Перевиховання, його сутність, функції, етапи, принципи реалізації
Процес виховання передбачає і подолання негативних рис особистості, тобто перевиховання і виправлення.
Перевиховання — виховний процес, спрямований на подолання негативних рис особистості, що сформувалися під впливом несприятливих умов виховання.
Процес перевиховання спрямований на подолання негативних рис особистості, на виправлення важковиховуваних, педагогічне занедбаних неповнолітніх, правопорушників і злочинців.
Виправлення — складний психічний процес перебудови особистості, що відбувається під впливом перевиховання і самостійної роботи особистості над усуненням відхилень у своїй свідомості та поведінці.
Ці процеси можуть збігатися або не збігатися в часі.
Процес перевиховання охоплює такі етапи:
1. Підготовчий етап. Суть його полягає в детальному вивченні й аналізі позитивних і негативних якостей педагогічно занедбаного учня, умов, що спричинили їх виникнення, визначенні шляхів нейтралізації негативних і посиленні позитивних якостей особистості, конкретних завдань і змісту процесу перевиховання. На основі цих відомостей складають програму перевиховання.
2. Початковий етап. На цьому етапі починається реалізація наміченої програми роботи з учнем, внаслідок якої він поступово долає помилкові погляди і переконання, негативні звички поведінки, у нього зміцнюються позитивній формуються нові риси характеру.
3. Переломний етап. У цей період триває реалізація уже визнаної і прийнятої підлітком програми роботи.
4. Завершальний етап. На цьому етапі створюють умови для залучення учня до активної участі в усіх видах системної діяльності, нагромаджується позитивний досвід поведінки, розширюється сфера самовиховання.
До специфічних принципів перевиховання належать:
1. Поєднання переконання примусом.
2. Гуманне ставлення до важковиховуваних учнів.
3. Об'єктивне ставлення до важко виховуваного учня у процесі його перевиховання.
4. Ставлення до важковиховуваного учня, як і до всіх школярів.
5. Педагогічний вплив на важковиховуваного учня в неефективному стану.
6. Випереджувальне формування позитивних якостей, а не боротьба з недоліками.
7. Провідна роль наставника у перевихованні.
Перевиховання педагогічне занедбаного учня здійснюють у загальному процесі навчально-виховної роботи школи із залученням до неї учнівського колективу, батьків, громадськості, з використанням усіх загальнопедагогічних методів виховання, враховуючи при цьому специфічні особливості його особистості, ставлення до виховних впливів і до власного виправлення.
Здійснюючи виховний вплив на таких учнів, педагог повинен пам'ятати, що: а) переорієнтація поглядів і переконань вихованця залежить від рівня його розвитку; б) швидкість та ефективність зміни помилкових поглядів та переконань залежить від їх стійкості; в) знання педагогом помилкових поглядів виховання дає змогу добре аргументувати свої докази, переконувати учня та його однодумців; г) переконуючи вихованця, треба домагатися, щоб він не лише погодився з педагогом, а й прийняв і зрозумів справедливість його аргументів; ґ) пропонуючи вихованцеві нову програму життя та діяльності, слід допомогти йому побачити шляхи її досягнення, викликати і зміцнювати інтерес до неї; д) процесі переконування важливо впливати не тільки на розум учня, а й на емоційну сферу, викликати переживання за своє становище, спонукати до роздумів над поведінкою; є) переконуючи вихованця, треба враховувати його настрій колективу, максимально використовувати психологічні моменти відвертості учня, схильності сприймати настанови педагога; є) успіх переконування залежить від упевненості педагога в можливості перевиховати учня.
Удосконалення виховного процесу в школі передбачає:
1. Організацію виховних центрів: створення музеїв, тематичне оформлення рекреацій.
2. Органічне поєднання завдань, вирішуваних школою, з потребами довкілля.
3. Створення в школі морально-психологічного клімату поваги до знань.
4. Підбір раціонального змісту виховання відповідно до його мети і рівня вихованості колектив й окремих учнів.
5. Розумне співвідношення між інформаційними методами впливу на учнів і залученням їх до різних видів діяльності.
6. Своєчасне здійснення виховних заходів, акцентування уваги на профілактиці негативних явищ в учнівському середовищі.
7. Використання різноманітних форм і методів виховного впливу, які б відповідали віку учнів, спонукали їх до активності, ініціативи й самостійності в підготовці та проведенні виховних заходів.
8. Підвищення емоційності виховних заходів.
9. Створення умов для розвитку самостійності та ініціативи учнів, їх самоврядування, самоосвіти та самовиховання;
10. Подолання авторитарного стилю у ставленні педагогів до учнів.
Народна педагогіка про критерії вихованості:
Оцінюй людину за її вчинки.
На дерево дивись, як родить, а на людину — як робить.
Говорить вздовж, а живе впоперек.
Народна педагогіка про самовиховання:
Не лінись рано вставати та замолоду більше знати. Доки не впріти, доти не вміти. Людей питай, а свій розум май. Хто рано встає, тому Бог дає.