Загальні положення методики розвитку мови дитини
Проблема розвитку мови дитини є комплексною, тому що вона заснована на даних не тільки психології і педагогіки, але і загального мовознавства, соціолінгвістики, а також психолінгвістики.
Теоретичний підхід до цієї проблеми ґрунтується на закономірностях мовного розвитку дитини, сформульованих у працях Л.С.Виготського,
Д.Б.Ельконіна, А.А. Леонтьєва та ін.
Загальні положення:
- мова дитини розвивається внаслідок генералізації мовних явищ, сприйняття мови дорослих і власної мовної активності;
- провідним завданням у навчанні мові є формування мовних узагальнень та елементарного усвідомлення мови;
- орієнтування дитини у мовних явищах створює умови для самостійних мовних спостережень над мовою;
- навчання мові, розвиток мови розглядається не тільки в лінгвістичній сфері (як оволодіння дитиною мовними навичками - фонетичними, лексичними, граматичними), але й у сфері формування спілкування дітей одне з одним і з дорослими (як оволодіння комунікативними уміннями);
- основне завдання мовного розвитку дитини - це оволодіння нормами і правилами рідної мови, які визначаються для кожного вікового етапу;
- подальша розробка напрямів розробки психолого-педагогічних проблем розвитку мови;
- формування різних структурних рівнів системи мови - фонетичного, лексичного, граматичного;
- функціональне формування навичок володіння мовою в її комунікативній функції.
Найбільша ефективність при оволодінні мовою досягається за умови, якщо діти залучені до активної мовної роботи. Так, робота над словником робить справжній розвиваючий вплив, якщо вона не обмежена
його розширенням, а включає поглиблення розуміння значень
слів, ознайомлення дітей з багатозначними словами, смисловими відносинами слів (синонімами, антонімами).
Характеристика дітей з вадами мови
Ця категорія дітей дуже різноманітна. Їх поєднує наявність стійкого системного недорозвинення мови. Страждають усі її сторони: фонетико-фонематична, лексична і граматична. Це обумовлює виникнення труднощів дітей у засвоєнні знань, формуванні навичок читання і письма. Причинами виступають органічні ураження мовних зон кори великих півкуль головного мозку на різних стадіях онтогенезу.
До розглянутої групи насамперед відносяться діти з вираженими (важкими) порушеннями усного мовлення.
Алалія (від грецьк. a - префікс зі значенням заперечення, lalia - мова) - відсутність або недорозвинення мови при збережених слухом й інтелектом. Алалія являє собою системне недорозвинення мови, при якому порушуються всі компоненти мови: фонетико-фонематична сторона, лексико-граматичний лад. Розрізняють моторну і сенсорну алалію. При моторній алалії, внаслідок порушення мовонорухового аналізатора в корі головного мозку (центр Брока) порушується вимовної (експресивна) сторона мови. При сенсорній алалії в дитини страждає розуміння, зверненої до нього мови, внаслідок порушення роботи мовнослухового аналізатора (центр Вернике).
Афазія (від грецьк. a - префікс зі значенням заперечення, phasis - висловлення) - повна або часткова втрата сформованої мови, пов'язана з локальними поразками кори головного мозку. Людина не в змозі користуватися мовними засобами при збережених функціях артикуляційного апарата і слуху. Причинами виступають органічні поразки мовних відділів кори головного мозку в результаті перенесених захворювань і травм, пухлин, запальних процесів. Виділяють дві основні форми афазії: моторна і сенсорна.
Дизартрія (від грецьк. dis - префікс зі значенням заперечення, arthron - зчленування) - порушення вимовної сторони мови, зумовлене недостатністю іннервації м'язів мовного апарату. Виникає внаслідок різних органічних поразок ЦНС. Виявляється в нечіткій вимові окремих звуків, брадифазії, переривчастості мови. Вкрай вираженим ступенем дизартрії є анартрія.
Анартрія (від грецьк. anartros - нечленороздільний) - порушення артикуляції аж до повної нездатності вимовляти звуки. Розуміння мови і письмо при цьому не страждають. Виникає внаслідок поразки артикуляційного апарата (м'язів, нервів).
Заїкуватість - це порушення комунікативної функції мови, обумовлена особливостями її темпо-ритмічної організації: судомний стан м'язів мовного апарату. Спостерігаються мимовільні запинки, повторення окремих звуків і складів. Як правило, заїкуватість виникає в період формування розгорнутої фразової мови (у віці від 2 до 5 років), частіше в легко збудливих дітей. Виділяють три форми: клонічна заїкуватість (повторення окремих звуків і складів зумовлене короткочасними судомними скороченнями м'язів), тонічне (сильне тривале скорочення м'язів артикуляційного апарата викликає затримку мови) і змішана форма заїкуватості.
Ринолалія (від грецьк. rhinos - ніс, lalia - мова) - порушення тембру голосу і звуковимови, обумовлені анатомо-фізіологічними дефектами мовного апарату, внаслідок порушення нормальної участі носової порожнини в голосоутворенні. Через ущелину в м'якому і твердому піднебінні повітряний струмінь при звукоутворенні проходить не тільки через рот, але і через порожнину носа. Звуки мови стають зайво нозалізованими (носовими), мова малорозбірлива, монотонна. Така форма ринолалії називається відкритою на відміну від закритої, котра виявляється при порушенні нормальної прохідності носової порожнини при аденоїдах, скривленнях носової перегородки, пухлинах і хронічних запальних процесах носоглотки.
Порушення письмової мови поділяється на дві групи у залежності від того, який її вид порушений - продуктивний (порушення самого акта письма) або рецептивний (розлад читання).
1.Дисграфія (від грецьк. dis-префікс, що позначає розлад, grapho-пишу) - специфічний розлад процесу письма. Виявляється в нестійкості оптико-просторових образів, перекручуванні звукового складу слова і структури пропозиції. В основі дисграфії звичайно лежить недорозвинення усного мовлення, зокрема, спостерігається неповноцінність фонематичного слуху і недоліки вимови, що перешкоджають оволодінню звуковим складом слова. Найбільш важкий ступінь цього порушення - аграфія - нездатність до оволодіння навичкою письма.
2.Дислексія (від грецьк. dis-префікс, що позначає розлад, lego-читаю) - специфічне порушення процесу читання, пов'язане з порушенням або недорозвиненням мовних відділів ЦНС. Виявляється в утрудненні розпізнавання букв, їхньому злитті в склади і складів у слова, що приводить до уповільненого, вгадуваного читання, до неправильного відтворення звукової форми слова, перекручення розуміння найпростішого тексту. Важкий ступінь цього порушення являє собою алексію - нездатність до оволодіння навичками читання.
Відхилення в розвитку мови в переважній більшості випадків несприятливо впливають на формування розумових процесів, можуть виступати причиною затримки психічного розвитку, соціально-педагогічної занедбаності. Особливостями психічного розвитку дітей з важкими порушеннями мови є: незрілість емоційно-вольової сфери (емоційна лабільність, підвищена афективна збудливість), низька працездатність, іноді рухове розгальмування.
Найбільше яскраві розлади психічної діяльності, обумовлені тим або іншим мовним порушенням, виявляються до кінця дошкільного віку. У дітей спостерігається обмежений запас знань та уявлень про навколишнє, активний словник бідний, переважають слова побутової тематики, наочно-дійове і наочно-образне мислення значно домінує над абстрактно-логічним. Тому, чим молодшою є дитина, тим більше її розумова недостатність маскується вадою мовного дефекту.
Переважна більшість порушень мови пов'язана з неврологічною і психопатологічною симптоматикою. Ця симптоматика характеризується затримкою дозрівання ЦНС, негрубим ушкодженням окремих мозкових структур, тобто, має місце дизонтогенетично-енцефалопатичний симптомокомплекс порушень. Його наслідком може виступати підвищена нервово-психічна виснаженість, швидке перенасичення будь-яким видом діяльності, низька ментальна працездатність, гіперзбудливість, дратівливість, моторне розгальмування, емоційна нестійкість, порушення функцій уваги і пам'яті, тіки, субклінічні епілептичні прояви (судомні реакції). Діти відрізняються малою психічною і комунікативною активністю, слабкістю спонукань, підвищеною гальмівністю, схильністю до негативізму. Вони відмовляються від виконання завдань, що вимагають від них інтелектуальної напруги.
У деяких дітей-логопатів спостерігаються рухові порушення у вигляді гіпертонусу м'язів, легень, моно- і геміпарезів, порушень рівноваги і координації рухів, дрібної моторики. Дефекти мовного розвитку можуть поєднуватися з будь-яким інтелектуальним порушенням.
Контрольні питання і завдання:
1. Дайте коротку характеристику порушень усного мовлення.
2. Охарактеризуйте порушення письмової мови.
3. Яка причина появи мовних дефектів?
4. Опрацюйте статтю Н.Е.Денисова "Експрес-діагностика дітей першого року навчання, які мають проблеми мовного розвитку" // Дефектологія. - №2. - 1998.