Цукрозамінники і підсолоджувані
З давніх часів для надання продуктам харчування солодкого смаку застосовують речовини, які мають солодкий смак. Основною солодкою речовиною, що вживається людиною, є цукор сахароза. В цей час поряд з цукром використовують різні солодкі речовини. Класифікація їх за А.П.Нечаєвим, А.А.Кочетковою, А.Н.Зайцевим наведена на рис. 14.5.
Увага до речовин, що надають виробам солодкого смаку, викликана сучасними вимогами науки про харчування, необхідністю виробництва низькокалорійних продуктів, а також дієтичних продуктів спеціального призначення. Такі продукти в першу чергу необхідні хворим на діабет.
Поряд з харчовими продуктами, що використовуються замість сахарози: глюкозо-фруктозні сиропи, моно- і дисахариди, застосовують речовини, які називають цукрозамінниками, і харчові добавки — підсолоджувачі. Останні не мають у своєму складі глюкозного фрагменту і можуть з успіхом застосовуватись при виробництві продуктів для хворих на діабет. Солодкість підсолоджувачів і цу-крозамінників порівнюють з солодкістю сахарози. Ступінь їх солодкості визначається кількістю сахарози в грамах, яку необхідно розчинити в одиниці об'єму води за умови, щоб її розчин мав таку ж солодкість, як і розчин, в якому міститься 1 г підсолоджувача чи цукрозамінника. Ступінь солодкості сахарози приймається за одиницю.
Важливою групою цукрозамінників є солодкі спирти — поліоли. Вони практично повністю засвоюються організмом, але досить повільно, тому вживання їх обмежене. Виробництво їх у світі складає біля 1 млн. т на рік. Це сорбіт, ксиліт, маніт, мальтит, лактит.
Найширше використовуються сорбіт (Е 420) і ксиліт (Е 967). Солодкість їх по відношенню до сахарози відповідно 0,6 і 1,0. Сорбіт одержують шляхом гідрогенізації D-глюкози, енергетична цінність його 3,5 ккал/г. Метаболізм ксиліту і сорбіту в організмі здійснюється без участі інсуліну. Вони справляють послаблювальну і жовчогінну дію. Ксиліт одержують відновленням ксилози бавовняної лузги і кукурудзяних качанів. Сорбіт і ксиліт здатні виконувати роль емульгаторів та водоутримувальних агентів.
Ксиліт і сорбіт хлібопекарськими дріжджами не зброджуються і не беруть участі у процесі забарвлення скоринки.
Добавки-підсолоджувачі одержують з рослинної сировини (природні добавки) і шляхом хімічного синтезу.
Представниками природних підсолоджувачів є маракулин (глюколіпід), тау-матин (Е 957) — білковий продукт і стевіозид — глікозид, виділений з листків рослини стевії, гліциризин (Е 958) — гліциризинова кислота, яку одержують з коренів солодки голої (лакриці).
Останній є одним з найдавніших природних підсолоджувачів у Європі.
Представниками синтетичних підсолоджувачів є сахарин, його натрієва, калієва і кальцієва солі, ацесульфам калію, отизон, аспартам, сукралоза та інші.
Сахарин (Е 954) — це сульфамід бензойної кислоти. Він стійкий при нагріванні. Використовується здебільшого натрієва сіль сахарину, солодкість якої в 500 разів більша за солодкість сахарози, широко застосовується у виробництві продуктів для хворих на діабет.
Ацесульфам К (Е 950) відноситься до групи окситиацинондиоксидів, термічно і хімічно стійка сполука, не засвоюється організмом людини. Солодкість його Ксол — 200.
Отизон є аналогом ацесульфаму калію (Е 950). Він солодший за сахарозу в 150-300 разів, добре розчиняється у воді, термо- і кислотостійкий.
Аспартам (Е 951) — метиловий ефір дипептиду фенілаланіну і аспарагінової кислоти. Він солодший за сахарозу в 200 разів, в організмі людини повністю ме-таболізується.
Аспартам є кислото- і термолабільною сполукою, що обмежує його використання у хлібопеченні.
В Україні в перелік харчових добавок-підсолоджувачів і цукрозамінників, що дозволені для використання у харчовій промисловості, включені маніт, ацесульфам калію, аспартам, ізомальт, сахарин, сукралоза, гліциризин, мальтит, лактит, ксиліт, отизон, сахарол і деякі інші речовини. Вирішення питання про доцільність застосування в харчовій промисловості інших підсолоджувачів є прерогативою Міністерства охорони здоров'я України.
У зв'язку з тим, що жоден із підсолоджувачів не забезпечує смак натурального цукру, у хлібопекарській промисловості можуть бути використані композиції з окремих підсолоджувачів. При цьому можливе проявлення якісного і кількісного синергічного ефекту. Прикладом може бути підсолоджувач «СВІТЛІ — солодкість дієтична» (Росія), Суслі (Німеччина) та ін.
Дозування підсолоджувачів розраховують, виходячи з їх орієнтовних ко-ефіцієнтів солодкості, та уточнюють шляхом дегустації. Кількість підсолоджувана:
П = С/КСОЛ,
де С — кількість цукру, що замінюється; Kсол — коефіцієнт солодкості підсолоджувана.
Використовують підсолоджувані у вигляді водних розчинів. Внесення їх у тісто не впливає на структурно-механічні властивості, інтенсивність бродіння і газоутворювальну здатність останнього.
Застосовувати підсолоджувані з метою економії цукру не дозволяється. Комітетом з харчових добавок ФАО/ВОЗ установлена допустима норма добового надходження підсолоджувачів в організм людини. Основними виробниками підсолоджувачів і постачальниками їх на зовнішній ринок є США, Японія, Китай.
Консерванти
До цієї групи добавок відносять речовини, які пригнічують розвиток мікроорганізмів або знищують їх. Ці речовини мають бути нешкідливими для організму людини, не змінювати органолептичних властивостей продукту. У харчовій промисловості найчастіше використовують в якості консервантів сіль кухонну харчову, етиловий спирт, оцтову, сорбінову, бензойну, сірчисту, пропіоно-ву кислоти та їх солі, ацетати калію, кальцію, а також вуглекислий газ, нізин, інші речовини, їх застосовують з метою збільшення тривалості зберігання сировини або продуктів.
У хлібопеченні хімічні консерванти застосовують для запобігання захворюванню хліба на картопляну хворобу, пліснявіння. Для запобігання захворюванню хліба на картопляну хворобу Міністерство охорони здоров'я України дозволяє використовувати оцтову кислоту і ацетат кальцію в кількості відповідно 0,2 і 0,5 % до маси борошна, нізин (у складі препарату селектину). Для боротьби з пліснявінням хліба в деяких країнах дозволено додання в тісто сорбінової кислоти (0,1 % до маси борошна), сорбопальмітату (0,3-0,5 %). У США з цією метою використовується пропіонова кислота.
Такі препарати, як пропіонова кислота, пропіонати кальцію, натрію, сорбінова кислота, сорбат кальцію, оцтова кислота, ацетат кальцію затримують пліснявіння хліба на 7-12 діб.
Проте ці консерванти в більшій або меншій мірі знижують інтенсивність мікробіологічних процесів, що протікають при дозріванні тіста, погіршують об'єм і пористість виробів.
В Україні не мають абсолютного статусу дозволеності пропіонова кислота (Е280), пропіонати (Е281-283), використовують здебільшого ацетати калію чи кальцію.
Сорбінова кислота (Е 200) застосовується з метою попередження пліснявіння хліба, призначеного для тривалого зберігання. Перед пакуванням у плівку хліб обробляють сорбіновою кислотою або 96 %-им етиловим спиртом.
Кухонну сіль застосовують для консервування рідких опар, заквасок при перервах у виробництві. Відоме її застосування (а також сорбінової кислоти або сорбату натрію) для консервування молочної сироватки, що зберігається в умовах хлібопекарських виробництв.