Бюджет реалізації продукції

Маючи дані щодо прогнозних обсягів продажів, можна розрахувати, з одного боку, прогнозний обсяг виручки від реалізації продукції, а з іншого — необхідну кількість матеріальних і трудових ресурсів, визначити матеріальні і трудові затрати на вироб­ництво планових обсягів продукції. На основі прогнозів реалізації розробляється бюджет виробництва продукції (табл. 12.5).

Таблиця 12.5

Бюджет виробництва продукції

Наведені в табл. 12.5 показники, які складають бюджет вироб­ництва, можуть доповнюватися іншими або наводитися в інших комбінаціях. Загалом же в цьому бюджеті доцільно відображати таку інформацію:

· асортимент товарів, робіт, послуг, які планується виробляти;

· обсяги виробництва;

· витрати на виробництво продукції;

· необхідний запас сировини та матеріалів;

· інша інформація, пов’язана з виробництвом продукції.

Прогнозний обсяг виробництва визначається як сума прогнозу реалізації та необхідного залишку продукції на складі на кінець планового періоду за мінусом залишку продукції на складі на початок планового періоду.

Планування ліквідності

Планування ліквідності (платоспроможності) підприємства здійснюється на основі зіставлення прогнозів грошових надходжень і виплат протягом планового періоду. До основних інструментів планування ліквідності належать оперативний фінансовий план (бюджет) та бюджет робочого капіталу.

У разі оперативного фінансового планування за одиницю планування може братися день, тиждень, декада чи місяць. Період планування ліквідності (щоденне, щотижневе, щодекадне, щомісячне) залежить від конкретних умов діяльності підприємства, обсягу щоденних оборотів грошових коштів, наявної інформації для прогнозування.

Головним завданням короткострокових фінансових бюджетів є оперативне забезпечення керівництва підприємства інформацією про очікувані грошові надходження та видатки для завчасного вирішення можливих проблем з платоспроможністю. Отже, категоричним імперативом (настійною вимогою) будь-якого короткострокового фінансового планування є принцип забезпечення платоспроможності підприємства протягом одиниці планового періоду (день, тиждень, місяць)[16].

Як правило, оперативний фінансовий план складається на 12 місяців з розбивкою по окремих місяцях. Цей вид планування має револьверний характер: із закінченням першого місяця планового періоду починається планування грошових надходжень та витрат місяця, що слідує за останнім місяцем вказаного періоду, а також конкретизуються планові показники інших місяців. Для крупних підприємств з великим обсягами грошових потоків фінансових планів може бути недостатньо для оперативного управління платоспроможністю квартальних чи місячних. На таких підприємствах доцільно запровадити щомісячне планування з розбивкою по декадах і навіть по днях.

Оперативний фінансовий план являє собою балансову таблицю, що містить інформацію про грошові надходження та видатки підприємства. За структурою він може складатися з таких елементів (див. табл. 12.6):

· залишок грошових коштів на початок планового періоду;

· грошові надходження;

· грошові видатки;

· залишок (дефіцит) грошових коштів на кінець планового періоду;

· операції в рамках збалансування планових показників.

З метою запровадження контролю виконання фінансового бюджету, у формі фінансового плану, поряд із плановими показниками, доцільно ввести колонку для відображення фактичних даних.

Таблиця 12.6

Структура оперативного фінансового плану підприємства

Плановий період Показники	Місяці
І	ІІ	ІІІ	…
план	факт	план	факт	план	факт
1. Залишок грошових коштів на початок періоду
Грошові надходження від реалізації продукції
Довгострокові кредити банків
Короткострокові кредити банків
Комерційні позички (аванси одержані)
Надходження від емісії облігацій
Надходження від реалізації необоротних активів
Надходження від реалізації фінансових інвестицій
Доходи від участі в капіталі
Інші фінансові доходи

Закінчення табл. 12.6

Плановий період Показники	Місяці
І	ІІ	ІІІ	…
план	факт	план	факт	план	факт
2. Всього грошових надходжень
Видатки на закупівлю сировини, матеріалів
Заробітна плата та нарахування на неї
Податки в бюджет
Видатки на адміністративні витрати
Видатки на збут
Виплата дивідендів
Видатки на придбання необоротних активів
Видатки на придбання фінансових інвестицій
Погашення комерційних позичок
Погашення банківських позичок
Сплата процентів за кредити
Інші витрати
Всього грошових видатків
3. Надлишок / дефіцит грошових коштів на кінець періоду
4. Операції з покриття дефіциту коштів · Збільшення статутного капіталу · Залучення банківських позичок · Додаткові дезінвестиції
5. Використання надлишку коштів · Повернення внесків учасників і засновників · Погашення банківських позичок · Короткострокові фінансові вкла­дення
6. Залишок коштів на кінець періоду з урахуванням операцій за пп. 4 і 5

Склад окремих позицій плану може різнитися залежно від галузевої належності підприємства та рівня деталізації прогнозних показників. Можливе також складання оперативного фінансового плану в розрізі окремих проектів, видів продукції, центрів прибутковості (затрат), підрозділів тощо.

На переважній більшості підприємств основною складовою грошових надходжень є грошові доходи від реалізації продукції. Однак у результаті надання платіжних відстрочок покупцям чи порушення ними розрахунково-платіжної дисципліни фактичні обсяги грошових надходжень в окремих періодах здебільшого не збігаються з обсягами реалізації продукції (в оптових цінах) у цих періодах. З метою прогнозування грошових надходжень від реалізації в окремих періодах з урахуванням коефіцієнта інкасації дебіторської заборгованості доцільно складати прогнозний графік грошових надходжень. Цей графік формується на основі аналізу вхідних грошових потоків у попередніх періодах, галузевої специфіки (і тенденцій) здійснення розрахунків, досвіду співпраці з дистриб’юторами, іншими типами споживачів та з використанням інформації щодо умов розрахунків, яка міститься в укладених контрактах. У процесі прогнозування рекомендується використовувати метод екстраполяції: обсяги очікуваних грошових надходжень у плановому періоді можна спроектувати на основі побудови та аналізу рядів динаміки (див. розд. 11).

У табл. 12.7 наведено прогнозний графік грошових надходжень і погашення дебіторської заборгованості за умови, що розрахунки за відвантажену продукцію здійснюються таким чином:

· протягом 1-го місяця з моменту відвантаження продукції надходить 20 % коштів за неї;

· протягом 2-го місяця — 30 %;

· протягом 3-го місяця — 40 % ;

· протягом 4-го місяця — 8 %;

· безнадійна заборгованість — у середньому 2 % від обсягів реалізації.

Складання револьверного фінансового плану може здійснюватися в такому порядку:

1. На основі бюджету реалізації слід визначити обсяги очікуваної виручки від реалізації в розрізі окремих місяців.

2. Складання прогнозного графіка грошових надходжень від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Таблиця 12.7

Прогнозний графік грошових надходжень
від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

Тис. грн

На початок планового року

Місяці

У плановому році

Показник

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

Прогнозні обсяги реалізації в оптових цінах

Залишок дебіторської заборгованості на кінець планового періоду

Погашення заборгованості попередніх років

Надходження від реалізації за окремі періоди, місяці)

І

II

III

Закінчення табл. 12.7

На початок планового року

Місяці

У плановому році

Показник

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

Всього надходжень

102

100

100

98

102

102

102

102

102

102

100

108

1220

3. З використанням даних щодо прогнозних обсягів реалізації та виробництва, планових калькуляцій собівартості продукції формується бюджет виробництва, в якому відображаються необхідні затрати для виготовлення планових обсягів продукції.

4. На основі бюджету виробництва, інших часткових бюджетів (бюджету матеріальних затрат, затрат на персонал тощо) розраховується потреба в коштах на фінансування оборотних активів.

5. Відділ постачання у співпраці із бухгалтерськими службами повинен розробити бюджет затрат на сировину (матеріали) та бюджет виробничих запасів, у яких з розбивкою по окремих місяцях вказуються суми грошових коштів, що перераховуватимуться постачальникам за сировину, матеріали тощо. Для цього аналізуються платіжні умови відповідних договорів поставки, прайс-листи постачальників, а також дані з розшифровки та середнього рівня кредиторської заборгованості за товари, роботи послуги, які мали місце у попередніх періодах.

6. Бухгалтер, відповідальний за облік заробітної плати, разом з фінансовим директором складає бюджет витрат на заробітну плату на основі: відображеної у бюджеті виробництва потребі у виробничому персоналі; в бюджеті адміністративних витрат — потребі в адміністративному персоналі, а також з використанням відповідних наказів щодо встановлення посадових окладів. При цьому враховуються також витрати зі сплати обов’язкових нарахувань на заробітну плату, а також строки виплати заробітної плати та перерахування платежів у бюджет.

7. На основі відповідних договорів, наказів, даних звітних періодів тощо складаються бюджети інших витрат, в тому числі бюджет витрат на збут, бюджет адміністративних витрат тощо,
а також графіки відповідних грошових видатків.

Охарактеризований порядок збору та обробки інформації діє за звичайної операційної діяльності, коли відсутні суттєві коливання в обсягах виробництва, реалізації продукції та напрямах діяльності підприємства. У разі ж планування змін у фінансово-господарській діяльності, які зумовлюють рух коштів у результаті інвестиційної та фінансової діяльності, в процесі складання фінансового плану використовується інформація, яка міститься у відповідних часткових бюджетах. Наприклад, враховуючи інформацію, що міститься в бюджеті виробництва і планах фінансових вкладень, визначається потреба в капіталі для фінансування необоротних активів та складається бюджет інвестицій з конкретними графіками відповідних грошових витрат.

На основі зіставлення грошових надходжень і витрат визначається дефіцит чи надлишок грошових коштів у плановому періоді. Надлишок коштів спрямовується, як правило, на фінансування додаткових інвестицій, погашення довгострокових позичок чи виплату дивідендів (якщо наявне відповідне джерело). У разі дефіциту фінансового бюджету слід вжити заходів щодо додаткового залучення ресурсів із зовнішніх джерел чи зменшення видат­кової частини, в т. ч. шляхом реструктуризації заборгованості, використання лізингу замість купівлі основних засобів тощо.

На практиці часто трапляються ситуації, коли відбувається затримка платежів за відвантажену продукцію, взаємозалік зустрічних платежів, зменшується обсяг реалізації продукції, діють інші чинники, які призводять до фактичного зменшення дохідної частини бюджету. З метою усунення позапланового дефіциту ліквідності виникає необхідність оперативного перегляду (коригування) бюджету. Збалансованості можна досягти двома шляхами:

1) покриваючи дефіцит ресурсів збільшенням дохідної частини до необхідного рівня (якщо підприємство має вільний доступ до ринків капіталів);

2) зменшуючи планові обсяги грошових видатків (якщо підприємство має обмежені можливості фінансування).

У першому випадку фінансовий бюджет буде вторинним, оскільки спочатку формується видаткова частина, основою якої є інформація щодо затрат (міститься у часткових (первинних) бюджетах). Якщо ж джерела фінансування підприємства обмежені, то інформація про можливі грошові надходження буде основою для розробки всіх інших бюджетів. У даному разі як первинний буде саме фінансовий бюджет, а всі інші бюджети розроблятимуться, виходячи з максимально допустимого рівня затрат.

Перегляд видаткової частини бюджету доцільно розглядати колегіально (за участю керівництва підприємства, керівників структурних підрозділів підприємства), при цьому можливі різноманітні підходи до проблеми перегляду видатків. Рекомендується використовувати підхід до перегляду видатків бюджету, що буде заснований на виробленій системі пріоритетів фінансування (оплати) поточних видатків підприємства. До пріоритет­них можуть належати такі витрати (видатки) бюджету:

· заробітна плата робітників у розрахунку на виробничу програму підприємства;

· платежі в позабюджетні фонди;

· витрати на закупівлю комплектуючих виробів (матеріалів), необхідних для виконання виробничої програми підприємства і забезпечення функціонування виробничих приміщень і системи комплектацій (інженерних мереж);

· оплата спожитої електроенергії;

· сплата податків у бюджети всіх рівнів.

Підкреслимо, що фінансові служби підприємств повинні розробити власну систему пріоритетних платежів, враховуючи конкретні умови діяльності.

Важливим чинником, який слід враховувати при складанні оперативного фінансового плану, є необхідність дотримання правил та принципів фінансування підприємства. Планування потреби в капіталі та заходів щодо її покриття слід здійснювати, враховуючи правила горизонтальної та вертикальної структури балансу. Саме тому оперативний фінансовий бюджет доцільно інтегрувати в бюджетування балансу. Це дасть змогу оперативно перевірити, яким чином заходи для забезпечення поточної платоспроможності впливають на загальну фінансову рівновагу підприємства, зокрема показники фінансової незалежності, ліквідності тощо, які розраховуються на основі окремих статей балансу. Найважливішим інструментом перевірки узгодженості показників балансу та оперативного фінансового плану на предмет забезпечення стабільної фінансової рівноваги є прогнозування робочого капіталу (Working Capital Prognosen). Для більшої об’єктивності планування робочого капіталу до складу оборотних активів доцільно включати не всю дебіторську заборгованість, а лише чисту реалізаційну вартість поточної дебіторської заборгованості.

Бюджет робочого капіталу базується на плануванні змін у складі короткострокових активів та пасивів, отже, безпосередньо не стосується фінансових результатів (звіту про прибутки та збитки). Основна мета бюджетування робочого капіталу полягає у прогнозуванні змін показників ліквідності в плановому періоді, що створює базу для оперативного управління ліквідністю. Якщо протягом планового періоду обсяг робочого капіталу залишається стабільним, то це означає, що фінансування підприємства здійснюватиметься відповідно до принципу конгруентності строків.

Як свідчить практика, планування ліквідності є слабким місцем підприємств малого та середнього бізнесу. В Швейцарії, наприклад, короткострокові фінансові плани складають лише близько 20 % малих і 40 % середніх підприємств. Лише 10 % усіх підприємств цієї групи складають план руху грошових коштів (план Cash-flow)[17]. На вітчизняних підприємствах ці цифри є ще виразнішими.

Планування показників балансу

Координація та узгодження показників окремих бюджетів між собою та у розрізі дотримання стратегічних цільових установок підприємства відбувається у зведеному (інтегрованому) бюджеті. Роль такого бюджету можуть відігравати річні (квартальні, місячні) плани балансового звіту підприємства. В ньому відображаються наслідки впливу показників системи бюджетів на активи та пасиви. Позиції балансу плануються на основі плану інвестицій, бюджету ліквідності (оперативного фінансового плану), бюджету товарно-матеріальних запасів, бюджету прибутків і збитків, інших функціональних (часткових) бюджетів.

Плановий баланс складається на основі очікуваних показників поточного періоду та прогнозних змін в окремих статтях і розділах, які очікуються в плановому періоді. Розрахунок планових показників балансу здійснюється з використанням інформації, яка міситься в інших бюджетах, зокрема:

· зміни у складі необоротних активів випливають з бюджету інвестицій та амортизаційних відрахувань;

· прогнозні показники окремих статей оборотних активів розраховуються з використанням бюджету товарно-матеріаль­них запасів, бюджету виробництва, графіків грошових надходжень від реалізації продукції та інкасації дебіторської заборгованості тощо;

· планові показники власного капіталу розраховуються,
виходячи з даних бюджету ліквідності, бюджету інвестицій,
бюджету фінансових результатів і нормативів розподілу прибутку;

· зміни у складі позичкового капіталу визначаються на основі графіків погашення банківських кредитів, бюджету інвестицій, планів матеріально-технічного постачання, бюджету ліквідності тощо.

Зміни (динаміка) у складі активів та пасивів (приріст чи зменшення), які очікуються в плановому періоді, відображаються в так званому динамічному (рухомому) балансі. В такому балансі висвітлюються не окремі статті активів та пасивів, а сумарні зміни в цих статтях, які прогнозуються протягом планового періоду. В активній стороні динамічного балансу слід відображати зміни у використанні фінансових ресурсів, а в пасиві — зміни у джерелах фінансування активів. У загальному вигляді структура динамічного балансу наведена в табл. 12.8.

Таблиця 12.8

• ⇐ Назад
• 0
• 1
• 2
• 3
• 4
• 5
• 6
• 7
• 8
• 9
• 10
• 11
• 121314
• 15
• Далее ⇒