Розвиток науки на початку ХХ ст. 10 страница
Українські політичні партії Буковини
| Назва | Дата створення | Основні цілі |
| УНП (Українська національна партія) легальна | 1927 р. | Ліберальні реформи, компроміс із владою. |
| Організація «Визволення» легальна | 1929 р. | Об'єднання з Радянською Україною, соціалістичні реформи. |
| РНО (Радикальна націоналістична організація) нелегальна | 1935 р. | Втілення в життя ідей інтегрального націоналізму. |
Політичні партії Буковини діяли в дуже складних умовах: з 1918 по 1928 р. в Румунії були заборонені всі політичні партії. Чергова заборона на їхню діяльність набрала чинності в 1938 р. Усі легальні партії перестали існувати. Нелегальна партія - Радикальна націоналістична організація - зуміла, незважаючи на репресії уряду, зберегти свої ряди і продовжити роботу.
У Закарпатті українських партій не було. Політичні групи та організації українців увійшли до складу близьких за програмою і цілями чехословацьких партій - аграрної народної, соціал-демократичної, комуністичної. Незважаючи на відсутність самостійних національних політичних партій у 30-і роки в Закарпатті відбувалася гостра політична боротьба.
Політична боротьба у Закарпатті в 30-і роки
| Учасники політичної боротьби |
| § Русофіли (вважали, що карпатоукраїнці є частиною російського народу). § Прибічники русинства (вважали, що карпатоукраїнці у XX ст. стали окремою нацією - русинами). § Українофіли (вважали, що карпатоукраїнці - частина українського народу, виступали за створення незалежної Української держави). § Політичні партії Чехословаччини (аграрна, народна, соціал-демократична партії підтримали русофілів; християнсько-народна - українофілів). § Громадські організації (товариство ім. Духновича підтримало русофілів; «Просвіта», Асоціація українських вчителів - українофілів). § Представники греко-католицької церкви (підтримували українофілів і ідею створення незалежної Української держави). § Населення Закарпаття (русофілів і русинів підтримувала незначна частина населення). § Члени ОУН з Галичини (виступали за створення незалежної Української держави, до складу якої ввійде і Закарпаття). |
| Зміст політичної боротьби |
| • Об'єднання населення Закарпаття для вирішення проблем Варіанти вирішення цієї проблеми: § створення незалежної русинської держави; § об'єднання Закарпаття з Радянською Росією; § створення незалежної української держави. |
| Підсумки політичної боротьби |
| Після підписання в 1938 р. Мюнхенської угоди Закарпаттю надали (11 жовтня 1938 р.) автономні права у складі Чехословацької республіки. Автономну адміністрацію спочатку очолили русофіли, потім - українофіли, лідер яких А. Волошин очолив уряд. • У 1939 р. А. Волошин став ініціатором створення Українського національного об'єднання (УНО), мета якого - домогтися створення суверенної держави в Закарпатті. • На виборах до Сейму, які відбулися в Закарпатті в 1939 р., перемогу одержали прибічники суверенітету Закарпаття (92%). • 15 березня 1939 р. Сейм (засідання Сейму відбулося в Хусті, оскільки Ужгород ще на початку березня був захоплений Угорщиною) з ініціативи УНО проголосив створення на території Закарпаття суверенної держави - Карпатської України. Президентом Карпатської України був обраний А. Волошин. (А. Волошин вважав, що відстояти незалежну Карпатську Україну буде можливо за допомогою Німеччини.) |
| Факти біографії | Волошин Августин (1874 - 1945 рр.). Закінчив семінарію і Вищу педагогічну школу в Будапешті. Заснував і очолив Народно-християнську партію (1923 - 1939 рр.). Обирався в парламент Чехословаччини. У 1939 р. емігрував до Праги. У 1945 р. був заарештований радянськими спецслужбами. Помер у московській Бутирській в'язниці. |
Окупація Закарпаття фашистською Угорщиною
У березні 1939 р. Німеччина, порушивши Мюнхенський договір 1938 р., окупувала всю територію Чехословаччини. Одночасно (14 березня) Угорщина почала окупацію Закарпаття (частина території була уже захоплена). Формальне «право» на це їй надавали статті Мюнхенського договору, які передбачали задоволення територіальних претензій Угорщини
(і Польщі) до Чехословаччини. Таким чином, долю Закарпаття в 1938 - 1939 рр. вирішили країни, які підписали Мюнхенський договір: Німеччина, Італія - з одного боку, Великобританія, Франція - з іншого.
Окупантів не зупинили політичні зміни, що відбулися в Закарпатті у зв'язку з утворенням незалежної держави Карпатська Україна.
Героїчний опір окупантам вчинила Карпатська Січ - воєнізована організація, створена у 1938 р. для захисту краю. Але сили були нерівні. Січовиків було не більше 2 тисяч чоловік, у них бракувало зброї. В боях Карпатської Січі з чеськими та угорськими військами, які відбулися в березні 1939 р., загинула 1 тисяча січовиків.
Карпатська Україна опинилася у міжнародній ізоляції, її не підтримали європейські країни і СРСР. Угорську окупацію цілком підтримала Німеччина. Наприкінці березня 1939 р.угорські війська цілком контролювали територію Закарпаття. Окупанти ліквідували незалежну державу Карпатську Україну, уряд і президент змушені були емігрувати. Закарпаття ввійшло до складу Угорщини - фашистської держави, союзника Німеччини.
Тема 8. УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
(1939-1945)
Основні поняття теми:
Радянсько-німецькі договори, радянізація західноукраїнських областей, депортації, окупація України, нацистський «новий порядок», Рух Опору, голокост, гетто, антифашистський рух, Українська Повстанська Армія (УПА)
Друга світова війна найтрагічніша подія XX століття. У ній взяли участь більше 80 держав світу, на території яких проживало 80% населення Землі. Жертвами цієї війни стали 65 -67 млн. чоловік.
Друга світова війна почалася 1 вересня 1939 р. нападом Німеччини на Польщу. При владі в Німеччині знаходилася нацистська (націонал-соціалістська) партія, мета якої - захоплення «життєвого простору» для вищої арійської раси, до якої належали, на думку нацистів, німці; знищення цілого ряду народів Європи.
У війні, що почалася, Німеччину підтримали Італія, Румунія, Угорщина, Фінляндія (а згодом і ряд інших країн). Майже відразу війну Німеччині оголосили Франція, Великобританія, а потім і інші держави. Німеччину підтримав і Радянський союз, напавши на Польщу зі сходу під гаслом «визволення західноукраїнських та західнобілоруських земель».
22 червня 1941 р. Німеччина напала на СРСР, українські землі стали полями запеклих боїв з фашистською армією. Історія Другої світової війни - складна, трагічна, героїчна. Друга світова війна закінчилася 2 вересня 1945 р. перемогою СРСР і всіх держав, що об'єднали свої зусилля в боротьбі з фашизмом.
Радянсько-німецькі договори 1939 р. і західноукраїнські землі
| Дата | Назва договору | Основний зміст | ||
| 23 серпня 1939 р. | Договір про ненапад, або Пакт Молотова-Ріббентропа, та таємний протокол до нього | § Договір про ненапад на 10 років. § Гарантія взаємного нейтралітету в разі війни однієї з країн-учасниць. § Взаємні зобов’язання не брати участі в коаліціх держав, спрямованих проти Німеччини чи СРСР. § Розмежування сфер інтересів Німеччини чи СРСР у Східній Європі по лінії річок Нарев, Вісла, Сян. § У сфері впливу Німеччини – Західна Європа, Західна та Центральна Польща, Литва. § У сфері впливу СРСР – Латвія, Естонія, Фінляндія, Східна Польща (Західна Україна, Західна Білорусь), частина Румунії (Бессарабія0. § СРСР уводить свої війська в Польщу після Німеччини | ||
| 28 вересня 1939 р. | Договір про дружбу та кордон | § Уточнення кордону між Німеччиною та СРСР по «лінії Керзона». § До СРСР відійшли Східна Галичина й Західна Волинь (51,4% території Польші). § До Німеччини відійшли українські Лемківщина, Посяння, Холмщина, Підляшшя («Закерзоння»). § СРСР постачає до Німеччини сировину й продовольство | ||
| Результати договорів | ||||
| Для Німеччини | Для СРСР | Для України | ||
| § Свобода дій у Західній Європі. § Здобуття значних матеріальних і людських ресурсів. § Продовольча та воєнно-стратегічна підтримка з боку СРСР. § Уникнення війни на два фронти. | § Тимчасовий нейтралітет між СРСР та Німеччиною. § Територіальне розширення, здобуття значних матеріальних і людських ресурсів. § Перспективна нарощування воєнного потенціалу. | Входження Західної України, Північої Буковини та частини Бессарабії до складу УРСР | ||
«Визвольний похід» Червоної армії на Західну Україну (1939 р.)
| Передумови | - розподіл сфер впливу у Європі між СРСР та Німеччиною за пактом Молотова-Ріббентропа. - початок ІІ світової війни 1 вересня 1939 р.: напад Німеччини на Польщу. |
| Основні етапи | - 17 вересня 1939 р. – початок окупації Західної України та Західної Білорусії Червоною армією («визвольний похід») із метою приєднати ці землі до УРСР. Офіційний привід – захист українців від фашистської агресії; фронти: Український (командуючий С. Тимошенко) та Білоруський (командуючий М. Ковальовов). - 22 вересня 1939 р. – окупація Львова Червоною армією. - 28 вересня 1939 р. – захоплення Варшгави німецькою армією. Завершення поділу Польщі між СРСР та Німеччиною |
| Результати | 28 вересня 1939 р. – укладання Договору про дружбу і кордони між СРСР та Німеччиною. Припинення існування Польщі. Приєднання західноукраїнських земель до УРСР |
Зміни кордонів УСРСР в 1939 – 1940 рр.
| Дата | Подія |
| 22 жовтня 1939 р. | Вибори до Народних Зборів Західної України під контролем радянських військових та політпрацівників. Народні збори прийняли Декларацію про входження Західної України до складу УСРСР. |
| 1 та 14 листопада 1939 р. | Верховні Ради СРСР та УСРСР затвердили закони про возз’єднання Західної України з УСРСР у складі Союзу Радянських Соціалістичних Республік. |
| 26 червня 1940 р. | Вимога Раднаркому СРСР до уряду Румунії звільнити Бессарабію та Північну Буковину на підставі того, що в листопаді 1918 р. Народне віче Буковини ухвалило рішення про возз’єднання з радянською Україною |
| 28 червня 1940 р. | Румунський уряд задовольнив вимогу СРСР під тиском Німеччини. |
| 30 червня 1940 р. | Передання Румунією Хотинського, Американського, Ізмаїльського повітів Бессарабії та Північної Буковини СРСР |
| 2 серпня 1940 р. | Рішення Верховної Ради СРСР про включення Бессарабії та Північної Буковини до складу СРСР |
| Результати | |
| · Територію Західної України поділено на Львівську, Дрогобицьку, Станіславську (Івано-Франківську), Волинську, Рівненську, Тернопільську області. · Північна Буковина (Чернівецька обл..), Хотинський, Американський та Ізмаїльський повіти включено до УРСР. · З решти території Бессарабії й Молдавської автономної республіки (з 1924 р. перебувала у складі УРСР) створено Молдавську РСР | |
| Оцінки цього процесу | |
| · Анексія; · включення; · інкорпорація, названа «возз’єднанням»; · возз’єднання, яке мало окупаційний характер |
Радянізація західних областей України
| Визначення поняття | Радянізація – це політика СРСР щодо приєднаних західноукраїнських земель, яка передбачала насильницьке будівництво соціалістичного суспільства за економічною та політичною моделлю СРСР |
| Основні заходи | |
| Державне управління | · Створення органів радянської влади. · Впровадження радянського законодавства. · Уніфікація адміністративно-територіального устрою (скасування поділу на воєводства, поділ на області та райони тощо). · Направлення зі східних районів великої кількості кадрів (часто російськомовних). · Суворий контроль партійно-радянського керівництва за всіма сферами життя |
| Сільське господарство | · Націоналізація поміщицьких та інших великих землеволодінь. · Безкоштовна передача землі селянам. · З весни 1940 р. – початок примусової колективізації |
| Промисловість | · Націоналізація промисловості та фінансової системи. · Індустріалізація. · Введення 8-годинного робочого дня. · Укрупнення й реконструкція підприємств. |
| Соціальна та культурна сфери | · «Культурна революція». · Розширення мережі навчальних закладів усіх рівнів; заснування бібліотек, клубів тощо. · Українізація системи освіти, преси, державних установ, судочинства. · Введення безкоштовного навчання та медичного обслуговування. · Ліквідація безробіття. · Впровадження системи соціального забезпечення. |
| Результати | · Покращення життя найбідніших прошарків населення. · Розвиток економіки краю. · Невдоволення репресивними методами влади з боку місцевого населення. · Підтримка населення західноукраїнських земель ідеї створення самостійної Української держави, активне поповнення радів ОУН. |
Вторгнення німецьких військ в Україну
План «Барбаросса»
| Визначення поняття | План «Барбаросса» - кодова назва плану воєнної операції нацистської Німеччини проти СРСР, затвердженого 18 грудня 1940 р. |
| Основний зміст | «Блискавична війна» (бліцкриг), яка мала закінчитися перемогою до того, як СРСР зможе мобілізувати та розгорнути свої головні сили. |
| Напрямки наступу | · Група армії «Північ» (головнокомандувач Фон Леєб) – на Прибалтику й Ленінград. · Група армії «Центр» (головнокомандувач Фон Бок) – на Мінськ, Смоленськ, Москву. · Група армії «Південь» (головнокомандувач Фон Рундштедт) – на Україну (Київ, Харків, Донбас) та Крим |
| Мета захоплення України | · Підірвати військово-промисловий потенціал СРСР. · Забезпечити Німеччину ресурсами для ведення війни. · Створити вигідний плацдарм для подальшого наступу німецької армії. · «Нейтралізувати» Крим |
Окупація України військами Німеччини та її союзників
| Дата | Подія | результати | Значення | ||
| 22 червня 1941 р. | Напад Німеччини на СРСР | · Бомбардування німецькою авіацією українських міст (Рівне, Львів, Житомир, Київ, Севастополь тощо). · Запеклі бої на кордонах. · Створені фронти: Південно-Західний (командувач – М.Кирпоніс) та (командувач – І.Тюленєв) | · Деморалізація Червоної армії. · Знищення значної частини воєнної техніки, паливних баз, боєприпасів, продовольства, зосереджених у прикордонній смузі. · Забезпечення переваги німецької армії | ||
| 23-29 червня 1941 р. | Танкова битва у смузі Луцьк - Броди - Рівне | · Найбільша танкова битва початкового періоду війни (близько 2 тис. танків). · Поразка Червоної армії й втрати 80% танків. | · На тиждень затримано просування німців. · Радянські війська змогли підготувати оборону на підступах до Києва | ||
| 30 червня – 11липня 1941 р. | Відступ Червоної армії | · Південно-Західний фронт залишив Західну Україну, Волинь. · Південний фронт відступив до Дністра, залишив Північну Буковину і Бессарабію | Червона армія втратила 3/5 військ західних округів, майже 90% літаків | ||
| 11 липня – 22 вересня 1941 р. | Київська оборонна операція | · Заборона Ставки Верховного головнокомандування відступати. · Оточення 665 тис. червоноармійців, з них 60 тис. командирів. · Загибель командувача фронтом М.Кирпоноса, члена військової ради М.Бурмистренка, начальника штабу фронту В.Тупикова, Поразка Південно-Західного фронту. · Німецька армія втратила 100 тис. війська | · Затримка німців дала змогу провести евакуацію на схід людей і великих підприємств Лівобережжя та Донбасу. · Зміна німецькою армією напрямку головного удару, зрив плану «Барбаросса» | ||
| 19 вересня 1941 р. | Німці зайняли Київ | ||||
| 5 серпня – 16 жовтня 1941 р. | Оборона Одеси (73 дні) | · Затримка німецької армії. · Знищення 300-тисячних сил противника. · Припинення оборони після прориву німецьких військ до Криму | · Південний фронт відступив за Дніпро, де організовував оборону. · Чорноморський флот міг контролювати акваторію Чорного моря, загрожуючи нафтовим родовищам Румунії | ||
| 30 жовтня 1941 – 4 липня 1942 р. | Оборона Севастополя (250 днів) | · Місто залишене Червоною армією після оборони. · Через запізнілий наказ про відступ більшість захисників Севастополя потрапили в полон. · Втрати німецького війська – понад 300 тис. осіб. | · Зірвано плани Німеччини щодо знищення Чорноморського флоту | ||
| 16 листопада 1941 р. | Радянські війська залишили Крим (крім невеликої території включно із Севастополем) | ||||
| Кінець 1941 р. | Війська Південно-Західного фронту закріпилися на лінії Вовчанськ-Балаклея-Красний Лиман. Війська Південного фронту – на лінії Артемівськ-Шахтарське-Большекрєпінська | ||||
| Травень 1942 р. | Керченсько-Федосійська операція з метою визволення степового Криму | · Втрати Червоної армії – 200 тис. чоловік. · Німці зайняли Керченський півострів | Ускладнення становища Севастополя | ||
| 12-29 травня 1942 р. | Барвенківська операція: наступ радянських військ під Харковом | В оточення потрапили три радянські армії, втрати склали 240 тис. чол.. | Закріплення стратегічної ініціативи за нацистськими військами | ||
| 22 липня 1942 р. | Захоплення м. Свердловська Ворошиловградської (нині Луганської) області | · Остаточна окупація території України нацистськими військами. · План «блискавичної війни» зірвано | ·Підірвано військово-промисловий потенціал СРСР ·Загибель і полон сотень тисяч червоноармійців. ·Встановлення в Україні нацистського окупаційного режиму | ||
Причини поразки Червоної армії на початку війни
| Прорахунки керівництва країни на чолі з Й. Сталіним | · Ігнорування даних розвідки про дату наступу німецьких військ. · Відсутність чіткого плану оборонної війни. · Зруйнування старих обороних споруд і зволікання з будівництвом нових · Заборона приводити війська в прикордонних районах до стану бойової готовності. |
| Інші чинники | · Раптовість нападу нацистської Німеччини. · Тоталітарний характер влади, що поставив у залежність від волі Й.Сталіна та його найближчого оточення життя мільйонів людей. · Репресії щодо командного складу, досвідчених воєначальників напередодні війни. · Жорстока централізація та атмосфера страху в країні вбивали ініціативу, гальмували вирішення нагальних проблем. · Міжнародна ізоляція СРСР, відсутність надійних союзників |
Мобілізаційні заходи в Україні
| Визначення поняття | Мобілізація – переведення збройних сил держави, промисловості, транспорту та інших галузей економіки на воєнний лад. Евакуація – вивезення в тил із місцевості, що перебуває під загрозою нападу ворога, населення, поранених, а також матеріальних засобів. |
| Організація | 30 червня 1941 р. – створення Державного Комітету Оборони (ДКО) на чолі з Й.Сталіним, який зосередив у своїх руках всю повноту влади в країні 26 червня 1941 р. – створення спеціальної комісії з евакуації в Україні на чолі з Д.Жилою. 10 липня 1941 р. – Й. Сталін очолив Верховного Головнокомандувачем Збройних сил, залишивши за собою право остаточного прийняття найважливіших рішень |
| Основні заходи мобілізації | · Мобілізація до лав Червоної армії (з України – понад 2 млн. чол.). · Створення загонів народного ополчення з числа добровольців. · Спорудження оборонних укріплень. · Евакуація підприємств, колгоспів, наукових та культурно-освітніх установ, людей, цінностей; швидке налагодження виробництва а тилу. · Знищення об’єктів, що не підлягали евакуації (тактика «випаленої землі»). · Державна позика, добровільна здача населення коштовностей та грошей до Фонду оборони. · Знищення органами НКВС політичних в’язнів, що перебували у в’язницях |
| Перебудова народного господарства на військовий лад | · Збільшення обсягу випуску воєнної продукції. · Подовження робочого дня 11 годин. · Скасування відпусток. · Дозвіл переводити працівників на будь-яку роботу без їхньої згоди. · Жорстока трудова дисципліна |
Окупаційні зони в Україні
| Назва | Території | Центр |
| Румунська провінція «Трансністрія» | · Чернівецька та Одеська області; · південні райони Вінницької області; · західні райони Миколаївської області | Тирасполь, згодом — Одеса |
| Дистрикт «Галичина» у складі Польського генерал-губернаторства | Області УРСР: · Львівська; · Дрогобицька; · Станіславська: · Тернопільська | Львів |
| Рейхскомісаріат «Україна» | · Більша частина українських земель (окрім прифронтових); · Крим; · Орловська область Росії; · деякі райони Білорусі | Рівне |
| Прифронтові райони, підпоряд-ковані військовому командуванню (у майбутньому мали увійти до рейхско-місаріату Україна») | Області УРСР: · Чернігівська; · Харківська; · Сумська; · Ворошиловградська (Луганська) | - |
Окупаційна адміністрація
| Рейхсміністерство у справах окупованих східних областей під керівництвом рейхсміністра Л. Розенберга | ||
| Німецька адміністрація | Місцева адміністрації зосіб, що співпрацювали з нацистами (колабораціоністів) | Поліцейські органи |
| · Рейхскомісар Е. Кох; · генеральні комісари; · окружні комісари; · міські комісари; · коменданти | · У містах — бургомістри; · у районах - голови; · уселах — старости; · допоміжна поліція | · Гестапо (державна таємна поліція); · СС (охоронні вагони); · СД (служба безпеки); · жандармерія |
План «Ост»
| Визначення поняття | План «Ост» — план окупаційної політики Німеччини на території СРСР. Затверджений у травні 1940 р. |
| Зміст | • Германізація та колонізація території Східної Європи, зокрема українських земель. • Фізична винищення частики слов'ян, масова депортація населення Західної України до Сибіру. • Перетворення найвитриваліших і найбільш здоровил представників слов'янства на рабів. • Переслідування та геноцид циган і євреї (голокост). • Економічне й культурне пограбування на користь Німеччини |
«Новий порядок»
| Визначення поняття | «Новий порядок» - жорстокий режим, установлений нацистськими загарбниками на окупованій території України та в інших частинах СРСР, що супроводжувався масовими розстрілами й депортацією місцевого населення |
| Основні заходи | · Скасування чинності радянського законодавства, введення німецького кримінального права й судів. · Запровадження комендантської години. · Дискримінація українського населення. · Тотальний теор: знищення місцевого населення в концтаборах, спалення населених пунктів разом із мешканцями. · Знищення євреїв (трагедія Бабиного Яру в Києві, Дробицького – у Харкові тощо). · Трудова повинність громадян віком від 18 до 45, згодом – від 14 до 65 років. · Примусова мобілізація робочої сили (остарбайтерів) до Німеччини (вивезено 2,5 млн. чол.). · Економічне пограбування України (вивезення хлібу, продовольства, устаткування заводів і фабрик, культурних цінностей, чорнозему до Німеччини). · Збереження колгоспної системи під новою назвою – «общині господарства» (за винятком західноукраїнських земель). · Перенаселення німецьких колоністів (45 тис. чоловік) на Вінниччину й Житомирщину («округ Хегевальд») |
Рух Опору в Україні
| Визначення поняття | Рух Опору — національно-визвольний рух у роки Другої світової війни, спрямований проти німецьких, італійських і японських окупантів та їхніх союзників | |
| Причини розгортання | • Жорстокий окупаційний режим. • Організація руху Опору на окупованих територіях радянським керівництвом | |
| Форми діяльності | Пасивні | • Допомога населення партизанам і підпільникам. • Відмова від співпраці з окупаційною владою. • Саботаж (випуск неякісної продукції, організація простоїв підприємств, зрив поставок продовольства для німецької армії, ухилення від робіт тощо) |
| Активні | • Створення підпільних, партизанських і регулярних військових структур. • Диверсії на комунікаціях ворога, знищення ліній зв’язку, шляхів, мостів. • Poзгром ворожих штабів, гарнізонів, комендатур тощо. • Розвідувальна діяльність, • Розповсюдження листівок, газет із закликами до боротьби проти окупантів • Визволення військовополонених та порятунок людей віл вивезення на каторжні роботи до Німеччини. • Рейди тилами ворога |
| Радянська, | Національна | Польська | |||
| Мета | |||||
| Відновлення радянської влади | Створений незалежної України | Підновлення Польської держави в кордонах 1939 р. | |||
| Організації, керівники | |||||
| • Партизанські загони (1941-1412 рр.) С. Ковпака. О.Федорова, М.Наумова, 0. Сабурова; • підпільні групи (1941-1943) pp. «Молода гвардія» (Краснодон), «Нескорена Полтавчанка»; • Український штаб партизанського руху (червень 1942 p.) на чолі з Г. Строкачкм. | • Похідні групи (194І р.); • «Поліська Січ» (1941 р.) під проводом Т. Бульби-Боровця; • Українська повстанська армія (УПА) (1942 р.) під проводом Д.Клячківського (К. Савур). з 1943 р. — Р. Шухевича (Т. Чупринка) | - Армія Крайова (1941 р.) Під проводом Б.Комаровського; • Гвардія Людова, організована польськими комуністами за підтримки СРСР | |||
| Територія | |||||
| • Полісся; • Чернігівщина; • Сумщина | • Волинь; • Галичина; • Полісся | • Волинь; • Полісся | |||
| Особливості боротьби | |||||
| • Слабкість у 1941 — першій половині 1942 р. • Підпорядковувалася потребам фронту. • Диверсії на залізницях, воєнних об’єктах. • Розвідка. • Рейди тилами ворога, перший значний рейд – наприкінці 1942 р., здійснений загоном С. Ковпака. • Найбільші операції – «Концерт | • «Рейкова війна контролю над певними територіями («українські республіки»), створення власної адміністрації. • Напади на воєнні об’єкти зх. Метою заволодіння зброєю | • Самооборона польського населяння | |||
Причини слабкості партизанського руху на початку війни
· Панування доктрини наступальної війни;
· Ліквідація партизанських схованок і баз напередодні війни;
· Відсутність координаційного центру;
· Нестача зброї, боєприпасів, медикаментів;
· Жорстоке придушення опору окупаційними властями.
Діяльність ОУН у 1939-1942 рр.
| 1940 р. – розкол ОУН | |
| ОУН-М під проводом А. Мельника: незалежність України буде поступово здобуто за допомогою Німеччини. · Створення «похідних груп» - підпільних гуртків, що мали брати під свій контроль цивільну владу в захоплених німцями населених пунктах. · Відмежування від проголошення незалежності України 30 червня 1941 р. · 5 жовтня 1941 р. – створення в Києві Української національної ради на чолі з М. Величковським, яку розглядали як передпарламент майбутньої Української держави. У листопаді 1941 р. її діяльність заборонена гітлерівцями. · Грудень 1941 р. – початок репресій проти ОУН-М. · 1943 р. – створення партизанських загонів | ОУН-Б під проводом С. Бандери: Українська держава буде встановлена внаслідок національної революції, тому орієнтація на зовнішню підтримку є хибною. · Створення «похідних груп» - підпільних гуртків, що мали брати під свій контроль цивільну владу в захоплених німцями населених пунктах. · 1941 р. – створення Легіону українських націоналістів, що складався з батальйонів «Роланд» і «Нахтігаль» (усього 600 чоловік) як основи майбутньої української армії. · 30 червня 1941 р. – проголошення Акта відновлення Української держави у Львові, обрання уряду на чолі з Я.Стецьком. Новостворений уряд був розігнаний німцями, С. Бандери та Я.Стецько заарештовані. · Вересень 1941 р. – початок репресій проти ОУН-Б. · 1942 р. – створення УПА |
| Результати | |
| Громадські структури, створені ОУН-М, перетворилися на додаток до окупаційного апарату | ОУН-Б перейшла до організації збройного опору німецьким окупантам |
| Восени 1941 р. ОУН пішла в підпілля |