Відображення в бухгалтерському обліку втрат внаслідок браку 2 страница

Зазначимо, що в даному випадку мова йде не лише про витрати за елементом «витрати на оплату праці» та «відрахування на соціальні заходи», а мають місце й іншого роду витрати, зокрема матеріальні, які можна ідентифікувати як витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).

Згідно Закону про охорону праці [94] охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Під технікою безпеки розуміють систему технічних і санітарно-гігієнічних заходів, які створюють безпечні та здорові умови праці. Техніка безпеки регламентується загальними, міжгалузевими і спеціальними правилами.

Згідно Наказу Держкомстату № 494 [95] охорона навколишнього природного середовища являє собою комплекс заходів, спрямованих на запобігання, скорочення чи ліквідацію забруднення, інших видів шкідливого впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, при наданні послуг чи використанні продукції, а також на збереження біорізноманіття та середовища існування.

Тобто бачимо, що мова йде про багатоелементні витрати. Проте у випадку, коли такого роду послуги виконують на користь підприємства сторонні організації, вони ж ведуть і їх облік, а в облікових записах підприємства витрати відображаються однією сумою в кореспонденції з рахунком 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Перелік інших витрат, що можуть бути включені до загальновиробничих, наведена в даному пункті П(с)БО.

Що стосується нестач незавершеного виробництва, нестач і втрат від псування матеріальних цінностей у цехах, то, їх віднесення до ЗВВ можливе лише в межах норм природного убутку. Наднормативні убутки і нестачі запасів згідно з п. 14 П(C)БО 9 [9] не включаються до первісної вартості запасів (незавершене виробництво і готова продукція – це теж запаси), а відносяться до витрат того періоду, в якому вони були здійснені.

Слід зазначити, що для обліку загальновиробничих витрат призначено рахунок 91 "Загальновиробничі витрати". На цьому рахунку, згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, ведеться облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування. Цей рахунок не застосовується підприємствами торгівлі.

За дебетом рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" відображається сума визнаних витрат, за кредитом - щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 "Виробництво" та 90 "Собівартість реалізації".

Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами і статтями (видами) витрат.

Відразу застережемо, що формують виробничу собівартість продукції лише змінні та розподілені постійні загальновиробничі витрати. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати відносяться на собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг).

Іншими словами, змінні загальновиробничі витрати повністю включаються до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) в періоді їх виникнення, тобто списуються на витрати виробництва (до дебету рахунка 23 «Виробництво») щомісяця в повному обсязі і розподілу не підлягають. В цьому випадку розподіл ЗВВ – це розподіл змінних ЗВВ на одиницю бази з подальшим віднесенням на різні види продукції, що випускається на підприємстві.

Прикладом таких витрат можуть виступати амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення, витрати на вдосконалення технології й організації виробництва, витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень, внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва, які, як правило збільшуються при розширенні обсягів діяльності.

Серед постійних витрат – амортизація, орендна плата щодо основних засобів, використовуваних з виробничою метою, витрати на утримання будівель і обладнання цехів (дільниць), опалення, освітлення цехів, дільниць, а також витрати на управління виробництвом, зокрема, витрати на оплату праці управлінського персоналу цеху тощо.

Під базою розподілу розуміється показник (грошовий або натуральний), в розрахунку на одиницю виміру якого встановлюється норматив розподілу загальновиробничих витрат. На підприємствах, де застосовується здебільшого ручна праця, за базу розподілу доцільно приймати відпрацьовані людино-години, на повністю автоматизованому виробництві – машино-години тощо.

Оскільки фактична потужність за звітний період може відрізнятися від нормальної як у бік збільшення, так і в бік зменшення, то для встановлення величини постійних загальновиробничих витрат, котрі підлягають віднесенню до складу виробничої собівартості, необхідно запланований на одиницю бази розподілу норматив постійних витрат помножити на фактично досягнутий обсяг діяльності.

Отже, постійні загальновиробничі витрати потраплять до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) у повному обсязі тільки в тому випадку, якщо фактична сума таких витрат буде рівною або менше встановленого нормативу, розрахованого виходячи з нормальної потужності. У такому випадку постійні загальновиробничі витрати списуються з кредиту рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» до дебету рахунка 23 «Виробництво» в повній сумі.

У разі якщо фактичний розмір постійних загальновиробничих витрат перевищить розрахований норматив, до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) підлягає віднесенню лише частина постійних загальновиробничих витрат (котрі називаються розподіленими) в межах такого нормативу. Решта цих витрат, які називаються нерозподіленими, визнається витратами в періоді їх виникнення і включається до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг), тобто списується до дебету рахунка 90 «Собівартість реалізації» незалежно від моменту реалізації готової продукції.

Таким чином, доходимо висновку, що нерозподілені постійні загальновиробничі витрати виникають тільки у випадку, коли сума постійних загальновиробничих витрат, що склалася фактично, перевищить рівень нормативу. Інакше всю суму постійних витрат буде розподілено.

Зауважимо також, що оскільки розподілу підлягають витрати, які сформувалися на рівні цеху, то нормальна потужність і планова величина загальновиробничих витрат мають бути встановлені в розрізі цехів. Іншими словами, підприємствам з цеховою структурою управління виробництвом планування і розподіл загальновиробничих витрат необхідно здійснювати в розрізі кожного цеху.

Підбиваючи підсумок вищевикладеному, зазначимо, що для визначення суми розподілених і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат підприємству необхідно:

– обрати базу для розподілу ЗВВ (наприклад, обсяг виробництва готової продукції в натуральному виразі (штук, тонн, куб. м тощо), обсяг послуг або робіт у вартісному виразі, час роботи обладнання (машино-години), години праці (людино-години) тощо);

– встановити очікуваний середній обсяг діяльності за звичайних умов господарювання (нормальну потужність), який установлюється на декілька років;

– визначити загальну планову величину загальновиробничих витрат, у тому числі з розбивкою на змінні та постійні;

– обчислити норматив змінних і постійних загальновиробничих витрат на одиницю бази розподілу;

– визначити загальну суму постійних загальновиробничих витрат шляхом вирахування із суми ЗВВ, котра фактично склалася у звітному періоді в цілому по підприємству (при цеховій структурі – по цеху), їх змінну величину;

– порівняти фактичну величину постійних ЗВВ з нормативом і у випадку перевищення здійснити їх розподіл.

Таким чином, розподілу фактично підлягають саме постійні загальновиробничі витрати.

Додаток наведено на стр.______.

Розглянемо на умовному числовому прикладі порядок розподілу і включення загальновиробничих витрат до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).

Припустимо, підприємство з безцеховою структурою управління обрало базою для розподілу загальновиробничих витрат обсяг виробництва в натуральному виразі. Припустимо, що згідно з планом на звітний рік передбачено обсяг виробництва (нормальну виробничу потужність) у 36 тис. виробів, у тому числі на жовтень, листопад і грудень – по 3000 одиниць щомісяця. Загальновиробничі витрати за річним кошторисом складають 216 тис. грн., або по 6 грн. на одиницю продукції (216000 : 36000) з рівномірним розподілом протягом року по 18 тис. грн., з них змінні витрати – 12 тис. грн., постійні – 6 тис. грн. Фактичні показники за відповідні звітні періоди наведено в таблиці:

Для визначення суми розподілених і нерозподілених загальновиробничих витрат у розрізі кожного місяця скористаємось таблицею, наведеною в додатку, підставивши до неї дані нашого прикладу:

Розрахунок розподілу загальновиробничих витрат за ________ 2008 року

Пояснимо, як отримано дані, показані в цій таблиці. Передусім, виходячи із запланованих показників, визначаємо частку загальновиробничих змінних і постійних витрат, що припадає на одиницю продукції при нормальній потужності. Для цього планову величину змінних і постійних витрат ділимо на запланований обсяг виробництва. За умовами нашого прикладу норматив загальновиробничих витрат у квітні склав:

змінних –4 грн./од. (12000 : 3000),

постійних – 2 грн./од. (6000 : 3000).

Величину змінних загальновиробничих витрат, яка фактично склалася у звітному місяці, повністю відносимо на витрати виробництва (в нашому прикладі – 11000 грн.).

Після цього встановлюємо величину постійних ЗВВ шляхом віднімання від загальної суми ЗВВ, відображених по дебету рахунка 91 «Загальновиробничі витрати», фактичної величини змінних загальновиробничих витрат. За умовами нашого прикладу сума постійних ЗВВ склала 8800 грн. (19800 – 11000).

Знаючи фактичний обсяг виробництва у квітні 2008 р. (2550 одиниць), обчислюємо суму фактичних постійних розподілених загальновиробничих витрат, застосувавши плановий норматив таких витрат до фактичного випуску. В нашому прикладі такі витрати складають 5100 грн. (2550 х 2). Суму постійних нерозподілених витрат визначаємо відніманням від загальної суми постійних загальновиробничих витрат, що склалася в поточному місяці, її розподіленої величини. За даними нашого прикладу вона дорівнює:

3700 грн. (8800 – 5100).

Саме цю суму слід списати на собівартість реалізованої у звітному місяці продукції (до дебету рахунка 90 «Собівартість реалізації»), а змінні та постійні розподілені загальновиробничі витрати у сумі 16100 грн. (11000 + 5100) віднести на витрати виробництва продукції (до дебету рахунка 23 «Виробництво»).

Як бачимо, якщо фактичний обсяг діяльності підприємства не досяг нормальної потужності, виникають нерозподілені постійні загальновиробничі витрати.

Розглянемо тепер ситуацію, коли планові показники за обсягом діяльності перевиконано.

Розрахунок розподілу загальновиробничих витрат за ________ 2008 року

Як бачимо, за умовами нашого прикладу сума змінних загальновиробничих витрат, що підлягають віднесенню до складу виробничої собівартості продукції, склала 13700 грн. У той же час, хоча підприємство і виконало план виробництва продукції, фактична величина постійних загальновиробничих витрат (6800 грн.) перевищує граничну величину (норматив), установлену в 6200 грн. (3100 х 2), тому виникають нерозподілені загальновиробничі витрати у сумі 600 грн. Саме цю суму буде списано в дебет рахунка 90 «Собівартість реалізації» в періоді виникнення таких витрат, а в дебет рахунка 23 «Виробництво» підлягає віднесенню 19900 грн. (13700 + 6200).

Таким чином, навіть при перевиконанні планових показників за обсягом діяльності можуть виникати нерозподілені постійні загальновиробничі витрати.

Скористаємось тепер даними за грудень з метою визначення суми загальновиробничих витрат, що підлягає включенню до складу виробничої собівартості продукції.

Розрахунок розподілу загальновиробничих витрат за __________ 2008 р.

Таким чином, за умовами наведеного прикладу фактична сума загальновиробничих витрат склала 18790 грн., з них змінні – 13100 грн. Отже, загальна величина постійних розподілених загальновиробничих витрат дорівнює 5690 грн. У той же час сума розподілених постійних накладних витрат, яку може бути віднесено на витрати виробництва, визначена шляхом множення планової величини витрат на один виріб при нормальній потужності на фактичний обсяг виробництва, досягнутий у грудні 2008 р., становить 6100 грн. (3050 х 2). Однак, як зазначалося раніше, загальна сума розподілених і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину. Тобто якщо в результаті вирахування із загальної суми постійних загальновиробничих витрат виявляється величина, яка дорівнює нулю або має від’ємне значення, то нерозподілених витрат у звітному місяці не буде, а до витрат на виробництво підлягає віднесенню саме фактична величина постійних загальновиробничих витрат. За даними нашого прикладу така сума складає 5690 грн.

Отже, в цьому випадку фактична сума загальновиробничих витрат (18790 грн.) підлягає включенню до складу виробничої собівартості продукції звітного місяця.

Крім того, для здійснення розподілу облік загальновиробничих витрат, що фактично склалися, слід вести окремо у складі постійних і змінних витрат всім без винятку підприємствам.

Списані на витрати виробництва (до дебету рахунка 23 «Виробництво») загальновиробничі витрати (змінні та розподілені постійні), крім того, щомісяця розподіляються між різними видами продукції (робіт, послуг).

Так, підприємства з приблизно однаковим рівнем механізації та автоматизації виробничих процесів розподіляють такі витрати пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників (без доплат і надбавок за прогресивно-преміальними системами), зайнятих у виробництві відповідної продукції.

В окремих галузях промисловості з урахуванням особливостей технології та організації виробництва загальновиробничі витрати розподіляють пропорційно сумі основних витрат без урахування вартості сировини, матеріалів і напівфабрикатів.

Крім того, ці витрати можуть розподілятися між об'єктами обліку (видами продукції, що випускається) пропорційно прямим витратам, кількості відпрацьованих машино-годин та іншими методами.

Зауважимо, що загальновиробничі витрати включаються тільки до собівартості продукції, яка виробляється в даному цеху, в тому числі до собівартості робіт і послуг, виконаних для інших цехів або господарств. Під час розподілу фактичних загальновиробничих витрат необхідно враховувати, що їх відповідна частина відноситься на собівартість технічно неминучого браку.

Оскільки загальновиробничі витрати відносяться до непрямих витрат і достовірність звітних калькуляцій собівартості виробів багато в чому залежить від методів розподілу цих витрат між готовою продукцією і незавершеним виробництвом, а також між окремими видами (групами) виробів, на нашу думку, на підприємствах має бути збережено накопичений роками досвід калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).

Іншими словами, не слід відмовлятись від норм, установлених галузевою інструкцією щодо планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) та використовуваного на підприємстві методу розподілу загальновиробничих витрат між об'єктами калькулювання, тим більше що П(C)БО 16 надає підприємству можливість самостійно обрати базу розподілу загальновиробничих витрат. При цьому важливо, щоб обраний підприємством метод розподілу забезпечував якнайточніше обчислення собівартості продукції, робіт, послуг.

По-перше, зазначимо, що під операційню діяльністю згідно П(C)БО 3 [3] та П(C)БО 4 [4] розуміють основну діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Адміністративні витрати та витрати на збут, таким чином, згідно абз.2, п.7 П(C)БО 16 [16] варто віднести до витрат, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, які відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Інші операційні витрати можливо прямо пов'язати з іншими операційнимидоходами при наявності деяких вийнятків.

Розірвемо дане трактування, змусивши вас трішки почекати з конкретним переліком витрат. В першу чергу зазначимо спільні для всіх їх положення.

Для обліку загальногосподарських витрат призначено рахунок 92 "Адміністративні витрати". На цьому рахунку відображаються витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.

За дебетом рахунку 92 "Адміністративні витрати" відображається сума визнаних адміністративних витрат, за кредитом - списання на рахунок 79 "Фінансові результати".

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій до загальногосподарських витрат, зокрема, належать витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на їх службові відрядження, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, комунальні послуги), охорона, юридичні, аудиторські, транспортні послуги, поштово-телеграфні, канцелярські витрати, сума податків, зборів (обов'язкових платежів).

Аналітичний облік ведеться за статтями витрат.

Перейдемо до розшифрування деяких перелічених в П(C)БО статей витрат, адже бачимо, що вони трохи різняться з тими, що вказані вІнструкції.

Представницькі витрати(згідно Наказу Мінфіну № 88 [101]) - це витрати міністерств, відомств, підприємств, установ на прийом і обслуговування іноземних представників і делегацій та представників інших підприємств, які прибули за запрошеннями для проведення переговорів з метою здійснення міжнародних зв'язків, установлення та підтримання взаємовигідного співробітництва та вирішення питань, пов'язаних з комерційною діяльністю.

До представницьких витрат відносяться витрати, пов'язані з проведенням офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері) представників, їх транспортним забезпеченням, заходами культурної програми, буфетним обслуговуванням під час переговорів, оплатою послуг перекладача, який не перебуває у штаті підприємства, установи, оплатою номерів у готелях.

• ⇐ Назад
• 1
• 2
• 345
• 6
• 7
• Далее ⇒