Урок української мови в 6-му класі
Тема уроку: Відмінювання іменників другої відміни.
Використання різних форм інтерактивної діяльності ( робота в парах, мозковий штурм) і традиційних (робота з підручником, індивідуальні завдання) з метою активізації пізнавальної діяльності учнів.
Учитель повідомляє, що для успішного опрацювання нового матеріалу їм потрібно пригадати, за якою ознакою іменники І відміни поділяються на групи. На дошці записуються відповіді учнів: “За характером кінцевого приголосного основи, які в свою чергу поділяються на три групи – тверду, м’яку і мішану”. Наводяться приклади.
Учитель повідомляє, що для більшості іменників ІІ відміни чоловічого і середнього роду принцип поділу на групи лишається таким самим. Виняток становлять іменники чол. р. з основою на “р” (каменяр, комар, пир), де є певні особливості. Для їх виявлення можна застосувати технологію “робота в парах”.
Роздаткові картки із завданнями:
1. Орієнтуючись на місце наголосу в Р.в. однини, визначте, які іменники на -ар, -ир належать до твердої групи.
Санітар – санітара, куховар – куховара, касир – касира, мундир – мундира (винятки: комар – комара, хабар – хабара, долар – долара, пластир – пластиру).
2. Орієнтуючись на місце наголосу в Р.в. однини, визначте, які іменники на –ар, -ир належать до м’якої групи
Кобзар – кобзаря, лікар – лікаря, пустир – пустиря, козир – козиря (виняток: Ігор – Ігоря, якір – якоря, лобур – лобуря).
3. Орієнтуючись на лексичне значення іменників та на місце наголосу в Р.в. однини, визначте, які іменники ІІ відміни на –яр належать до мішаної групи.
Школяр – школяра, каменяр – каменяра, скляр – скляра.
4. Орієнтуючись на місце наголосу в Р.в. однини, визначте, які іменники ІІ відміни на –яр належать до твердої групи.
Ювіляр – ювіляра, мадяр – мадяра, муляр – муляра, футляр – футляра.
5. Орієнтуючись на кількість складів у слові та на місце наголосу в Р.в. однини, визначте, які ім. ІІ відміни з основою на –р належить до твердої групи.
Пир – пиру, мир – миру, вир – виру, двір – двору, мур – муру.
Кількість карток вчитель готує відповідно до кількості пар учнів подвійно. Роздавши кожному індивідуальну картку. Учні працюють 1-2 хв. За сигналом вчителя учні повертаються обличчям один до одного і обмінюються думками, узгоджують їх. Представники пар репрезентують виконані завдання.
Вчитель узагальнює особливості відмінювання іменників ІІ відміни і пропонує роботу з підручником для закріплення вмінь і перевірки правильності власних висновків з теоретичним матеріалом.
КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК [1]
Авторська школа – експериментальний навчально-виховний заклад, діяльність якого базується на розробленій автором чи авторським колективом педагогічної концепції.
Алгоритмізація процесу навчання – один із напрямів педагогічних досліджень, який акцентує на використанні тими, хто навчається, і тими, хто навчає, структурованих алгоритмів – програми пропонованих дій для розв’язання задачі.
Альтернативні школи – “вільні школи”, які виникли у Західній Європі Й У США наприкінці 60-их рр. ХХ ст. як протиставлення авторитарним школам. Вони забезпечують альтернативну за змістом, формами і методами роботи з учнями освіту.
Базова освіта – суспільно необхідний рівень загальноосвітньої підготовки, який передбачає всебічний розвиток і цілісно-етичну орієнтацію особистості, формування загальнокультурної основи її освіти, громадянського та професійного становлення.
Варіативний компонент в освіті – навчальні програми, що обираються в межах освітньої програми навчально-виховного закладу.
Виховна система – умовно об’єднаний комплекс виховних цілей, людей, що реалізують її в процесі цілеспрямованої діяльності, відносин між її учасниками в освітньому середовищі.
Відкрита освіта – система навчання, доступна людині, без аналізу її початкового рівня знань, відкрита освіта використовує технології і методики дистанційного навчання і забезпечує начання в темпі, зручному для кожного.
Всотуючий розум – здатність дитини вчитися, прагнення до навчання, реалізація цього забезпечується створенням сприятливого навколишнього середовища. Термін запровадила М.Монтессорі.
Глобалізація освіти – фундаментальна тенденція, яка відображає формування єдиного соціального, інформаційного й освітнього простору в міжконтинентальних масштабах.
Гуманізація педагогічного процесу – концепція, основу якої становить ідея побудови педагогічної системи на позиціях гуманізму з метою створення найсприятливіших умов для повноцінного розвитку дитини. Передбачає диференціацію та індивідуалізацію навчання й виховання на основі активізації творчого саморозвитку особистості.
Гуманітаризація освіти – одна з основних тенденцій розвитку освіти в сучасному світі. Відображає зростання ролі і значення людських відносин, взаємного прийняття учасників навчального процесу для успішності освіти в цілому.
Демократизація педагогічного процесу– впровадження в педагогічну систему принципів демократії, надання свободи творчості педагогу й більших можливостей вихованцям.
Дистанційне навчання – інтерактивна взаємодія між викладачем, учнем та інтерактивним джерелом інформаційного ресурсу, що відображає всі властиві навчальному процесу компоненти (цілі, зміст, методи, засоби навчання)
Диференціація освіти – процес у сучасній освіті, що забезпечує різноманітність форм навчання для максимального врахування індивідуальних можливостей, інтересів, нахилів тих, хто навчається.
Діалогічне навчання – розмова, бесіда між двома особами, яка має на меті пізнання сутності предмета чи явища в процесі обміну думками суб’єктів спілкування.
Діяльність учня –активна взаємодія з довкіллям, під час якої індивід виступає як суб’єкт, який цілеспрямовано впливає на об’єкт і тим самим задовольняє свої потреби.
Експериментальні школи – навчально-виховні заклади, призначені для обґрунтування, розроблення, перевірки нових педагогічних ідей, вивчення практичного досвіду педагогів.
Засоби інформатизації освіти – засоби нових інформаційних технологій у поєднанні з навчально-методичним, нормативно-технічним і організаційно-інструктивним матеріалом, що забезпечує їх педагогічно доцільне використання.
Індивідуалізація навчання – організація навчального процесу з урахуванням індивідуальних особливостей учнів для створення оптимальних умов у реалізації потенційних можливостей кожного учня.
Індивідуальний стиль педагогічної діяльності– цілісна система операцій, що забезпечує ефективну взаємодію вчителя з вихованцем, визначається цілями, завданнями професійної діяльності, властивостями різних рівнів індивідуальності педагога (ритмом діяльності, спілкування тощо).
Інновативність – емоційно-оцінне ставлення до нововведень, відмінність у сприятливості суб’єктів до інновацій, нових ідей, досвіду.
Інноваційна культура педагога – система освоєних особистістю педагогічних засобів, що забезпечують інноваційний спосіб діяльності, системоутворюючим елементом якої є цінності інноваційного плану.
Інноваційне навчання – зорієнтована на динамічні зміни в навколишньому світі навчальна діяльність, яка ґрунтується на оригінальних методиках розвитку різноманітних форм мислення, творчих здібностей, високих соціально-адаптаційних можливостей особистості.
Інноваційні ідеї – засновані на новому знанні про процеси людського розвитку ідеї, які пропонують невикористовувані раніше теоретичні підходи до розв’язання педагогічних проблем, конкретні практичні технології отримання високих результатів.
Інновація– нововведення, зміна, оновлення; новий підхід, створення якісно нового, використання відомого в інших цілях.
Інновація педагогічна – процес створення, поширення й використання нових засобів (нововведень) для розв’язання тих педагогічних проблем, які досі розв’язувались по-іншому.
Інтеграція – процес і результат взаємодії елементів, що супроводжуються відновленням, встановленням, ускладненням і зміцненням істотних зв’язків між ними на основі певної обумовленості і як результат – формування нового інтегрованого об’єкта (системи) з якісно новими властивостями.
Інтерактивне навчання –спеціальна форма організація пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, на яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.
Інформатизація освіти – одна з глобальних тенденцій розвитку освіти, пов’язана з розширенням застосування комп’ютерів, інформаційних мереж і технологій в освітній практиці.
Інтерактивний діалог – взаємодія користувача з програмою (програмно-апаратною) системою, що характеризується реалізацією розвинених засобів ведення діалогу (наприклад, можливість ставити питання в довільній формі, з використанням “ключового” слова, у формі з обмеженим набором символів тощо); при цьому забезпечується можливість вибору варіантів змісту навчального матеріалу, режим роботи з ним.
Креативність – стійка властивість індивіда, що обумовлює здатність виявляти соціально значущу творчу активність; рівень творчої обдарованості, здатності до творчості.
Медіа-освіта – напрям у педагогічній науці, який досліджує засоби масової комунікації. Головним завданням є підготовка тих, хто навчається до життя в інформаційному суспільстві, формування в них уміння користуватися інформацією в будь-якому вигляді, здійснювати комунікації, усвідомлювати наслідки впливу на людину засобів інформації.
Метод проектів –організація навчання, за якою учні набувають знань, умінь і навичок у процесі планування й виконання практичних завдань – проектів.В її основі лежить розвиток пізнавальних навиків, умінь самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного і творчого мислення, уміння бачити, сформулювати і вирішити проблему.
Модульні нововведення – комплекс часткових взаємозв’язаних нововведень стосовно певної групи предметів, вікової групи дітей тощо.
Моніторинг в освіті – постійне відстежування певного процесу в освіті з метою його вивчення. Його елементами є форми поточної, проміжної і підсумкової атестацій, складання графіків і звітів, проведення педагогічних рад, консиліумів.
Новаторство– вищий ступінь педагогічної професійної майстерності, винахідництво нового в педагогічній практиці.
Нові інформаційні технології – сукупність методів і технічних засобів збирання, організації, збереження, опрацювання, передавання інформації за допомогою комп’ютерів і комп’ютерних комунікацій.
Освітня технологія – технологія, що відображає загальну стратегію розвитку освіти, єдиного освітнього простору. Призначена для прогнозування розвитку освіти, її конкретного проектування і планування, передбачення результатів, визначення відповідних освітніх стандартів.
Педагогіка співробітництва – новаторський напрям у педагогіці, що розглядає дитину як активного суб’єкта спільної з педагогом діяльності, заснованої на демократичних і творчих засадах; спільна діяльність учителя та учнів, що ґрунтується на взаєморозумінні й гуманізмі, на єдності їхніх інтересів і прагнень, метою якої є особистісний розвиток школярів у процесі навчання й виховання.
Педагогічна інтуїція –специфічна здатність учителя передбачати нахили, поведінку, вчинки дитини за певних умов у відповідному середовищі.
Педагогічна технологія – своєрідна конкретизація методики, проект певної педагогічної системи, що реалізується на практиці; змістова техніка реалізації навчально-виховного процесу; закономірна педагогічна діяльність, яка реалізує науково обґрунтований проект навчально-виховного процесу і має вищий рівень ефективності, ніж традиційні методики.
Педагогічні здібності –сукупність психічних рис особистості, необхідних для успішного оволодіння педагогічною діяльністю, її ефективного здійснення.
Проблемні методи навчання – методи засвоєння нових знань, у яких кожен учасник навчального процесу бере участь у виробленні певного змісту (розв’язання проблеми), що обумовлює високу мотивацію всіх учасників навчально-виховного процесу.
Психологічний бар’єр – психічний стан, який виявляється у неадекватній пасивності особистості, що перешкоджає виконанню певної дії.
Розвивальне навчання– група ідей та концепцій навчання і практики освіти, центральною в якій є особистість людини, що розвивається. Особистісний розвиток розуміють як розвиток мислення і пам’яті, розвиток адаптивних здібностей і якостей, розвиток науково-теоретичного мислення, творчих здібностей тощо.
Саморозвиток– процес активної, послідовної, прогресивної і незворотної якісної зміни психологічного статусу особистості. Можливий на певному ступені вікового розвитку, за сформованості механізмів саморегуляції.
Самостійне навчання– головна особливість полягає в тому, що учень сам складає програму свого навчання, сам оцінює і контролює свої знання, займається пошуком необхідного навчального матеріалу. В цілому самостійне навчання більш трудомістке і тривале, ніж навчання під керівництвом вчителя.
Синектика – метод колективної творчої діяльності та наукового дослідження, заснований на цілеспрямованому використанні інтуїтивно-образного, метафоричного мислення учасників. Застосовується як прийом розв’язання складних творчих завдань; у педагогічній практиці – для вирішення навчально-пізнавальних проблем і навчання процесу творчого пошуку.
Синергетика – наука, що досліджує процеси переходу складних систем із невпорядкованого стану в упорядкований; встановлює між елементами системи зв’язки, сумарна дія яких у межах системи за своїм ефектом сильніша від суми ефектів дії кожного окремого елемента.
Ситуація успіху – суб’єктивний психологічний стан задоволення наслідком фізичного або морального напруження виконавця справи, творця явища.
Соціалізація – процес входження індивіда в соціум. Передбачає засвоєння ним певної системи цінностей (норм, зразків, знань, уявлень) для функціонування і суспільстві, здобуття власного соціального досвіду та активного формування особистості.
Сугестивна технологія – навчання на основі емоційного навіювання в стані неспання, що спричиняє надзапам’ятовування. Передбачає комплексне використання всіх вербальних і невербальних, зовнішніх і внутрішніх засобів сугестії (навіювання).
Тест– вимірювальна процедура, що включає інструкцію і набір завдань, пройшла широку апробацію та стандартизацію.
Штам-група – соціальне утворення, що планомірно діє під керівництвом вихователя задля духовного єднання дітей і характеризується вільною динамікою внутрішньої структури.
Якість освіти – рівень знань, умінь, розумового, морального і духовного розвитку тих, хто навчається, на певному етапі відповідно до поставлених цілей; рівень забезпечення навчальної діяльності і надання освітніх послуг учасникам освітнього процесу навчально-виховним закладом.