Зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам». 15 страница
Відповідно до чинного законодавства України банки мають право здійснювати валютні операції тільки після отримання генеральної ліцензії НБУ. Види операцій з валютними цінностями, які можуть здійснювати банки, порядок і умови видачі банo ківських ліцензій регулюються нормами Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операo цій, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.07.2001 р. № 275. Згідно з
цим нормативним документом банки за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України мають право здійснюваo ти такі операції з валютними цінностями:
а) неторговельні операції з валютними цінностями;
б) ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнo тівoнерезидентів у грошовій одиниці України;
в) ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті;
г) ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці
України;
ґ) відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;
д) відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;
е) залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;
є) залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;
ж) операції з банківськими металами на валютному ринку України;
з) операції з банківськими металами на міжнародних ринках;
и) інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках.
Згідно з Положенням про здійснення уповноваженими банками операцій з банківo ськими металами, затвердженим постановою Правління НБУ від 6.08.2003 р. № 325, уповноважені банки на підставі письмового дозволу Національного банку на здійсненo ня операцій з валютними цінностями в частині проведення операцій з банківськими металами на валютному ринку України мають право здійснювати такі види операцій з банківськими металами:
а) відкриття кореспондентських рахунків у банківських металах в інших уповноважеo них банках, у Національному банку та проведення операцій за ними;
б) відкриття та ведення кореспондентських рахунків у банківських металах інших уповноважених банків;
в) відкриття та ведення поточних та вкладних (депозитних) рахунків клієнтів у банo ківських металах;
г) купівляoпродаж банківських металів за гривні;
ґ) залучення банківських металів на вклади (депозити) клієнтів (крім банків); д) залучення та розміщення міжбанківських депозитів у банківських металах; е) надання та отримання міжбанківських кредитів у банківських металах;
є) надання кредитів у банківських металах резидентам (юридичним особам та фізичo ним особам — суб’єктам підприємницької діяльності);
ж) надання та отримання банківських металів у заставу;
з) відповідальне зберігання банківських металів у Національному банку (Державна скарбниця України), в інших уповноважених банках, у власному сховищі;
и) перевезення банківських металів;
і) обмін зливків (зливку) банківського металу на зливки (зливок) цього самого металу меншої (більшої) маси (загальна маса банківського металу залишається незмінною);
ї) конвертація одного банківського металу в інший.
Уповноважені банки на підставі письмового дозволу Національного банку на здійсo нення операцій з валютними цінностями в частині проведення операцій з банківсьo кими металами на міжнародних ринках мають право здійснювати такі види операцій з банківськими металами:
а) відкриття кореспондентських рахунків у банківських металах у банкахoнерезидентах та проведення операцій за ними;
б) купівляoпродаж банківських металів за іноземну валюту;
в) розміщення міжбанківських депозитів у банківських металах;
г) отримання міжбанківських кредитів у банківських металах;
ґ) надання та отримання банківських металів у заставу;
д) відповідальне зберігання банківських металів у банкахoнерезидентах.
Як видно з наведених вище переліків, коло валютних операцій, які можуть здійсo нювати уповноважені банки України є досить широким. Потрібно зазначити, що різo ні види валютних операцій характеризуються неоднаковим ступенем складності та ризикованості. Наприклад, ведення рахунків клієнтів в іноземній валюті є порівняно простим видом валютних операцій, в той час як валютні операції на міжнародних ринo ках вважаються одними з найскладніших і потребують наявності підключення до міжнародних телекомунікаційних та інформаційних систем, спеціально обладнаного операційного залу (дилерської кімнати, бекoофісу), високої кваліфікації банківських спеціалістів.
Широкий спектр банківських валютних операцій дозволяє провести їх класифікаo цію як за ознаками, що є загальними для всіх банківських операцій, так і властивими лише валютним операціям, зокрема:
• економічною суттю;
• видами ринків, на яких здійснюються валютні операції;
• видами валютних цінностей;
• ступенем конвертованості іноземних валют;
• видами руху грошових потоків;
• характером посередницької діяльності;
• контрагентами, з якими проводяться валютні операції;
• наміром проведення;
• джерелами коштів;
• строками проведення;
• впливом на валютну позицію банку;
• відображенням на рахунках бухгалтерського обліку;
• типом події;
• видами доходів (витрат).
За економічною суттювалютні операції поділяються на касові, розрахункові, кредитo ні, депозитні, обмінні, гарантійні, довірчі та інші.
Більшість валютних операцій за своєю суттю аналогічні операціям, які здійснюютьo ся в національній валюті. Наприклад, операція із залучення банком іноземної валюти від фізичної особи на депозит, по суті, нічим не відрізняється від операції із залучення на депозит національної валюти. Разом з тим, валютні операції більш складні порівняo но з іншими операціями. Це зумовлено тим, що у їх здійсненні використовуються різні
види валютних цінностей; беруть участь як резиденти так, і нерезиденти; виникають додаткові ризики, зокрема, валютний; застосовуються норми, як національного, так і міжнародного права.
Серед валютних операцій є й такі, які повністю відрізняються від операцій, що проo водяться в національній валюті — обмінні операції. Розглянемо їх більш детально.
Обмінні операції — це операції з обміну одних валютних цінностей на інші.
В залежності від того, в якій формі одні валютні цінності обмінюються на інші, обмінні операції поділяються на готівкові, безготівкові та комбіновані (готівковоoбезo готівкові). Готівкові обмінні операції — це фізична купівля чи продаж одних видів валютних цінностей за інші. Готівкові обмінні операції здійснюються банками через операційну касу або пункт обміну іноземної валюти. До комбінованих (готівковоoбезo готівкових) обмінних операцій відносяться операції з купівліoпродажу готівкових валютних цінностей за безготівкові. Безготівкові обмінні операції — це операції з куo півліoпродажу валютних цінностей, які здійснюються з використанням системи безгоo тівкових розрахунків.
Залежно від строку поставки валютних цінностей, безготівкові обмінні операції поo діляються на спотові операції та строкові.
Операція спот — це операція з купівліoпродажу одних валютних цінностей за інші за обумовленим курсом на умовах їх поставки контрагентами не пізніше ніж на другий робочий день після дати укладення угоди. Операції з негайною поставкою здійснюютьo ся за поточним ринковим курсом, який також прийнято називати спотовим валютним курсом, а ринок, на якому вони проводяться — спотовим. Двохденний термін поставки валюти за спотовими операціями раніше диктувався об’єктивними труднощами заверo шення розрахунків у коротший строк. Удосконалення електронних засобів зв’язку та передачі інформації посприяло скороченню термінів здійснення операцій. В результаті стало можливим здійснювати поставку валюти на наступний день або навіть у день укладення угоди. Якщо дата валютування за обмінною операцією припадає на день укладення угоди, то про таку операцію говорять, що вона здійснюється на умовах «тод» (від англ. today — сьогодні). Обмінні операції проводяться також на умовах «том» (від англ. tomorrow — завтра), тобто поставка валютних цінностей відбувається наступного робочого дня із дня укладення угоди. На міжбанківському валютному ринку України більшість обмінних операцій здійснюються на умовах «тод», «том» та «спот».
Обмінні операції вважаються строковими, якщо період від дати укладення угоди до дати валютування становить понад два робочі дні. До строкових обмінних операцій належать форвардні, свопові, ф’ючерсні та опціонні операції.
Форвардні операції — це вид строкових валютних угод, за яких під час укладення угоди фіксується сума, валютний курс і термін поставки валюти, який перевищує два робочих дні. При цьому до настання обумовленого терміну платежі не здійснюються. Сума і строк угоди форвард не обмежені. Водночас найбільш поширеними термінами виконання форвардних угод є 1, 2, 3, 6 і 12 місяців. Як правило, форвардні валютні операції здійснюють з метою страхування від несприятливих змін валютних курсів. Специфікою форвардних операцій є те, що форвардні валютні курси, на відміну від інo ших видів угод, безпосередньо не фіксуються, а розраховуються. Ці курси складаються з поточного курсу (спотoкурсу) і форвардної маржі, яка може виступати у вигляді премії
або дисконту. Якщо форвардний курс валюти вищий від поточного, то для його визначення до спот курсу додається форвардна премія. Якщо ж форвардний курс ниo жчий від спотового, він визначається відніманням від значення спотoкурсу форвардo ного дисконту.
Валютний своп — це купівляoпродаж однієї валюти за іншу на умовах зворотного виo купу на певну дату в майбутньому за визначеним курсом. Класичні «свопи» залежно від послідовності виконаних операцій «спот» і «форвард» поділяють на репорт і депорт. Репорт — це продаж валюти на умовах «спот» і одночасна купівля на умовах «форвард». Депорт — це купівля валюти на умовах «спот» і продаж на умовах «форвард».
Залежно від термінів укладення угоди «свопи» поділяють на:
• звичайні (операції репорту і депорту);
• тижневі — «своп», коли перша угода виконується на умовах спот, а друга — на умовах тижневого «форвард»;
• одноденні — «своп», коли перша операція виконується з датою валютування «завтра», а зворотна — на умовах спот;
• форвардні свопи, коли купівля (продаж) валюти здійснюється на основі двох угод за форвардним курсом.
Валютними ф’ючерсами називають контрактні угоди на купівлю або продаж стандаo ртизованої суми іноземної валюти за стандартизованою специфікацією валют та узo годженою ціною. Відповідно до такої угоди її учасники одержують і право, й зобов’яo зання обміняти обумовлену стандартизовану суму певної валюти на іншу в установлені терміни в майбутньому за курсами, визначеними на момент укладення угоди. Здійсo нення валютних ф’ючерсних операцій відбувається тільки на біржовому ринку.
Особливостями валютного ф’ючерcного ринку є високий ступінь стандартизації контрактів; обмежене коло валют, що обмінюються одна на одну; висока ліквідність контрактів; надійність укладених угод; можливість за незначних початкових витрат оперувати значними сумами.
Валютний опціон —контракт, який надає його покупцеві право, але не зобов’язання, придбати або продати визначену суму однієї валюти в обмін на іншу за обумовленим валютним курсом впродовж визначеного періоду або за курсом на визначену наперед дату. Власник опціону має право вибору реалізувати опціон або ж відмовитися від ньоo го залежно від того, наскільки сприятливими для нього будуть коливання валютного курсу. Продавець опціону зобов’язаний виконати валютну операцію за курсом обміну, встановленим за опціонною угодою та забезпечити власникові опціону виконання умов угоди до завершення встановленого терміну.
Залежно від місця продажу опціони поділяють на біржові та позабіржові. За характеo ром валютноoобмінної операції розрізняють опціони «кол» і опціони «пут». Перші даo ють право його власникові купити певну суму однієї валюти в обмін на іншу. Опціони
«пут» дають власникові право продати певну суму однієї валюти в обмін на іншу.
За видами ринків, на яких здійснюються валютні операції, останні поділяються на валютні операції, що здійснються на внутрішніх валютних ринках та міжнародних ринках.
Внутрішні валютні ринки забезпечують рух грошових потоків всередині країни і обo слуговують зв’язок із світовими валютними центрами. На внутрішніх валютних ринках
банки здійснюють операції з купівліoпродажу національної валюти за іноземні валюти або банківські метали. Більшу частину контрагентів банків на національному валютo ному ринку становить місцева клієнтура. Ступінь задіяності національних ринків в операціях міжнародних ринків залежить від інтеграції економіки країни в світове господарство, від стану її валютноoкредитної системи, рівня валютного регулювання і валютного контролю.
Міжнародні ринки поділяють на регіональні та світові. На регіональних валютних ринках проводяться операції з певними валютами конкретного регіону. Світові валютні ринки зосереджені у світових фінансових центрах, найбільшими з яких є Лондон, Ньюo Йорк, ФранкфуртoнаoМайні, Париж, Цюрих, Токіо, Сінгапур, Бахрейн. На цих ринках банки в основному здійснюють операції тільки з валютами, які широко використовуo ються у світовому платіжному обороті.
За видами валютних цінностейвалютні операції класифікуються на:
• операції, що здійснюються в національній валюті з нерезидентами;
• операції, що здійснюються в іноземній валюті;
• операції, що здійснюються в банківських металах.
За ступенем конвертованості іноземних валютрозрізняють валютні операції, що здійснюються у вільноконвертованих валютах та операції, що здійснюються у валютах з обмеженою конвертацією.
За видами руху грошових потоківвалютні операції поділяються на:
• поточні торговельні операції;
• поточні неторговельні операцій;
• операції, пов’язані з рухом капіталу.
Згідно з Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затверo дженим постановою Правління НБУ від 10.08.2005 р. № 281, до поточних торговельних операцій в іноземній валюті відносяться:
• розрахунки за експорт та імпорт товару без відстрочення платежу або з відстроченням, що відповідно до договору не перевищує строки, встановлені законодавством України для здійснення таких розрахунків;
• розрахунки на території України між резидентамиoсуб’єктами господарювання за тоo вар на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку.
Поточними неторговельними операціями в іноземній валюті є такі:
• перекази заробітної плати, стипендій, пенсій, аліментів, державної допомоги, матеріo альної допомоги, допомоги родичів, благодійної допомоги, виплат і компенсацій, уключаючи виплати з відшкодування шкоди, заподіяної робітникам унаслідок каліцтва, професійного захворювання або іншого ушкодження здоров’я, що пов’язані з викоo нанням ними трудових обов’язків, відшкодувань за страховими випадками, премій, призів, спадкових коштів, коштів, заощаджених на рахунках, і прибутків за ними;
• виплати готівкової іноземної валюти за платіжними картками;
• купівля за рахунок коштів, розміщених на поточному рахунку, чеків, що виражені в іноземній валюті;
• виплати на підставі вироків, рішень, ухвал і постанов судових, слідчих та інших правоo охоронних органів;
• платежі, що пов’язані зі смертю громадян;
• платежі, пов’язані із судовими витратами, із слідчими та нотаріальними діями, платежі з відшкодування витрат судовим, нотаріальним, слідчим та іншим правоохоронним органам, а також сплата державного мита, податків, зборів та інших обов’язкових плаo тежів, пов’язаних з виконанням зазначених дій і розглядом судових справ;
• оплата зборів, мита та дій, пов’язаних з охороною прав на об’єкти інтелектуальної влаo сності;
• оплата за рахунок коштів фізичних осіб витрат на лікування громадян у медичноoпроo філактичних закладах іншої держави;
• оплата за рахунок коштів фізичних осіб навчання в навчальних закладах, стажування в закладах іншої держави;
• оплата за рахунок коштів фізичних осіб участі в міжнародних конгресах, симпозіумах, семінарах, конференціях, спортивних і культурних заходах, виставках, ярмарках, а також в інших міжнародних зустрічах;
• оплата витрат фізичних осіб на придбання літератури та передплатних видань, що видаються за кордоном;
• оплата витрат, пов’язаних з відрядженням за кордон;
• оплата праці нерезидентів, які згідно з укладеними трудовими договорами (контрактаo ми) працюють в Україні, виплати матеріальної допомоги, премій та призів;
• платежі у зв’язку з прийняттям спадщини;
• перерахування на утримання дипломатичних, офіційних представництв та інших представництв юридичних осібoнерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю;
• виплата авторських гонорарів фізичним особам;
• виконання зобов’язань за укладеними договорами з юридичними особамиoнерезиденo тами стосовно відшкодування їм витрат, здійснених ними на користь фізичних осібo резидентів, які тимчасово перебувають за межами України, як оплата праці або інших витрат, пов’язаних з виконанням ними професійних обов’язків;
• перерахування вступних і членських внесків до міжнародних організацій.
Валютними операціями, пов’язаними з рухом капіталу, є такі:
• надання та отримання резидентами фінансових кредитів і позик;
• операції, пов’язані з виконанням зобов’язань за гарантіями, поруками та заставою;
• операції, пов’язані з виконанням зобов’язань за лізингом;
• операції, пов’язані з виконанням зобов’язань за факторингом;
• здійснення прямих інвестицій в Україну;
• здійснення резидентами прямих інвестицій за межі України;
• здійснення портфельних інвестицій в Україну;
• здійснення резидентами портфельних інвестицій за межі України;
• виплата прибутків, доходів та інших коштів, отриманих іноземними інвесторами від прямих інвестицій та розміщених серед нерезидентів цінних паперів українських еміo тентів;
• операції з цінними паперами;
• розміщення коштів на вкладних (депозитних) рахунках;
• операції, пов’язані з експортом та імпортом товарів, розрахунки за якими відповідно до договору передбачають надання та отримання відстрочення платежу або кредитування
(аванс, попередня оплата) на строк, який перевищує встановлений законодавством
України;
• міжнародні перекази за угодами, пов’язаними з накопиченням пенсійних активів;
• інші валютні операції, які не є поточними.
За характером посередницької діяльностівалютні операції можна класифікувати на активні та пасивні. До активних валютних операцій відносяться операції із надання кредитів клієнтам в іноземній валюті та банківських металах, розміщення іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України та міжнародних ринках, розo міщення міжбанківських депозитів та надання міжбанківських кредитів у банківських металах. До пасивних валютних операцій відносяться операції із залучення коштів клієнтів в іноземній валюті та банківських металів на вклади, залучення іноземної ваo люти на міжбанківському валютному ринку України та міжнародних ринках, отриo мання міжбанківських кредитів та залучення міжбанківських депозитів у банківських металах.
За контрагентами, з якими банк проводить валютні операції, останні класифікуютьo ся на: міжбанківські операції; клієнтські операції; операції з резидентами; операції з нерезидентами; операції з фізичними особами; операції з юридичними особами.
За наміром проведеннявалютні операціі поділяються на такі, що проводяться за дорученням контрагента; власною ініціативою; з метою спекуляції, хеджування та арo бітражу.
За джерелами коштіввалютні операції поділяються на операції, що здійснюються за кошти клієнтів та операції, що здійснюються за власні кошти банку.
За строками проведеннявалютні операції класифікуються на негайні, короткостроo кові, середньострокові та довгострокові.
За впливом на валютну позицію банкувалютні операції поділяються на операції, які не впливають на валютну позицію та операції, які впливають на валютну позицію.
За відображенням на рахунках бухгалтерського облікувалютні операції можна класиo фікувати на балансові та позабалансові валютні операції.
Поділ валютних операцій за типом подіїпередбачає виділення операцій, які є одноo разовими та багаторазовими подіями. Валютна операція вважається одноразовою подією, якщо моменти початку та завершення її виконання збігаються в часі. До операцій, які є багаторазовими подіями належать операції, що мають операційне життя, тобто кілька разів відображаються в облікових реєстрах.
За видами доходів (витрат),валютні операції поділяються на операції, пов’язані з одержанням (сплатою) комісійних доходів (витрат), процентних доходів (витрат) та торговельних прибутків (збитків).
8.2. Методологічні засади бухгалтерського обліку валютних операцій
Методологічні засади бухгалтерського обліку валютних операцій на міжнароo дному рівні регламентуються МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів». Разом з тим, МСБО 21 не застосовується до обліку хеджування статей в іноземній валюті,
в тому числі хеджування чистих інвестицій у закордонну господарську одиницю. Ці питання регламентуються МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка».
Згідно з МСБО 21, операції в іноземних валютах слід відображати при первісноo му визнанні у функціональній валюті, застосовуючи до суми в іноземній валюті курс обміну «спот» між функціональною валютою та іноземною валютою на дату операції.
Функціональна валюта— це валюта основного економічного середовища, в якому суб’єкт господарювання здійснює свою діяльність. Основним економічним середоo вищем, в якому суб’єкт господарювання здійснює свою діяльність, як правило, є сереo довище, в якому він в основному генерує і витрачає грошові кошти.
Коливання валютних курсів викликає потребу проведення переоцінки активів і зобов’язань, виражених в іноземних валютах. При цьому підходи до відображення у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності монетарних і немонетарних статей відрізo няються.
Згідно з МСБО 21, монетарні статті— це утримувані одиниці валюти, а також активи та зобов’язання, які мають бути отримані або сплачені у фіксованій або визначеній кількості одиниць валюти.
МСБО 21 вимагає, щоб на кожну дату балансу:
а) монетарні статті в іноземній валюті відображалися за курсом «закриття» (курс
«спот» на дату балансу);
б) немонетарні статті в іноземній валюті, які оцінені за історичною собівартістю, відоo бражалися за валютним курсом на дату здійснення операції;
в) немонетарні статті в іноземній валюті, які оцінені за справедливою вартістю, відоo бражалися за валютним курсом, який існував на момент визначення їх справедливої вартості.
У більшості випадків переоцінка валютних статей балансу призводить до утворення специфічного виду доходів та витрат — курсових різниць. Згідно з МСБО 21, курсова різниця— це різниця, яка є наслідком переведення визначеної кількості одиниць однієї валюти в іншу валюту за різними валютними курсами.
Відповідно до вимог МСБО 21, курсові різниці, що виникають при розрахунках за монетарними статтями або при переведенні монетарних статтей за курсами, котрі відрізняються від курсів, за якими вони переводилися при первісному визнанні протягом періоду або у попередніх фінансових звітах, мають бути визнані у прибутo ку або збитку в тому періоді, в якому вони виникають. Виняток становлять курсові різниці, що виникають за монетарною статтею, яка становить частину чистих інвесo тицій суб’єкта господарювання, що звітує у закордонну господарську одиницю. Такі курсові різниці визнаватимуться у прибутках або збитках в окремих фінанo сових звітах суб’єкта господарювання, що звітує, або в окремих фінансових звітах закордонної господарської одиниці, якщо доречно. У консолідованій фінансовій звітності, яка включає зарубіжні господарські одиниці, такі курсові одиниці первісo но визнаються як окремий компонент капіталу. При вибутті закордонної господарo ської одиниці кумулятивна сума курсових різниць, які були відстрочені в окремому компоненті власного капіталу, що відноситься до цієї закордонної господарської
одиниці, визнається у прибутку або збитку, коли визнається прибуток або збиток від вибуття.
Методологія відображення в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноo земній валюті та банківських металах, що здійснюють банки України регулюється Інo струкцією з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті та банківських металах у банках України, затвердженою постановою Правління НБУ № 555 від 17.11.2004 р.
Облік готівкових валютних операцій регламентується Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України, затвердженою постановою Правління НБУ № 495 від 20.10.2004 р.
Облік валютних операцій з похідними фінансовими інструментами регламентується Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій з похідними фінансовими інструменo тами в банках України, затвердженою постановою Правління НБУ від 31.08.2007 р.
№ 309.
Згідно з Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті та банківo ських металах у банках України, операції в іноземній валюті та банківських металах відображаються в обліку відповідно до їх економічної суті за балансовими і позабаланo совими рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.
План рахунків є мультивалютним і забезпечує ведення синтетичного обліку валютo них операцій. Детальна інформація про здійснені валютні операції відображається на рівні аналітичного обліку, з використанням встановлених НБУ параметрів аналітичних рахунків. Одним із таких параметрів є код валюти або банківського металу.
Бухгалтерський облік операцій в іноземній валюті та банківських металах банки здійснюють у подвійній оцінці, а саме:
• іноземна валюта — в номінальній сумі іноземної валюти та гривневому еквіваленті за офіційним курсом;
• банківські метали — в одиницях ваги металу (тройських унціях) та гривневому еквіваo ленті за офіційним курсом.
Операції в іноземній валюті та банківських металах під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із заo стосуванням офіційного курсу гривні до іноземних валют на дату здійснення операції.
На кожну наступну після визнання дату балансу:
а) усі монетарні статті в іноземній валюті та банківських металах відображаються в бухгалтерському обліку за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківсьo ких металів на дату балансу;
б) немонетарні статті в іноземній валюті та банківських металах, що обліковуються за собівартістю, відображаються в бухгалтерському обліку за офіційним курсом гривo ні до іноземних валют і банківських металів на дату визнання (дату здійснення операції);
в) немонетарні статті в іноземній валюті та банківських металах, що обліковуються за справедливою вартістю, відображаються в бухгалтерському обліку за офіційним курo сом гривні до іноземних валют і банківських металів на дату визначення їх справедo ливої вартості.
В банках України переоцінка здійснюється програмно на стадії стартових робіт з відкриття операційного дня. Як зазначалось, переоцінка валютних статей балансу
призводить до утворення курсових різниць, стосовно яких у вітчизняній банківській практиці вживається термін «нереалізований результат», під яким розуміють результат переоцінки активів і зобов’язань банку в іноземній валюті та банківських металах у зв’язку зі зміною офіційного валютного курсу, унаслідок якої змінюється вартість цих активів і зобов’язань у національній валюті, а їх вартість в іноземній валюті (банківсьo ких металах) залишається без змін.
Курсова різниця від переоцінки балансових монетарних статей в іноземній валюті (за винятком акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком, що обліковуються в портфелі на продаж за справедливою вартістю) зараховується на рахунок 6204 «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами», за яким в аналітичному обліку відкривається окремий рахунок для запису результаo тів переоцінки.
Не підлягають переоцінці такі статті в іноземних валютах:
• залишки в іноземній валюті за рахунками цінних паперів, що обліковуються за собівартістю, інвестиції до асоційованих та дочірніх компаній в іноземній валюті;
• дебіторська заборгованість з придбання оборотних і необоротних активів за інозеo мну валюту;