Целеобразование в організаціях
Якщо целеполагание системи визначається як сукупність цілей існування кожного її елемента (створення системи цілей), то створення структури цілей системи дозволяє описати структурно-функціональну залежність елементів у цілому утворенні (системи). Визначення такої залежності є основою для виявлення закономірностей структурного утворення конкретної системи й опису їхніми формальними методами системного аналізу.
Опис системи у вигляді структури цілей, їхніх зв'язків і відносин лежить в основі системного дослідження будь-якого складного об'єкта для вивчення його стану, поводження й керування процесом його руху до образа ідеального стану [3].
Організація як змішана система є багатоцільовою системою. Одна з можливих моделей цілей системи наведена в табл. 12.6, що демонструє положення, відповідно до якого втримування цілей системи міняється залежно від того, що є об'єктом і предметом целеобразования. Інше завдання - показати, досягненню чого повинні служити мети.
Таблиця 12.6
Модель складу цілей
З табл. 12.6 видно, що організація як система прагне до пасивної стабільності й існування незалежно від існування зовнішнього середовища. Зовнішнє середовище (конкуренти й споживачі продукту організації) змушують організацію реагувати на їхні запити методом оперативного керування. У тому випадку, якщо суб'єкти керування ставлять перед собою мети, орієнтовані на майбутнє й здатні змінити зовнішнє середовище, то організація може ініціювати необхідні їй події для здійснення прориву й настання на конкурентів. Життєвий успіх клієнта в цьому випадку визначається успіхом самої організації.
Таким чином, утримування цілей організації визначається не тільки суб'єктом керування, але й самим об'єктом і предметом целеобразования.
12.5. Побудова «Дерева цілей»
Універсальних правил постановки цілей не існує. Основні вимоги формулювання цілей зводяться до того, що мети повинні бути конкретними, точними, повними й несуперечливими.
Конкретність цілей забезпечується предметною спрямованістю, адресностью й тимчасовою визначеністю (задаються початок, кінець і порядок досягнення цілей).
Склад і повнота цілей залежать від специфіки об'єкта й умов зовнішнього середовища, що служить джерелом формування цілей.
Мети повинні розглядатися у взаємозв'язку зі сполученими завданнями, для того щоб забезпечити їхня несуперечність і погодженість у прагненні раціонально розподілити наявні ресурси.
Досяжність цілей перевіряється шляхом оцінки наявних економічних, юридичних, соціальних, психологічних і інших перешкод.
Для оцінки ступеня досягнення мети необхідно забезпечити вимірність поставленої мети, що може бути як кількісної, так і якісної.
Гнучкість цілей проявляється в можливості її коректування у зв'язку зі змінами, що відбуваються у внутрішнім і зовнішнім середовищі системи.
Розглядаючи мету як цілісний об'єкт, важливо встановити її структуру, графічна модель якої являє собою деревоподібного графа («дерево цілей»). У цьому випадку ціль декомпозируется на подцели, а число ієрархічних рівнів визначається суб'єктом целеполагания виходячи з вартої перед ним завдання.
Процедура структуризації мети складається у виділенні базових елементів і встановленні зв'язків між ними, що дозволяє формалізувати проблемну ситуацію.
Процедура розробки «дерева цілей» являє собою тривалий процес із різними уточненнями й узгодженнями, а вибір самої процедури залежить від фахівця, що вирішує проблему:
починається побудова «дерева цілей» з формулювання головної мети, що відображає в цілому проблемну ситуацію;
дотримуючи принципу «від загального до частки», провадиться редукція (поділ) мети на частині (на подцели);
иерархичность цілей забезпечується тим, що мети нижнього рівня випливають із вищестоящих цілей і підкоряються їм, тобто кошти до досягнення мети є її подцелями й у свою чергу стають цілями для наступного нижчестоящого рівня ієрархії;
повнота декомпозиції повинна бути забезпечена тим, що на кожному рівні ієрархії повинен бути сформульований повний перелік подцелей. Зрозуміло, що кожна мета декомпозируется не менш чим на дві подцели;
необхідно прагнути до того, щоб була можливість одержати загальну шкалу вимірів для кожного рівня ієрархії;
мети, представлені на рівнях ієрархії, повинні бути гнучкими й передбачати можливість коректувань і змін (і в процесі побудови «дерева цілей», і в процесі змін зовнішнього й внутрішнього середовища, і в процесі реалізації);
завершується процедура побудови «дерева цілей» на тім рівні декомпозиції, на якому вдається розробити альтернативні способи досягнення мети.
Стратегічна система цілей
И. Ансофф у книзі «Стратегічне керування», розглядаючи відмітні риси стратегії, приводить таке визначення стратегії і її орієнтира (бачення): «Орієнтир являє собою ціль, що прагне досягти фірма, а стратегія – кошти для досягнення мети».
Але з теорії систем відомо, що кошти для досягнення мети є система. Звідси треба, що стратегія - це система досягнення мети. Спробуємо обґрунтувати висунуту тезу шляхом аналізу структури цілей організації.
На початку 1980-х рр. А. И. Пригожин, розглядаючи головні загальорганізаційні цілі, виділив три види цілей, не зв'язаних між собою ієрархією: мети-завдання, цілі-орієнтації й меті системи.Мети-Завдання повинні були відображати зовнішнє призначення організації (місія зовні).Мети-Орієнтації відповідали спільних нтерес працівників, які могли бути реалізовані через організацію (місія всередину). Мети системи реалізовували потреба структури в рівновазі, стабільності, цілісності (точніше було б сказати, мети по забезпеченню системності організації, що характеризується насамперед структурою, сукупністю зв'язків між частинами системи) і т.д. Звідси треба, що система цілей організації являє собою «системний конфигуратор» – систему, що складається з підсистем, представлених різними мовами опису. Спробуємо уявити собі модель складу системи цілей стратегічного керування, що потім перетворимо в модель структури. Однак попередньо необхідно зробити кілька зауважень, керуючись положеннями системного аналізу.
Будь-яка діяльність носить цілеспрямований характер. Видів діяльності в організації, як правило, трохи, тому й цілей може бути кілька. Крім того, розходження цілей приводить до різних визначень тих самих явищ (під визначеннями тут розуміється язикова модель якої-небудь системи).
Все сказане свідчить про те, що мети організації можуть лежати в декількох пересічних площинах, причому крапка (або лінія) перетинання зазначених площин у загальному виді буде найбільшою мірою відображати місце знаходження сукупної (інтегральної) мети організації. Під метою тут розуміється «суб'єктивний образ (абстрактна модель) неіснуючого, але бажаного стану середовища, що вирішило б виниклу проблему». Якщо тепер цей образ бажаного майбутнього спроецировать на середовище, що оточує досліджуваний об'єкт, то проекція буде являти собою сукупність елементів середовища, використання властивостей яких дозволяє досягати мета. Подібна проекція - це засіб досягнення мети - система (сукупність взаємозалежних елементів, відособлена від середовища й взаємодіюча з нею як ціле).
Міркуючи аналогічним образом і виходячи з раніше даних визначень, можна побудувати кілька підсистем, на різних мовах опису характеризующих розглянуту мету (мал. 12.8).
Рис. 12.8. Структура системи цілей
Представлена система цілей показує, що бачення, місія, об'єктивна мета, стратегія характеризують ту саму мета, розглядаючи її в різних площинах (А, Б, В – див. графічну модель на мал. 12.9). Причому зазначені характеристики мети займають той самий (верхній) рівень ієрархії.
Рис. 12.9. Графічна модель цільового конфигуратора
Таким чином, мал. 12.8 і 12.9 ілюструють взаємозв'язку основних цільових характеристик організації й дозволяють зробити наступні висновки:
1) стратегія є система досягнення мети організації;
2) утримування стратегії являє собою відображення, проекцію бачення й об'єктивної мети організації на саму організацію й навколишнє її середовище;
3) спрямованість стратегії визначається місією, зверненої в зовнішню стосовно організації середовище й усередину організації, у соціальну структуру й структуру, що забезпечує підтримку системних властивостей організації;
4) стратегія лежить в одній площині з оперативним керуванням організацією, що складається з елементів зовнішнього середовища й слабко структуровано;
5) мета організації – це система, підсистеми якої лежать у різних площинах, але об'єднані нею й через неї здійснюється зв'язок між елементами різних підсистем;
6) мети організації, як і будь-якої системи, формуються під впливом багатьох факторів, про що свідчить мал. 12.10, з якого, зокрема, треба, що мети можуть бути різними за часом досягнення й орієнтації; по суб'єктах целеполагания й спрямованості в просторі; об'єктивними як властивості будь-якої системи, і суб'єктивними як образ, до якого прагне організація. Ступінь досягнення мети визначається критеріями, обраними для конкретного рішення.
Рис. 12.10. Розподіл факторів, що впливають на формування цілей
Контрольні питання
1. Дайте визначення організаційної патології.
2. Де виникає організаційна патологія?
3. Де більше виникає відхилень від норми: усередині організації або на вході й виході з її?
4. Приведіть приклади оргпатологии в керівництві організацією.
5. Приведіть приклади оргпатологии в персоналі організації.
6. Приведіть приклади оргпатологии у функціях і структурі організації.
7. Приведіть приклади оргпатологии в рішеннях і зв'язках організації.
8. Що значить вирішити проблему?
9. Назвіть етапи опису проблемної ситуації.
10. Навіщо потрібна переформулювання споконвічно сформульованої проблеми?
11. Що значить систематизувати опис проблемної ситуації?
12. Що є ядром проблемної ситуації: протиріччя або згода?
13. Що містить у собі опис проблемної ситуації?
14. Перелічите процедури генезису проблем.
15. Назвіть основні методи виявлення проблем.
16. Які найчастіше бувають зв'язку між проблемами усередині проблемного поля?
17. Чим вузлові проблеми відрізняються від «кореневих» і результуючих?
18. Приведіть приклад убудованих проблем.
19. Сформулюйте проблему в причинно-наслідковій формі.
20. Яка структура цілей організації?
21. Що таке конфигуратор цілей організації?
22. Чим визначається спрямованість стратегії?