Тема. Різноманітність та класифікація амфібій

Мета: ознайомитися з основними представниками класу амфібії.

Обладнання: малюнки та фотографії представників класу амфібії.

Хід роботи

В ході роботи ознайомтесь з нижченаведеним матеріалом та заповніть наступну таблицю.

 

Ряд, родина Предс- тавник (вид) Де меш- кає Чим живить- ся Чисель- ність ряду Прак- тичне значення Інше (най- більш цікаве)
             

 

Земноводні нечисельний клас - всього 3 400 видів. Вони об‘єднані в три ряди: безногі, хвостаті та безхвості. За характером місць існування їх поділяють на наземних та водних. Однією з екологічних особливостей є те, що земноводні за рідким виключенням впадають у сплячку. Для них притаманне відчуття дому - хомінг. Так, більшість жаб повертаються “додому”, навіть віддалившись на сотні метрів. Живлення амфібій досить одноманітне. Це комахи та їх личинки, молюски, пуголовки, мальки риб тощо. Захисні пристосування, в основному, обмежуються захисним або пристосувальним забарвленням та формою тіла. У деяких видів шкірні залози виділяють отруту. Тепер розглянемо окремі сисТема. тичні групи земноводних.

Ряд безногіземноводні включає близько 165 тропічних видів, більшість яких веде підземний спосіб життя. Вважається, що це найдавніша група амфібій. За зовнішністю вони нагадують червів. Тіло червоподібне з кільцевими перехватами, без кінцівок та хвоста. Очі зачаткові, рот розташований знизу, барабанна перетинка відсутня. Живляться комахами та їх личинками, червами, риючи ходи у вологому ґрунті і рослинній


підстилці. Запліднення переважно внутрішнє, яйця розвиваються поза водою і лише останні личинкові стадії проходять у воді. З представників слід відзначити рибозмія цейлонського (Азія), червугу кільчасту (Північна Бразилія, Еквадор та Перу).

Ряд хвостаті амфібії. За кількістю видів їх дещо більше - близько 340. У всіх хвостатих видовжений тулуб з добре розвиненим хвостом. Більшість цих амфібій повзає або плаває і тому кінцівки недорозвинуті або майже відсутні. Лише типово наземні види швидко бігають і навіть можуть стрибати завдяки добре розвинутим кінцівкам. Загалом хвостаті зберігають ряд примітивних ознак, притаманних їх рибоподібним предкам. Це велика кількість хребців, наявність ребер подібних до ребер кісткових риб. В скелеті залишається багато хрящової тканини, відсутні ключиці тощо. У деяких хвостатих дихання залишається зябровим, або легені зовсім зникають і газообмін відбувається через шкіру. Їх розміри коливаються від кількох сантиметрів до 1,5 м.

Хвостаті амфібії майже всі мешкають в північній півкулі. Лише окремі види проникають в Африку, Південну Азію та Північну Америку. Ряд включає 8 родин різноманітних за біологією представників.

Найбільша кількість видів належить до родини справжніх саламандр. З мешканців України це тритон карпатський, тритон гірський (Карпати), тритон звичайний та тритон гребінчастий (Лісостеп, Полісся). Літом тритони живуть в стоячій або з повільною течією воді, де добре плавають. Розмножуються також у воді.

Звичайним мешканцем Європи, Малої Азії та Північної Африки є саламандра плямиста, або вогняна. В Україні живе в лісах Карпат та Західної України. Полює вночі, а вдень тримається у схованці. З водою пов‘язана менш, ніж тритони. Слиз отруйний і відповідно забарвлення попереджуюче. Для цієї саламандри притаманне живородіння. Після народження личинка потрапляє у воду, де і завершує метаморфоз. Рідка тварина занесена до Червоної книги України.


Амфібії з родини безлегеневих саламандр втратили легені у зв‘язку з мешканням у гірських струмках. Але частина субтропічних та тропічних видів знов повернулася до сухопутного способу життя. Більшість поширена в Північній Америці і частина проникла до Південної Америки.

Родина амбістомові з 35 видами мешкає тільки в Північній та Центральній Америці. Більшість видів цієї родини мають личинки, які здатні самостійно розмножуватися. Місцева назва цієї личинки аксолотль. Аксолотлів часто тримають в акваріумах, спостерігаючи за їх поведінкою та способом життя.

Родина сиренові об‘єднує всього 3 види. Ці амфібії мають лише передні кінцівки і поряд з легенями зовнішні пірчасті зябра. Мешкають в озерах, дрібних канавах США і досягають 90 см довжини. Спосіб життя їх майже невідомий.

Родина протеї має 6 видів. Вважають, що ці амфібії є личинковими формами типу аксолотлів, які втратили здатність до метаморфозу. Європейський протей мешкає в підземних водах Югославії. За середньовічними легендами це є чудовисько, яке з‘являється з надр землі, віщуючи біду. Таке незвичайне місце існування наклало свій відбиток на зовнішність протея. Це тіло довжиною 25 - 30 см м‘ясо-червоного кольору з зовнішніми зябрами і слабенькими кінцівками. Очі зовсім сховані під шкірою. Цікаво, що ця амфібія сприймає світло всією поверхнею тіла. Живиться дрібними ракоподібними, червами.

Родина амфіуми з 3-ма видами більш близька до саламандр. Найбільший представник амфіума досягає 80 - 100 см. Живуть у прісних водоймах південно-східної частини США, де живляться тритонами, пуголовками, молюсками, червами, водяними комахами, іноді рибою.

Ряд безхвості амфібії. Це найбільш високоорганізований та чисельний ряд серед земноводних. Для всіх них притаманне пересування за допомогою стрибків. Такий спосіб пересування сформував відповідну форму тіла. Це вкорочений клиноподібний тулуб з видовженими задніми кінцівками, видовження клубових кісток та витягнення кісток стопи -


передплюсни та плюсни.

Налічують близько 2 900 видів тварин з цього ряду. Їх об‘єднують в 19 родин. Безхвості переважно сухопутні форми і лише 15% вторинно перейшли до мешкання у воді. Тому у них редукується барабанна перетинка та язик, а, наприклад, у африканської шпорцевої жаби з‘являється бічна лінія і редукуються повіки.

Частина видів безхвостих є деревними формами – наприклад, квакші. Інші є риючими тваринами, закопуючись задньою частиною тулуба при допомозі задніх кінцівок. Це такі амфібії, як жаби та часничниці. Ноги в них вкорочуються і вони пересуваються скоріш кроком, а не стрибками.

Поширені представники цього ряду скрізь, крім Антарктиди. Найбільша кількість їх в Південній Америці. Розглянемо найбільш цікавих представників різних родин.

З родини круглоязикових в Україні мешкає два види. Це кумка звичайна і кумка гірська, або їх ще називають джерлянками. Відома кожному за характерним кумканням в період нересту, де влаштовує голосні “концерти”. Їх шкірні виділення отруйні, про що попереджують червоні полями на черевці. До цієї родини належить і цікава жаба-повитуха, самець якої прикріплює ікру до задніх кінцівок і виношує її до появи пуголовків. Мешкають ці амфібії у Західній Європі.

Окрему родину складають ропухи. З виду це незграбні тварини, кінцівки яких майже однакової довжини. Як вже згадувалося, ці земноводні риючі, ведуть нічний спосіб життя і у воду йдуть лише для розмноження. Слиз отруйний. На Україні мешкає три види: ропуха звичайна, або сіра, ропуха зелена, ропуха очеретяна. Найкрупніша з них ропуха звичайна, довжина якої досягає 20 см. Ропуха очеретяна мешкає на Поліссі, а інші дві зустрічаються по всій країні.

Родина часникові, або земляні жаби. Це дрібні жаби, з яких в Україні відомо 3 види і один з них жаба земляна. Може закопуватися у грунт до 1 м. Живиться комахами, слимаками, павуками тощо. Земноводні з ряду безхвостих.


 


Досить поширені амфібії з родини квакшевих. Представник цієї родини - квакша звичайна - поширена по всій Україні. На кінцях пальців цих жаб є подушечки з присосками, за допомогою яких вони спритно лазять по деревах. Інша, ще дрібніша жаба - квакша болотяна американська – поширена на Поліссі та в Лісостепу. Її розміри не перевищують 1,5 см.

Родина справжні жаби - одна з найбільших родин, яка включає близько 555 видів. Вони поширені по всьому світу, окрім холодних районів Австралії та Південної Америки. Серед справжніх жаб найдрібніші представники - до 30 мм і найкрупніші тварини цього ряду - жаба-голіаф - до 326 мм.

Одна з найкрупніших наших жаб - жаба озерна - досягає 17 см. Дещо менша за розмірами жаба ставкова - до 10 см. Самці цього виду в період розмноження мають добре розвинуті резонатори. Досить агресивний хижак. Відомі випадки заковтування нею пташенят, не кажучи вже про рибу. На зволожених луках часто трапляється жаба трав‘яна. У соснових лісах, на сухих піщаних ділянках зустрічається жаба гостроморда.

До родини піпові відносять типово водних мешканців, які втратили язик та барабанну перетинку. Ці жаби цікаві тим, що виношують ікру у комірчинах на власній спині. Зокрема так відбувається турбота про потомство у сурінамської піпи.


Шпорцевих жаб легко розводять в умовах акваріумів.

Значення земноводних.

В наземних та водних екосисТема. х земноводні відіграють суттєву роль. Вони є харчовими ланками в складних трофічних зв‘язках. Так, пуголовки, поїдаючи діатомові та зелені водорості, переводять їх у власну біомасу. Тепер ця їжа стає доступною хижакам вищих трофічних рівнів. Більша частина амфібій є нічними мисливцями, коли комахоїдні птахи сплять. Необхідно відмітити неабияку користь земноводних у знищенні різних шкідників. Вони значно більше поїдають комах з неприємним запахом та попереджувальним забарвленням.

Садівники Західної Європи завозили жаб та ропух з інших країн і випускали в сади та оранжереї. Так ропуха-ага була завезена з Антильських островів на Гавайські і випущена на плантації батата та цукрової тростини. Звичайно, не меншу користь приносять наші ропухи, селячись на присадибних ділянках, городах, садах. На жаль більшість населення упереджено ставиться до цих насправді беззахисних тварин. Слід ще додати користь амфібій в поїданні великої кількості як личинок комарів, так і імаго.

Здавна жаби є об‘єктом наукових досліджень. Так, видатний фізик Гальвані відкрив біоструми, саме працюючи над препаратами жаби. В наукових закладах йдуть інтенсивні дослідження по розведенню жаб у неволі. Але досліди з масового штучного розведення амфібій закінчилися невдало через високу вартість живих кормів.

Деякі країни досить вигідно торгують земноводними як продуктами харчування, як лабораторними тваринами, для утримання в акваріумах та тераріумах.

Частина земноводних занесена в список рідких та зникаючих видів. В Україні це тритон карпатський та тритон альпійський, саламандра плямиста.


Лабораторна робота 32