IV. Природне та штучне освітлення. Організація і вимоги до зорової роботи учнів
Розділ З
МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ
ЗАКЛАДІВ
ПОГОДЖЕНО ЗАТВЕРДЖЕНО
Листом Міністерства Постанова Першого заступника
освіти України Головного державного
від 15. 02. 1999р. санітарного лікаря України
№ 1/12-347 Від 30.12.1998р. № 8
УСТАТКУВАННЯ, УТРИМАННЯ СЕРЕДНІХ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИХ ЗАКЛАДІВ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ (витяг)
І. Загальні положення
1.1.Державні санітарно-гігієнічні правила та норми становлять гігієнічний стандарт для всіх типів середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів (шкіл трьох ступенів, спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв тощо) далі за текстом — шкіл) незалежно від форм власності.
1.2.Середній загальноосвітній навчально-виховний заклад функціонує у відповідності з «Положенням про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1993 р. № 660, створює необхідні умови для загальної середньої освіти на рівні державних стандартів і сприяє вихованню морально і фізично здорового покоління.
1.3.Улаштування, обладнання приміщень шкіл, що будуються, реконструюються, а також існуючих, здійснюється відповідно до вимог ДБН В.2.2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів».
1.4.Відповідальність за виконання санітарних правил накладається на керівника загальноосвітнього навчально-виховного учбового закладу.
1.5.Щоденний контроль за виконанням теперішніх санітарних правил здійснює медичний персонал загальноосвітнього навчально-виховного учбового закладу.
1.6.Періодичний контроль за виконанням теперішніх санітарних правил проводять спеціалісти санітарно-епідеміологічної служби.
II. Земельна ділянка
2.1. Розміри земельних ділянок шкіл, що будуються, приймаються відповідно з ДБН 360-92* «Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень».
2.2. Відведення земельної ділянки здійснюється при наявності погоджених технічних умов на водопостачання, каналізування, опалення тощо.
2.3. Ділянки під забудову шкіл повинні розташовуватися в сель-бищних зонах населеного пункту з дотриманням санітарних норм щодо відстані від джерел викидів шкідливих речовин, шуму, вібрації, електромагнітних та іонізуючих випромінювань (не допускається їх розміщення в санітарно-захисних зонах промислових підприємств та інших об'єктів, що є джерелами виробничих шкідли-востей). Санітарно-захисні зони слід приймати згідно додатка № 4 до «Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів», затверджених наказом МОЗ України № 173 від 19.06.96 р. Допускається за погодженням з органами державного санепіднагляду розташування земельної ділянки для будівництва на відстані не менше 50 м від підприємств, при умові дотримання ними нормативних рівнів викидів шкідливих речовин, шуму, вібрації, електромагнітного та іонізуючого випромінювань.
Будівництво поблизу загальноосвітніх навчальних закладів індивідуальних гаражів та автостоянок заборонено.
Розміри санітарно-захисної зони між межею шкільної ділянки та гаражами повинні бути не менше 50 м і повинні погоджуватися з Держсанепідемнаглядом.
2.4. Будівля загальноосвітнього навчального закладу повинна бути розміщена на відстані 100—170 м від проїжджої частини дороги.
2.5. Будинки загальноосвітніх шкіл розміщуються не ближче 25 м від червоної лінії. Відстань від межі ділянок шкіл до стін житлових будинків із входами та вікнами приймаються не менше 10 м, від будинків шкіл до житлових і громадських будинків та споруд, згідно з нормами інсоляції, природного освітлення та шумозахисту.
2.6. По периметру земельної ділянки слід передбачити захисну земельну смугу (дерева, кущі, газон) завширшки не менше 1,5 м, а з боку вулиць не менше 3-х м.
2.7. Огорожа території повинна бути заввишки не менше 1,2 м. При розміщенні шкіл всередині житлових кварталів, допускається застосування живої огорожі заввишки не менше 1 м.
2.8. Площа озеленення земельних ділянок повинна складати 45—50% загальної площі ділянки. При приляганні ділянки безпосередньо до зелених масивів (парків, садів, скверів), а також при розміщенні шкіл у сільській місцевості або за умов реконструкції, площі зелених насаджень допускається скорочувати, але не більше ніж до 30%.
Високорослі дерева належить висаджувати на відстані не меншій 10 м від стін з вікнами навчальних приміщень, а кущі—не менше 5 м.
Розташування та орієнтація основних функціональних приміщень шкіл повинні забезпечувати безперервну тригодинну тривалість інсоляції на день.
Нормативна тригодинна інсоляція повинна бути забезпечена на території спортивної зони та зони відпочинку, в тому числі спортивних та гральних майданчиків.
Для поливу території слід передбачати спеціальні крани.
Забороняється висаджувати колючі дерева і кущі (біла акація, глід, шипшина тощо) і рослини з отруйними ягодами («вовче лико», «бріонія», «сумах отруйний» та ін.).
2.10. Земельна ділянка поділяється на наступні функціональні
чопи:
— навчальна;
— навчально-виробнича;
— навчально-дослідна;
— фізкультурно-спортивна;
— відпочинку;
— сільськогосподарська (для шкіл в сільській місцевості);
— житлова.
Розміри зон ділянок шкіл визначаються завданням на проектування, але не менш, ніж в додатку № 2 до ДБН В.2.2.3-97.
2.11. Фізкультурно-спортивну зону належить розміщувати поруч з навчальною, але не з боку вікон приміщень початкових класів.
Майданчики для ігор з м'ячем та метання спортивних снарядів розміщувати на відстані не менше 25 м від вікон навчальних та навчально-допоміжних приміщень будинків (при наявності огорожі 3 м заввишки і завдовжки не менше 15 м), а майданчики для інших видів фізкультурних занять — на відстані не меншій 10 м.
Спортивні майданчики повинні мати тверде покриття. Заборонено проводити заняття на зволожених майданчиках, які мають нерівності і вибоїни.
Спортивні майданчики краще розміщувати по довжині з півночі на південь.
Бігова доріжка влаштовується навколо футбольного поля, доріжка довжиною 100 м входить до складу бігової.
Ями для стрибків в довжину і висоту заповнюються піском, змішаним з тирсою.
При будівництві бігових доріжок і спортивних майданчиків (волейбольних, баскетбольних, гри у ручний м'яч) необхідно використовувати дренаж.
Комбінований майданчик можна асфальтувати (бетонувати), футбольне поле повинно мати трав'яне покриття. З метою попередження травм, різноманітні дефекти поверхні майданчиків слід систематично вирівнювати.
Борти ям для стрибків, крім переднього, оббиваються гумою.
Наливні льодяні катки для катання, хокею та швидкісного бігу на ковзанах повинні мати товщину льоду 5-6 см, гладеньку поверхню без розколин і виямок.
Штучне освітлення катка повинно бути рівномірним на всій льодяній поверхні і не меншим 100 Лк.
Майданчики для учнів 1—4 класів повинні бути обладнані тіньовим навісом, ліанами, гірками для з'їжджання, гойдалками, бетонованою стіною для ігор з м'ячем і малювання, лавками, доріжками з твердим покриттям для катання на роликових ковзанах та велосипедах, плескальним басейном.
Займатися на спортивних майданчиках дозволяється тільки у спортивному одязі та взутті.
Діти повинні бути навчені правильному користуванню спортивним інвентарем і обладнанням.
Фізкультурні майданчики необхідно огороджувати один від одного зеленими насадженнями.
Ігрові майданчики, розміщені біля будинку школи, засівають невисокою травою.
2.12. Господарська зона повинна мати окремий в'їзд, розташовуватися поблизу навчально-виробничої зони, приміщень
їдальні. У цій зоні розміщуються ремонтні майстерні, склади, га
ражі, підсобно-виробничі приміщення, навіси, сміттєзбірники.
Сміттєзбірники повинні щільно закриватися кришками і встановлюватися на відстані не менше 25 м від вікон і входу в їдальню на
бетонованому майданчику під навісом.
В' їзд і виходи на ділянку, проїзди та проходи до господарських будівель, майданчики для сміття, а в сільських школах, які не мають каналізації,—до надвірних вбиралень асфальтують або бетонують.
Підходи до приміщень школи не менш як за 100 м повинні мати тверде покриття.
2.13. В житловій зоні розміщуються гуртожитки для учнів, до
пускається розміщення житлових будинків для викладачів та обслуговуючого персоналу. Житлова зона повинна мати окремий
вхід з боку вулиць та проїздів, ізолюватись від господарської зони
на відстань не менше 100 м.
Санітарні розриви між спальними корпусами і межею ділянки житлової зони повинні складати не менше 50 м. Відстань від спальних корпусів до автомагістралей повинна бути не менше 150 м, до господарської зони — не менше 100 м.
На території земельної ділянки повинні бути передбачені поливальні установки та питні фонтани.
Територія ділянки повинна бути освітлена у вечірній час.
2.14. Майданчики для рухливих ігор і відпочинку повинні розташовуватися біля виходів з приміщень (для максимального використання їх під час перерв) і бути розділені для учнів кожної вікової групи.
2.15. Навчально-дослідна зона повинна бути не більшою 25 відсотків площі ділянки. В міських школах вона може бути зменшеною за рахунок будівництва на ділянці парників, теплиць і оранжерей, органічно пов'язаних з комплексом кабінетів біології та хімії.
2.16. Земельні ділянки сільських шкіл повинні бути розширені за рахунок будівництва парників, теплиць, оранжерей, приміщень для зберігання сільськогосподарської техніки, садово-городнього інвентаря та ін.
III. Основні приміщення
3.1. Будівля школи повинна забезпечувати оптимальні умови для організації навчально-виховного процесу, відпочинку, харчування учнів. Будівлю школи на території земельної ділянки слід
розташовувати так, щоб не знижувати рівень освітлення та інсоляції окремих груп приміщень, а взаємозв'язок між ділянкою і будівлею щоб був раціональним.
Блочно-секційна і павільйонна структура навчальних будівель найбільш раціональні з гігієнічної та педагогічної точок зору. В одній секції слід розміщувати максимум три паралелі класів для дітей одного віку або дві паралелі класів двох суміжних вікових груп (1 і 2, 3 і 4 і т. д.).
Кількість поверхів будівлі не повинна перевищувати 3-х.
При розміщенні загальноосвітніх навчальних закладів в раніш збудованих 4-5-поверхових будівлях, четвертий і п'ятий поверхи відводять кабінетам, які несуть найменше навчальне навантаження.
Кількість учнів загальноосвітнього навчального закладу не повинна перевищувати його місткості, передбаченої проектом, за яким збудовано або пристосовано приміщення.
3.2. В будівлях загальноосвітніх шкіл передбачаються такі
функціональні групи приміщень: класні кімнати, навчальні кабінети, лабораторії з лаборантськими, для трудового навчання та
профорієнтації, продовженого дня, фізкультурно-спортивні,
їдальні, медичного обслуговування, актовий зал, бібліотека, адміністративні, допоміжні — вестибюль, рекреації, гардероби, санітарні вузли з технічними приміщеннями тощо.
При розміщенні школи в пристосованій будівлі, набір приміщень, їх площа визначається за погодженням з територіальною службою Держсанепідемнагляду в кожному конкретному випадку, виходячи з типу загальноосвітнього навчального закладу, кількості і віку учнів, кількості класів тощо.
3.3. Склад і площі приміщень загальноосвітньої школи визначаються за розрахунком, виходячи з призначення приміщень, наповнюваності груп при різних видах навчальних занять та показників розрахункової площі на одного учня (додаток 3).
Передбачається можливість побудови додатково до школи блоку плавального басейну з двома ваннами (додаток 4).
Кількість класів, навчальних приміщень, лабораторій, навчально-спортивних залів слід розраховувати, виходячи із кількості годин занять у одну зміну і їх зайнятості не менше як 75% навчального часу.
3.4. Класні кімнати для учнів 1—5 класів слід розміщувати
тільки на першому поверсі і окремому блоці, ізольовано від приміщень для учнів інших вікових груп. Якщо в школі існує кабінет
на система навчання, то вона вимагає розміщення кабінетів в межах 1-2 поверхів, так, щоб перехід в кабінет не займав більше
2 хвилин. Кабінети по предметах, що найчастіше вивчаються у
школах, розміщуються для 4—9 класів на першому поверсі, для
10—11 на третьому поверсі. Оптимальна кількість кабінетів —
2—4 на один предмет в залежності від місткості школи. Всі інші
лабораторії та кабінети розміщуються на другому поверсі.
Навчальні приміщення не можуть бути прохідними.
Навчальні класи мають бути ізольованими від приміщень, які є джерелами шуму і запахів (майстерні, спортивні і актові зали, харчоблок та ін.).
4.2. Приміщення для трудового навчання слід передбачати ізольовано від інших основних приміщень (в окремих блоках, відсіках будівлі або в окремих будівлях з гардеробом і туалетом в них) на першому поверсі, в цокольному поверсі при достатньому рівні природного освітлення, рівень заглиблення не нижче 0,5 м від нульової відмітки. Із майстерень по обробці дерева, комбінованих майстерень по обробці металу, металу і дерева необхідно передбачити додатковий вихід на вулицю через теплий тамбур або коридор, у який немає виходу із класів, кабінетів і лабораторій. Для трудового навчання і професійної підготовки учнів 10— 11 класів додатково передбачаються навчально-виробничі майстерні, міжшкільні навчально-виробничні комбінати, навчальні цехи промислових і сільськогосподарських підприємств.
4.3. Забороняється розміщення майстерень, комор під актовими залами, у підвалі та цокольних поверхах будівель.
4.4. Вентиляційні камери, насосні, машинні відділи холодильних установок, теплові та інші приміщення з устаткуванням, яке буде причиною виникнення шуму і вібрації, не слід розміщувати суміжно, над і під актовими, читальними залами, звуко-апаратни- ми, кімнатами лікаря, класами, кабінетами.
4.5. Спортивний зал розміщується на 1-му поверсі. Його розміри передбачають виконання програм з фізичного виховання і можливості організації позаурочних спортивних занять, актовий зал розміщується на другому поверсі.
Найбільшу кількість людей, що одночасно перебувають на поверсі в будівлі школи, визначити із наповнюваності навчальних приміщень, приміщень для трудового навчання, спортивного, актового залів, які знаходяться на цьому ж поверсі (для розрахунку шляхів евакуації).
Використовувати актовий зал як спортивний не рекомендується. Вхід в спортивний зал слід передбачити через роздягальню безпосередньо або через відокремлений коридор. Інвентарна для спортивного інвентаря повинна з’єднуватись із спортивним залом через двері або відкритий отвір розмірами (2x2,2 м2). Довжина цього приміщення повинна бути не менша 5 м, а підлога — на одному рівні з підлогою спортивного залу (без порогу). Із інвентарної або спортивного залу слід передбачити додатковий вихід на земельну ділянку. Висота спортивних залів площею 162 м2 повинна бути не меншою 5,4 м, а 288 м2, 540 м2 ±5 м.
3.9 . Виробничі приміщення харчоблоку проектуються із урахуванням розміщення в них технологічного устаткування. Кухонні плити, які працюють на твердому паливі, можливо передбачити тільки в сільських школах з наповнюваністю не більше 80 учнів. Кухні в школах повинні бути розраховані на розміщення устаткування для приготування їжі із сировини, а також на напівфабрикатах. Площу обіднього залу (без кімнати для роздачі) слід приймати із розрахунку на одне місце в залі не менше як 0,75 м2, в школах до 80 місць у залі і 0,65 м2 — більше 80 місць. Максимальна наповнюваність обідніх залів у школах—350—490 місць виходячи з розрахунку не більше 2-х посадок учнів у школах-інтернатах і 3-х—у загальноосвітніх школах. Із виробничих приміщень харчоблоків слід передбачити окремий вихід на територію подвір’я. Харчоблоки допускається розміщувати в цокольних поверхах, заглиблених не нижче 0,5 м від планувальної відмітки тротуару, при забезпеченні цих приміщень природним освітленням, ефективною штучною вентиляцією і при відмітці підлоги не менше як на 1 м вище найвищого рівня ґрунтових вод.
Обідні зали слід обладнувати столами на 4-6-10 місць і стільцями або табуретами. Відстань (см): між столами і роздачею чи вікном (дверима) для прийому брудного посуду повинна бути — 150— 200; між рядами столів — 100—150; між столами і стіною—40—60. Столи повинні мати гігієнічне покриття, що легко миється, стійке до дії гарячої води і дезинфікуючих засобів. Столи щодня миють гарячою водою з кальцинованою содою та милом. Умивальники слід передбачати із розрахунку один на 20 місць, електрорушники— один на 40 місць.
Столовий посуд може бути фарфоровий, емальований або із нержавіючої сталі, одноразовий. Не рекомендується вживання алюмінієвого посуду і забороняється застосування пластмасового посуду.
Прийом їжі слід проводити в один і той же час відповідно до спеціально складеного графіку. Перед вживанням їжі обов’язково миють руки з милом і сушать рушниками (паперові, електро).
Працівники шкільних їдалень повинні проходити обов’язкові медичні огляди згідно чинному в Україні Законодавству.
Персонал їдалень (буфетів) повинен бути забезпечений спеціальним одягом та необхідними умовами для додержання правил особистої гігієни.
Медичні працівники школи здійснюють щоденний контроль за якістю продуктів, що надходять до їдальні, умовами їх зберігання, дотримання термінів реалізації, санітарно-протиепідемічним режимом харчоблоку, фактичним виконанням меню.
3.10 Приміщення для організації продовженого дня для учнів загальноосвітніх закладів слід передбачити із розрахунку 20% від загальної кількості учнів 1—4 класів і 10% — учнів 5—9 класів.
Усі загальноосвітні школи повинні працювати тільки в одну зміну.
3.11 Площу приміщень закритого зберігання бібліотечних фондів слід приймати не менше 0,25 м2 на 1 тис. одиниць збереження. Площа відкритого збереження бібліотечних фондів повинна бути не меншою 4,5 м2 на одну одиницю збереження.
3.12.Ширина рекреаційних приміщень при однобічній їх забудові повинна бути не менша 2,8 м, а при наявності ширини її не менше 4 м. Площа рекреаційних приміщень розраховується для кожного поверху і повинна бути не меншою 2,0 м2 на одного учня. В загальну площу рекреацій не входять частини коридору біля сходів, туалетів, майстерень, харчоблоків, актових залів, тобто до рекреації належить тільки та частина коридору, де діти відпочивають.
3.13. Медичний блок слід розміщувати на першому поверсі. Одна із сторін медичного кабінету повинна бути не меншою 5,8 м.
3.14. Гардероб розміщується на перших поверхах блоків, або при навчальних секціях з закритим добре вентильованим збереженням одягу. Для вчителів необхідно передбачати два місця на кожну навчальну кімнату, кабінет (при вчительській кімнаті або окреме приміщення). Гардероби повинні бути забезпечені шкафчиками для одягу. Заборонено влаштовувати гардероб в навчальних приміщеннях і рекреаціях.
3.15. У вестибюлях слід проектувати двійні тамбури з трьома дверима, щоб забезпечити потік повітря всередину приміщення в холодний період року за ламаною лінією.
3.16.Для учнів 1—3,4—6,7—9 класів повинні бути самостійні входи в школу при блочній забудові, в інших випадках — не менше 2-х виходів постійного експлуатування. Висота шкільних приміщень від підлоги до стелі (в чистоті) повинна бути не менше 3 м. Вхід до навчальних приміщень треба передбачати тільки з боку передніх столів або парт.
3.17.Поверхові сходи слід проектувати з природним освітленням. Висота приступця проектується в 15 см, ширина—30—35 см, кут нахилу сходів не більше 30°. Не допускається горизонтальне розміщення елементів огорожі сходів. Висота поручнів повинна буш не більша 0,6 м для школярів молодшого віку і 0,8 м — для учнів середніх і старших класів. Ширина маршу сходів — 1,8 м.
3.18.Для будівництва шкіл слід використовувати цеглу або матеріали, які дозволені Міністерством охорони здоров’я України.
3.19.У гуртожитку передбачено такі приміщення: спальні кімнати, умивальню, санвузол і душову; кімнати особистої гігієни, кімнату для прасування, чистки одягу та взуття (із розрахунку не менше ніж 0,1 м2 на 1 місце), кімнату для відпочинку; санвузол для персоналу і санітарну кімнату (не менше 4 м2), а також господарські майстерні, пральню, білизняну, медичну кімнату (не менше 10 м2), приміщення для зберігання одягу дітей (із розрахунку 0,2 м2 на 1 місце), вітальню для побачення з батьками, кімнати старшого вихователя, вихователів, чергового технічного персоналу, комору спортивного і господарського інвентарю, вестибюль з гардеробом.
Наповнюваність спальних кімнат для учнів шкіл І ступеня — 5-6 місць, для шкіл II — III ступенів — не більше 4 місць. Площа спальних кімнат приймається з розрахунку 6 м2 на 1 місце.
IV. Природне та штучне освітлення. Організація і вимоги до зорової роботи учнів
4.1. Природне освітлення
Всі учбові приміщення середніх загальноосвітніх навчально- виховних закладів повинні мати природне освітлення. Незалежно від розміщення вікон (збоку, зверху) в навчальних приміщеннях, світло повинно падати на робочі місця ліворуч. Оптимальний рівень природного освітлення забезпечується при верхньому і боковому освітленні приміщень. Забороняється направлення світлового потоку праворуч, спереду від учнів, окрім майстерень по обробці металу, де повинен переважати правоохоронній або прямий світло- розподіл. При загальній площі класної кімнати 64 м і більше обов’язково слід передбачити додаткове освітлення через рекреаційні приміщення. Якщо глибина приміщення більше 6,0—6,5 м, то необхідне двобічне освітлення. Висота вікна при правосторонньо- му освітленні повинна бути не меншою 2,2 м при наявності глухої перегородки висотою 0,8 м від підлоги (при висоті приміщення 3,0 м). Допускається використовувати матове скло для освітлення внутрішньої світлонесучої стіни на висоті 0,8—1,0 м від глухої перегородки і далі 1,2—1,4 м віконне скло до стелі (при загальній висоті засклення 2,2 м). Можливе додаткове освітлення світлом через прохідні коридори (не рекреаційні), умивальні, роздягальні при спортивних залах. Штучне освітлення допускається тільки в актовому залі, кіноаудиторії, санітарних вузлах, приміщеннях кладових, охолоджуючих камер при кухні, допоміжних приміщеннях для працівників кухні, радіовузлах, дикторських, інвентарних і душових при спортивному залі. Орієнтація вікон навчальних приміщень повинна відповідати вимогам ДБН В.2.2-3-97.
Кожна з орієнтацій навчальних приміщень потребує додаткових технічних і організаційних заходів: при північних орієнтаціях слід передбачити штучні установки УФО, продовження строку опалювального сезону; при стрічковому заскленні, а також орієнтації на південь—схід, південь—захід, захід обов’язково устатковувати сонцезахисні засоби (скло з різною світлопропускною можливістю для спектра світла, штори із тканини з хорошими світло- пропускними можливостями— поплин, штапель, підйомно-поворотні жалюзі і т. ін.); світлозахисні пристрої повинні мати світлі кольори з коефіцієнтом відбиття не менше як 0,4, штори для затемнення кабінетів не повинні знижувати рівень природного освітлення приміщень.
Природне освітлення повинно бути рівномірним і не створювати блиску.
Зона освітлення, яка забезпечує високий рівень зорової функції — 1000—1200 лк. Нормування умов природного освітлення проводиться за відносною величиною — коефіцієнтом природного освітлення (КПО).
Рекомендований гігієністами рівень природного освітлення (600 лк) на робочій поверхні можливий при КПО 2,5%, а оптимальний рівень (1260) при КПО 5%. КПО в навчальних приміщеннях школи повинен відповідати нормам. При однобічному боковому освітленні нормується мінімальне значення КПО на відстані 1 м від стіни, найбільш віддаленій від вікон, на перехресті вертикальної поверхні характерного розрізу приміщень і умовної робочої поверхні (або підлоги). При двобічному освітленні мінімальне значення КПО нормується по середині приміщення на перехресті вертикальної площини характерного розрізу приміщення і умовної робочої поверхні або підлоги. При верхньому і боковому природному освітленні нормується середнє значення КПО на перехресті вертикальної поверхні, характерного розрізу приміщень і умовної поверхні (або підлоги).
Рівномірність освітлення на робочому місці — це відношення мінімального освітлення до максимального і повинна складати не більше 0,3.
Достатність і рівномірність освітлення можна оцінити за світловим коефіцієнтом (СК), який залежить від розміру вікон, конфігурації їх, кількості. Найбільш раціональна форма вікон — прямокутна, висота 2—2,5 м, ширина 1,8—2,0 м, верхній край вікна повинен бути на відстані 0,15—0,3 м від стелі. Ширина простінків між вікнами повинна бути не більша 0,5 м, висота підвіконня 0,7— 0,8 м, а в перших-других класах — 0,6 м; СК 1:4—1:5. Для забезпечення нормованої величини СК слід передбачити:
4.6. кут, під яким видно небо з найбільш віддаленого робочого місця від вікна, повинен бути не меншим 5°; коефіцієнт затінення менше 3; висадження високих дерев на відстані не меншій як 10 м від вікон школи;
—забороняється розміщення на підвіконні в навчальних приміщеннях кімнатних квітів;
4.7. очищення віконного скла 1-2 рази на місяць зсередини приміщень і не менше 3 разів на рік знадвору; колір поверхні стелі, стін, меблів повинен бути жовтим, зеленим, світло-коричневим. Ці кольори можуть добавлятися як відтіночні до білого, сірого, світло-сірого; стелю, верхні частини стін, віконні рами та двері слід фарбувати в білий колір, коефіцієнт відбиття якого 0,8; в кабінетах технічних засобів навчання (ТЗН) стіна, яка є фоном до екрана (телевізор, кінопроектор), повинна бути пофарбована в жовтий або світло-коричневий колір з коефіцієнтом відбиття 0,6; класна дошка повинна мати матову поверхню, пофарбовану в темно-зелений, коричневий колір з коефіцієнтом відбиття 0,1-0,2.
На всі полімерні матеріали, які використовуються для виготовлення меблів, настилу підлоги в школі, слід мати дозвіл МОЗ України.
Оптимальне відношення яскравості є для: «зошит-парта» 4:1, «класна дошка-зошит» 1:5—1:6,5, «вікно-зошит» 7:1, «класна дошка-вікно» 1:12. Допустимими рекомендуються наступні співвідношення яскравості для поверхні: «зошит-парта» 2:1—3:1, «класна дошка-зошит» 1:3,1:8—1:10, «вікно-зошит» 15:1—17:1, «класна дошка-вікно» 1:5.
Оптимальні і допустимі з гігієнічної точки зору якісні показники природного освітлення для основних поверхонь навчального процесу можуть бути при відповідних коефіцієнтах відбиття поверхонь «зошит-парта» при коефіцієнті відбиття парти—0,16, а допустимі при Р=0,3, для поверхонь «класна дошка-зошит» і «класна дошка-вікно» при Р дошка =0,45, при цьому середній коефіцієнт відбиття повинен складати не менше 0,45.
Штучне освітлення
На Україні від вересня до травня необхідно підвищувати рівень освітлення навчальних приміщень за допомогою штучного (додаток 5). Для освітлення третього ряду парт слід у навчальних приміщеннях передбачати окреме включення другого ряду електроламп. Необхідно використовувати фото-електричне реле, яке включає автоматичне штучне освітлення при зниженні рівня натурального освітлення приміщень.
Рівень штучного освітлення і електротехнічне устаткування навчальних приміщень, освітлення території школи повинні відповідати СНІП ІІ-4-79, СН 544-82, СН 541-82, ДСТУ Б В.2Д-6-97.
Штучне освітлення приміщень шкіл може бути забезпечено люмінесцентними лампами та лампами розжарювання з відповідною арматурою, яка повинна давати розсіяне світло.
Рівень штучного освітлення навчальних приміщень шкіл при використанні ламп розжарювання 150 лк і 300 лк при лампах люмінесцентних. В кабінетах креслення, майстернях рівень штучного освітлення повинен бути відповідно 300—500 лк, 200—400 лк. У всіх приміщеннях школи слід передбачити систему загального освітлення. Освітлювальна арматура повинна забезпечувати високу рівномірність освітлення класів, відсутність осліплення у результаті великої яскравості.
Люмінесцентні світильники повинні давати розсіяне світло, а для ламп розжарювання—повністю відбите, або переважно відбите світлорозповсюдження.
При штучному освітленні навчальних приміщень слід надавати перевагу люмінесцентним лампам як з гігієнічної, так і економічної точок зору (ЛБ в кабінетах образотворчого мистецтва— лампи типу ЛД або ЛДЦ). Для зниження пульсації люмінесцентних ламп до нормальних величин слід використовувати дволампові світильники з лампами типу ЛБ, ЛТБ, ПРА типів 1 УБУ+1 УБЕ, 1 АВІ+1 АБЕ6, 2 УВК і 2АВК при інших схемах системи освітлення. При використанні світильників з іншими ПРА необхідний розрахунок для перевірки коефіцієнту пульсації.
Освітлювальна арматура повинна бути забезпечена зручними пристосуваннями для експлуатації, безпечною, надійною, давати розсіяне світло, яскравість не повинна перевищувати 2000 кд/м2.
Із люмінесцентних світильників для навчальних приміщень можна використовувати серії ЛСО-02 (підвісний світильник розсіяного світла) і ЛПО-23 (стелевий для громадських приміщень). Для освітлення класних дощок слід використовувати люмінесцентні світильники серії ЛПО-12 несиметричного розподілу світла з люмінесцентними лампами 40 Вт і 80 Вт. Рекомендується використовувати в першу чергу штучні випромінювачі з 3500°К незалежно від принципу генерування видимої радіації. У класних приміщеннях можуть використовуватися люмінесцентні лампи типу ЛН (люмінесцентні натурального кольору), ЛБ (білого кольору), ЛХБ (холодно-білого кольору), ЛТПЦ (тепло-білого кольору), МОД (2x40 Вт), ШПД (2x40 Вт).
Для ламп розжарювання найбільш раціональні світильники переважно відбитого світлорозподілу—СК-300 (світильники кільцеві ! з лампою 300 Вт розсіяного світла). Світильники СК-300 повинні мати технічні пристосування, які виключають можливість використовувати лампи меншої потужності і не дозволяли б включатися освітлювальній системі при непрацюючій навіть одній лампі.
У навчальних приміщеннях світильники слід розміщувати в 2 ряди паралельно лінії вікон на відстані 1,5 м від зовнішньої і внутрішньої стін, 1,2 м — від класної дошки, 1,6 м — від задньої стіни. Відстань між рядами світильників повинна бути 2,5—2,65 м.
При використанні люмінесцентних ламп у навчальному приміщенні площею 50 м2 слід встановлювати 12 світильників, кожний з двома лампами потужністю у 40 Вт, або 8 світильників з двома лампами потужністю у 80 Вт. Загальна потужність ламп дорівнює 960—1200 Вт, питома потужність 22-23 Вт/м2. В кабінетах креслення і малювання (для мінімального освітлення 500 лк питома електропотужність дорівнює 33 Вт/м2, у майстернях 25 Вт/ м2—освітлення 400 лк. Люмінесцентні світильники в основних приміщеннях втановлюються і стикуються в лінію: у світильниках використовуються 2-4 лампи потужністю 40,65, 80 Вт кожна. При освітленні лампами розжарювання в класах площею 50 м2 рекомендується встановлювати 7-8 світильників (2 ряди із 3 штук, перед дошкою, над останніми партами). При освітленні приміщення люмінесцентними лампами повинно бути передбачено додаткове освітлення класної дошки спеціальними лампами із світильниками несиметричного світлорозповсюдження; при освітленні лампами розжарювання—додаткові лампи. Класна дошка освітлюється двома паралельно розміщеними дзеркальними світильниками типу ШМЗ, ШКД або ЛПО— 12x40 вище верхнього краю дошки на 0,3 см і на 0,6 м в сторону класу перед дошкою. Загальна електропотужність на клас повинна складати 1040 Вт. В приміщеннях для трудового навчання встановлюються пилевологозахисні світильники ПВЛ 2x40, ЛСО-8, ЛВВО-1. При збільшенні глибини навчальних приміщень необхідно використовувати комбіноване освітлення (штучне і природне). Рівень комбінованого освітлення на робочих місцях повинен складати 600 лк з перевагою природного освітлення. Раціональне співвідношення між світловими потоками від вікна і штучного освітлення повинно бути 2:1.
В навчальних майстернях, окрім загального освітлення, слід передбачити місцеве біля верстаків та станків, для чого використовують світильники типу «Альфа» на гнучкому кронштейні. В майстернях по обробці дерева і металу з метою виконання правил техніки безпеки, профілактики травми слід передбачити подвійне включення верстаків в електромережу.
Оптимальний рівень штучного освітлення спортивного залу складає 400 лк на рівні підлоги. Освітлювальна арматура у спортивному залі повинна бути закрита металевими сітками, так як і вікна, опалювальні прилади. Гігієнічні вимоги до рівня освітлення приміщень загальноосвітньої школи представлені в додатку 5.
Забороняється використовувати в середніх загальноосвітніх навчальних закладах нові типи ламп без дозволу санепідемстанції.
Світильники очищуються не менше 1 разу у три місяці.