Відображення в бухгалтерському обліку втрат внаслідок браку 1 страница

Складові виробничої собівартості будуть висвітлені в наступних пунктах коментарю.

Супутньою вважається продукція, що супроводжує випуск основної продукції і не може сама бути визнана такою. Супутня продукція, отримана підприємством, може використовуватись в 2 напрямах: для продажу та для внутрішньогосподарського споживання. При цьому різниться й спосіб її оцінки. Справедлива вартість, по якій здійснюється оцінка супутньої продукції, згідно п. 4 П(C)БО 19 [19], є сумою, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між поінформованими, зацікавленими та незалежними сторонами. Виходячи з визначення справедливої вартості, можна припустити, що справедливою вартістю є ціна реалізації товарів (договірна вартість).

Продукція, що залишається на підприємстві, відображається в оцінці можливого її використання.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством самостійно з врахуванням його особливостей і має знайти своє відображення в обліковій політиці підприємства. Зрозуміло, що суттєво відрізнятиметься склад статей витрат, наприклад, на сільськогосподарському підприємстві та на заводі по виробництву меблів.

При цьому облік цих витрат передбачає кореспонденцію з кредитом рахунків з обліку матеріальних цінностей, тобто класу 2 „Запаси”, при чому в основному рахунку 20 „Виробничі запаси”. Витрати сировини, матеріалів, купівельних напівфабрикатів та інших виробничих запасів на виробництво являють собою відпуск цих матеріальних цінностей безпосередньо для виготовлення продукції, а на будівництві – для виконання будівельно-монтажних робіт. При передачі зазначених цінностей зі складів до комор цехів, ділянок, а також на будівельні майданчики відбувається рух матеріальних цінностей(внутрішнє їх переміщення), а не відпуск на виробництво, який оформляється накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.

Сировина, матеріали, купівельні напівфабрикати та інші матеріальні цінності мають відпускатись у виробництво за вагою, об'ємом або підрахунком відповідно до установлених на підприємстві нормативів витрат та обсягу виробництва продукції. Відпуск запасів у виробництво, як правило, має провадитися на підставі установлених лімітів. Згідно пп. 3.13 Методичних рекомендацій по учету запасов [93] лімітування відпуску запасів у виробництво оформляється лімітно-забірними картами (форми М-8, М-9). Їх виписують у двох примірниках: один для цеху, а інший для складу. Відпуск зі складу здійснюється комірником при пред'явленні працівником цеху свого примірника лімітно-забірної карти. Можливим є і ведення обліку матеріальних витрат у картках складського обліку. Ліміт відпуску матеріалів вказують при цьому в такій картці.

Відпуск матеріалів понад установлений ліміт (згідно цього ж підпункту Методичних рекомендацій з обліку запасів [93]) або при заміні матеріалів оформляється актом-вимогою на заміну (додатковий відпуск) матеріалів за формою М-10 за дозволом керівника підприємства або уповноважених на це осіб.

Стаття 1. Закону про оплату праці [57] встановлює, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Цей закон дослівно повторює норми ст. 94 КЗоТ [97]. Таке ж визначення знаходимо і в інших нормативно-правових актах, в тому числі і в Наказі Держкомстату № 610 [98].

Облік таких витрат відображається кореспонденцію з кредитом рахунку 66 "Розрахунки за виплатами працівникам". На рахунку 66 ведеться узагальнення інформації про розрахунки за виплатами працівникам, які належать як до облікового, так і до необлікового складу підприємства, - з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо), за не одержані в установлений строк з каси підприємства суми з виплат працівникам, за іншими поточними виплатами.

За кредитом рахунку 66 "Розрахунки за виплатами працівникам" відображаються нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога по тимчасовій непрацездатності, інші належні до нарахування працівникам виплати в кореспонденції з рахунком відповідних витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці можуть бути віднесені, приміром, на картонній фабриці нарахована оплата праці робітника, безпосередньо зайнятого на виробництві шпалер. А от зарплатня керівника відділу, що займається випуском кількох видів продукції, до прямих витрат віднесена бути не може, так як підлягає розподілу між цими видами продукції.

Структура інших прямих витрат, які можуть бути включені до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) наведена на рис. 16.2 :

Рис. 16.2. Структура інших прямих витрат

Якщо до перелічених вище пунктів витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта, включені не були, то своє відображення вони знайдуть в складі інших прямих витрат.

Якщо були понесені витрати на оплату праці, то це автоматично передбачає наявність нерозривно пов'язаних з нею відрахувань на соціальні заходи. В Україні система соціального захисту включає пенсії, допомоги працюючим, багатодітним і самотнім матерям, малозабезпеченим сім'ям, у яких є діти; утримання й забезпечення престарілих та інвалідів у будинках-інтернатах, протезування; професійне навчання та працевлаштування інвалідів; пільги інвалідам та багатодітним матерям. При нарахуванні заробітної плати обов'язковим є і здійснення відрахувань до

-Пенсійного фонду України;

-Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

- Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

- Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Їх обліковують по дебету рахунків відповідних витрат та кредиту рахунку 65 "Розрахунки за страхуванням". Тут ведуть облік розрахунків за зборами на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття тощо, за індивідуальним страхуванням персоналу підприємства, страхуванням майна та за іншими розрахунками за страхуванням. Нараховані зобов'язання за страхуванням відображаються за кредитом рахунку 65 "Розрахунки за страхуванням".

Під земельним паєм розуміють земельну частку, оцінену в грошовому виразі та визначену в умовних кадастрових гектарах частину переданих у колективну власність земель колективного сільськогосподарського підприємства (кооперативу, товариства), яка визначає рівновелику долю участі члена підприємства в земельному пайовому фонді господарства і може бути в установленому чинним законодавством порядку витребувана в натурі (на місцевості) у самостійну земельну ділянку. Її можуть надавати в оренду. Право оренди земельної ділянки визначене Земельним кодексом (ст. 93) [99] як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. При орендуванні земельних паїв у орендаря виникають витрати, які можна класифікувати як інші прямі витрати.

Під майновим паєм (згідно Постанови КМУ "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки" від 28.02.2001 № 177) мають на увазі частку майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду. Оренда майна (згідно зі ст. 283 ГКУ [37]) передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Плата за оренду земельних і майнових паїв включається до прямих витрат виробництва в разі, коли вони можуть бути віднесені до конкретного об'єкту витрат.

До складу інших прямих витрат відносять і амортизацію, в разі, коли необоротний актив, що підлягає амортизації, використовується лише на одному об'єкті витрат. Рахунок 13 "Знос (амортизація) необоротних активів" призначено для узагальнення інформації про нараховану амортизацію та індексацію зносу (накопиченої амортизації) необоротних матеріальних і нематеріальних активів, що підлягають амортизації. При відображенні витрат у вигляді амортизації дебет відповідних витратних рахунків кореспондує з кредитом цього рахунку. За кредитом рахунку 13 "Знос (амортизація) необоротних активів" відображається нарахування амортизації та індексації зносу (накопиченої амортизації) необоротних активів.

Даний пункт П(C)БО 16 до виробничої собівартості в складі інших прямих витрат включає:

— втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів);

—витрати, пов'язані з виправленням такого технічно неминучого браку.

Браком у виробництві вважається продукція, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення. Брак продукції поділяється на зовнішній, тобто виявлений споживачем і пред'явлений для відшкодування збитків, та внутрішній, який виявлений в процесі виробництва. Для обліку та узагальнення інформації про втрати від браку у виробництві призначено рахунок 24 "Брак у виробництві".

За дебетом рахунку відображаються витрати через виявлений зовнішній та внутрішній брак (вартість невиправного, остаточного браку та витрати на виправлення браку), витрати на гарантійний ремонт в обсязі, що перевищує норму, витрати на утримання гарантійних майстерень; за кредитом - суми, що відносяться на зменшення витрат на брак, та сума, що списується на витрати на виробництво як втрати від браку, суми зменшення втрат від браку продукції: вартість відходів від бракованої продукції або реалізації її за зменшеною ціною; вартість утримання з винуватців браку; суми відшкодувань, одержаних від постачальників недоброякісних матеріалів та напівфабрикатів, які спричинили брак продукції. У залежності від характеру відхилень від нормативів він може бути остаточним або виправним. Якщо брак остаточний, то віднесенню до складу інших прямих витрат підлягає сума втрат від остаточно забракованої продукції, зменшена на її справедливу вартість. В разі, коли брак є виправним, витрати на його виправлення теж збільшують інші прямі витрати.

Витрати на управління виробництвом в межах П(C)БО 16 відокремлені від витрат на управління підприємством. При здійсненні зазначених витрат в обліку мають бути відображені такі операції:

Відмітимо, що дане П(C)БО не встановлює обмежень щодо віднесення до загальновиробничих витрат тих, стосовно яких чинним законодавством установлено граничні норми. Прикладом тому можуть бути витрати на службові відрядження, які раніше включаються до складу ЗВВ лише в межах норм, передбачених діючим законодавством. Зараз же всі фактично виплачувані підприємством працівнику суми (навіть ті, що перевищують установлені законодавством межі) абсолютно правомірно формують ЗВВ. Головним критерієм при цьому є зв'язок таких витрат з виробництвом продукції (робіт, послуг).

Більш того, П(C)БО 16 передбачає включення до складу ЗВВ витрат на медичне страхування працівників апарату управління цехами, дільницями та іншого загальновиробничого персоналу, тобто таких витрат, які взагалі не передбачені П(с)БО.

До основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення відносяться ті засоби праці, які використовуються виключно в межах окремих дільниць, цехів чи виробничих ліній, та витрати у вигляді амортизації яких не можуть бути прямо віднесені на конкретний об'єкт витрат.

Прикладом може бутиамортизація транспортера, що використовується при перевезенні різної продукції вмежах одного цеху.

Нарахування амортизації основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення в обліку супроводжується такими записами:

Дт91 "Загальновиробничі витрати"

Кт131 "Знос основних засобів".

П(C)БО 8 [8] визначає, що нематеріальні активи можуть використовуватись для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам. При цьому в складі загальновиробничих витрат слід обліковувати лише витрати щодо тих з них, які обслуговують виробництво і при цьому прямо до витрат на виробництво включені бути не можуть.

Прикладом може бути поступовий розподіл в часі вартості, сплаченої за право користування будівлею, в разі, колив такій будівлі розташовується окремий цех, дільниця чи лінія виробництва.

При цьому складають наступні бухгалтерські записи:

Дт91 "Загальновиробничі витрати"

Кт 133 "Накопичена амортизація нематеріальних активів".

В даному пункті П(c)БО йде мова про витрати, які забезпечують підтримання об'єктів основних засобів у стані, в якому вони б приносили вигоди в розмірі, первісноочікуваному від їх використання. Їх слід відрізняти від тих витрат, що призводять до збільшення таких вигод. Це можливо у випадку проведення заходів щодо поліпшення об'єкта основних засобів, у результаті яких збільшуються майбутні економічні вигоди від експлуатації такого об'єкта. Іншими словами, якщо в результаті проведення таких заходів об'єкт основних засобів набуває нових технічних можливостей і якостей, яких він не мав первісно, то витрати на такі заходи збільшують його первісну вартість. До заходів, витрати на проведення яких збільшують первісну вартість об'єкта основних засобів, відносяться: модернізація, модифікація, добудовування, дообладнання, реконструкція тощо). При цьому слід мати на увазі, що для цілей бухгалтерського обліку сума витрат, пов'язаних з цими заходами, в повному обсязі відноситься на збільшення первісної вартості об'єкта основних засобів.

Витрати на підтримку об’єкта в робочому стані не збільшують його вартості. Тобто витрати на ремонт, як поточний, так i капітальний, відносяться до складу витрат. Утримання основних засобів на меті має відновлення первісного ресурсу основних засобів.

Наведемо приклади відображення такого роду операцій в обліку. Підприємство А в звітному місяці здійснило поточний ремонт обладнання загальновиробничого призначення, що вийшло з ладу. Ремонтні роботи виконувались сторонньою організацією, яка по закінченні ремонту свої послуги оцінила в 1,8 тис.грн.(в.т.ч. ПДВ 0,3 тис.грн.). В цьому ж місяці проведено оплату. Тобто маємо справу із підрядним способом виконання ремонту.

Господарський спосіб проведення ремонту. Підприємством А, в якого є власний ремонтний цех, для ремонту обладнання загальновиробничого призначення було придбано запасні частини на суму 300 грн.(в.т.ч. ПДВ 50 грн.), які повністю було використано. Крім того, понесено витрати на заробітну плату працівника, що займався проведенням такого ремонту в сумі 200 грн. І проведено відрахування на соціальні заходи із цієї сумі, які склали 72 грн. Крім того, віднесено на собівартість ремонтних робіт суму розподілених загальновиробничих витрат ремонтного цеху в сумі 70 грн. Обік витрат ремонтного цеху підприємство веде на субрахунку 2341 «Витрати ремонтної майстерні», а загальновиробничі витрати ремонтного цеху – на субрахунку 914 «Загальновиробничі витрати ремонтного цеху», що передбачено його робочим планом рахунків. Звернемо увагу, що Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій передбачає ведення аналітичного обліку за рахунком 23 "Виробництво" за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності. Аналітичний облік загальновиробничих витрат ведеться за місцями виникнення (яким і є ремонтний цех), центрами і статтями (видами) витрат.

При цьому в обліку слід відобразити такі записи:

Відзначимо, що загальновиробничі витрати в рядках 7 і 8 відрізняються тим, що перші є витратами ремонтної майстерні, а зазначені в рядку 8 -витратами того цеху, дільниці чи лінії, де використовується відремонтоване обладнання. Припустимо, що це основний виробничий цех, і облік загальновиробничих витрат в ньому ведуть на субрахунку 911 «Загальновиробничі витрати основного виробничого цеху»

В разі, коли на підприємстві немає власного ремонтного цеху, витрати одразу відносяться до складу загальновиробничих витрат, а не опосередковано через рахунок обліку витрат ремонтної майстерні.

Об'єкти основних засобів, облік витрат по яких ведеться на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати», можуть підлягати страхуванню, причому складається кореспонденція:

Дт91 "Загальновиробничі витрати"

Кт655 " Розрахунки за страхуванням майна".

В разі, коли основні засоби або інші необоротні активи взято в операційну оренду і використовуються в загальновиробничих цілях, витрати на оплату орендної плати по них теж відносяться до загальновиробничих, при чому в бухгалтерському обліку орендаря складають наступні бухгалтерські записи:

При цьому відмітимо наступні положення:

по-перше, як в першому, так і в другому варіанті мають місце операції 1 та 9;

по-друге, в залежності від того, яка заборговансть виникла (дебіторська чи кредиторська), такі рахунки використовуємо для її обліку;

по-третє, у випадку перерахуваня орендної плати авансом на кілька місяців наперед витрати відображаються відповідно до п.8 даного П(с)БО, але при цьому вартістю необоротного активу для підприємства є його орендна плата.

При цьому важливо те, що дані витрати за визначенням даного П(C)БО відносять саме до загальновиробничих, а не до загальногосподарських, так як існує певна їх приналежність до конкретних господарьких одиниць, а саме дільниць, цехів чи ліній.

Технологія (за визначенням, даним в ст. 1 Закону про трансфери технологій [100]) - це результат інтелектуальної діяльності, сукупність систематизованих наукових знань, технічних, організаційних та інших рішень про перелік, строк, порядок та послідовність виконання операцій, процесу виробництва та/або реалізації і зберігання продукції, надання послуг. Її вдосконалення має охоплювати поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності та інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі. Закономірно, що її вдосконаленням на виробництві займається значна кількість осіб, внаслідок чого мають місце відповідні витрати, які є багатоелементними.

Не меншої уваги заслуговує і організація виробництва. Говорячи про неї, мають на увазі діяльність з визначення умов та розроблення заходів, необхідних для забезпечення нормального виробничого процесу при дотриманні особистої безпеки фізичних осіб. Задіяний при цьому персонал має бути орієнтований на вирішення таких цілей саме наокремих дільницях, цехах чи лініях, внаслідок чого він і відноситься до загальновиробничого.

Слід звернути увагу на те, що об'єкт використовується не підприємством вцілому, а певними його структурними одиницями. Як правило, такого роду витрати підприємство здійснює у вигляді оплати послуг стороннніх організацій. В такому разі складається кореспонденція:

Дт 91 "Загальновиробничі витрати"

Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками";

В разі, якщо витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання приміщень здійснюються силами структурних одиниць підприємсва, тоді вони відносяться в дебет рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» з кредиту тих рахунків, на яких згідно робочого плану рахунків ведеться їх облік в процесі розподілу таких витрат.

• ⇐ Назад
• 1
• 234
• 5
• 6
• 7
• Далее ⇒