Поняття Особливої частини кримінального права.

Майор міліції

Гритенко О.А.

“ _____ ” _______________ 2016 р.

Лекція з навчальної дисципліни: “Кримінальне право. Особлива частина”

Тема № 24

Поняття Особливої частини кримінального права України, її система та значення. Поняття та значення кваліфікації злочинів

Обговорено та схвалено на засіданні кафедри кримінального права та кримінології. Протокол № ___ від '' ____ '' ___________ 2016 р.

ОДЕСА – 2016

Мета лекції:

Надання теоретичних знань питань поняття, системи та значення Особливої частини кримінального права; поняття, видів та умов правильної кваліфікації злочинів; значення роз’яснень постанов Пленуму Верховного Суду України для правозастосовної діяльності по кримінальних справах.

Формування практичних навичок та вмінь щодо: правильного та чіткого застосування отриманих знань; виокремлення основних понять, термінів та ознак, які надають певне уявлення щодо розглядуваних питань; співвідношення норм Загальної та Особливої частини кримінального права; визначення відповідності фактичних обставин справи елементам складу злочину, визначеного в диспозиції норми Особливої частини кримінального права.

План лекції

Вступ

1.Поняття, система та значення Особливої частини кримінального права.

1.1. Поняття Особливої частини кримінального права.

1.2. Єдність Загальної та Особливої частин кримінального права.

1.3. Система Особливої частини кримінального права та критерії її побудови.

1.4. Структура норм Особливої частин кримінального права.

1.5. Значення Особливої частини кримінального права.

Висновки до першого розділу

2. Поняття та види кваліфікації злочинів.

2.1. Поняття кваліфікації злочинів.

2.2.Склад злочину як одна із юридичних підстав кримінальної відповідальності та його роль для кваліфікації злочинів.

2.3. Умови правильної кваліфікації злочинів.

2.4. Види кваліфікації злочинів відповідно до спеціальних правил кваліфікації.

2.5. Значення роз’яснень постанов Пленуму Верховного Суду України для правозастосовної діяльності по кримінальних справах

Висновки до другого розділу

Рекомендована література

Вступ

Аналіз криміногенних процесів, які відбуваються у даний період в Україні або які прогнозуються у майбутньому, передбачає врахування закономірностей розвитку держави у будь-якій сфері життєдіяльності суспільства (економічній, політичній, ідеологічній, культурній, війсковій тощо). Правильність оцінки впливатиме на чіткість та адекватність державних заходів по нейтралізації та блокуванню можливих негативних наслідків інтенсивного процесу реформування.

Кримінально-правова політика держави безпосередньо залежить від багатьох факторів об’єктивного і суб’єктивного характеру. Проте загальновизнаним є те, що успішна реалізація антикриміногенної політики можлива за наявності трьох основних складових: належної законодавчої бази; ефективного її застосування відповідними державними органами (передусім правоохоронними органами); політичної волі керівництва держави, спрямованої на те, щоб реально і системно протидіяти злочинності, найбільш небезпечним її проявам – діянням, які на даний період розвитку країни становлять найбільшу загрозу для держави і суспільства.

Тож правові заходи є невід’ємною складовою комплексу державних заходів, спрямованих на нейтралізацію та усунення криміногенних факторів, які сприяють (провокують) злочинну поведінку, на виявлення, припинення і розкриття (розслідування) злочинів, притягнення осіб, винних у їх вчиненні, до кримінальної відповідальності.

Одним із основних законодавчих актів держави, в якому відображається сутність кримінально-правової політики, є кримінальний закон (Кримінальний кодекс). Саме у цьому нормативно-правовому акті держава визнає ту чи іншу поведінку злочинною, визначає підстави кримінальної відповідальності, передбачає правову реакцію на вчинення злочину.

Новий КК України, прийнятий на сьомій сесії ВР України 5 квітня 2001 р., суттєво змінив законодавче регулювання кримінальної відповідальності в нашій державі. Законодавче закріплення одержали багато положень, які дотепер мали лише статус теоретичних вчень або практичних прецедентів, досконаліше виписано багато інститутів Загальної та Особливої частини КК, істотних змін зазнав інститут покарання, здійснено криміналізацію і декриміналізацію низки діянь, передбачено багато інших новел, таких, що є прогресивними, відповідають потребам сучасної практики.

В процесі реформ кримінального законодавства особливим змінам була піддана Особлива частина, що було пов’язане з трансформуванням в останні роки суспільних відносин: політичних, економічних, ідеологічних, моральних, а також зростанням кількості скоєних злочинів, погіршенням їх структури (суспільної небезпеки, зростання частини тяжких та особливо тяжких, жорстоких, цинічних суспільно небезпечних діянь). Реформування Особливої частини КК України відтворювалося, передусім, у криміналізації та декриміналізації чималої кількості діянь.

1.Поняття, система та значення Особливої частини кримінального права.

Поняття Особливої частини кримінального права.

Особлива частина кримінального права є сукупністю прийнятих Верховною Радою і розташованих у певній (суворій) послідовності кримінально-правових норм, які встановлюють ознаки заборонених форм суспільно-небезпечної (злочинної) поведінки, визначають види та межі покарання, що застосовуються у випадку порушення заборон, містять роз’яснення щодо окремих понять, підстави спеціального звільнення від кримінальної відповідальності..

Особлива частина кримінального права – це сукупність юридичних норм, прийнятих Верховною Радою України. Відповідно до Конституції (ст. 85) кримінальні закони видаються лише Верховною Радою України. Кримінальне право знаходить свій вияв тільки у законах і основним джерелом кримінального права є кримінальний закон. Згідно ст. 3 КК, законодавство України про кримінальну відповідальність становить лише Кримінальний кодекс України, а усі інші закони про кримінальну відповідальність, прийняті після набрання чинності цим Кодексом, включаються до нього. Отже лише держава в особі органів законодавчої влади видає кримінальні закони (як і всі інші закони). Кримінально-правові норми (правила поведінки) встановлюються лише вищими органами законодавчої влади і закріплюються у відповідних законах. Це так зване позитивне право, або чинне право.

Особлива частина кримінального права – це сукупність (система) формально визначених правових норм, які у письмовій формі конкретно, чітко, в певній послідовності фіксують ознаки злочинів, види, межі покарань за них. Формальна визначеність кримінального права - це гарантія законності, однаковості застосування його норм, дотримання прав та інтересів людини у сфері кримінального правосуддя.Чітка визначеність правових приписів, фіксація меж між злочинною і незлочинною поведінкою надає можливість людини здійснювати свої права і свободи відповідно до закону, чітко уявляти, що дозволено, а що заборонено кримінальним законом. Дотримання певної послідовності (системності) у викладенні кримінально-правових норм за відповідним критерієм полегшує її пошуки та аналіз, що суттєво впливає на ефективність правозастосовної практики.

Особлива частина кримінального права – це сукупність (система) загальнообов’язкових юридичних норм, в яких відтворюється обов’язкова поведінка особи. Передусім (за деякими винятками) це вичерпний перелік норм заборон, які забороняють окремі дії, бездіяльність під загрозою застосування державних примусових заходів - кримінального покарання; норм, які встановлюють ознаки заборонених форм суспільно-небезпечної (злочинної) поведінки. В Особливій частині КК наводиться вичерпний перелік злочинів, які заборонені кримінальним законом під загрозою покарання. Іншими словами, тільки діяння, передбачене відповідною статтею Особливої частини КК, може вважатися злочином. Найважливіший принцип будь-якого цивілізованого права, зокрема кримінального права України: немає злочину без вказівки щодо цього в законі (nullum crimen sine lege) — повністю втілюється в Особливій частині КК. Діяння, прямо в ній не передбачене, ні за яких умов не може тягти за собою покарання. Застосування кримінального закону за аналогією тут цілком виключається. У частині 4 ст. 3 КК зазначено, що застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено. Тому суд, розглядаючи справу, має точно керуватися приписами кримінального закону, що підлягають застосуванню в цьому конкретному випадку, і не може поширювати їх на діяння, що не охоплюється диспозицією відповідної статті Особливої частини КК. Заповнення прогалин у законодавстві (внесення певних змін у чинну редакцію норми, криміналізація діяння - віднесення його до кола злочинів), — виключна прерогатива законодавця.

Особлива частина кримінального права – це сукупність (система) норм, яка містить вичерпний перелік видів та меж покарання, які є змістом санкції статті. В більш широкому розумінні заборона вчиняти дії (бездіяльність), ознаки яких містяться у Особливій частині кримінального права, передбачає застосування різних примусових державних заходів кримінально-правового характеру – не обов’язково покарання. На підставі комплексного вивчення об’єктивних та суб’єктивних обставин вчиненого діяння, суд може звільнити від кримінальної відповідальності та покарання, або ж призначити його в межах санкції статті.