Інтерактивне навчання як сукупність технологій
Сучасна технологія навчання відображає шлях засвоєння навчального матеріалу в межах педагогічної технології. Деякі дослідники називають її дидактичною технологією (О.Пєхота). Інтерактивна технологія навчання передбачає активну взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу, індивідуалізує участь кожного в колективній (груповій) діяльності з чітко спланованим очікуваним результатом навчання.
За висловленням А.Маслоу, зростання відбувається невеликими «кроками», і «кожен крок уперед можливий лише тоді, коли забезпечується почуття безпеки, коли рух у невідоме відбувається із безпечного домашнього порту». Одним із важливих засобів досягнення безпеки – це поєднання з іншими людьми, утворення групи. Дж.Брюнер вважає взаємодію основою колективного навчання. Дані концепції стали підґрунтям у розробці сучасних групових та кооперативних форм організації навчання. Зазначимо, що загально класну діяльність не можна називати колективною, бо вчитель ставить перед дітьми однакову мету, внаслідок чого учні виконують дію індивідуально. У групова діяльність передбачає діяльність для досягнення спільної мети, яка об’єднує і зумовлює участь кожного, за певний, вказаний проміжок часу завдання можуть виконати лише всі учні спільними зусиллями.
Успіх члена команди при презентації результатів дослідження групою якоїсь теми, наприклад, захист навколишнього середовища», залежить як від його особистих зусиль, так і від внеску інших членів групи, що допомагають йому знаннями, уміннями і практичними можливостями. Жоден член групи наодинці не має всієї інформації, необхідної для того, щоб забезпечити успіх групової діяльності.
Навчальні цілі учнів можуть бути сконструйовані педагогом по-різному: одні стимулюють спільні зусилля, другі – конкуренцію, треті – тільки зусилля окремої особистості. На відміну від ситуації кооперативного навчання, ситуація конкуренції виникає, коли вчитель заохочує змагання. Негатив: учні розуміють, що вони досягнуть своєї цілі тільки за умови, що інші зазнають невдачі. Як результат діяльності: учні активно працюють, щоб перемогти конкурентів або відступають, бо не вірять у власні сили. В індивідуалістській ситуації, коли завдання, які дає вчитель, не пов’язані між собою і не співвідносяться з цілями однокласників, учні розуміють, що їхні успіхи ніякою мірою не залежать від діяльності товаришів. Як результат – зосередження на власних інтересах.
Зарубіжні дослідження кооперативного, конкурентного й індивідуального навчання мають довгу історію і, безсумнівно, вказують на те, що співробітництво, порівняно з конкуренцією й індивідуальними зусиллями, призводить до:
а) більш високих досягнень і більшої продуктивності;
б) більш турботливих, чуйних і відданих взаємин;
в) більшого психологічного здоров’я дітей, соціальної компетентності і самоповаги.
Позитивний ефект, що має співробітництво для досягнення навчально-виховних результатів, робить кооперативне навчання одним з найбільш цінних інструментів в арсеналі педагога.
Гра – це зручний і швидкий транспортер навчально-виховних ідей. Сама гра створює мотивацію до діяльності, що передбачає активну взаємодію школярів, стаючи кращим способом проблемізації навчального процесу. Сучасними педагогами найчастіше використовуються такі ігри: 1) моделювання реальності; 2) рольова діяльність; 3) певний ігровий сюжет. Вже традиційними стали дидактичні ігри з використанням роздаткових матеріалів, що виготовляються самими учнями. Зауважимо, що якість проведення навчальної діяльності з використанням гри залежить від матеріально-технічного забезпечення. Тому накопичення обладнання для продуктивної праці, створення своєрідного «банку ігор», в тому числі навчальних комп’ютерних ігор, слід розглядати як важливу необхідність. Кількість та якість імітаційних навчальних ігор та діапазон їхнього використання у педагогіці дедалі розширюється. Нині це окрема добре розвинена і прибуткова галузь комп’ютерної індустрії. Педагогові, який відчуває схильність до цього методу, є з чого вибирати. Найбільше ігор створені на історичні, гуманітарні та футурологічні сюжети.
Також існують такі різновиди навчальних ігор, які не вимагають застосування комп’ютерних технологій:
– сюжетні: ігри-подорожі, які популярні в молодших класах;
– ігри-драматизації: розігрування в особах фрагментів літературних творів;
– рольові: спрямовані на соціальні аспекти розвитку особистостей, на відміну від драматичних;
– ділові: моделюється ситуація, споріднена з тією, учасниками якої учні можуть стати в дійсності, проводиться із старшокласниками.
Використання гри в навчальному процесі завжди стикається з протиріччям: навчання є завжди процесом цілеспрямованим, а гра за своєю природою має визначений результат (інтригу). Тому завдання педагога при застосування гри у навчання – підпорядкування гри визначеній дидактичній меті. Крім дидактичної мети гра містить певний комплекс цілей: забезпечення контролю виведення емоцій; надання дитині можливості самовизначення; надихання і допомога розвитку творчої уяви; надання можливості зростання навичок співробітництва в соціальному аспекті; надання можливостей висловлювати власні думки.
Учасники навчального процесу, за ігровою моделлю, перебувають в інших умовах, ніж у традиційному навчання. Учням надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише визначеними правилами гри. Учні самі вибирають власну роль, висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її розв’язання, беручи на себе відповідальність за обране рішення. Вчитель у ігровій моделі виступає як: інструктор (ознайомлення з правилами гри, консультації під час її проведення), суддя-рефері (консультування і поради з розподілу ролей), тренер (підказки учням у разі потреби), ведучий (під час обговорення).
Запитання та завдання
1. У чому полягає інноваційність технології розвивального навчання ?
2. У чому полягає сутність розвивального навчання за Л. Занковим?
3. Що внесла теорія Ельконіна – Давидова у теорію розвивального навчання?
3. Розкрийте поняття: “зона найближчого розвитку”, “цілеспрямована навчальна діяльність”, “принцип сходження”, “особистісно-розвивальне навчання”.
4. Проілюструйте на прикладах з методики викладання свого предмету технології розвивального навчання в сучасній освітній програмі.
5. Як проявляється взаємозв’язок навчальної діяльності та розвитку особистості?
Література
1. Варзацька Л. Методика розвивального навчання / Л.Варзацька // Директор школи. –2003. – № 5 – 6. – С. 47 – 61.
2. Васильченко Н. Про деякі аспекти управління школою нового типу /Н.Васильченко // Шлях освіти. – 2001. – № 2. – С. 29 – 32.
3. Данилова Л. Формування особистості нового типу /Л.Данилова // Шлях освіти. – 2001. – № 3. – С. 26 – 28.
4. Курбанов О.А. Педагогічна діагностика //О.А. Курбанов // Управління школою. – 2003. –№ 19 – 20. – С. 19 – 23.
5. Куреченко Н. Сучасні технології навчання /Н.Куреченко //Директор школи. – 2003. – № 3. – С. 58 – 60.
6. Лопатинська В. Морально-гуманістичний зміст спілкування /В.Лопатинська // Шлях освіти. – 2003. – № 1. – С. 27 – 30.
7. Мар’яненко Л. Розвивальне навчання /Л.Мар’яненко // Директор школи. – 2003. – № 5 – 6. – С. 5 – 6.
8. Підласий І.П., Підласий А.І. Педагогічні інновації /І.П.Підласий, А.І.Підласий // Рідна школа. – 1998. – № 12.
9. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання /О.Пометун, Л.Пироженко. – К.: А.С.К., 2005. – С. 192 с.
10. Попова О.В. Становлення і розвиток інноваційних педагогічних ідей в Україні у ХХ столітті /О.В.Попова. – Харків, 2001.
11. Фурман А.В. Методологічний аналіз системи розвивального навчання /А.В.Фурман // Педагогіка і психологія. – 1995. –№ 1.