Коміко-сатиричні жанри міської літератури. Характеристика одного твору
Фабліо́ також фабльо́ (фр. fabliaux від лат. fabella – невелике оповідання) – старофранцузький жанр оповідання у віршах.
Фабліо надзвичайно цікаві не лише, як літературні пам'ятки Середньовіччя, але й як джерело про тогочасне життя різних суспільних прошарків. Важливим є возвеличення розуму, нехай і в жартівливій манері.
Автором популярних фабліо був відомий жонглер Рютбеф. Вогонь своєї сатири він зосередив на духовенстві. У відомому фабліо «Заповіт осла» розповідається про священика, котрий поховав свого улюбленого осла на християнському цвинтарі. Коли його викликав для пояснення єпископ, кюре не розгубився і швидко поклав на стіл 20 екю, які нібито осел заповів богові «на поминання своєї душі». Єпископ зі словами «Бог простить його» вхопив гроші. Автора потішає винахідливість кюре, але свій твір він закінчує сповненим іронії висновком: «Ви бачите, як з допомогою грошей цей осел став християнином. Немає такого злочину, за який не можна було уникнути кари з допомогою повного гаманця».
Свою ненависть і презирство до монахів Рютбеф виразив у фабліо «Сказання про брата Денізу». Юна Деніза мріє посвятити себе служінню «богові і пресвятій Мадонні». Монах Симон (який загруз у гріхах) вмовляє її поступити під виглядом юнака у францісканський орден. Наївна дівиця обрізує свої чудові коси і, переодягнута в чоловічий костюм, [118] іде в монастир, де її з радістю зустрічає брат Симон. Проте одна дама випадково викриває розпутного монаха і того чекає розплата. Він принижено благає прощення, але чує невмолиму відповідь:
Підлий ханжа й лицемір.
Ти ведеш розпусне життя.
Той, хто повісить тебе,
Зробить прекрасне діло.
Гірка іронія, сарказм звучать у пролозі до фабліо Рютбефа «Про душу вілана»: «Рай створений не для віланів. Про це і в священному писанні сказано. Ні за гроші, ні в нагороду за добрі вчинки вони не можуть туди потрапити. І це зовсім справедливо. Як! Ви хочете, щоб якийсь голодранець жив разом з властителями неба? Пекло - ось де вони повинні бути!»
У фабліо «Про вілана, який тяжбою здобув рай» народний автор висмією навіть святих. Апостол Петро, воротар раю, не впускає в нього душу вілана, говорячи, що там немає місця «підлому люду». Вілан вступає у суперечку з Петром та іншими апостолами, нагадує їм їхні провини, відречення від Христа. Святі кидаються за допомогою до бога. Але вілан і богові зумів довести своє право на рай: усе життя він, на відміну від святих, служив людям, «не гнав людей на муки», «біднякам свій хліб віддавав». Бог змушений визнати правоту вілана та залишити його в раю. Сюжет цей цікавий не лише своїм антиклерикальним змістом, а й моральною спрямованістю: проста людина повинна наполегливо добиватися справедливості, якщо потрібно, то й хитрістю, бо у світі «кривда всі шляхи захопила».
15. Тваринний епос, Роман про Ренара (відноситься до Коміко-сатиричні жанри міської літератури)
Роман про Ренара (фр. «Roman de Renard») — анімалістичний французький епос про хитрого лиса Ренара, в якому алегоричній формі розкривались актуальні проблеми суспільного життя.
Історія циклу
Цикл став відомий під назвою «Роман про Ренара». Єдність твору визначається задумом створити у циклі оповідань картину звичаїв і законів феодального суспільства. До сприйняття алегоричної оповіді читача готує своєрідне попередження, що у творі йдеться про нові порядки, характерні для життя середньовічного міста. Герої й конфлікти нового епосу не схожі на те, що було представлено у картинах античного світу й описано у рицарських романах. Як давно минулі згадуються події, пов'язані з іменами Париса з міфів та «Іліади», Трістана з рицарського роману. У жартівливому тоні автор обіцяє розповісти про війну, яку ведуть Ренар і Вовк. У кожному оповіданні йдеться про нові пригоди й витівки героя.
Сюжет роману
Стосунки між звірами у «Романі про Ренара» побудовані за зразком ієрархії станів у тогочасних європейських державах із тією ж системою соціальних відносин. Це створює можливість в алегоричній формі відтворити типові явища сучасного авторам суспільства. Правитель держави тварин — лев Нобль (Благородний) — оточений своїми васалами — зграєю хижаків, серед яких виділяються похмурий вовк Ізегрім із його ненаситною вовчихою, ненажера Ведмідь, лукавий кіт Тьєбо, тупий і боягузливий баран Белін, віслюк Бернар. Лис Ренар — уособлення свавілля, підступності, насильства. Витівки Ренара, безкарність його зухвалих учинків — свідчення того, що у суспільстві. панує право дужчого й нахабнішого. Ренар не боїться лева, знущається з чиновних і нечиновних звірів, але боїться простого селянина, бо він розумніший, здатний захистити себе. Авторитет його суддівських рішень визнають й інші звірі. У творі досить відчутно виявляються традиції народних казок про тварин.