Гарантії прав і свобод іноземців в Україні

 

Конституційно-правовий статус іноземців і осіб без громадянства містить у собі гарантії їхніх прав і свобод, що власне кажучи не відрізняються від гарантій прав громадян. Положення Конституції України: права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст. 55), кожний має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріального і морального збитку, заподіяного незаконними рішеннями» діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових обсіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56); кожному гарантується право знати свої права й обов'язки (ст. 57); кожний має право на правову допомогу (ст. 59); ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за те саме правопорушення (ст. 61); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64), відноситися не тільки до громадян України, але і до іноземців і осіб без громадянства[31].

Наявність гарантій прав і свобод у цієї категорії осіб, що знаходяться на території України, свідчить про демократичний характер законодавства України про іноземців. Гарантованість – значить домагатися здійснення проголошеного й охороняти його від можливих порушень. Недостатньо тільки проголосити ті чи інші права і свободи, а треба ще забезпечити їх гарантіями. Інакше проголошені права можуть виявитися порожньою формальністю, декларацією.

Конституція України, інші закони. Нормативні акти нашої держави закріплюють широку систему гарантій прав і свобод особи, число яких буде розширюватися в міру здійснення соціально-економічних і політичних перетворень, становлення України як правової, демократичної, соціальної держави. Стаття 19 Закону про статус іноземців установлює, що законодавством України іноземцям гарантується недоторканість особи, житла, невтручання в особисте і сімейне життя, таємницю листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, повага їхнього достоїнства нарівні з громадянами України.

Світова практика конституціоналізму свідчить, що саме суду належить особлива роль у захисті суб'єктивних прав і свобод особи. Відповідно до Конституції України в залежності від характеру порушень прав людини і громадянина захист їхніх прав може здійснюватися в порядку конституційного, цивільного, карного чи адміністративного судочинства. Це положення повною мірою поширюється на іноземців і відповідає Міжнародному пакту про цивільні і політичні права, що ставить за обов'язок державі забезпечити кожній людині правовий захист у випадку порушення його прав і свобод[32].

Конституція встановлює, що кожному гарантується право знати свої права й обов'язки. Відповідно закони й інші нормативно-правові акти, що визначають права й обов'язки громадян, повинні бути доведені до відома населення в порядку, установленим законом. Закони й інші нормативно-правові акти, що визначають права й обов'язки громадян, що не повідомлені населенню в порядку, установленому законом, є недійсними. Знання громадянином, іноземцем усієї сукупності прав і свобод, а також їхніх обов'язків є важливою передумовою їхнього правомірного поводження. Конституція України 1996 р. уперше закріпила обов'язок держави доведення до відома громадян і інших осіб законів і інших нормативно-правових актів. Офіційно закони України обнародуються у виданнях Верховної Ради «Відомості Верховної Ради України», газеті «Голос України», а також у виданні уряду і Президента України – у «У рядовому кур'єрі».

Важливою гарантією прав і свобод іноземців в Україні є закріплення в Конституції положення, що особа вважається невинною у здійсненні злочину і не може бути притягнена до кримінального покарання, поки її провина не буде доведена в законному порядку і встановлена обвинувальним вироком суду, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинність у здійсненні злочину, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Усі сумніви щодо доведеності провини особи витлумачуються на її користь. У випадку скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальний і моральний збиток, заподіяний особі безпідставним осудом. Закріплена в ст. 62 Основного Закону України презумпція невинності, повною мірою розповсюджувана на іноземних громадян, забороняє кому б то не було спілкуватися з підозрюваним, обвинувачуваним чи підсудним як зі злочинцем до тих пір, поки не винесений і не набув законної сили вирок суду. Суд і тільки суд має право визнавати особу винною у здійсненні злочину. Без такого визнання нікого не можна піддавати кримінальному покаранню, обмежувати в правах тощо. Конституція України підкреслює, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, що припускає дотримання права на захист і інші процесуальні гарантії обвинувачуваному. Обвинувачуваний не зобов'язаний доводити свою невинність. Тому тягар доведення лежить на прокурорі, слідчому й особі, що робить дізнання. Невиконання цих вимог закону веде до припинення кримінальної справи і виправданню підсудного. Презумпція невинності виявляється й у тому, що всі сумніви щодо доведеності провини особи витлумачуються на її користь. Таким чином, будь-який факт чи доказ, що приводиться, зухвалі сумніви, повинні тлумачитися на користь обвинувачуваного. Усі ці конституційні гарантії спрямовані на недопущення осуду невинних, у тому числі й іноземних громадянах[33].

Судочинство по справах про злочини, здійснений іноземцями, ведеться в Україні по українських законах. Застосовуються норми кримінально-процесуального кодексу. Участь іноземця як потерпілого чи свідка також не вносить змін у загальний порядок розгляду справи. Якщо, людина, яка бере участь у справі не володіє мовою, на якій ведеться судочинство (а іноземці далеко не завжди знають цю мову), їй повинно бути забезпечене право давати показання і заявляти клопотання рідною мовою, користуватися послугами перекладача. Згідно ст. 19 КПК України судочинство в Україні ведеться українською мовою чи мовою більшості населення даної місцевості. Особам, що бере участь у справі та не володіє мовою, на якій ведеться судочинство, забезпечується право робити заяви, давати показання, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріалами справи, виступати в суді рідною мовою і користуватися послугами перекладача в порядку, встановленому КПК України. Слідчі і судові документи вручаються обвинувачуваному в перекладі на його рідну мову, чи іншу мова, якою він володіє.

Принципове значення для забезпечення прав людину і громадянина, у тому числі й іноземців, має положення ст. 22 Конституції України, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, що при прийнятті нових законів чи внесення змін у діючі закони не допускається звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод. Положення цієї статті відповідають ст. 30 Загальної декларації прав людини, ст. 25 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ст. 5 Міжнародного пакту про цивільні і політичні права, що не допускають зменшення числа прав і свобод людини і громадянина, свідчить про тенденцію розширення закріплення кола цих прав і свобод на конституційному рівні в Україні, в інших країнах СНД. Для забезпечення гарантій іноземців велике значення мають положення ст. 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, що права і свободи людини і їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, що затвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Забезпечення гарантій прав і свобод іноземців значною мірою визначається станом законності і правопорядку в нашій державі, економічною і політичною стабільністю, наявністю розвинутої правової системи. Усі ці питання чекають свого рішення. Вони дуже складні і, безумовно, стосуються і правового статусу іноземців у нашій країні.



php"; ?>