Поняття кваліфікації злочинів.

Кваліфікація взагалі - віднесення певних явищ за їхніми властивостями (якостями) до певного складу чи категорії.

Кваліфікація злочинів – це встановлення та юридичне закріплення точної відповідності між ознаками діяння, вчиненого суб’єктом, і ознаками складу злочинів, передбаченого законом про кримінальну відповідальність.

Встановлення точної відповідності між ознаками діяння, вчиненого суб’єктом, і ознаками складу злочинів, передбаченого законом про кримінальну відповідальність є змістом та сутністю правової кваліфікації. Точніше, - сутністю юридичної кримінально-правової оцінки злочину і встановлення (застосування) кримінально - правової норми, яка найповніше описує ознаки цього злочину.

Процес пошуку, вибору та застосування до певної події, до певного випадку конкретної правової норми передбачає встановлення зв’язку між ознаками вчиненого особою діяння і ознаками визначеними у законі як ознаками конкретного складу злочину. Процес кваліфікації злочину досить складний і базується на глибокому вивченні кримінального закону: як Загальної, так і Особливої частини кримінального права.

Словосполучення „кваліфікація злочину” використовується щонайменше у двох значеннях.

По-перше, кваліфікація – це певна процесуальна діяльність, яка полягає у здійсненні дізнання, попереднього слідства та судового розгляду кримінальної справи. Саме під час цієї діяльності кваліфікація виражається у виявлені та оцінці доказів за кримінальною справою, аналізі іншої інформації, яка не є доказом, проте дозволяє судити про відповідність чи тотожність діянь ознакам складу злочину.

По-друге, кваліфікація - це результат діяльності, яка полягає у точному встановленні ознак скоєного діяння та його опису у конкретній нормі Особливої частини Кримінального кодексу України.

Враховуючи визначене поняття кваліфікації злочинів та його подвійне значення маємо зазначити наступне. Виокремлюються дві підстави кваліфікації злочинів: фактична – обставини справи, наявні в реальної дійсності, що стали відомі уповноваженим органам і були процесуально закріплені; та юридична – юридичний склад злочину, що міститься в кримінально-правовій нормі.

Відповідно структура правових відносин у процесі кваліфікації злочинів складається із: об’єкту кваліфікації (діяння, що підлягає кримінально-правовій оцінці), суб’єктів кваліфікації (відповідних державних органів, що уповноважені здійснювати кримінально-правову оцінку діяння), змісту кваліфікації (сам процес кримінально-правової оцінки вчиненого, встановлення та юридичне закріплення точної відповідності між ознаками діяння, вчиненого суб’єктом, і ознаками складу злочинів, передбаченого законом про кримінальну відповідальність.

Відповіднозміст та сутність кваліфікації злочинів відтворюється в наступних ознаках:

кваліфікація спрямована на повну, об’єктивну оцінку суспільно небезпечної поведінки особи та встановлення кримінально-правової норми, що передбачає відповідальність за скоєне діяння;

здійснюється уповноваженими на те державою особами – оперативними уповноваженими карного розшуку, слідчими, прокурорами, суддями;

проводиться у відповідній процесуальній формі, а її результати закріплюються в актах відповідних державних органів;

тягне правові наслідки як для осіб, дії яких кваліфікуються, так і для державних органів.

Тож розглянемо ці ознаки більш конкретніше.

Кваліфікація спрямована на повну, об’єктивну оцінку суспільно небезпечної поведінки особи та встановлення кримінально-правової норми, що передбачає відповідальність за скоєне діяння. Отже у кримінальному праві під кваліфікацією злочину розуміється встановлення точної відповідності ознак скоєного суспільно-небезпечного діяння ознакам передбаченого кримінальним законом складу злочину. Закон виражає лише найбільш типові ознаки злочину визначеного виду, що дозволяє відмежувати його від інших злочинів. Якщо ознаки суспільно небезпечного діяння збіжаться з ознаками норми, то це і буде визнанням того, що є необхідним і достатнім для кваліфікації злочину, його кримінально-правової оцінки.

Кваліфікацію злочину в загальному виді можна уявити як послідовне зіставлення окремих фактів і обставин вчиненого з елементами й ознаками складу злочину. Одні з ознак, що характеризують склад злочину, які визначені в самому законі, є необхідними (обов’язковими) ознаки, які властиві даному складу, інші - непередбачені законом, але теж характеризують склад злочину. Вони іменуються додатковими ознаками. З’ясування тих чи інших ознак складу є неодмінною умовою правильної кваліфікації злочину. При кваліфікації розглядається склад злочину в цілому, а не його окремі частини (елементи та ознаки). У той же час ―правильно кваліфікувати скоєне‖ означає не тільки встановити конкретний склад злочину, але й відмежувати його від інших суміжних злочинів. Розмежування злочинів вступає як би зворотною стороною кваліфікації, доповнюючи її і забезпечуючи правильність правової оцінки злочину.

Кваліфікація здійснюється уповноваженими на те державою особою – оперативними уповноваженими карного розшуку, слідчими, прокурорами, суддями. Отже процес кваліфікації - це індивідуальна діяльність конкретного правозастосовувача. Його професійні знання, навички, досвід дозволяють застосовувати евристичні (інтуїтивні) шляхи кваліфікації під час розкриття та розслідування злочинів. Безпосередньо питання кваліфікації виникають перед оперуповноваженим карного розшуку, дізнавачами, слідчими, прокурорами, суддями. Однак, при розкритті злочину оперуповноваженим карного розшуку проблема кваліфікації злочину постоїть у найбільш важкому вигляді. Працівник карного розшуку на момент розкриття злочину має мінімум доказових матеріалів, а отже ставить перед собою мету здобути додаткові дані по відкритому кримінальному провадженню. Збір таких матеріалів щодо винного має сприяти правильній кваліфікації у подальшому. Слідчий, прокурор проводить оцінку при більш повному обсязі матеріалів кримінального провадження. Суддя вже базується на матеріалах обвинувального висновку, отже користується найбільшою кількістю доказового матеріалу. Кваліфікація злочину - це складний пізнавальний процес уповноважених осіб, спрямований на розкриття юридичної сутності подій, що мали місце в минулому. Цей пізнавальний процес має свої умовні етапи. Перший етап кваліфікації полягає у тому, що необхідно зі всієї сукупності фактичних обставин вибрати та зафіксувати те, що є необхідним дня застосування Кримінального закону. Другий етап кваліфікації - у дослідженні юридичного складу, який описаний у Законі. Таке дослідження полягає у вивченні конкретного злочину, у співвідношенні подібних, суміжних складів. Третій, завершуючий етап кваліфікації полягає у застосуванні конкретної статті Кримінального кодексу.

Кваліфікація проводиться у відповідній процесуальній формі. ЇЇ можна розглядати як процес, що триває у часі, спрямований на встановлення істини по справі, що забезпечується повнотою досліджених фактичних обставин злочину і застосуванням кримінально — правової норми до даного, конкретного випадку. Процес кваліфікації починається з порушення кримінальної справи і закінчується вироком, що набув чинності, для якого зміст обвинувального акту є основою. В даному випадку має місце легальна (офіційна) кваліфікація. Тож кваліфікація злочину можлива на будь - якій стадії кримінального процесу. Кваліфікація злочину може змінюватися у зв’язку з уточненням фактичних обставин скоєного злочину при розслідуванні кримінальної справи під час попереднього судового розгляду, під час судового провадження, в порядку нагляду. Кваліфікація злочину в усіх цих випадках виступає як складова частина процесу застосування кримінального закону. Сутністю процесу кваліфікації є безперервне зіставлення різних фактів та обставин, які відносяться до події скоєння суспільно небезпечного діяння, з ознаками та елементами конкретного складу (складів) злочину, закріпленими у кримінальному законі. На цій основі виводиться попередня (в період попереднього розслідування) чи остаточна правова оцінка скоєного (за вироком суду, який набрав чинності). У процесі кваліфікації має місце перехід (наближення) від одного знання до знання, яке встановлює істину.

Кваліфікація тягне правові наслідки як для осіб, дії яких кваліфікуються, так і для державних органів. Вирок суду, який вступив в законну силу, є заключним правовим актом офіційної кваліфікації, що тягне за собою правові наслідки для засудженого. Він забезпечує повноту реалізації кримінально-правової норми – соціально-політичної і юридичної оцінки вчиненого, встановлення ступеня суспільної небезпеки вчиненого, визначення виду та міри покарання, обґрунтування підстав для застосування амністії, помилування тощо.

Як вже йшлося, кваліфікація злочинів – це не лише встановлення точної відповідності між ознаками діяння, вчиненого суб’єктом, і ознаками складу злочинів, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, але й юридичне закріплення його результатів. Результати кваліфікації закріплюються в актах відповідних державних органів тоді, коли фактичні обставини вчиненого встановлені з достатньою повнотою й одержали правильну юридичну оцінку. Обвинувальний акт, складений на стадії досудового розслідування, відображається у вироку суду і є предметом його окремого розгляду на стадії судового провадження.

Результати кваліфікації - Юридичне закріплення цієї відповідності передбачає здійснення уповноваженими на це державними органами наступних процесуально обумовлених кроків:

виклад фактичних обставин справи (опис поведінки особи та інших юридичних формувань), які встановлено, процесуально доведено, мають кримінально-правове значення та в своєму системному поєднанні утворюють фактичний склад злочину;

складання формули кваліфікації - це здійснення вказівки на статті Особливої, а за певних умов – і Загальної частини КК України, які передбачають вчинене діяння через використання скорочених, умовних позначень. Формула кваліфікації - це сукупність буквених і цифрових позначень, які вказують на кримінально-правові норми, що підлягають застосуванню (п.___ч.___ ст.____ КК України);

юридичне формулювання обвинувачення - це конкретизація формули кваліфікації, словесне посилання на кримінально-правові норми, що відображені у формулі кваліфікації тавстановлюють відповідальність за вчинене посягання;

обґрунтування кваліфікації - це наведення доказової бази, формулювання логічних і несуперечливих висновків щодо відповідності між ознаками діяння, вчиненого суб’єктом, і ознаками складу злочинів, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, які є безпосереднім змістом діяльності уповноважених органів держави щодо підтвердження прийнятого рішення про кваліфікацію злочину за певною нормою КК України.