки в Євросозі, будь якій державі для отримання безвізового режиму необхідно досягти певного рівня в наступних сферах:
– забезпечення безпеки особистих документів від підробок і фальсіфікацій;
– відповідати світовим стандартам у боротьбі з нелегальною міграцією;
– забезпечення національної безпеки та внутрішнього правопорядоку;
– відсутності проблем у зовнішніх відносинах з членами світової спільноти.
Відповідаючи на пряме запитання про те, чи вимагатиме Єврокомісія (ЄК) введення в Україні паспортів з біометричними даними, віце-президент ЄК відповів, що введення паспортних документів нового покоління серйозно б полегшило підготовку переходу до безвізового режиму*.
За заявою віце-президента Єврокомісії Гюнтера Ферхойгена, питання безвізового режиму між Україною і Європейським союзом є технічним, а не політичним. Він уточнив, що повна лібералізація візового режиму з Євросоюзом може відбудитися тільки тоді, як певні вимоги безпеки будуть виконані Україною: «... це залежить від того, наскільки швидко Україна зможе виконати європейські стандарти безпеки». Насамперед йдеться про співпрацю у прикордонних пунктах і застосування відповідної системи технічного контролю. Він також зазначив, що Єврокомісія готова надати Україні технічну допомогу для запровадження відповідних технічних стандартів безпеки на кордоні**.
Крім України, Єврокомісія веде переговори про встановлення безвізового режиму і з рядом інших країн бувшого СРСР: Білорусією, Вірменією, Грузією і Росією. Посол Єврокомісії в Росії Марк Франко вважає, що необхідно досягти «... надійності проїзних документів, маються на увазі біометричні паспорти, та посилення обміну інформацією між правоохоронними органами. Обидві сторони (ЄС і Росія – авт.) розглядають відміну віз як довгострокову мету для того, щоб згодом запровадити між странами безвізовий режим»***.
У червні 2008 року Президент Франції Николя Саркозі висловився за необхідність швидкого введення нового «імміграційного пакту» всіма країнами-членами ЄС, яким передбачено обов’язкова наявність біометричних візових документів у всіх іноземних громадян, які планують відвідати територію Європейського Союзу. На думку Саркозі, використання біометричних технологій дозволить надійно ідентифікувати власника візи та встановлювати зв’язок між особистістю володаря візи і самим цим документом, який засвідчує право іноземця на відвідини Євросоюзу****.
Візова політика постійно удосконалюється з метою забезпечення належного рівня безпеки приймаючої країни. Наприклад, в Міністерстві внутрішньої безпеки США (Department of Homeland Security) побоюються, що терористи зможуть проникнути в США під виглядом біженців або скористатися іншими каналами, наприклад, американською безвізовою програмою, в якій на даний час беруть участь 34 країни*****.
Тому, починаючи з 12 січня 2009 року, особи, що здійснюють поїздки в Сполучені Штати за безвізовою програмою, використовують нову процедуру отримання дозволів на поїздки в режимі On-line. Нова Електронна система дозволів на поїздки (ЕСТА) вимагає заповнення всіма громадянами країн, що входять в американську безвізову програму, перед посадкою на літак, що відправляється в США, або судно заповнення спеціальної електронної анкети, розміщеної в Інтернеті (https://esta.cbp.dhs.gov/).
Потрібно надати відповіді на питання про кримінальне минуле, інфекційні захворювання, попередні випадки відмови видачі візи або депортації, а також повідомити основні біографічно-документальні відомості: прізвище, ім’я, дату народження та інші паспортні дані. Після першого представлення форми ЕСТА у наступних випадках можна буде легко вносити за допомогою Інтернета зміни до адреси перебування та маршруту поїздки.
Нова процедура потрібна для визначення того, чи не становить поїздка іноземця до Сполучених Штатів загрозу її правопорядку та безпеці. Офіційні представники американської влади попереджають, що після того, як програма ЕСТА стане обов’язковою, пасажирам-іноземцям, що не отримали попереднього дозволу, може бути відмовлено у посадці на борт судна. Для захисту персональної інформації, що передається електронною системою дозволів на поїздки, відповідні служби США використовують новітні технології*.
На останок хотілося б відзначити, що біометричні технології стрімко розвиваються, в зв’язку з чим не виключена суттєва модернізація паспортно-візових документів останнього покоління. Влітку 2009 року корпорація «Samsung» продемонструвала новий концептуальний пристрій із застосуванням AMOLED-технології. Новинка є біометричним паспортом, виконаним у вигляді картки з вбудованим в неї дводюймовим гнучким AMOLED-дисплеєм з QVGA-розрішенням.
На відміну від нинішніх паспортно-ідентифікаційних документів, де на фотозображенні є тільки голова власника, новий біометричний паспорт дозволяє показати відео-
зображення людини у всіх ракурсах. Таким чином, дисплей дозволяє продемонструвати значно більше параметрів людини, які підтверджують особу власника ідентифікаційного документа, що, природньо, значно ускладнює її підробку. При цьому вбудований AMOLED-дисплей настільки економічний, що може заряджатися енергією за допомогою безпровідного інтерфейса через стандартний RFID-рідер. У звичайному стані екран дисплею не показує ніякої інформації, внаслідок чого його енерговитрати зведені до нуля. Проте коли біометричний ідентифікаційний документ з’являється поблизу від RFID-сканера, він автоматично вмикається і демонструє відеозображення власника карти. При цьому дисплей має коефіцієнт контрастності 10 000 : 1 і здатний відображати 260K кольорів.
Представники компанії «Samsung» не повідомляють, чи будуть біометричні ідентифікаційні паспорти або картки з AMOLED-дисплеєм запущені в масове виробництво і коли саме це може трапитися. Проте можна не сумніватися, що урядові структури різних країн, пов’язані з державною безпекою, зустріли даний винахід з великим інтересом**.
Розділ 12
ДЕРЖАВНІ ТА МІЖДЕРЖАВНІ