Основні положення досудового врегулювання господарських спорів
У процесі господарювання між підприємствами, державними та іншими органами виникають, здійснюються та припиняються численні господарські відносини. При цьому ринковий механізм, як і будь-яке складне явище, це може розвиватися безконфліктно, без суперечностей між інтересами окремих суб’єктів господарської діяльності. Для врегулювання окремих категорій суперечностей (господарських спорів) між учасниками господарських правовідносин законодавством передбачено спеціальний механізм їх досудового врегулювання.
Необхідно зауважити, що переважна більшість спорів може бути передана на вирішення господарського суду без досудового врегулювання. Суб'єкти господарювання мають в обов'язковому порядку застосовувати заходи досудового врегулювання тільки у спорах, що виникають із договорів перевезення, надання послуг зв'язку, а також договорів, заснованих на державному замовленні. В інших випадках досудове врегулювання спору є необхідною передумовою звернення до господарського суду лише за наявності відповідної угоди сторін. При цьому угода сторін про обов'язковість досудового врегулювання господарських спорів не може бути укладена відносно певних категорій спорів, вичерпний перелік яких міститься у статті 5 ГПК.
Для тих господарських спорів, для яких передбачена процедура їх досудового врегулювання, звернення сторін за захистом своїх законних інтересів до суду може бути здійснено лише після того, як контрагенту була направлена претензія, яку він або відхилив, або не дав на неї відповіді у встановлений строк. Недотримання порядку досудового врегулювання спорів є підставою для повернення позовної заяви (ст. 63 ГПК).
Незалежно від вжиття сторонами заходів досудового врегулювання господарських спорів господарським судом порушуються справи за заявою Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, то передбачені Конституцією та законами України, Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень, а також прокурора чи його
У вирішенні питання про порушення справи за позовного заявою прокурора господарські суди виходять зтого, що згідно з частиною першою статті 2 ГПК суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. При цьому прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Господарський суд оцінює правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.
У випадках неправильного визначення прокурором (його заступником) позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних взаємовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
За загальним правилом, порядок досудового врегулювання спорів визначається Господарським процесуальним кодексом (ст. 6 та ст. 7 ГПК), якщо інший порядок не встановлено законодавством, що регулює конкретний вид господарських відносин.
Відмінний від загального порядок врегулювання господарських спорів встановлено, перш за все, для господарських спорів, пов'язаних із договорами перевезення
Претензія до транспортної організації має бути пред'явлена протягом 6-місячного строку, а претензія про оплату штрафу — протягом 45 днів. Транспортна організація повинна розглянути пред'явлену претензію і повідомити заявника про задоволення або відхилення її протягом трьох місяців — по претензіях, які виникають із перевезень одним видом транспорту; протягом 6 місяців — по претензіях, які виникають із перевезень в прямому змішаному сполученні; протягом 45 днів — по претензіях про сплату штрафів. Порушення цих строків є підставою для відхилення претензії, а згодом і позову. Коли відповідь на претензію в зазначені строки не надійшла або вона відхилена, заявник протягом 2 місяців може передати спір на вирішення господарського суду, пред'явивши відповідний позов до транспортної організації.
Найбільш істотні особливості досудового врегулювання транспортних спорів мають спори, пов'язані із перевезенням вантажів залізничним транспортом.
Клопотання позивача або відповідача про залучення до участі у справі залізниці може бути задоволено лише за умови вжиття щодо неї заходів досудового врегулювання спору. Якщо таке залучення здійснюється з ініціативи господарського суду, додержання порядку досудового врегулювання спору необов'язкове (ст. 24 ГПК).
Правила пред'явлення та розгляду претензій допускають пред'явлення однієї претензії про відшкодування за втрату, псування або пошкодження вантажу не більше як за п'ятьма відправками, які завантажені однорідним вантажем на одній станції одним відправником на одну станцію призначення на адресу одного .одержувача. Що ж до претензій, які пред'являються з інших підстав, наприклад, про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень або штрафу за несвоєчасну доставку вантажів, то кількість об'єднуваних в одній претензії вимог не обмежується.
Спори, що виникають з договору перевезення, в тому числі у прямому міжнародному залізничному сполученні, в яких одним з відповідачів є орган транспорту, вирішуються господарським судом за місцезнаходженням органу транспорту, на якого Статутом і Правилами пред'явлення та розгляду претензій покладено розгляд претензії.