Тема 9. Офшорні центри в системі міжнародного оподаткування
1.Втеча від податків та ухилення від них
2.Основні методи, які обмежують операції через офшорні центри
3.Відмивання «брудних грошей» як процес. Організація процедури відмивання «брудних грошей», способи
4.Основні напрями протидії відмиванню «брудних грошей»
1. «Втеча» від податків – штучне зниження податкових зобов’язань до такого рівня, при яком оподаткування досягає найменшої величини.
Критерії, які можуть бути корисні для розмежування між легальною і нелегальною втечею від податків:
- Мотиви діяльності платника податків (навмисні дії)
- Фіктивний характер діяльності
- Розміри вигоди, одержуваної завдяки ухиленню від податків
- Оцінка компетентних органів
Способи зниження як податкового зобов’язання, так і самого податку:
1)Прибуток може бути перетворений на капітал шляхом використання механізму виплати дивідендів
2)Оплата товарів чи послуг може бути зроблена з вигодою для виробника у формі позик, нерідко безвідсоткових
3)Використання юридично оформленої спільної власності на паритетних засадах у відношенні доходів чи активів, які можуть бути передані у руки особи, яка користується звільненням від податків чи оподатковується за нижчими ставками
4)Капітал компанії може бути представлений у формі позик, завдяки чому оподаткування стає менш обтяжливим.
Інша характерна риса запобігання сплати податків – часте використання послуг професійних радників.
Ухилення від сплати податків набуває схожих між собою форму різних країнах. Найбільш популярні:
- Неповідомлення про джерело доходу, яке підлягає оподаткуванню,а також прибутку
- Не оголошення повної суми доходу, яка підлягає оподаткуванню, повідомлення про витрати, які не були понесені, або повідомлення про їхні розміри вищі, ніж вони були зроблені в дійсності
- Використання декларацій про доходи посилань на пільги, які поширюються на дітей, яких у платника податків немає, чи відрахування на амортизацію машин і устаткування, яких не існує
- Невиплату податковим відомствам податків, якими обкладається зарплата найманих платником податків працівників.
Велика частина перерахованих зловживань доповнюється складанням фальшивих рахунків і фальсифікацією податкових документів.
Один з розповсюджених способів ухилення від податків у власній країні - переміщення діяльності чи капіталу в іншу країну, завдяки чому вони стають схованими від національних податкових служб. Одержання інформації за кордоном для них стає справою важчою, ніж усередині країни. Іноземні фінансові документи, які завищують витрати із закупівлі і занижують надходження від продажу, мають більше шансів на довіру до них з боку податкового відомства, ніж подібні документи, складені у власній країні. Крім того, платник податку може скористатися з можливості переселення за кордон — в офшорний центр.
Боротьба з ухиленням від податків пов'язана насамперед із встановленням (ідентифікацією) власника доходу, що змушує податкові відомства одержувати інформацію з найрізноманітніших джерел.
Багато держав вважають валютний контроль істотним елементом боротьби з ухиленням від податків. До таких країн відносяться Австралія, Австрія, Бразилія, Данія, Франція, Греція, Норвегія, Нова Зеландія, Ізраїль, Португалія, Швеція, Україна, Росія. Перераховані заходи являють собою загальну податкову систему окремих країн і не мають на меті вирішення проблем, пов'язаних з міжнародним ухиленням чи втечею від податків. Тому більшість країн вжило особливих заходів, які дозволили боротися з таким злом у міжнародному масштабі.
2.
Заходи, прийнятті в міжнародному масштабі
Розробка і вживання заходів з протидії ухиленню від сплати податків з використанням при цьому офшорних центрів стали однією з головних цілей фінансових органів багатьох країн. Загальновизнано, що такі дії повинні носити як внутрідержавний, так і міжнародний характер. В другому з названих варіантів потрібна координація зусиль у рамках існуючих міжнародних організацій, а також укладення спеціальних угод між двома або великою кількістю держав.
До найбільш впливових міжнародних організацій, які приступили до протидії зловживанням, що відбуваються в офшорних центрах, відносяться Європейський Союз і Організація Економічного Співробітництва і Розвитку (ОЕСР). Разом з тим, до держав, які уклали двосторонні і багатосторонні угоди з даної проблеми, відносяться США, Японія, Канада, Франція, Німеччина й Велика Британія.
Європейський Союз уже багато років займається проблемою ухилення від сплати податків. Комісія Європейського Союзу при кожному зручному випадку наполягала на тому, що бажано ввести в практику принципи фіскальної справедливості, які б “були здатні запобігати фіскальним шахрайствам й ухиленню від сплати податків”.
Країни — члени ОЕСР обмінюються між собою досвідом боротьби з нелегальною практикою податкових зловживань, а також надають одна одній матеріали і документи з цієї проблеми
Внутрідержавне антиофшорне регулювання
Держави, чиї платники податків, рятуючись від податків, ховаються в податкових гаванях, намагаються удосконалювати законодавство, щоб міцніше закрити перед своїми громадянами ворота “податкового раю”. Введені правила і заборони поділяються на дві категорії. До першої відносяться розпорядження, які носять загальний характер, до другої — особливі правила.
Більшість договорів про уникнення подвійного оподаткування, укладених між країнами з високими податковими ставками і країнами з низькими податками, останнім часом переглянуто.
3. «Брудні гроші» - гроші здобуті злочинним шляхом. «Відмивання грошей» - сукупність ??? щодо приховання справжніх джерел їх походження і надають ??? легального походження.
Способи відмивання «брудних грошей» - сукупність стійких і повторювальних ознак, які характеризують певну поведінку, пов’язану з банківськими операціями. Вони визначають обсяг і можливості застосування таких операцій у процесі відмивання грошей.
Ще одне джерело появи “брудних” грошей – хабарі. Вони, як правило, не підлягають оподаткуванню, а тому негайно ж після одержання хабара стають “брудними” грошима, і якщо це великі суми, вони мають потребу в негайному відмиванні (зрозуміло, якщо джерелом хабара вже раніше не були “брудні” гроші).
Організація процедури відмивання “брудних” грошей
Тут нема, однак, твердих правил. Іноді учасникам великомасштабної злочинної “операції” вкрай необхідна процедура відмивання набутих коштів, а в інших випадках вони нею зневажають. Головним критерієм при прийнятті такого рішення є суб'єктивна оцінка ефективності місцевих правоохоронних органів, а також ступінь ризику викриття і кримінальної відповідальності за здійснені злочини. Приміром, випадки застосування витончених “технологій” відмивання грошей частіше зустрічаються в країнах, де ефективно діють сучасні законодавчі системи, які передбачають конфіскацію майна, отриманого в результаті злочину, причому такий захід розглядається і як засіб попередження подальших злочинів, і як вид покарання.
Розбіжності в масштабах, складності і витонченості методів відмивання грошей спостерігаються не тільки між окремими країнами, але також і між різними секторами злочинної діяльності. Показовою з цього погляду вважають ситуацію в Австралії, яка характерно відображає тенденцію розвинутих країн світу.
Стадії процесу відмивання “брудних” грошей
Процес відмивання грошей складається з ряду стадій чи фаз. Кожен процес окремо, зрозуміло, має свої особливості і відмінні риси. Загальними ж рисами виступають ознаки, виділені в кримінальному законодавстві цілого ряду країн. До них віднесені: заміна майна (включаючи гроші), набутого злочинним шляхом, його переміщення, приховування, прикриття, придбання, володіння, використання, співучасть, співробітництво. Серйозно впливають на складність процесу відмивання грошей численна ієрархічна організаційна структура виконавців злочину, раціональне, сплановане і засноване на “поділі праці” виконання завдань, мінлива “технологія” здійснення злочину і багатий вибір способів його виконання. До цього арсеналу входять використання фінансових установ завдяки зловживанням з боку банківських службовців, різноманіття видів банківських розрахунків і, звичайно, розмаїтість засобів переміщення через кордон готівки з використанням послуг корумпованих митних чиновників.
Дії “відмивателів” грошей у банківській сфері набувають певних обрисів, залежно від інституціонально-юридичних умов, які властиві даній фінансовій системі. До таких умов відносяться:
Ø способи і характеристика «введення» готівки у фінансову систему;
Ø способи переміщення коштів у цій системі;
Ø умови “виведення” коштів з даної системи.
Кожна з фаз має риси, які характерні для даного процесу, і сама вже є відмиванням грошей. Процес цей може набувати форму лише єдиної стадії. Це викликане можливістю (чи необхідністю) переривання всієї процедури з боку виконавців, представників фінансової установи або в результаті дій правоохоронних органів.
Стратегії відмивання «брудних грошей»:
1) Стадія розміщення – доходи, які одержані безпосередньо від злочину, вперше розміщуються у фінансових установах або використовуються для купівлі різних активів
2) Маскування – перша спроба приховування або маскування джерела надходження й ідентичності власника грошей
3) Стадія інтеграції – гроші вводяться в господарські структури і фін. системи з метою їх ??? з усіма присутніми там коштами.
У першій фазі виконавці злочину вводять готівку, яка походить прямо від злочину, у будь-який банк чи іншу фінансову установу. Такі виконавці, найчастіше організовані в злочинні групи, зазвичай готівку, отриману, наприклад, від збуту наркотиків, спочатку накопичують на легально функціонуючих оптових базах, складах і навіть басейнах.
На другій стадії виконавець намагається відокремити гроші від їхнього нелегального джерела, проводячи серію фінансових угод (як видозміни, так і переміщення). Виконавець сподівається тим самим домогтися того, щоб зв'язок грошей, які відмиваються, із джерелом їхнього походження знайти було ще важче або зовсім неможливо.
Третя, остання, стадія — це фабрикація пояснень про нібито законне походження відмитих активів, а також введення їх у легальний обіг шляхом інвестування чи скуповування майна.
У багатьох випадках у процесі відмивання грошей кожна стадія досить чітко відділена від інших.
Способи відмивання “брудних” грошей
Ефективність способу відмивання грошей у банківській системі вважається високою, якщо забезпечене вирішення трьох завдань:
Ø приховання справжнього походження і власника відмитих грошей;
Ø здійснення постійного контролю над відмитими грошима;
Ø зміна форми готівки, добутої злочинним шляхом таким чином, що при зменшенні її кількості (ваги, обсягу) зберігається чи зростає її вартість.
Такі завдання повинні бути вирішені незалежно від стадій процесу відмивання грошей.
Діяльність, проведена злочинною групою, яка займається “очищенням” грошей, можна порівняти з діяльністю підприємства, зайнятого господарською діяльністю.
4.
Міжнародне співробітництво в боротьбі з відмиванням “брудних” грошей: становлення нормативно-правових основ
Величезні суми нелегальних доходів, які постійно накопичуються в сфері організованої злочинності й у тіньовій сфері економіки, настільки ж постійно потребують легалізації. Без такої легалізації вся злочинно-корислива діяльність кримінальників і тіньовиків просто втратила б сенс. Тому що без легалізації злочинні елементи не можуть повною мірою скористатися своїм здобутком.
Легалізація чи відмивання грошей - це сукупність дій, які мають на меті приховання справжнього джерела походження нелегальних доходів, отриманих від злочинної діяльності і надання їм ознак законного походження.
Методи відмивання грошей стають дедалі більш рафінованими і важко піддаються викриттю. Рівень і масштаби процедури відмивання грошей досягли в усьому світі настільки величезних розмірів, що стали загрозою стабільності окремих країн і зовнішньої безпеки цілих регіонів.
До найбільших небезпек, пов’язаних з процедурою відмивання «брудних» грошей, відносяться:
Ø по-перше, дестабілізація економік окремих держав. Діяльність могутніх злочинних угруповань, які крутять мільярдами доларів, може (як це неодноразово траплялося) викликати розлад валютної і митно-податкової системи держави, падіння обмінного курсу національної валюти. Масове відмивання нелегальних доходів часто призводить до порушення принципів господарської конкуренції, а також до деформації і перекосів у функціонуванні всієї макроекономічної системи держави.
Ø по-друге, відмивання грошей, яке відбувається переважно в кредитно-фінансових установах, головним чином, у банках, неминуче призводить до підриву банківської системи, викликаючи в деяких випадках банкрутство ряду банків чи нанесення їм фінансових збитків. Воно викликає явища корупції банківських службовців, які здійснюють підозрілі операції, а це саме собою підштовхує їх до прийняття економічно необґрунтованих рішень, які наносять фінансовий збиток, чи до інших службових зловживань. У підсумку втрачається довіра вкладників до кредитної системи в цій країні, що в результаті підриває довіру до самої держави і її фінансової системи з боку світового співтовариства;
Ø по-третє, відмивання «брудних» грошей, як уже було відзначено вище, додає прискорення зростанню і розвитку організованої злочинності.
Після закінчення Другої світової війни ініціативу в боротьбі з поширенням наркотиків, а разом з нею і з відмиванням «брудних» грошей, узяла на себе Організація Об'єднаних Націй. Наріжним каменем, закладеним у фундамент міжнародного законодавства з даної проблеми, прийнято вважати Єдину Конвенцію Об'єднаних Націй про одурманюючі засоби 1961 року, згодом доповнену і змінену Протоколом 1972 року.
Другим найважливішим правовим актом, який регулює проблеми, пов'язані з боротьбою проти наркобізнесу, вважають Конвенцію ООН про психотропні засоби 1971 року, яка значно розширює сферу міжнародного контролю на великий перелік синтетичних наркотиків. Цей документ ратифікували понад 140 держав.
Практичні заходи, які здійснюються у міжнародному масштабі
Члени ООН також звернули увагу на необхідність вживання заходів, спрямованих на підрив економічного потенціалу злочинних організацій.
Роль основного координатора в економічній протидії міжнародній злочинності відіграє створена під егідою ООН спеціалізована організація з назвою Програма ООН з контролю над наркотиками.
Крім ООН і її дочірніх організацій, у боротьбі з міжнародною організованою злочинністю і відмиванням грошей активну участь беруть спеціальні служби, які доповнюють і підтримують діяльність слідчих органів і правосуддя у всіх країнах світу. Це, насамперед, Міжнародна організація карної поліції (Інтерпол), а також Всесвітня митна організація.
Функції і діяльність ФАТФ
Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей – ФАТФ (FATF – Financial Action Task Force) – впливовий міжурядовий орган, створений у липні 1989 року на паризькій зустрічі глав держав "великої сімки", який об'єднує на сьогоднішній день 31 країну і 2 міжнародні організації.
ФАТФ – це міжурядовий орган, метою діяльності якого є розвиток і впровадження на міжнародному рівні заходів і стандартів боротьби з відмиванням грошей. ФАТФ відстежує процеси імплементації таких заходів, вивчає способи і техніку відмивання грошей, розробляє превентивні і запобіжні заходи, сприяє загальносвітовій імплементації стандартів боротьби з відмиванням грошей. Виконуючи зазначені функції, ФАТФ співробітничає з багатьма міжнародними організаціями, чия діяльність також спрямована на протидію відмиванню «брудних» грошей.
Найбільшим успіхом ФАТФ вважається помітне просування в зміцненні законодавчих систем окремих країн.
Ще одна важлива сфера діяльності ФАТФ - моніторинг типології нових методів відмивання грошей, застосовуваних у злочинному світі, а також верифікація засобів протидії цьому явищу.
Проблеми боротьби з організованою злочинністю і відмиванням “брудних” грошей в
офшорних центрах
Офшорні центри, які широко відкривають двері іноземним підприємцям із сумнівною репутацією для заснування в них численних банків, холдингових компаній і трастів, уже багато десятиліть завдають безліч турбот державним і політичним діячам, а також органам правопорядку, мабуть, чи не всіх країн планети. Розміщені там компанії, банки, фонди, трасти вже давно перетворилися на фінансову опору міжнародного тероризму, наркобізнесу і практично всіх форм організованої злочинності.
Особливе занепокоєння викликають два регіони — це держави і території басейну Карибського моря і держави “золотого трикутника” — Бірма, Таїланд, Пакистан й Афганістан.
Відмивання “брудних” грошей у країнах Центральної і Східної Європи
Крах комуністичних режимів і перехід до ринкових відносин в економіці супроводжувався зростом злочинності в усіх без винятку посткомуністичних країнах. Це стало непередбаченим і разом з тим неминучим явищем. Ослаблення органів правопорядку, нездатність влади внести невідкладні зміни в законодавчі акти, які відображають серйозні зміни в суспільному й економічному житті, — усе це широко відкрило шлюзи перед хвилею зростаючої злочинності, яка захлеснула країни колишнього соціалістичного табору.
Характерна риса сформованої тут ситуації - тісне переплетення “чисто” карної й економічної злочинності. У результаті значна частина господарського сектора вийшла з під контролю фінансових органів і перетворилася на “тіньову” економіку. В Україні її питома вага в господарському житті, за деякими даними, перевищує 40%.
Через нестабільність банківської системи власники “брудних” грошей у цьому регіоні спочатку рідко зверталися з метою їхнього відмивання до послуг банківських установ. Вони прагнули (і багато хто прагне й тепер) перетворити їх якнайшвидше у вільно конвертовану валюту і вивезти на Захід або будь-якими каналами переказати їх до банків, розміщених в офшорних центрах.
Велику заклопотаність і тривогу на Заході викликає також зв'язок східноєвропейських “відмивателів” грошей з наркобізнесом та іншими видами організованої злочинності.