Мікроекономіка як складова частина теоретичної економіки
Економічна теорія – наука про людину, про вирішення нею різних проблем від державних, суспільних, цивільних до інтимних.
Мікроекономіка вивчає прийняття рішень і поведінку окремих економічних одиниць і структур (домогосподарств, фірм, ринків окремих благ).
Макроекономіка вивчає економічні явища, що відбивають функціонування економіки як єдиного цілого (національний доход, інфляція, безробіття, економічне зростання).
Цей поділ залежить не від масштабу явищ, а від точки зору на них.
Основна проблема економічної теорії і господарської практики – розв’язання протиріччя між бажанням індивідів задовольнити свої необмежені потреби й обмеженістю ресурсів, що знаходяться в їхньому розпорядженні.
Обмеженість ресурсів породжує серед товаровиробників конкуренцію з приводу їхнього використання і розподілу, а отже, обумовлює вибір оптимального варіанта їхнього використання.
Економічний вибір – вибір кращого серед альтернативних варіантів, що дозволяє досягти максимального задоволення потреб з мінімальними витратами.
Щоб одержати максимальну кількість товарів і послуг, виготовлених з обмежених ресурсів, товаровиробнику необхідно не тільки забезпечити використання всіх придатних для цього ресурсів, але і використовувати їх таким чином, щоб кожний з них вносив як можна більший внесок у загальний обсяг виготовленої продукції.
Проблему економічного вибору відбиває крива трансформації і безліч виробничих можливостей.
Допущення, прийняті при побудові моделі:
· необхідні блага обмежені двома видами;
· технологія виробництва незмінна.
Множина виробничих можливостей відбиває можливі комбінації виробничих благ. Їй належать точки:
– 
на кривій трансформації (т. A, B, C). Це граничні точки множини, що відповідають комбінаціям виробничих благ при ефективному використанні ресурсів, тобто одночасне збільшення виробництва обох благ при заданих ресурсах неможливо.
- під кривою трансформації (т. D, E). Це внутрішні точки множини, що характеризуються неповним використанням ресурсів, тому що можливе збільшення виробництва одночасно обох благ.
Межею можливого і неможливого є крива трансформації виробничих можливостей.
Комбінації благ, що розташовані під кривою трансформації (т. M, N), недосяжні з погляду можливостей виробництва.
Характерні риси кривих трансформації:
- спаднийхарактер, що означає, що збільшення виробництва одного блага обов'язково супроводжується зменшенням виробництва іншого;
- опуклий характер, що свідчить про зростання жертви з боку виробництва одного блага при кожній додатковій одиниці збільшення іншого.
Кут нахилу дотичної до кривої трансформації виробничих можливостей є графічною моделлю альтернативної вартості.
Альтернативна вартість одного блага щодо іншого – це обсяг одного блага, яким необхідно пожертвувати у виробництві (або споживанні) заради виробництва (або споживання) додаткової одиниці іншого блага за умови, що виробництво (споживання) знаходиться на кривій граничних можливостей.
Опуклий характер кривої трансформації виробничих можливостей означає в термінах альтернативної вартості зростання альтернативної вартості.
На понятті альтернативної вартості базується важливий принцип порівняльної ефективності: при різних варіантах виробництва перевага надається благам з меншими альтернативними витратами.
Професор Гарвардського університету Джеффрі Сакс здійснив порівняльний аналіз структури економіки в колишньому СРСР і розвинутих країнах за допомогою кривих трансформації виробничих можливостей у просторі двох узагальнених видів благ: озброєння і споживчі блага.
Для вирішення основних економічних проблем (Що? Як? Хто? Для кого?) необхідна координація господарської діяльності людей. Існують два основних способи координації :
– Організована стихія – спосіб здійснення координації, при якому індивіди приймають і реалізують рішення, використовуючи інформацію і стимули свого безпосереднього оточення. Одним зі способів реалізації організованої стихії є ринок.
- Влада або ієрархія – спосіб здійснення координації, при якому дії індивіда підпорядковані центральній владі. Ієрархія і влада реалізуються за допомогою законів, наказів, інструкцій, розпоряджень. Однією з вищих форм ієрархії і влади є держава.
У чистому виді ні ієрархія, ні стихія існувати не можуть. Наприклад, ринкова система (організована стихія) вимагає охорони власності. Повною мірою це може забезпечити тільки держава, тобто влада. Постає питання співвідношення між ними. Надмірна (тотальна) ієрархія, як свідчить досвід централізованої економіки, неефективна, оскільки вона підриває стимули до продуктивної праці у більшості працездатних індивідів.