Класифікація операцій комерційних банків з векселями
ТЕМА 4 ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ З ВЕКСЕЛЯМИ
4.1 Сутність і види векселів.
4.2 Класифікація операцій комерційних банків з векселями та загальні правила їх здійснення.
4.3 Кредитні операції комерційних банків з векселями.
4.4 Гарантійні операції комерційних банків з векселями.
4.5 Розрахункові операції комерційних банків з векселями.
4.6 Комісійні операції комерційних банків з векселями.
Мета. Уявити сутність векселя як фінансового інструмента, особливості простого та переводного векселя, правові відносини між зобов’язаними за векселем особами, надати класифікацію та розглянути порядок здійснення основних операцій банків з векселями.
Ключові терміни: вексель; векселедавець; векселедержатель; ремітент; простий вексель (соло); переказний вексель (тратта); трасат; трасант; акцепт; акцептант; індосамент; індосант; індосат; аваль; аваліст; протест; право регресу; урахування векселів; кредити під заставу векселів; переврахування векселів; інкасування; доміціляція; зберігання векселів.
Сутність і види векселів
На теперішній час вексель недостатньо широко застосовується в Україні як знаряддя комерційного кредиту та платіжний засіб для обслуговування внутрішніх і зовнішніх економічних відносин, у тому числі й у банківській сфері. Але вексель як фінансовий інструмент має низку переваг, що сприяє його активному використанню в економіці розвинутих країн, а саме:
- можливість здійснення угод між контрагентами з відстрочкою платежу в терміни, які є зручними для них;
- сприяння, своєчасному одержанню грошей за реалізовані товарі та надані послуги;
- можливість використання як платіжного засобу замість грошей, здійснювання розрахунків між контрагентами шляхом заліку взаємних вимог, що сприяє скороченню їх взаємної заборгованості та прискоренню оборотності коштів;
- висока надійність та ліквідність (за певних умов), оскільки вексель містить безумовне зобов`язання або наказ до сплати боргу та передбачає обов`язковість платежу. Крім того, вексель може бути проданий на вторинному ринку цінних паперів до моменту погашення за договірною ціною;
- зручність його використання як заставної цінності тощо.
Економічна сутність векселя характеризується такими рисами:
- це - свідоцтво боргу у вигляді письмового документу суворо встановленої форми;
- грошове зобов`язання;
- абстрактне боргове зобов`язання, що не залежить від причин виникнення боргу, відносин між суб`єктами вексельних операцій, часу й місця здійснення угоди;
- безспірне боргове зобов`язання;
- безумовне боргове зобов`язання, тобто платник за векселем не може ухилитися від сплати боргу чи продовжити термін виконання зобов`язання.
Вексельне законодавство України базується на положеннях Женевської конвенції від 7 червня 1930, що встановила Уніфікований закон про переказний і простий вексель. Вексельні операції комерційних банків в Україні також регулюються Законами України «Про цінні папери і фондовий ринок», «Про державне регулювання ринку цінних паперів», «Про обіг векселів в Україні», постановами НБУ, якими затверджені «Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України», «Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України» тощо.
Згідно з законодавством, вексель – це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Векселедавець - це особа, яка видала вексель (простий або переказний). Векселедержатель - особа, яка володіє векселем, що виданий або індосований цій особі (тобто переданий ній за передатним написом – індосаментом) чи її наказу, або володіє ним на підставі інших законних прав.
Зобов'язуватися та набувати права за векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи, але органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, установи та організації, які фінансуються за рахунок державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим чи місцевих бюджетів, - лише у випадках і в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Видавати векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за винятком векселів Міністерства фінансів України, НБУ та комерційних банків. Забороняється використовувати векселі як внесок до статутного фонду господарського товариства.
Платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі.
Векселі складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією цінних паперів та фондового ринку за погодженням з НБУ, та не можуть бути переведені у бездокументарну форму.
Обов`язковими реквізитами векселя являються:
- назва векселя (простий або переказний), яка включена до тексту документа і написана тією мовою, якою цей документ складений. Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також на території України, складається державною мовою. Найменування векселедержателя або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб зазначається тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах;
- валюта і сума векселя;
- строк платежу:
- безумовне зобов`язання (наказ) сплатити вексельну суму;
- найменування та адреса векселедавця;
- місце платежу.
Вексель може бути виданий з таким строком платежу:
- за пред'явленням (підлягає оплаті при пред'явленні);
- у визначений строк від пред'явлення;
- у визначений строк від дати складання;
- на визначену дату.
Строк платежу за векселями визначається за такими правилами:
- вексель за пред'явленням повинен бути пред'явлений векселедержателем для платежу протягом одного року від дати його складання;
- вексель зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен бути пред'явлений векселедержателем для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів;
- строк платежу за переказним векселем зі строком платежу у визначений строк від пред'явлення визначається або датою акцепту, або датою протесту;
- за векселем зі строком платежу на один або кілька місяців від дати видачі або від пред'явлення строк платежу настає у відповідну дату того місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, а разі відсутності відповідної дати - в останній день цього місяця;
- за векселем зі строком платежу на півтора місяця або на кілька місяців з половиною від дати видачі або від пред'явлення необхідно спочатку відрахувати повні місяці. Якщо строк платежу призначено на початок, середину або на кінець місяця, то під цими виразами розуміють перший, п'ятнадцятий і останній дні місяця;
- вирази «вісім днів», «п'ятнадцять днів» означають строки відповідно в повні вісім, п'ятнадцять днів. Вираз «півмісяця» означає строк у п'ятнадцять днів;
- якщо вексель підлягає оплаті у визначений день у якому-небудь місці, де використовують інший календар, ніж у місці складання, то день платежу вважається визначеним за календарем місця платежу;
- якщо у місці складання і місці платежу за векселем, виданим зі строком платежу у визначений строк від дати складання, діють різні календарі, то встановлюється день, відповідний дню складання за календарем місця платежу, і залежно від цього визначається строк платежу.
Векселі, що містять інші строки платежу або передбачають оплату частинами, є недійсними.
Векселі можуть бути прості та переказні.
Вексель простий (соло-вексель) - вексель, який містить зобов'язання векселедавця сплатити у зазначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Первинними сторонами за простим векселем виступають дві особи:
- векселедавець – платник, що виписує вексель;
- перший векселедержатель (ремітент) - перший власник векселя, перед яким платник приймає зобов`язання щодо сплати платежу.
Вексель переказний (тратта) - вексель, який містить письмовий наказ векселедавця платникові сплатити у зазначений строк визначену суму грошей особі, на користь якої виставляється вексель. Первинними сторонами за простим векселем виступають такі особи:
- трасант (векселедавець за переказним векселем) – особа, що надає наказ платнику про здійснення платежу за векселем та виписує вексель;
- трасат (платник за переказним векселем) – це особа, до якої трасант звертає свій наказ про платіж за векселем;
- ремітент (перший векселедержатель переказного векселя) - особа, якій або наказу якої трасат повинен здійснити платіж. Це може бути сам трасант або третя особа, на користь якої виставляється вексель.
Отже, переказний вексель має форму наказу трасанта платнику (трасату) здійснити платіж за векселем. Можливі такі варіанти складання переказного векселя:
- він може бути виданий у формі наказу трасанта трасату на свою користь з формулировкою типу «Платити наказу нашому власному» (трасант є ремітентом);
- він може бути виданий на самого трасанта, тобто трасант при складанні векселя надає самому собі наказ здійснити платіж (трасант є одночасно й платником і векселедавцем, ремітентом є третя особа). Оформлення такого векселя рівнозначно оформленню простого векселя;
- він може бути виданий за рахунок третьої особи (ремітентом є третя особа).
Зобов`язання за переказним векселем для трасата виникає лише з моменту отримання від нього згоди на оплату векселя. Для цього векселедержатель може завчасно з`ясувати ставлення платника щодо оплати векселя та пред'явити переказний вексель для акцепту трасату за місцем його знаходження до настання строку платежу.
Акцепт векселя – це напис платника (трасата) на переказному векселі (тратті) про згоду на оплату. Трасат після акцепту стає ще акцептантом, тобто головною особою, відповідальною за виплату вексельної суми. Платник, що не акцептував вексель, не є відповідальною за векселем особою, тому що він не поставив на векселі свій підпис.
Акцептант векселя - особа, яка акцептує (підписує) вексель (тратту). Шляхом акцепту трасат зобов'язується здійснити платіж за переказним векселем при настанні строку платежу. Акцепт виражається словом «акцептований» або будь-яким іншим рівнозначним словом («прийнятий до платежу», «прийнято», «заплачу» тощо) на лицьовому боці векселя та підписується трасатом. Простий підпис трасата, зроблений на лицьовому боці векселя, також має силу акцепту.
Трасат в момент акцепту може вказати в переказному векселі:
- на третю особу, за адресою якої повинен бути здійснений платіж, якщо трасант зазначив у переказному векселі місце платежу, відмінне від місця проживання трасата, не вказавши при цьому третьої особи. При відсутності такої вказівки вважається, що акцептант зобов'язався сам здійснити платіж за векселем у місці платежу;
- якщо вексель підлягає оплаті за місцем проживання трасата - будь-яку адресу у тому ж місці, в якому повинен бути здійснений платіж.
Трасат має право на частковий акцепт, тобто на обмеження акцепту частиною суми, яка підлягає сплаті. Будь-яка інша зміна, внесена акцептом у зміст переказного векселя, рівнозначна відмові в акцепті.
Якщо трасат письмово повідомив про свій акцепт держателя або будь-яку особу, яка поставила свій підпис на векселі, він є зобов'язаним перед такими особами відповідно до змісту свого акцепту. Якщо трасат закреслив на переказному векселі надпис про свій акцепт до повернення векселя, то вважається, що в акцепті було відмовлено.
Акцепт набуває сили після передавання акцептованого векселя векселедержателю або одному з надписувачів векселя чи після письмового повідомлення них про акцепт. В останньому випадку трасат відповідає згідно з умовами свого акцепту тільки перед тією особою, якій він відіслав або вручив таке повідомлення.
Пред`явлення переказного векселя до акцепту може бути здійснено в будь-який час, починаючи з дня його видачі і закінчуючи моментом настання терміну платежу. Векселі, які підлягають оплаті у визначений строк від пред'явлення, повинні бути пред'явлені для акцепту протягом одного року від дати їх складання. У цьому разі трасант може скоротити строк пред'явлення такого переказного векселя для акцепту або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.
Якщо вексель підлягає оплаті у визначений строк від пред'явлення, то акцепт повинен бути датований днем, у який він був вчинений, якщо тільки держатель не вимагатиме, щоб він був датований днем пред'явлення. У разі відсутності дати держатель, щоб зберегти своє право регресу проти індосанта і трасанта, повинен засвідчити це упущення своєчасно здійсненим протестом.
Відмова в акцепті повинна бути підтверджена офіційно засвідченим документом шляхом протесту в неакцепті, який повинен бути здійснений протягом строку, визначеного для пред'явлення для акцепту.
Згідно з вексельним правом, трасант може впливати на умови акцептування будь-якого переказного векселя у такий спосіб: обумовити обов`язкове пред`явлення векселя для акцепту або пред`явлення його для акцепту не раніше визначеної дати, чи заборонити його пред`явлення для акцепту.
Трасант може заборонити пред'явлення для акцепту, якщо тільки не йдеться про переказний вексель, який підлягає оплаті у третьої особи за її адресою або за адресою іншою, ніж адреса трасата, або про вексель, який підлягає оплаті у визначений строк після пред'явлення.
Будь-який простий або переказний вексель може бути переданий іншій особі (навіть трасату або трасанту, або будь-якій іншій особі, зобов'язаної за векселем) шляхом індосаменту.
Індосамент - передатний запис на звороті векселя або на додатковому аркуші (алонжі), що засвідчує перехід права за цим документом до іншої особи. Особа, яка володіє векселем і здійснює індосамент, називається індосантом, особа, якій вексель передається за індосаментом, - індосатом.
Індосамент може бути:
- іменний, за яким індосант зазначає перед своїм підписом особу, якій належатимуть усі права за векселем та застереження «не наказу»;
- бланковий, за яким індосант ставить свій підпис без зазначення особи, яка стає власником векселя. Це забезпечується завдяки такому запису над індосаментом: «заплатити за наказом такої-то особи» або здійсненню іншого рівнозначного напису. У цьому разі новий держатель векселя може: заповнити бланк на своє ім'я або на ім'я будь-якої іншої особи; реіндосувати вексель через бланковий індосамент будь-якій іншій особі; передати вексель третій особі, не заповнюючи бланк і не вчиняючи індосаменту. Силу бланкового індосаменту має індосамент «на пред'явника»;
- безоборотний, який дає індосанту змогу уникнути пред'явлення до нього претензій у разі неоплати векселя зобов'язаною за ним особою шляхом учинення індосантом перед своїм підписом напису «без обороту на мене»» або іншого рівнозначного застереження;
- передоручений, який має на увазі просте доручення держателя векселя на здійснення певних дій та містить застереження «валюта до отримання», «на інкасо», «за дорученням» або будь-яке інше застереження. У такому разі держатель може індосувати вексель тільки у порядку передоручення. Зобов'язані особи можуть заявляти проти держателя лише такі заперечення, які могли б бути заявлені проти індосанта;
- заставний, за яким забороняється подальше передавання векселя, що видається під заставу. Такий індосамент містить застереження «валюта в забезпечення», «валюта в заставу» або будь-яке інше застереження та має силу передорученого індосаменту.
Індосамент переносить всі права, що випливають з векселя. Власник векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим. Закреслені індосаменти вважаються при цьому ненаписаними. Якщо за бланковим індосаментом іде інший індосамент, то особа, яка підписала останній, вважається такою, що придбала вексель за бланковим індосаментом.
Відмова в акцепті або у платежі за векселем повинна бути підтверджена офіційно засвідченим автентичним документом (протест у неакцепті або у неплатежі) для того, щоб зберегти у векселедержателя право прямого позову проти акцептанта та право регресу проти індосанта, трасанта та інших зобов`язаних осіб за векселем.
Опротестування векселя– це офіційно засвідчена нотаріусом вимога здійснення дій за векселем, встановлених законодавством про вексельний обіг, і свідчення про їх невиконання. Для цього неакцептований або неоплачений вексель подається в нотаріальну контору за місцем знаходження платника або третьої особи, якій доручено здійснити оплату векселя. Після протесту в неакцепті чи неплатежі векселедержатель може негайно пред`явити регресну вимогу до векселедавця, індосанта, аваліста.
Протест в неакцепті переводного векселя повинен бути здійснений протягом строку, визначеного для пред'явлення векселя для акцепту. Протест у неакцепті звільняє від пред'явлення векселя для платежу і від протесту у неплатежі.
При настанні строку платежу, держатель векселя повинен пред'явити вексель боржнику першого порядку (платнику) для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів, які настають за днем, у якій вексель підлягає оплаті.
Протест у неплатежі за векселем, який підлягає оплаті на визначену дату або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення, повинен бути здійснений в один із двох робочих днів, які настають за днем, у який вексель підлягає оплаті. Якщо йдеться про вексель зі строком платежу за пред'явленням, то протест повинен бути здійснений у порядку для здійснення протесту у неакцепті.
Держатель повинен повідомити свого індосанта і трасанта про неакцепт або неплатіж протягом чотирьох робочих днів, наступних за днем протесту, або, у разі застереження «обіг без витрат», - за днем пред'явлення. Кожний індосант повинен протягом двох робочих днів, наступних за днем одержання ним повідомлення, сповістити свого індосанта про одержане ним повідомлення із зазначенням найменувань і адрес тих, хто надіслав попередні повідомлення, і так далі послідовно, аж до трасанта.
Трасант, індосант або аваліст можуть, шляхом включення у документ застереження «обіг без витрат», «без протесту» або будь-якого іншого рівнозначного застереження і їх підписання, звільнити держателя від здійснення протесту у неакцепті або у неплатежі для того, щоб він не міг використати своє право регресу до них. Це застереження не звільняє держателя ні від пред'явлення векселя у встановлений строк, ні від надсилання повідомлень, які він має надіслати.
Проте банк і без протесту зберігає право: вимоги - за простими векселями, на яких усі індосаменти безоборотні; регресу - за векселями, за якими векселедавець, трасант або всі індосанти обумовили, що протест не вимагатиметься (шляхом застереження «обіг без витрат», «без протесту» та ін.), за якими проти платника порушено справу про банкрутство або цього платника визнано банкрутом, а також у разі визнання банкрутом трасанта за векселем, що не підлягає акцепту.
Всіх учасників векселя пов`язують правові відносини, які спрямовані на сплату вексельної суми. Векселедавець простого векселя і трасат, що акцептував переказний вексель, є головними боржниками, зобов`язаними за сплату вексельної суми векселедержателю (ремітенту або наступному векселедержателю). Трасант, акцептант, індосанти і аваліст (особа, яка надала поручительство за векселем) є солідарно зобов'язаними особами перед векселедержателем у разі неплатежу платника за векселем. Держатель має право пред'явити зворотний позов (регресну вимогу) до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом. Таке саме право належить кожній особі, яка поставила свій підпис на векселі, після того як вона прийме його і здійснить платіж за ним. У такому разі остання особа теж набуває право регресу, тобто пред'явлення зворотного позову до однієї із зобов'язаних осіб за векселем. Регресант - це особа, яка пред'являє зворотну вимогу до іншої особи щодо відшкодування збитків, яких перша особа зазнала на користь другої (наприклад, здійснила оплату векселя). Позов може бути пред'явлений регресантом і до інших осіб, навіть якщо вони йдуть після особи, до якій пред'явлено позов.
Зобов`язання учасників векселя один перед одним та їх права полягають у наступному:
- векселедавець простого векселя та трасат відповідають за платіж за векселем. Трасат стає зобов`язаною особою перед векселедержателем або будь-якою особою, що поставила свій підпис на векселі, тільки після передавання акцептованого векселя або після письмового повідомлення про акцепт, яке трасат відіслав або вручив тієї особі;
- у разі неплатежу держатель, навіть якщо він є трасантом, має право учинити проти акцептанта прямий позов;
- індосант відповідає за акцепт і за платіж (якщо при здійсненні індосаменту не обумовлене протилежне). Держатель векселя, який погодився на внесення змін до тексту векселя векселедавцем (наприклад, зміни строку платежу) та бажає зберегти відповідальність попередніх індосантів, повинен одержати їх згоду. У противному разі попередні індосанти несуть відповідальність таку, як і до внесення змін. Індосант може заборонити новий індосамент шляхом безоборотного індосаменту, тоді він не несе відповідальності перед тими особами, на користь яких вексель був після нього індосований;
- аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов'язання якої він забезпечив. Здійснюючи платіж за переказним векселем, аваліст набуває прав регресу, що випливають з переказного векселя, проти особи, зобов'язання якої він забезпечив, і проти тих осіб, які зобов'язані перед останньою за переказним векселем;
- трасант теж відповідає за акцепт і за платіж. Держателю (ремітенту або наступному держателю векселя) належить право вимагати платіж за векселем у трасанта у випадку відмови платника від акцепту або сплати векселя. У разі відмови платника акцептувати вексель, держатель має право пред`явити трасанту негайну вимогу про платіж за векселем, не чекаючи строку платежу, але трасант може зняти з себе відповідальність за акцепт. Відповідальність трасанта перед векселедержателем на оплату векселя є вторинною і виникає тільки у випадку несплати векселя платником. Але право вимоги держателя до трасанта може бути реалізоване тільки при дотриманні держателем таких умов: своєчасного пред`явлення векселя до акцепту або платежу та здійснення протесту в неакцепті або неплатежі. Якщо трасант зробить у векселі відмітку «без протесту» або «без витрат», то дотримання перелічених умов для пред`явлення вимоги не обов`язкове;
- держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб: при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений; навіть до настання строку платежу (у разі повної або часткової відмови від акцепту, банкрутства трасата або припинення ним платежів, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно); у разі банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту; після закінчення строків, встановлених для пред'явлення (зі строком платежу за пред'явленням або у визначений строк від пред'явлення), для здійснення протесту у неакцепті або у неплатежі;
- держатель втрачає своє право регресу у неакцепті, а також у неплатежі проти індосантів, трасанта і інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта після закінчення строків, встановлених: для пред`явлення векселя зі строком платежу за пред`явленням або у визначений строк від пред`явлення; для здійснення протесту у неакцепті або у неплатежі; для пред`явлення для платежу у разі застереження «обіг без витрат»; для пред'явлення векселя для акцепту протягом строку, обумовленого трасантом (за умови, що трасант не звільнив себе від відповідальності за акцепт).
Кожний, хто поставив свій підпис на переказному векселі як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов'язаний за векселем. Якщо він заплатить, то матиме ті самі права, які мала б та особа, за яку він мав намір діяти. Таке саме правило застосовується до представника, який перевищив свої повноваження.
Класифікація операцій комерційних банків з векселями