Розділ II Класифікація систем керування
Глава 7 Організація як соціально-економічна система
Типологія організацій
Дослідження різних видів організацій (технічних, біологічних, суспільних, економічних, соціальних, соціально-економічних, політичних, культурних, релігійних і ін.) здійснюється в рамках такої дисципліни, як системология, основні параметри якої наведені на мал. 7.1.
Принципи організації, відбиті на мал. 7.2, свідчать про те, що серед них можна виділити як загальні, так і частки принципи, а також ситуаційні.
Системний підхід до розгляду особливостей організацій дозволяє класифікувати їх по подібних ознаках або параметрам для вироблення загальних методів аналізу господарської діяльності, удосконалювання керування й регулювання. За правовою формою виділяють чотири типи організацій:
1) юридична особа - організація, у якого є печатка, розрахунковий рахунок у банку, що має у власності відособлене майно, що відповідає за своїми обов'язками цим майном, що може від свого ім'я здійснювати майнові й особисті немайнові права, виконує покладені обов'язки, має самостійний баланс, може бути позивачем і відповідачем у суді й зареєстрована в органах влади, на те уповноважених;
2) неюридичні особи – підрозділу організації (частини юридичної особи, не підлягаючі реєстрації);
3) неюридична особа – підприємець без утворення юридичної особи (підлягає реєстрації);
4) неформальна організація громадян – об'єднання людей, не зв'язаних між собою формальними домовленостями про права й обов'язки (не реєструються в державних органах).
Всім відзначеним формам організацій властиві загальні риси:
наявність хоча б одного співробітника;
наявність хоча б однієї загальної мети, спрямованої на задоволення потреб і інтересів людини або суспільства;
одержання прибавочного продукту в різних формах (матеріали, послуги, інформація, духовний хліб);
перетворення ресурсів у ході діяльності (інформація, фінанси, матеріали, енергія).
Рис. 7.1. Параметри системологии
Рис. 7.2. Принципи організації
Класифікації організацій проводяться по різних ознаках. Наприклад: по розмірі, за формою власності, по джерелах фінансування, по ознаці формалізації, стосовно прибутку, за організаційно-правовою формою й ін. Так, виділяють наступні організації [2]:
стосовно влади - урядові й неурядові;
стосовно головної мети - суспільні й господарські;
стосовно прибутку - комерційні й некомерційні;
стосовно бюджету - бюджетні й небюджетні;
за формою власності - державні, муніципальні й частки;
за рівнем формалізації - формальні й неформальні;
по галузевій приналежності - промислові, транспортні, сільськогосподарські, торговельні та ін.;
по самостійності прийняття рішень - материнські, дочірні, залежні;
по розмірі й чисельності членів організації - великі, середні, малі.
Громадські організації створюються для задоволення соціальних потреб і інтересів членів суспільства: політичні партії, союзи, блоки, правозахисні організації й ін. Здійснюють добровільно суспільну діяльність, наприклад, «Екологія й мир», «Столичне собаківництво», «Гринпис», «Союз споживачів» та ін.
Господарські організації задовольняють потреби індивідуума й суспільства шляхом господарсько-продуктивної діяльності. Вони підрозділяються на виробничі, науково-виробничі, посередницькі й ін.
Урядова організація (ПО) – такий статус дається офіційними органами влади федерального або місцевого рівнів. До урядових організацій ставляться організації, зафіксовані в Конституції РФ, указах Президента РФ, наприклад: міністерства, федеральні агентства, Адміністрація Президента РФ, префектури, районні управи та ін. На ці організації поширюються різні привілеї й певні тверді вимоги (привілею - фінансування, пільги, соціальне забезпечення; вимоги - державний чиновник не має права очолювати комерційні структури, використовувати привілеї з метою власної вигоди або особистої вигоди своїх співробітників).
Неурядові організації - це організації, які не мають статусу ПО.
Комерційні організації - організації, що ставлять своєю метою одержання прибутку в інтересах засновників або акціонерів. Відповідно до Цивільного кодексу України до них ставляться господарські товариства й суспільства, виробничі кооперативи, державні й муніципальні унітарні підприємства.
Некомерційні організації ставлять своєю метою задоволення суспільних потреб. Незважаючи на те що мети їх носять некомерційний характер, вони можуть займатися підприємництвом і діставати прибуток, що йде на поточні витрати. Отриманий прибуток іде не засновникам, а використовується на розвиток організації, прибуток не обкладається податком. До некомерційних організацій ставляться споживчі кооперативи, суспільні й релігійні, благодійні й інші фонди, асоціації, союзи й установи.
Бюджетні організації - джерелом фінансування таких організацій є державний бюджет або бюджет якого-небудь державного органа. Бюджетні організації звільняються від багатьох податків, у тому числі від ПДВ.
Небюджетні організації самі вишукують джерела фінансування, у тому числі джерелом фінансування може бути бюджет, а інвестором - бюджетна організація.
За формою власності організації розрізняють державні, муніципальні, частки й організації зі змішаною формою власності.
Державні й муніципальні організації повністю або частково перебувають під контролем державних або муніципальних органів влади.
Приватні організації - це організації, створені індивідуальними підприємцями - товариства, кооперативи, фермерські господарства, а також створені за рахунок внесків акціонерів - акціонерні товариства, господарські товариства й ін.
Організації зі змішаною формою власності утворяться на основі сполучення різних форм власності: державної, приватної, іноземної. Наприклад, акціонерне товариство, поряд за участю державного капіталу, залучає частки, у тому числі й іноземні, інвестиції.
За рівнем формалізації розрізняють формальні й неформальні організації.
Формальні організації - це зареєстровані у встановленому порядку суспільні й господарські організації. Це об'єднання людей, зв'язаних договором про свої права й обов'язки. Формальні організації можуть мати статус юридичної або неюридичної особи.
Неформальні організації – незареєстрованні в державних органах влади. Це об'єднання людей, не зв'язаних між собою формальними домовленостями про права й обов'язки, вони не реєструються в державних органах, створюються на базі спільних нтерес в області культури, побуту, спорту й ін. (наприклад, група туристів, об'єднання друзів перегони й т.п.). Ознака формування неформальної організації - поява неформального лідера, що збільшує шанси переростання неформальної організації у формальну.