Чи розв’язала група те, що повинна була розв’язати?

Як, на Твою думку, чи були у групі труднощі?

Чи були розв’язані труднощі?

Як Ти вважаєш, Ти її виконав?

Тобі було важко? Чому?

Чи був Ти корисним у групі? У чому конкретно?

а) у пропозиції плану роботи;

б) у пошуку інформації;

В) у пропозиції розв’язування труднощів.

2. Робота індивідуальна:

Чи працював Ти самостійно тоді, коли вся група працювала разом?

Як Ти визначиш те, що вивчив?

Як уже вказувалося, групова навчальна діяльність ко­рисна на всіх етапах уроку, особливо під час перевірки домашнього завдання, закріплення знань, застосування їх на практиці, де допомога дорослого вже не потрібна і навіть шкодить, бо заважає становленню рефлексії, і водночас повністю самостійно дитина діяти ще не може.

Перш ніж вводити до структури уроків різні види групо­вої навчальної діяльності, потрібно навчити шко­лярів спільної роботи, співпраці, особливо, коли учні не мають досвіду роботи в малих групах. Формування вмінь такої ро­боти потрібно починати у фронтальній роботі. Доцільно, як пропонує Г.Цукерман, провідним засобом навчання об­рати організацію дискусії на уроці. Дискусія найбільш опти­мально має забезпечити рішення висунутих на даному етапі навчальних завдань. Вона відрізняється від звичайної бесіди тим, що учні вступають в опосередковане спілкування один з одним. Якщо в бесіді учню достатньо висловити правильно положення, вчитель оцінює його, а часто і пояснює це поло­ження замість учня, то в дискусії учню доводиться самостійно обґрунтовувати свою точку зору.

Г.Цукерман, І.Вітковська пропонують на першо­му етапі навчання дискусії засвоїти “Правила загального об­говоріння”:

1) не говорити всім разом;

Заперечуючи, звертатися безпосередньо до учня;

3) всім слухати одного;

4) постійно використовувати позначки "+", "-", "?".

Щоб зацікавити учнів колективною роботою, потрібно за­безпечити серед них позитивне ставлення до співпраці один з одним у малих групах. Для цього слід запропонувати учням такі завдання: приклад на декілька дій, гру “Збери листівку”, скласти спільно оповідання на цікаву усім тему тощо.

Аналізуючи роботу, вчитель підводить дітей до висновку, що узгоджена робота учнів дає змогу знайти найкраще рішення, виявити творчість, прискорити виконання завдання, підтримати один одного. У здійсненні такої ро­боти діти дотримуються наведеної нижче інструкції.

Правила дружної роботи:

Перед роботою слід домовитися, хто що буде виконувати.

Не сперечатися даремно.

Намагатися зрозуміти одне одного.

Після того, як підготовку дітей до спільної роботи завершено, можна переходити до формування вмінь працювати парами.

Для роботи в парах можна запропонувати прийоми такі, як взаємоперевірка, взаємодиктанти, складання плану оповідання, розв'язання прикладів на кілька дій.

Учні в парах за чергою розв'язують приклади, записують результат, пояснюючи один одному, який знак потрібно ста­вити між виразами й чому.

На уроці української мови можна організувати роботу в парах так: діти заздалегідь готують вдома картки з загадка­ми. На уроці учні за чергою виконують роль “вчителя”, чита­ючи свою загадку, яку пара пропонує класу. Діти, як правило, творчо підходять до виконання таких домашніх завдань.

Коли вчитель переконається у тому, що учні в парах мо­жуть вести дискусію, спільно виконувати завдання, навчати один одного, можна переходити до найбільш складного виду групової діяльності – створення більших диференційованих груп.

В організації такої роботи спільна діяльність учнів відбувається на більш високому рівні, тому що здійснювати взаємодію чотирьох чи більше осіб складніше, ніж парну. Формувати групи треба з урахуванням певних вимог. Так, кожна така група має сильних, середніх та слабких учнів. Вчитель керує роботою групи через пам'ятку чи інструкцію:

Прочитайте задачу.

2. Домовтесь, хто за ким називатиме своє питання.