В) незавершені капітальні інвестиції. 5 страница
17. «Довгострокові активи, призначені для продажу, та активи групи вибуття». Інформація про необоротні активи у квартальному та річному звіті «Баланс» подаy
ється у таких статтях:
• Інвестиційна нерухомість;
• Гудвіл (ця стаття подається лише у річному звіті);
• Основні засоби та нематеріальні активи;
• Довгострокові активи, призначені для продажу, та активи групи вибуття.
У звіті про рух грошових коштів (складеним за прямим методом) інформація, що стосується необоротних активів, наводиться у розділі «Грошові кошти від інвестиційної діяльності» у таких статтях:
• Придбання основних засобів;
• Дохід від реалізації основних засобів;
• Придбання інвестиційної нерухомості;
• Дохід від реалізації інвестиційної нерухомості;
• Придбання нематеріальних активів;
• Дохід від вибуття нематеріальних активів.
У звіті про власний капітал розкривається інформація про результат переоцінки основних засобів і нематеріальних активів.
Детальніша інформація про необоротні активи розкривається у примітках до річної фінансової звітності банку.
У примітці 1.9 «Інвестиційна нерухомість» банк подає інформацію про критерії визнання та метод оцінки інвестиційної нерухомості.
У примітці 1.10 «Основні засоби» розкривається інформація про:
• методи оцінки придбаних (виготовлених) основних засобів;
• метод амортизації та строки корисного використання (експлуатації). У разі зміни метоy ду амортизації протягом звітного року банк має обґрунтувати, що новий метод найкраy ще відображає очікувану форму споживання майбутніх економічних вигод, утілених в активі. Банк зазначає в таблиці суми розрахованих амортизаційних відрахувань за рік за новим та попереднім методами;
• норми амортизації та їх перегляд;
• перегляд строку корисного використання;
• дату набрання чинності переоцінки;
• залучення незалежного оцінювача;
• методи та значні припущення, застосовані під час попередньої оцінки справедливої вартості об’єктів;
• дооцінку із зазначенням зміни за період;
• визнання знецінення основних засобів.
Примітка 1.11 «Нематеріальні активи» містить інформацію про:
• методи оцінки придбаних (виготовлених) нематеріальних активів;
• метод амортизації. У разі зміни методу амортизації протягом звітного року банк має обґрунтувати, що новий метод найкраще відображає очікувану форму споживання
майбутніх економічних вигод, утілених в активі. Банк зазначає в таблиці суми розрахоy ваних амортизаційних відрахувань за рік за новим та попереднім методами;
• норми амортизації та їх перегляд;
• переоцінку первісної вартості;
• залучення незалежного оцінювача;
• перегляд строку корисного використання.
У примітці 1.14 «Довгострокові активи, призначені для продажу, та активи групи виy буття» банк розкриває інформацію про: оцінку довгострокових активів, призначених для продажу, та активів групи вибуття; зміни в плані продажу.
Примітка 12 «Інвестиційна нерухомість» містить інформацію про інвестиційну нерухомість, оцінену за методом справедливої вартості та інвестиційну нерухомість, оцінену за методом собівартості. Ці дані подаються у двох таблицях, після яких зазнаy чається:
• стосовно інвестиційної нерухомості, оціненої за методом справедливої вартості: чи класифікуються й обліковуються частки нерухомості, утримувані за угодою про операy ційну оренду як інвестиційна нерухомість; міру, якою справедлива вартість інвестиційy ної нерухомості базується на оцінці незалежного оцінювача, що має відповідну профеy сійну кваліфікацію і недавній досвід оцінки аналогічних об’єктів на території України; методи і суттєві припущення, що застосовуються для визначення справедливої вартості інвестиційної нерухомості;
• щодо інвестиційної нерухомості, оціненої за методом собівартості: застосовані методи амортизації; строк корисного використання і ставки амортизації інвестиційної нерухоy мості; пояснення того, чому неможливо визначити справедливу вартість цієї інвестиy ційної нерухомості, та, якщо це можливо, діапазон оцінок, у якому найбільш ймовірно перебуває справедлива вартість.
У Примітці 13. «Гудвіл» інформація про гудвіл подається у двох таблицях:
• таблиця 13.1. «Зміна гудвілу, що пов’язана з придбанням асоційованих та дочірніх комy паній»;
• таблиця 13.2. «Перевірка, що застосовується банком для визнання зменшення корисy ності гудвілу».
У приміці 14. «Основні засоби та нематеріальні активи» банк у таблиці розкриває детальну інформацію про земельні ділянки; будівлі, споруди і передавальні пристрої; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар (меблі); інші основні засоби; інші необоротні матеріальні активи; незавершені капітальні вкладення в основні засоби та нематеріальні активи, нематеріальні активи, гудвіл. Ця інформація подається у розрізі таких основних статей: балансова вартість необоротних активів; придбання, пов’язане з об’єднанням компаній; надходження; поліпшення осy новних засобів та нематеріальних активів; передавання; передавання до активів групи вибуття; вибуття; амортизаційні відрахування; відображення величини втрат від зменy шення корисності, визначених у фінансових результатах; відновлення корисності через фінансові результати; переоцінка; вплив перерахунку у валюту подання звітності. Після таблиці банк зазначає таку інформацію:
• вартість основних засобів, стосовно яких є передбачені законодавством обмеження щодо володіння, користування та розпорядження;
• вартість оформлених у заставу основних засобів та нематеріальних активів;
• залишкова вартість основних засобів, що тимчасово не використовуються (консерваy ція, реконструкція тощо);
• залишкова вартість основних засобів, вилучених з експлуатації на продаж;
• первісна (переоцінена) вартість повністю амортизованих основних засобів;
• вартість нематеріальних активів, щодо яких є обмеження права власності;
• вартість створених нематеріальних активів;
• збільшення або зменшення протягом звітного періоду, які виникають у результаті переоцінок, а також у результаті збитків від зменшення корисності, визнаних або сторy нованих безпосередньо у власному капіталі.
У примітці 17. «Довгострокові активи, призначені для продажу, та активи групи вибуття» банк у двох таблицях розкриває інформацію про довгострокові активи, приy значені для продажу, та активи групи вибуття, а також продані активи та зобов’язання групи вибуття і суми, отримані під час їх продажу. Ці дані подаються у розрізі різних видів активів, у тому числі інвестиційної нерухомості, гудвілу, основних засобів та нематеріальних активів.
Запитання для перевірки знань
1. Дайте визначення основних засобів та нематеріальних активів.
2. На які групи з позиції бухгалтерського обліку класифікуються основні засоби та нема- теріальні активи в банках України?
3. Які види основних засобів відносяться до інвестиційної нерухомості?
4. За яких умов необоротні активи класифікуються як утримувані для продажу?
5. Які міжнародні стандарти фінансової звітності регламентують питання, пов’язані з визнанням та оцінкою необоротних активів?
6. Яким нормативно-правовим актом НБУ регламентуються методологічні засади фор- мування в бухгалтерському обліку банків інформації про операції з основними засобами та нематеріальними активами?
7. За яких умов об’єкт основних засобів та нематеріальних активів визнається активом?
8. З чого складається первісна вартість придбаного об’єкта основних засобів та немате- ріальних активів?
9. Які витрати, що пов’язані із придбанням чи створенням нематеріального активу визна- ються витратами звітного періоду?
10. Як визначається первісна вартість об’єкта необоротного активу, отриманого в обмін на подібний та неподібний актив?
11. Які витрати включає первісна вартість створених необоротних активів?
12. Як відображаються в бухгалтерському обліку витрати на поліпшення (вдосконалення) необоротних активів та витрати на підтримання необоротних активів у придатному для використання стані?
13. За якими методами банки можуть здійснювати подальший облік основних засобів і не- матеріальних активів після їх первісного визнання?
14. В яких випадках банк повинен визнавати зменшення корисності необоротних активів?
15. Які методи нарахування амортизації необоротних активів можуть використовувати банки?
16. Який метод нарахування амортизації є найбільш розповсюдженим і чому?
17. У чому полягають особливості нарахування амортизації нематеріальних активів?
18. В яких випадках об’єкти необоротних активів припиняють визнаватися в балансі?
19. Як визначається фінансовий результат від продажу основних засобів і нематеріальних активів?
20. Як здійснюється облік необоротних активів, утримуваних для продажу?
21. За якою вартістю відображається в обліку банку інвестиційна нерухомість під час пер- вісного визнання та після первісного визнання?
22. Що таке гудвіл і в яких випадках він виникає?
23. За якими рахунками бухгалтерського обліку банку обліковується позитивний та нега- тивний гудвіл?
24. У яких фінансових звітах банку і в яких статтях розкривається інформація про необо- ротні активи?
Тести
1. Які з наведених нижче активів відносяться до нематеріальних активів?
а) право на комп’ютерну програму;
б) права на користування земельною ділянкою;
в) ліцензії;
г) усе зазначене вище.
2. Як банк має класифікувати необоротні активи, балансова вартість яких відшкодову- ватиметься шляхом операції з продажу, а не поточного використання:
а) як інвестиційну нерухомість;
б) як незавершені капітальні інвестиції;
в) як інші необоротні матеріальні активи;
г) як необоротні активи утримувані для продажу.
3. Які з наведених нижче активів відносяться до інвестиційної нерухомості?
а) транспортні засоби;
б) земельна ділянка, що утримується з метою реалізації в короткостроковій персy пективі;
в) земля, подальше використання якої на даний момент не визначено;
г) будівля, зайнята банком.
4. Бухгалтерське проведення Дт 4400 Кт 3510 означає:
а) банк здійснив попередню оплату за основні засоби;
б) банк визнав в балансі основні засоби, придбані на умовах попередньої оплати;
в) банк визнав в балансі основні засоби, оплата за які ще не здійснена;
г) банк придбав основні засоби в обмін на подібний об’єкт.
5. За яким рахунком відображаються в обліку банку витрати на підтримання необорот- них активів у придатному для використання стані?
а) 3519; б) 4310; в) 4430; г) 7420.
6. Які необоротні активи не підлягають переоцінці?
а) необоротні активи, які обліковуються за методом первісної вартості (собівартості);
б) бібліотечні фонди;
в) малоцінні необоротні матеріальні активи;
г) усе зазначене вище.
7. Якими бухгалтерськими проводками відображається дооцінка основних засобів у випад- ку використання першого методу відображення накопиченого зносу?
а) Дт 4409 Кт 4400; б) Дт 4400 Кт 5100; в) Дт 5100 Кт 4409; г) Дт 5100 Кт 4400.
8. Якими бухгалтерськими проводками відображається уцінка нематеріальних активів у випадку використання другого методу відображення накопиченої амортизації?
а) Дт 7499 Кт 4300; б) Дт 4309 Кт 5101; в) Дт 4309 Кт 4300; г) Дт 7499 Кт 4300.
9. Який термін, не може перевищувати строк корисного використання нематеріальних активів в банках України?
а) 20 років; б) 15 років; в) 10 років; г) 5 років.
10. За яким рахунком банк має відображати втрати від зменшення корисності необорот- них активів, які не переоцінювалися?
а) 7490; б) 7499; в) 4400; г) 6499.
11. За якими необоротними активами не нараховується амортизація?
а) предметами антикваріату;
б) землею;
в) необоротними активами, утримуваними для продажу;
г) необоротними активами, балансова вартість яких дорівнює їх ліквідаційній вартості;
д) усіма зазначеними вище.
12. Ліквідаційна вартість яких видів необоротних активів прирівнюється до нуля при роз- рахунку їх вартості, що амортизується?
а) основних засобів;
б) інших необоротних матеріальних активів;
в) незавершених капітальних інвестицій;
г) нематеріальних активів.
13. Як може здійснюватися амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів?
а) 50 % їх вартості в першому місяці їх використання і 50 % у другому місяці їх викоy ристання;
б) 100 % їх вартості в першому місяці використання;
в) 100 % їх вартості в останньому місяці використання;
г) 50 % їх вартості в першому місяці їх використання та 50 % у місяці їх списання з баy лансу внаслідок невідповідності критеріям визнання їх активом.
14. Бухгалтерське проведення Дт 4400 Кт 4410 означає:
а) банк придбав інвестиційну нерухомість;
б) банк продав інвестиційну нерухомість;
в) банк перевів об’єкт інвестиційної нерухомості до категорії нерухомості, зайнятої власником;
г) банк перевів об’єкт нерухомості, зайнятої власником до категорії інвестиційної нерухомості.
15. За яким рахунком банк відображає в обліку негативний гудвіл?
а) 4300; б) 7499; в) 4321; г) 6499.
Задачі
Задача 9.1
20.03.2009 р. банк здійснив передоплату за програмне забезпечення у сумі
2122000 грн.
23.03.2009 р. програмне забезпечення було отримано і встановлено в банку і відповіy дно визнано в балансі.
2.04.2009 р. банк нарахував прямолінійним методом амортизацію за придбаним програмним забезпеченням. Строк корисного використання — 6 років, ліквідаційна вартість — 0 грн.
Необхідно:
Здійснити відповідні розрахунки та скласти бухгалтерські проведення за наведениy ми операціями.
Задача 9.2
17.02.2009 р. банк здійснив попередню оплату на користь німецької фірми Wincor Nixdorf International за 10 банкоматів у сумі 105070 євро. Офіційний курс гривні до євро на дату проведення передоплати становив 9, 829050 EUR/UAH.
2.03.2009 р. банк отримав придбані банкомати, але ще не ввів їх в експлуатацію.
5.03.2009 р. банк встановив 2 банкомати і ввів їх в експлуатацію.
Необхідно:
Скласти бухгалтерські проведення за даними операціями.
Задача 9.3
25.02.2009 р. банк здійснив передоплату за легковий автомобіль у сумі 165000 грн.
26.02.2009 р. банк визнав придбаний автомобіль в балансі і зразу ввів його в експлуаy тацію.
2.03.2009 р. банк нарахував кумулятивним методом амортизацію за придбаним автоy мобілем. Строк корисного використання — 6 років, ліквідаційна вартість — 45000 грн.
20.03.2009 р. автомобіль потрапив у ДТП і був зданий на ремонт сторонній організації, яка обслуговується в іншому банку. Оплата за ремонт автомобіля здійснюється після виконання ремонтних робіт.
2.04.2009 р. банк перерахував кошти у сумі 4250 грн. за виконаний ремонт автоy мобіля.
Необхідно:
Здійснити відповідні розрахунки та скласти бухгалтерські проведення за наведениy ми операціями.
Задача 9.4.
Визначте пропущені суми для кожного з основних засобів, що підлягають амортизації.
| Основні засоби | Первісна вартість | Залишкова вартість | Строк експлуатації (роки) | Метод нарахування амортизації | Сума амортизації за другий рік використання |
| А | ? | 20 000 | прискореного зменшення | 24 000 | |
| Б | 40 000 | ? | Кумулятивний | 7 000 | |
| В | 65 000 | 5 000 | ? | Прямолінійний | 6 000 |
| Г | 230 000 | 10 000 | ? | 22 000 |
Задача 9.5.
Банк здійснює перший раз переоцінку власної будівлі. Первісна вартість будівлі —
8706450 грн. Упродовж строку експлуатації будівлі нараховано знос — 960750 грн. На дату переоцінки справедлива вартість будівлі становить 9500000 грн.
Необхідно:
1) Здійснити переоцінку будівлі, використовуючи перший метод відображення в бухy галтерському обліку накопиченої амортизації на дату переоцінки та відобразити її в обліку.
2) Здійснити переоцінку будівлі, використовуючи другий метод відображення в бухгалy терському обліку накопиченої амортизації на дату переоцінки та відобразити її в обліку.
Задача 9.6.
Банк реалізував службовий автомобіль, первісна вартість якого 115000 грн. Упроy довж строку експлуатації автомобіля було нараховано знос у сумі 65000 грн.
Необхідно:
Скласти бухгалтерські проводки з реалізації банком автомобіля за умови, що автоy мобіль було продано за:
а) 48000 грн.; б) 60000 грн.; в) 50000 грн.
Задача 9.7.
Банк списав з балансу 10 однакових комп’ютерів. Первісна вартість кожного з комy п’ютерів становила 3500 грн. За строк експлуатації комп’ютерів було нараховано знос у сумі 3000 грн. Ліквідаційна вартість одного комп’ютера становить 500 грн.
Необхідно:
Скласти бухгалтерські проводки за операцією із списання комп’ютерів з балансу банку.
Розділ 10
ОБЛІК ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ
Питання до розгляду
10.1. Економічний зміст та види лізингових операцій.
10.2. Методологічні засади бухгалтерського обліку лізингових операцій.
10.3. Облік операцій з фінансового лізингу лізингодавцем.
10.4. Відображення в обліку фінансового лізингу лізингоодержувачем.
10.5. Облік оперативного лізингу лізингодавцем.
10.6. Облік операцій з оперативного лізингу лізингоодержувачем.
10.7. Відображення в обліку продавця операції з продажу необоротного активу із зворотною орендою.
10.8. Відображення в обліку покупця операції з продажу необоротного активу із зворотною орендою.
10.9. Розкриття інформації про лізингові операції.
10.1. Економічний зміст та види лізингових операцій
Термін лізинг походить від англійського слова «to lease», що означає «орендувати»,
«наймати». Лізингможна визначити як підприємницьку діяльність, що спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодав- цем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержува- чем періодичних лізингових платежів.
Велика різноманітність лізингових операцій дозволяє класифікувати їх за багать- ма ознаками, зокрема, такими як: склад учасників угоди, об’єкт лізингу, умови амо- ртизації, обсяг обслуговування, рівень окупності, кількість учасників угоди, сектор ринку, де здійснюються операції, характер лізингових платежів. З позиції відо- браження лізингових операцій у бухгалтерському обліку має значення класифікація лізингу за умовами передавання ризиків і вигод, пов’язаних з правом власності на актив, що надається у лізинг. За цією ознакою лізинг поділяється на фінансовий і оперативний.
Згідно з Інструкцією з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних ак- тивів банків України, затвердженою постановою Правління НБУ № 480 від 20.12.2005 р.,
фінансовий лізинг (оренда)— це оренда, умовами якої передбачається передавання всіх ризиків і вигод, пов’язаних з правом власності на актив. Право власності може з ча- сом передаватися або не передаватися. Лізинг (оренда), що не передбачає передаван- ня всіх ризиків і вигод, пов’язаних з правом власності на актив, класифікується опе- ративним.
Класифікація лізингу (оренди) як фінансового або оперативного залежить від суті
операції, а не від форми договору.
Для визначення операції як фінансовий лізинг (оренда) використовуються критерії, які окремо або в поєднанні обумовлюють класифікацію лізингу (оренди) як фінансово- го, а саме:
• наприкінці строку дії лізингу (оренди) право власності або інші речові права на актив
переходять до лізингоодержувача;
• лізингоодержувач має право на купівлю цього активу за ціною, яка значно нижча від
справедливої вартості на дату реалізації цього права, а на початку строку лізингу є об-
ґрунтована впевненість у тому, що це право буде реалізовано;
• строк дії лізингу (оренди) становить більшу частину строку корисного використання
активу навіть за умови, що право власності не передаватиметься;
• на початку строку дії лізингу (оренди) теперішня вартість мінімальних лізингових
(орендних) платежів має бути не меншою, ніж справедлива вартість активу, переданого
в лізинг (оренду);
• активи, передані в лізинг (оренду), мають спеціалізований характер, тобто лише лізин-
гоодержувач може користуватися ними без суттєвих модифікацій.
Підтвердженням належності операції до фінансового лізингу (оренди) можуть бути такі умови:
• у разі припинення лізингу (оренди) лізингоодержувачем пов’язані з цим збитки лізин-
годавця покладаються на лізингоодержувача;
• прибутки або збитки від коливань справедливої вартості ліквідаційної суми на-
лежать лізингоодержувачу (наприклад, у формі знижки на лізингову (орендну)
плату, яка дорівнює більшій частині виручки від продажу в кінці строку лізингу
(оренди));
• лізингоодержувач має змогу продовжити строк дії договору про лізинг (оренду) за плату,
яка нижча від ринкової.
В Україні загальні правові та економічні засади фінансового лізингу регу- люються Законом України «Про фінансовий лізинг» від 11.12.2003 р. № 1381-IV. Згідно з цим Законом, фінансовий лізинг —це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов’язу- ється набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановле- них лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізин- гоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до Закону «Про фінансовий лізинг» предметом договору фінансового лі- зингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).
Суб’єктами фінансового лізингу можуть бути:
• лізингодавець — юридична особа, яка передає право володіння та користування пред-
метом лізингу лізингоодержувачу;
• лізингоодержувач — фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та
користування предметом лізингу від лізингодавця;
• продавець (постачальник) — фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набу-
ває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;
• інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору
лізингу.
Законом України «Про фінансовий лізинг» встановлено вимоги щодо договору лізингу, права та обов’язки лізингодавця і лізингоодержувача, склад лізингових платежів. Відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються по- ложеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку, з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом України «Про фінансовий лізинг».
Однією із істотних умов лізингового договору є лізингові платежі, під якими розуміють виплати лізингодавцеві, які здійснює лізингоодержувач за надане йому право користу- ватися лізинговим майном. Існує декілька класифікацій видів лізингових платежів. Зокрема, за способом плати розрізняють лінійні платежі (однаковими частинами), про- гресивні платежі (розміри збільшуються), дегресивні (розміри зменшуються). За пері- одичністю сплати лізингові платежі поділяються на щорічні, щоквартальні, щомісячні, а за строками їх внесення — на ті, що вносяться на початку та кінці періоду сплати. Залежно від форми платежів, вони класифікуються на грошові платежі, компенсаційні (розрахунки здійснюються товарами або зустрічними послугами лізингодавцю) та змі- шані (поєднують грошові та компенсаційні платежі).
Складові лізингових платежів та їх розрахунок буде різним для операційного та фінансового лізингу.
Відповідно до Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингові платежі можуть включати:
а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;
б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
в) компенсацію відсотків за кредитом;
г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу.
Платежі, що підлягають сплаті лізингоодержувачем протягом строку лізингу (орен- ди) (з вирахуванням вартості послуг та податків, що підлягають сплаті лізингодавцю, і непередбаченої лізингової (орендної) плати), які збільшені: для лізингоодержувача — на суму його гарантованої ліквідаційної вартості; для лізингодавця — на суму його гаран- тованої ліквідаційної вартості, називаються мінімальними лізинговими (орендними) платежами.
У разі можливості та наміру лізингоодержувача придбати об’єкт лізингу (оренди) за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання, мінімальні лізингові (орендні) платежі складаються з мінімальної лізингової (орендної) плати за весь строк лізингу (оренди) та суми, яку слід сплатити згідно з договором про придбання об’єкта лізингу (оренди).
Мінімальні лізингові (орендні) платежі складаються з двох складових. З позиції лізингодавця мінімальні лізингові платежі включають фінансовий дохід (який по суті, є платою за наданий лізингоодержувачу кредит) та компенсацію вартості об’єкта лізингу. Для лізингоодержувача мінімальні лізингові платежі складаються з фінансових витрат та компенсації лізингодавцю вартості об’єкта лізингу.
У договорі з фінансового лізингу, як правило, передбачається розрахунок мінімаль- них лізингових платежів з їх розподілом на фінансові витрати (доходи) та компенсацію вартості об’єкта лізингу.
Порядок розрахунку теперішньої вартості майбутніх лізингових платежів на 1 гро- шову одиницю залежить від того, чи платежі здійснюються на початок кожного розра- хункового періоду, чи на кінець.
Теперішня вартість майбутніх лізингових платежів на 1 грошову одиницю, що спла- чуються на початку кожного періоду (PVAD), розраховується за формулою:
⎡⎛
PVAD = 1 + 1 −
1 ⎞ ÷i⎤ , (10.1)
⎢⎜ (1 + i)n ⎟ ⎥
⎣⎝ ⎠ ⎦
де n — кількість періодів, за які нараховуються і сплачуються лізингові платежі;
і — ставка відсотка для розрахункового періоду.
Теперішня вартість майбутніх лізингових платежів на 1 грошову одиницю, що спла- чуються в кінці кожного періоду (PVA), розраховується за формулою:
⎛ ⎞
PVA = ⎜1− = 1
⎟ ÷i , (10.2)
⎜ (1+ і )n⎟
⎝ ⎠
де n — кількість періодів, за які нараховуються і сплачуються лізингові платежі;
і — ставка відсотка для розрахункового періоду.
Сума теперішньої вартості мінімального лізингового платежу, що сплачується ре- гулярно лізингоодержувачем, розраховується шляхом ділення справедливої вартості об’єкта лізингу на початок строку лізингу на теперішню вартість майбутніх лізингових платежів на 1 грошову одиницю (PVA або PVAD). Загальна сума теперішньої вартості мінімальних лізингових платежів дорівнює добутку мінімального лізингового платежу, що сплачується регулярно та кількості періодів сплати.