ФМ ТНК. Основні операції, роль ТНК на міжнародному ринку інвестицій.

Фінансовий менеджмент ТНК виконує як загальні для всіх фірм функції, так і функції, притаманні лише міжнародному менеджменту, котрі зумовлені функціонуванням в неоднорідному середовищі, в умовах валютного ризику, обмежень на міжнародну торгівлю й інвестиції, політичного ризику, особливих умов оподаткування й обліку.

Якщо фірму розглядати як сукупність капіталів, що надходять з різних джерел і спрямовуються на різні цілі (придбання основних коштів, створення товарних запасів, придбання цінних паперів, готівкові гроші тощо), то управління таким рухом капіталу і є функцією фінансового менеджменту.

Основними специфічними операціями, які виконуються фінансовим менеджментом ТНК, є такі:

Ø зарубіжна інвестиційна діяльність, що включає в себе:

• фінансове планування, тобто процес оцінки і вибору інвестицій довгострокового призначення, прямих іноземних інвестицій;

• управління інвестиційним ризиком;

• управління портфельними інвестиціями і визначення диверсифікації портфеля за країнами:

Ø складання кошторисів міжнародних капіталовкладень з визначенням їх окупності;

Ø вибір джерел та оптимального рівня фінансування;

Ø визначення валюти отримання позики й виплати позики;

Ø фінансування міжнародної торгівлі;

Ø визначення вартості капіталу і прибутку на інвестований капітал;

Ø грошові операції між філіями в різних країнах;

Ø купівля-продаж іноземної валюти;

Ø управління валютно-кредитним і валютно-фінансовим ризиком;

Ø визначення шляхів зниження фінансового ризику ТНК;

Ø питання оподаткування;

Ø постійний зв’язок з ринками іноземних валют, євровалюти, єврооблігацій і т. ін.;

Ø визначення дивідендної політики.

Інвестиційна діяльність ТНК насамперед пов`язанна із здійсненням ПІІ. Під інвестиціями розуміються ті економічні ресурси, які спрямовуються на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення або модернізацію виробничого апарату (чинників виробництва, в тому числі і “людського капіталу”). Зарубіжні інвестиції передбачають переміщення капіталу від країни-джерела до країни-реципієнта інвестицій.

Важливим чинником, що визначає розвиток міжнародного ринку інвестицій і полегшує міжнародну міграцію капіталу, є проведення національними урядами і міжнародними організаціями політики лібералізації міжнародного інвестиційного простору і вироблення уніфікованих норм державного регулювання інвестиційних процесів. Вони містяться як у двохсторонніх, так і в багатосторонніх міждержавних, регіональних угодах про захист і заохочення капіталовкладень, які діють в рамках міжнародних економічних організацій, зокрема, СОТ. Норми державного регулювання ПІІ:

Ø по-перше, надання державних гарантій як країною базування, так і приймаючою країною. Гарантією інвестицій на багатосторонньому рівні займається Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій, створене під егідою Світового банку. Гарантії інвестицій містяться в Ломейській конвенції, підписаній між країнами ЄС і багатьма країнами, що розвиваються. В угоді “Про торговельні аспекти інвестиційних заходів (TRIMs), підписаній країнами-членами СОТ, міститься пряма заборона на використання по відношенню до іноземних інвесторів заходів державної промислової політики;

Ø по-друге, врегулювання інвестиційних спорів. Так, в рамках країн-членів ОЕСР прийнято принцип міжнародного арбітражу, оскільки часто врегулювання спорів на базі національного законодавства не влаштовує як країни базування, так і приймаючі країни;

Ø по-третє, усунення подвійного оподаткування;

Ø по-четверте, страхування зарубіжних інвестицій;

Ø по-п’яте, дипломатична і адміністративна підтримка. Наприклад, урядові переговори із зарубіжними партнерами про створення найбільш сприятливих умов за рубежем для національних інвесторів, або запрошення представників міжнародного бізнесу до складу міжнародних делегацій для обговорення економічних питань.

Основні потоки ПІІ спрямовуються на фінансування угод по злиттям і поглинанню (ЗІП). Частка операцій з трансграничних ЗІП у сумарних обсягах вивезениї ПІІ досить висока – 82%.

Транскордонне “ЗіП” – це процес об’єднання (на основі участі в акціонерному капіталі) компаній різних країн.

Під транскордонним злиттям розуміють об’єднання активів компаній, при якому створюється нова компанія, а попередні припиняють своє існування.

При транскордонному поглинанні іноземна компанія купує місцеву компанію і в подальшому здійснює контроль над її активами, тобто місцева компанія стає філіалом іноземної.

Серед країн, ринок яких ще формується, найбільш привабливими для іноземного інвестора є Бразилія, Аргентина, Мексика, Польща, Чехія.

В основному транскордонне інвестування в країнах, що розвиваються, здійснюється в рамках інтеграційних об`єднань, а вивіз капіталу з країн, що розвиваються, в розвинуті країни – незначний.

Ціна компанії, що є об’єктом П, залежить від умов:

Політичний ризик в країні; особливості організації приватизаційного процесу; «переговорна сила» країни чи компанії; позиція та кваліфікація інвестиційних посередників; рівень розвитку ринку країни; особливості фінансової ситуації в країні.

Уряди розробляють політику щодо Т ??? ефекту ПіЗ на капіталовкладення. Серед інструментів зазначають: податкові та ін. стимули для ТНК; вибір фірм-інвесторів для участі в приватизаційних конкурсах; податкові та ін. стимули для колишніх власників поглинутої ТНК міжнародної компанії з метою заохотити її реінвестувати отримані від угоди ЗІП кошти в нові виробничі проекти; повернення приватизованим фірмам частини коштів, що отримані в результаті купівлі ТНК їхніх акцій для здійснення нових інвестицій..