Види та генерації бенчмаркінгу
«Бенчмаркінг» (англ. benchmarking) являє собою специфічний метод порівняльного аналізу для підприємств, які працюють в умовах конкурентної боротьби. Найбільшого поширення набув у США і країнах ЄЕС. Фактично бенчмаркінг - це альтернативний метод стратегічного планування і аналізу не від досягнутого, а відповідно до досягнень конкурентів, тобто орієнтиром у розробці стратегічних планів є не власні досягнення, а найкраща практика конкурентів. Іноді у світовій практиці бенчмаркінг використовується не стільки для формулювання стратегії, скільки для вирішення менш комплексних завдань: зниження виробничих витрат, збільшення ефективності процесу реалізації продукції, раціоналізація організаційної структури тощо.
Можна стверджувати, що бенчмаркінг- це:
- процес безперервного удосконалення;
- визначення сфер, в яких удосконалення дозволить отримати найістотніші результати з ключових питань бізнесу або відносин з клієнтами;
- визначення стандартів там, де нагромаджено найкращий досвід;
- визначення кращих компаній, які дотримуються цих стандартів;
- адаптація і застосування отриманих від такого аналізу ідей з метою приведення бізнесу у відповідність зі стандартами і отримання переваги над ними;
- визначення того, що на думку споживача, відрізняє звичайний продукт від найкращого продукту.
Бенчмаркінг не повинен бути:
- процедурою, яку виконують формально;
- клонуванням, тобто копіюванням чужого досвіду без урахування стратегії фірми, масштабів бізнесу та інших особливостей;
- абсолютизаціею стандартів якості та інших ідей, визнаних більшістю;
- єдиним методом отримання відповіді на питання, яким чином збільшити продуктивність бізнесу.
Бенчмаркінг здійснюється на двох рівнях:
1. Стратегічний бенчмаркінг - процес забезпечення відповідності стратегії компанії ключовим факторам успіху в галузі і стратегіям поведінки конкурентів.
2. Операційний бенчмаркінг - більш легальний, ніж стратегічний. Він спрямований на забезпечення переваги над конкурентами (створення конкурентних переваг) у різних функціональних напрямах діяльності фірми собівартості виробництва, ефективності продажу, дослідженнях і розробках, тощо.
В економічній літературі виділяють п'ять історичних генерацій бенчмаркінгу .Розглянемо основні характеристики кожної з них:
Перша генерація - реверсивний бенчмаркінг:
- орієнтація на продукт, вивчення технічних переваг продукції конкурентів і впровадження відповідних змін у власному виробництві;
- порівняння характеристик продукта, його функціональних можливостей та рентабельності з аналогічними пропозиціями конкурентів;
- конкурентний аналіз особливостей продукта, орієнтованих на ринок.
Друга генерація - конкурентний бенчмаркінг:
- комплексний підхід, у впровадженні якого лідером була компанія Xerox, особливо в період 1976-1986pp.;
- порівняння параметрів внутрішніх процесів з конкурентами.
Третя генерація - процесний бенчмаркінг:
- початок вивчення найкращої практики в інших галузях (тобто неконкурентний підхід до бенчмаркінгу), приблизно в період 1982 - 1988 pp.;
- поглиблення вивчення внутрішніх процесів, розширення наукової та інформаційної бази бенчмаркінгу.
Четверта генерація - стратегічний бенчмаркінг:
- систематичний процес оцінки стратегічних альтернатив та підвищення результативності бізнесу через запозичення успішних стратегій від зовнішніх партнерш;
- оцінка перспектив ділового партнерства;
- орієнтація на довгострокове удосконалення;
- внесення фундаментальних змін у бізнес-процеси (реінжиніринг).
П'ята генерація - глобальний бенчмаркінг:
- вивчення досвіду глобальних компаній;
- дослідження питань, пов 'язаних з міжнародною торгівлею;
- вивчення можливостей подолання міжнаціональних бар'єрів;
- зменшення різниці між бізнес-процесами у глобальному середовищі.
5. Етапи реалізацій бенчмаркінгового проекту.