Основні завдання інтеграції біометричних технологій 8 страница
В даний час у США ідентифікаційними біометричними картками забезпечені практично всі співробітники федеральних закладів і завершується процес їх видачі десяткам мільйонам службовцям муніципальних та інших регіональних служб у кожному штаті – транспортникам, швидкій допомозі, поліцейським, пожежникам та іншим категоріям. Також заплановано, що в Сполучених Штатах Америки документи такого зразка повинні замінити всі звичайні водійські посвідчення. Спеціалісти прогнозують, що ідентифікаційні картки з біометричними даними опиняться в кишені кожних дев’яти з 10 американців.
Типова ідентифікаційна карта є невеликим прямокутником пластика з розміщеним у ньому комп’ютерним чипом. На поверхні картки та в чипі розміщені необхідні персональні відомості: прізвище, ім’я, назва відомства, що видало карту, а також звичайна і оцифрована фотографія і, як правило, електронний шаблон відбитків пальців. Приклавши палець до зчитувального пристрою на вході, власник практично миттєво засвідчує той факт, що він – та особистість, чиї відомості внесені до картки**
Весною 2007 року влада американського штату Вашингтон і Міністерство національної безпеки США (DHS) домовилися реалізувати пілотний проект біометричних водійських прав. Ці документи планується також використовувати для підтвердження американського громадянства у випадках, коли власник біометричних прав повертатиметься в країну із зарубіжних поїздок.
Як стверджують представники DHS, плата за новий комбінований документ буде не набагато дорожчою, ніж за звичайні водійські права, які отримували до цього часу жителі штату Вашингтон. В той же час застосування біометричних технологій дозволить забезпечити цим документам практично такий же рівень захисту, як і у американських закордонних паспортів, що, у свою чергу, надасть можливість засвідчувати за допомогою «біометричних» водійських документів громадянство США, особу власника документа та його місце проживання. З впровадженням даного проекту Міністерство національної безпеки пов’язує надії на реалізацію на території Сполучених Штатів Америки федеральної програми «Real ID», яка в перспективі передбачає повний перехід на біометричні водійські права та використання цих документів при проходженні процедури прикордонного контролю***.
У Сполучених Штатах Америки в рамках боротьби з незаконною міграцією розпочато програму введення біометричних ідентифікаційних карт для іноземних робочих. Експерти і ряд політичних діячів (наприклад, сенатор від Південної Кароліни Ліндсей Грехем) заявляли, що міграційні картки старого взірця легко підробити, тому єдиним способом вирішити цю проблему є введення нових документів, в які включені відомості про біометричні ідентифікатори мігрантів. США потребує залучення іноземної робочої сили, тому там розроблена спеціальна програма її залучення, у якій в інтересах захисту національної безпеки запроваджуються заходи контролю за міграційними потоками*.
З 2008 року повідомлення щодо видачі державами своїм громадянам біометричних документів значно почастішали та за регулярністю нагадують зведення з театра військових дій. Для уявлення ситуації наведемо вибірковий огляд таких повідомлень за 2008 рік і перше півріччя 2009 року по країнах світової спільноти за винятком вже розглянутих Великобританії, ФРН і США.
Перші біометричні паспорти громадяни Республіки Кіпр отримають наприкінці 2009 року. Окрім 2-D цифрової фотографії в мікрочіп заноситимуться папілярний малюнок двох великих пальців і електронний підпис. В майбутньому до цього стандартного набору планується додати тривимірне оцифроване зображення (3-D) обличчя власника паспорта та зображення його райдужної оболонки ока**.
На Мальті компанія «De La Rue Identity Systems», яка є одним з світових лідерів у галузі вирішень безпеки «електронного уряду», в листопаді 2008 року оголосила, що вона поставить всю технологічну лінійку для запровадження біометричних паспортів для громадян країни, яка повинна бути повністю інтегрована в національну систему управління ідентифікацією. Це сучасне прогресивне технічне рішення, всі елементи якого були спеціально розроблені для виконання необхідних умов з розробки і інтеграції програмного забезпечення, яке зв’язує в єдину технологічну суперсистему паспортно-візові документи нового покоління, систему прикордонного контролю, інфраструктуру управління ключами та систему електронної ідентифікації***.
Румунія ввела в обіг біометричні паспорти з 30 січня 2009 року. За повідомленнями офіційних румунських посадовців, в мікрочіп заноситиметься наступна інформація: прізвище та ім’я власника, персональний ідентифікаційний номер, цифрова фотографія, дані про відбитки двох пальців, а також відомості про підрозділ поліції, який видав документ. Термін дії біометричних паспортів складає п’ять років. Їх почнуть видавати навіть дітям, але у юних громадян, що не досягли шестирічного віку, термін дії паспорта буде обмежений трьома роками****.
У Франції представники компанії «Sagem» оголосили про те, що разом з фірмою «Atos Origin» вона виграла тендер французького уряду на виробництво нових біометричних паспортів, у чип яких заноситимуться зведення про відбитки пальців власників цих документів. У рамках реалізації контракту випуск біометричних паспортів повинен був розпочатися в червні 2009 року, а також запланована поставка п’яти тисячі терміналів, які необхідні для забезпечення процесу видачі нових документів. Ці термінали встановлюють у меріях французьких міст, а також в учбових центрах для підготовки персоналу, який відповідатиме за процес прийому заяв і видачі біометричних паспортів. Сума контракту складає 80 млн. євро*.
В Австралії електронні паспорти видаються громадянам ще з 2005 року. За наявними відомостями до 2009 року з усіх можливих біометричних ідентифікаторів у паспорти заносилися тільки цифрові фотографії власників документів, але за висновком компетентних органів для забезпечення дієвого захисту державних кордонів цього вже недостатньо. Державні австралійські аудитори при обґрунтованні цього висновку насамперед спиралися на досвід США та Британії, які мають досвід ідентифікації іноземців за відбитками пальців. Оскільки у австралійських паспортах зведення про даний ідентифікатор відсутні, Австралія не може ефективно співпрацювати з зазначеними країнами у сфері протидії нелегальній міграції та міжнародному тероризму. Зокрема, особливо це позначається на можливості швидкого й безпосереднього виявлення на пунктах перетину кордону осіб, що є у списках кримінальних елементів і перебувають у розшуку**.
Особливий інтерес представляють повідомлення з Ізраїлю про запровадження нових зразків посвідчення особистості та закордонного паспорта, оскільки подібні технології виготовлення нових документів вже були використані в таких країнах, як Бельгія, Італія, Франція, Фінляндія, Швеція, Норвегія, Гонконг, Китай, Індія, Малайзія, Таїланд, Марокко, ОАЕ, ЮАР і ряд інших.
Зовні внутрішнє ізраїльське посвідчення особистості є пластиковою карткою, подібною до кредитної картки, на якій розміщено певним способом фотографія та ряд персональних відомостей щодо особи, яка є громадянином Ізраїлю. У картку вмонтований RFID-мікрочип, який дозволяє зберігати достатньо велику кількість електронної інформації про власника документа, включаючи відбиток великого пальця та біометричні параметри долоні. Влада Ізраїлю вважає, що за допомогою таких карток, персональних комп’ютерів та Інтернету, ізраїльські громадяни безпосередньо зможуть налагодити взаємодію з державними структурами у відповідності до програми «E-government», не виходячи при цьому з помешкання.
Питання проведення заміни внутрішніх і зовнішніх документів, які посвідчують особистість громадянина Ізраїлю, в останні роки став особливо гострим. За інформацією поліції, в 2007 році в обігу перебувало понад 350 тисяч фальшивих внутрішніх ізраїльських посвідчень та близько 100 тисяч фальшивих закордонних паспортів. Ці документи активно використовуються різними злочинними елементами та терористичними організаціями. За заявою глави МВС Мєїр Шитріт: «Ізраїль, з його проблемами у сфері безпеки, не може дозволяти своїм громадянам користуватися документами, які легко можуть бути підроблені»***.
Як відомо, Ізраїль добивається відміни в’їзних віз для своїх громадян при в’їзді на територію Америки. В кінці 2008 року влада США скасувала в’їзні візи для громадян Угорщини, Литви, Латвії, Словаччини і деяких інших країн. Однією з умов надання безвізового режиму в’їзду до Сполучених Штатів є пред’явлення на кордоні для проведення контролю біометричних паспортів другого покоління. Таким чином, для виконання цієї вимоги необхідна наявність у громадян Ізраїлю біометричних документів, що несуть в собі необхідну біометричну інформацію, у тому числі і про відбитки пальців. Випуск паспортно-візових документів нового покоління Ізраїль розпочав у січні 2009 року*.
Але ще 29 жовтня 2008 року Кнесет Ізраїлю прийняв закон про запровадження біометричних документів і створення архіву відповідних даних. База даних з відповідною інформацією про власників виданих паспортних документів нового зразка необхідна для запобігання виготовленню антисоціальними елементами підроблених посвідчень особистості. Крім того, перед видачею посвідчень нового типу проводитиметься спеціальна перевірка наданих відбитків пальців і оцифрованого фотозображення особи з тими, що знаходяться в біометричному архіві поліції та спецслужб Ізраїлю.
Закон містить такі два основні положення. Перше – про наявність разом з іншою обов’язковою інформацією відбитків пальців і оцифрованої фотографії власника внутрішнього посвідчення особи або закордонного іноземного паспорта. Друге, проти якого особливо заперечували правозахисні організації, це регламентація процесу створення власне архіву даних, у якому зберігатимуться ці відомості.
Кнесет затвердив положення про створення архіву даних, який в перспективі повинен мати персональну установчу інформацію на всіх ізраїльських громадян, не взявши до уваги активний спротив організацій, які борються за права людини. Всім громадянам Ізраїлю, яким виповнилось 16 років, доведеться в одному з відділень Міністерства внутрішніх справ здати відбитки пальців і зробити цифрову фотографію свого обличчя. Новий законопроект відмінив усі без винятку положення та виключення, що дозволяли мусульманкам і друзкам фотографуватися з покритою головою. Передбачено, що доступ до біометричного архіву матимуть у встановленому порядку співробітники поліції та ШАБАКу.
За висновком міністра внутрішніх справ Ізраїлю Мєїр Шитріт практична реалізація ухваленого закону в життя – гарантія безпеки ізраїльських громадян**.
Представники МВС особливо підкреслюють, що введення біометричних посвідчень особистості дозволить не тільки покінчити з підробкою документів, але й отримати громадянам Ізраїлю можливість доступу до ряду нових інтернет-послуг: з’явиться можливість дистанційного оформлення ряду офіційних документів і засвідчення їх автентичності електронним підписом***.
У травні 2008 року в Індії нові ідентифікаційні документи почали отримувати індійські дипломати й інші офіційні особи. У 2009 році біометричні закордонні паспорти розпочали отримувати і пересічні індійські громадяни. Розробку та тестування індійських біометричних паспортів за завданням федерального уряду провели Національний центр інформатики й Інститут інформаційних технологій.
За деякими повідомленнями індійські біометричні документи проходили й міжнародне тестування. Зокрема, їх працездатність перевірялася в США, і експерти цієї країни були вельми здивовані тим, що індійські паспорти перевершили аналогічні ідентифікаційні документи, які виробляються в Америці. Але особливо цьому результату не доводиться дивуватися, оскільки якість американських електронних паспортів викликає певні застереження як у самих Сполучених Штатах Америки, так і за її межами*.
Що стосується розгортання системи ідентифікаційних карт для внутрішнього багатоцільового використання (Multi-purpose National Identity Cards /MNIC/), уряд Індії оголосив, що їх загальнонаціональну видачу намічено розпочати за наслідками чергового перепису населення, яке пройде у 2011 році.
Пілотний проект з запровадження біометричних ідентифікаційних карт реалізується в Індії з листопада 2003 року і у 2008 році охоплював 12 штатів і одну союзну територію цієї другої за чисельністю населення країну світу. На тих територіях, де проводиться тестування програми MNIC, картки видаються всім громадянам, які досягли 18-річного віку. До мікрочипу картки заносяться відомості про відбитки пальців власника, його оцифрована фотографія та унікальний номер у національній ідентифікаційній системі.
У даний час федеральне МВС (замовник системи Multi-purpose National Identity Cards) відпрацьовує організаційні та технічні питання щодо впровадження, контролю, захисту та використання даної системи, вирішуючи при цьому проблему відновлення ID-cards, що вийшли з ладу. За підсумками проекту замовник повинен зробити остаточний вибір варіанта MNIC-карт, які згодом будуть видаватися всьому дорослому населенню Індії**.
У Катарі також заплановано введення біометричних ідентифікаційних карт.
ID-картки видаватимуться як громадянам емірату, так і іноземцям, що постійно проживають на території Катарського емірату. У пам’яті картки зберігатиметься інформація про відбитки двох пальців і райдужну оболонку ока її власника. Загальна вартість проекту введення внутрішніх біометричних ідентифікаційних карт в еміраті оцінюється у 250 млн. катарських ріалів (понад 68 млн. доларів США).
Очікується, що за додаткову щорічну плату близько 41 долара після запровадження ID-cards буде можливо проходити у прискореному режимі імміграційний контроль в аеропорту Дохи, використовуючи для цього «електронні ворота», які вже діють у цьому транспортному вузлі. Додатково ще за 68 доларів власник ID-картки може розмістити в пам’яті мікрочипа свій цифровий електронний підпис, який буде дійсний протягом п’яти років. За допомогою електронного підпису власник документа отримає доступ до послуг так званого «електронного уряду».
Паралельно із здійсненням програми введення внутрішніх біометричних документів проведено підготовку до видачі біометричних закордонних паспортів другого покоління громадянам емірату.
Збір біометричних даних є важливою складовою частиною формування у Катарі єдиної Національної ідентифікаційної системи. Банк даних з відомостями про біометричні ідентифікатори («Біометричний репозітарій) являє собою центральний елемент цієї системи*.
В Об’єднаних Арабських Еміратах (ОАЕ) національні ідентифікаційні картки з 2009 року можуть використовуватися у великих міжнародних аеропортах, які мають електронні системи паспортного контролю, для прискорення проходження прикордонного і паспортного контролю. Національні ідентифікаційні картки ОАЕ містять такі біометричні дані свого власника, як відбитки пальців, відскановану райдужну оболонку ока, паспортну і візову інформацію. Всі громадяни країни, що проживають на території цієї арбської країни, зобов’язані отримати їх до кінця 2010 року**.
Загальновідомо, що Україна та ряд східноєвропейських і балканських держав, які не є членами ЄС, домагаються запровадження безвізового режиму з країнами, що входять до складу Шенгенської зони. В зв’язку з цим особливий інтерес становить досвід Албанії з впровадження біометричних закордонних паспортів і внутрішніх ідентифікаційних карток.
Албанська влада на запровадження паспортно-візових документів нового покоління покладає великі надії. По-перше, за новими внутрішніми ID-картками здійснюватиметься ідентифікація громадян під час виборів, оскільки попередні вибори (до 2009 року) ознаменувалися безліччю скандалів, а їх результати були поставлені під сумнів саме тому, що виникли серйозні підозри в достовірності документів, які громадяни пред’являли на ділянках для голосування, і в коректності списків виборців. По-друге, ідентифікаційну карту потрібно буде оформити перед зверненням за новим закордонним паспортом, оскільки саме з ID-картки братиметься інформація для виготовлення біометричного закордонного паспорта. Це дає змогу створити вичерпний банк даних відбитків пальців усього дорослого населення країни, що при прийнятті відповідних нормативних документів дозволить спростити роботу правоохоронних структур з встановлення злочинців за дактилоскопічними відбитками, вилучених з місця кримінальних подій (ремарка авторів). І по-третє, з введенням біометричних паспортів албанська влада пов’язує надії на лібералізацію візових відносин з Євросоюзом. Відповідні обіцянки з боку Європейського Союзу вже пролунали***.
З 2008 року влада Сербії робить все можливе для встановлення безвізового режиму з Євросоюзом. У зв’язку з цим тут форсованими темпами проходить видача нових біометричних документів як внутрішнього (посвідчення), так і зовнішнього (закордонні паспорти) використання. Початок введення біометричних ідентифікаційних карток внутрішнього користування планувався ще на січень 2007 року, але реалізація заходу була відкладена в зв’язку з тим, щоб власники посвідчень старого зразка змогли користуватися їми до кінця позначеної в цих документах терміну дії (липень 2011 року).
Нові біометричні ідентифікаційні посвідчення особистості громадян Сербії будуть виконані з пластика розміром з звичайну банківську кредитку. Переважаючим кольором на ID-cards стане синій, а в кожному кутку красуватимуться букви «С», виконані у вигляді голограм. Інформація про власника картки вноситься на сербській і англійській мові. Представникам етнічних меншин почнуть видаватися ID-картки, що містять додатково персональну інформацію на рідній мові власника картки. В електронну пам’ять посвідчення заноситимуться: оцифрована фотографія та відбитки пальців власника, його установчі відомості (прізвище, ім’я, дата народження, стать тощо), серійний номер картки, термін її дії та номер поліса соціального страхування*.
Уряд Сербії довів до відома своїх громадян, що лібералізація візового режиму, яку Європейський Союз обіцяє Сербії, торкнеться тільки власників біометричних документів другого покоління. Але крім впровадження біометричних паспортів необхідно прийняти низку законів, тому що без реформування Законодавства Комісія Європейського Союзу не зможе ухвалити рішення про скасування віз. Закони, що необхідно прийняти парламенту Сербії, стосуються стану захисту інформації, заходів боротьби з корупцією в країні, умов перебування іноземних громадян на території сербської держави та можливості надання їм політичного притулку**.
На початку 2008 року в Сінгапурі управління в справах імміграції та кордонів і Міністерство праці оголосили про те, що іноземним громадянам, які навчаються, працюють або тривалий час планують перебувати на території цієї держави, потрібно буде отримати біометричні ідентифікаційні картки. З 2008 року біометричні ID-cards почали отримувати іноземні студенти, які перебувають на навчанні в Сінгапурі, а іноземним громадянам і членам їх сімей видачу біометричних карт розпочато з квітня 2009 року. Іноземні громадяни отримують документи, подібні тим, які видаються громадянам Сінгапуру і в які заносяться оцифровані електронні зображення власників карт і зведення про відбитки їх пальців***.
29 грудня 2008 року в Тайвані розпочали випуск біометричних закордонних паспортів. Державні діячі особливо відзначали той факт, що зроблене все потрібне для забезпечення захисту інформації, яка заноситься до чіпа біометричного документа. Причому введення біометричних документів нового покоління дає можливісь значного пришвидчення обслуговування пасажирів острова як у повітряних гаванях, так і в морських портах, що досить актуально для жителів острівної держави****.
У Туреччині в пам’ять мікрочипа нового електронного документа заносяться: цифрова фотографія власника, зразок його підпису, ідентифікаційний номер і відомості щодо відбитків пальців. Біометричні дані зберігаються тільки у пам’яті чипа картки
і не включаються в спеціально створені бази даних. Розпізнавання власника картки здійснюються в режимі верифікації: порівнюється відбиток пальця, що пред’являється, з параметрами біометричного идентифіката, відомості про який зберігаються в пам’яті мікрочипа картки.
Планується, що згодом біометрична ідентифікаційна карта повинна замінити собою більшість існуючих численних посвідчень, за винятком документів, оформлення яких регулюється спеціальними законами і до числа яких входять, зокрема, закордонний паспорт і водійське посвідчення*.
На Філіппінах протягом 2009 року повинна з’явитися єдина ідентифікаційна картка. Єдину ID-картку планується використовувати в системі соціального забезпечення (Social Security System /SSS/), а також при зверненнях до державного пенсійного фонду та системи медичного страхування (Philippine Health Insurance /PhilHealth/). У проекті бере участь Національне управління статистики. Саме воно видає так звані «загальні номери», використання яких дозволяє гармонізувати ідентифікаційні системи соціального забезпечення, пенсійного фонду та медичного страхування. Передбачено, що єдину ID-cards з часом можна буде застосовувати і для проведення інших транзакцій**.
Для уяви про кошти, які необхідні для впровадження в експлуатацію та підтримку в робочому режимі апаратно-програмного комплексу сучасних біометричних систем, складовою частиною яких є вищенаведені ідентифікаційні документи, наведемо декілька прикладів вартості реалізації національних паспортних проектів, відомості щодо яких були опубліковані в пресі.
За інформацією Європейського союзу виготовлення сучасного біометричного закордонного паспорта коштує від 25 до 60 євро, вартість оснащення однієї лінії пункта контролю – близько 2500 євро, а комплект устаткування для одного комплекса збору даних – понад 10000 євро.
У Німеччині (населення 82 млн. чоловік) загальна вартість запровадження біометричних ідентифікаційних документів і необхідного устаткування складає приблизно 700 млн. євро, а щорічні експлуатаційні витрати – до 600 млн. євро.
У Франції (населення 60 млн. чоловік) реалізація плану впровадження нових документів національних посвідчень особистості та закордонних паспортів з електронним чипом обійдеться державному бюджету щорічно в 205 млн. євро.
У Росії (населення 148 млн. чоловік) загальний обсяг фінансування на введення нової системи закордонних паспортів складає понад 10 млрд доларів США, а вартість нового паспорта в залежності від типів внесених біометричних даних – у межах 50–90 доларів США. На заміну в повному обсязі тільки закордонних паспортів старого зразка (близько 10 млн. екземплярів) в Росії необхідно як мінімум 1 млрд доларів США, а якщо буде прийнято рішення про введення загальногромадянських внутрішніх «біодокументів», то загальна сума витрат може сягнути 16,6 млрд доларів. За розрахунками
спеціалістів витрати на необхідне устаткування та виготовлення бланків закордонних паспортів з мікрочипами в Росії складуть близько 1,3 млрд доларів, а створення єдиної загальнодержавної бази біометричних показників обійдеться ще у суму від 400 до
700 млн. доларів США.
У Латвії (населення 2,3 млн. чоловік) на друк документів європейського зразка, закупівлю мікросхем, зчитувальних пристроїв, цифрових фотокамер та іншої апаратури, створення відповідної бази даних та інші супутні витрати потрібно не менше 20 млн. доларів США, не рахуючи подальших щорічних витрат.
Іспанія (населення 40,2 млн. чоловік) для випуску ідентифікаційних карток, які міститимуть мікрочип з персональними даними власника в електронному форматі (цифровий підпис і два параметри – цифрове фото і відбитки пальців), планує витратити близько 100 млн. євро, не рахуючи подальших щорічних витрат.
У Швеції (населення 8,9 млн. чоловік) введення нового паспорта з мікрочипом з фотографією власника обійдеться приблизно в 100 млн. євро (необхідно випустити близько 5 млн. паспортів)*.
Загалом необхідно відзначити, що міжнародна організація цивільної авіації ICAO закликала 190 країн, що входять до її складу, випускати тільки електронні паспорти, і до кінця 2008 року до цього заклику приєдналися вже 53 держави, в яких проживає 80% населення Землі**.
Нагадаємо, що за останніми повідомленнями, станом на середину 2009 року кількість країн, що терміново запроваджують біометричні паспорти другого покоління, становить понад 100 країн***.
Тепер, після отримання уявлення про стан впровадження біометричних документів у ряді членів світової спільноти, розглянемо ситуацію з введенням біометричних закордонних паспортів у Співдружності Незалежних Держав (СНД), особливо виділивши Росію та Україну.
Почнемо з інформації про угоду щодо впровадження та уніфікацію паспортно-візових документів нового покоління в СНД. На самітах глав урядів країн-учасниць Співдружності Незалежних Держав регулярно розглядалися і розглядаються питання співпраці у сфері інформаційних технологій з метою гармонізації процесів створення державних інформаційних систем паспортно-візових документів нового покоління, що забезпечують захист прав і свобод людини.
Так, 13 листопада 2008 року країнами-членами СНД було підписано Угоду про співпрацю в створенні державних інформаційних систем паспортно-візових документів нового покоління, подальший їх розвиток і запровадження в державах – учасниках Співдружності Незалежних Держав.
Метою підписаної Угоди є створення уніфікованих за певними параметрами та сумісних між собою державних інформаційних систем паспортно-візових документів нового покоління.
Особлива увага в цій Угоді приділена питанням захисту персональних даних, а також визначенню основних завдань, соціальних, правових, організаційно-технічних, фінансово-економічних основ та спільних заходів щодо створення державних інформаційних систем. Насамперед передбачено проведення заходів щодо зближення національних нормативних правових актів, транскордонної передачі персональних даних*.
Попередньо проект угоди розглядався Економічною радою СНД (20 червня 2008 року) і Координаційною радою держав-учасниць СНД з інформатизації при Регіональній співдружності у галузі зв’язку (25 вересня 2008 року), на засіданні Ради міністрів закордонних справ СНД (9 жовтня 2008 року). Проект угоди був підтриманий дев’ятьма державами – Білоруссю, Вірменією, Казахстаном, Киргизстаном, Молдовою, Росією, Таджикистаном, Узбекистаном і Україною.
Підписана Угода спрямована на вирішення технологічних завдань взаємодії та сумісності у форматі СНД створюваних національних інформаційних систем виготовлення, оформлення і контролю за різними категоріями документів нового покоління, а також обміну на міждержавному рівні інформацією персонального характеру з метою забезпечення захисту прав і свобод громадян, підвищення ефективності боротьби з тероризмом, незаконною міграцією і організованою злочинністю.
Прийнята Угода сприятиме активізації процесів переходу на безвізовий режим спілкування громадян, полегшенню процедури перетину державних кордонів, зростанню ефективності прикордонного контролю**.
Важливим напрямком співпраці є реалізація заходів з забезпечення інформаційної безпеки персональних даних у відповідності до Конвенції Ради Європи про захист персональних даних фізичних осіб при автоматизованій обробці інформації, у тому числі і при використанні міжнародних інфокомунікаційних мереж. При цьому передбачено узгодження рішень щодо поліграфічного та технологічного захисту документів, отримання біометричних параметрів особистості з урахуванням вимог і стандартів ISO і ICAO, формування баз персональних даних і регламентів обміну цими даними. У документі акцентовано увагу на реалізацію заходів ефективної боротьби з тероризмом, незаконною міграцією і організованою злочинністю шляхом взаємного обміну персональними даними між компетентними органами Співдружності***.
Ще в 2006 році на засіданні Координаційної ради країн СНД з інформатизації при регіональній співдружності у галузі зв’язку було вирішено уніфікувати й паспортно-візові служби в країнах Співдружності****.
На думку Комісії з економічних питань при Економічній раді СНД, є хороші перспективи співпраці та тісної взаємодії у сфері розробки і впровадження паспортно-візових документів нового покоління в рамках усього пострадянського простору. Допустити відставання від світової спільноти в подібних новаціях не можна. У громадян країн, які відстануть від процесу запровадження паспортів нового зразка, можуть виникнути серйозні ускладнення з перетином кордонів.
Для країн Співдружності необхідно узгодити та стандартизувати, наскільки це можливо, вимоги до технологій державних систем виготовлення, оформлення і контролю паспортно-візових документів нового покоління. Це необхідно для організації процедури обміну даними та сумісного функціонування інформаційно-технологічних інфраструктур обробки, аналізу і передачі біометричної інформації на прикордонних контрольно-пропускних пунктах держав співдружності. Кінцева мета всіх цих заходів –уникнення проблем при використанні зовнішніх ідентифікаційних документів нового покоління в державах СНД.
З країн Співдружності Незалежних Держав найбільше напрацювань у реалізації програми впровадження системи паспортно-візових документів нового покоління (ПВДНП) має Російська Федерація (РФ). До створення державної системи виготовлення, оформлення та контролю паспортно-візових документів нового покоління РФ приступила ще в 2005 році. Конфіденційність персональних відомостей ПВДНП Росія гарантувала, ратифікувавши в грудні 2005 р. Конвенцію Ради Європи про захист інформації щодо фізичних осіб при проведенні автоматизованої обробки їх персональних даних*.
Реалізація державної системи паспортно-візових документів нового покоління в Росії вимагає скоординованих дій значної кількості відомств федерального та регіонального рівнів, покращення організації взаємодії правоохоронних і спеціальних органів з різними відомчими організаціями в частині проведення заходів протидії терору. Тим самим створені серйозні передумови для організації комплексного інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної влади всіх рівнів для попередження, виявлення та запобігання можливим терористичним проявам.