В якій зі шкіл менеджменту були вперше використані прийоми управління міжособистісними відносинами?
1) школа наукового управління,
2) адміністративна або класична школа управління,
3) школа людських відносин і школа поведінкових наук,
4) школа науки управління або математична школа управління.
403. В самоменеджменті для планування робочого часу менеджера використовується:
1) метод «Дельфі»,
2) метод «Альпи»,
3) метод «Дерева цілей»,
4) метод «Темпу».
404. Причиною, яка спонукає людей вступати до неформальних груп,є:
1) опір змінам
2) спілкування
3) несанкціоноване встановлення виробничих норм
4) всі відповіді вірні
405. Розподіл на окремі елементи та блоки за видами товарів та послуг, групами споживачів, географічними регіонами відбувається у:
1) лінійній структурі управління
2) функціональній структурі управління
3) дивізіональній структурі управління
4) програмно-цільовій структурі управління
406. Завдання з реалізації зовнішніх можливостей за рахунок сильних сторін організації формуються у наступному розділі матриці SWOT–аналізу:
1) поле “сила і можливості”
2) поле “сила і загрози”
3) поле “слабкість і загрози”
4) поле “слабкість і можливості”
407. Моделлю, в межах якої використовуються символи для опису властивостей та характеристик об’єкта, є:
1) фізична
2) математична
3) аналогова
4) всі названі типи моделей
408. Суть функції мотивації визначається як:
1) можливість визначити регламент діяльності;
2) спонукання працівника до діяльності;
3) коректування діяльності;
4) необхідність координації управлінських процесів.
409. Сутність поняття «процесний підхід» визначається наступним чином:
1) підхід у керуванні, у якому організація складається із взаємозалежних підсистем, а сама є відкритою системою, взаємодіючої із зовнішнім середовищем
2) керування є процесом, що складається із серії безупинних і взаємозалежних за цілями дій
3) керування з урахуванням обставин, у яких в даний момент перебуває підприємство
4) підхід у керуванні, за якого враховується закордонний досвід
410. Поняття «системний підхід» визначається як:
1) підхід в менеджменті, у якому організація складається із взаємозалежних підсистем, а сама є відкритою системою, взаємодіючю із зовнішнім середовищем
2) керування є процесом, що складається із серії безперервних і взаємозалежних за цілями дій
3) керування з урахуванням обставин, у яких на даний момент перебуває підприємство
4) підхід у керуванні, за якого враховується закордонний досвід
411. Вертикальний розподіл праці приводить до:
1) створення рівнів управління;
2) спеціалізації управлінської праці
3) розподілу функцій управління
4) інноваційної спрямованості
412. Відокремлення роботи з координації дій від самих дій – це:
1) горизонтальний розподіл праці;
2) процес управління організацією;
3) вертикальний розподіл праці.
4) процес мотивації
413. Характерними рисами складної організації є:
1) невелика кількість рівнів управління
2) велика кількість рівнів управління
3) наявність рівнів управління
4) відсутність рівнів управління
414. Суть функції регулювання полягає у:
1) визначенні регламенту діяльності;
2) спонуканні працівників до діяльності;
3) коректуванні діяльності
4) департаменталізації
415. Менеджмент відноситься до наступного виду управління:
1) управління людьми в процесі суспільного виробництва
2) управління державою
3) управління мотиваційними процесами
4) управління за цілями
416. Ловер-менеджмент означає:
1) управління найвищої ланки
2) управління вищої ланки
3) управління середньої ланки
4) управління нижчої ланки
417. Топ-менеджмент означає:
1) управління найнижчої ланки;
2) управління вищої ланки;
3) управління середньої ланки;
4) управління нижчої ланки.
418. Мідл-менеджмент означає:
1) управління найвищої ланки;
2) управління вищої ланки;
3) управління середньої ланки;
4) управління нижчої ланки.
419. „Кожен з видів організаційної діяльності, направлений на досягнення однієї й тієї самої цілі, має спрямовуватися одним менеджером з використанням одного плану” – це характеристика принципу:
1) рівності;
2) єдності спрямування;
3) єдності керівництва;
4) централізації.
420. Батьком менеджменту вважають:
1) А. Сміта;
2) Ф. Тейлора;
3) Г. Форда;
4) А. Файоля.
421. „Рух за гуманні стосунки” на підприємстві заснував:
1) Е. Мейо;
2) Ф. Тейлор;
3) Г. Гант;
4) А. Файоль.
422. Групу людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або спільних цілей, називають:
1) організацією;
2) підприємцями;
3) працівниками;
4) менеджерами.
423. Одним із видів розподілу праці є:
1) довільний;
2) справедливий;
3) горизонтальний;
4) діагональний.
424. Серед видів розподілу праці розрізняють:
1) довільний;
2) вертикальний;
3) пропорційний;
4) діагональний.
425. Одним із основних видів ресурсів є:
1) адміністративні ресурси;
2) поточні ресурси;
3) побутові ресурси;
4) фізичні ресурси.
426. Серед основних видів ресурсів виділяють:
1) інформаційні ресурси;
2) економічні ресурси;
3) побутові ресурси;
4) адміністративні ресурси.
427. До основних видів ресурсів належать:
1) поточні ресурси;
2) економічні ресурси;
3) побутові ресурси;
4) фінансові ресурси.
428. Основними видами ресурсів в менеджменті є:
1) людські ресурси;
2) економічні ресурси;
3) побутові ресурси;
4) адміністративні ресурси.
429. Серед ролей менеджера в організації виділяють:
1) не пов’язані з прийняттям рішень;
2) міжособистісні;
3) особистісні;
4) громадські.
430. Виділяють наступні ролі менеджера в організації:
1) не пов’язані з прийняттям рішень;
2) особистісні;
3) пов’язані з прийняттям рішень;
4) громадські.
431. До ролей менеджера в організації відносяться:
1) не пов’язані з прийняттям рішень;
2) громадські;
3) особистісні;
4) інформаційні.
432. Якість, необхідна успішному менеджеру:
1) діагностична здібність;
2) фінансова здібність;
3) художня здібність;
4) конфліктність.
433. Успішному менеджеру необхідна наступна якість:
1) художня здібність;
2) фінансова здібність;
3) технічна здібність;
4) конфліктність.
434. Серед якостей, необхідних успішному менеджеру, виділяють:
1) художню здібність;
2) фінансову здібність;
3) здатність взаємодіяти з людьми;
4) конфліктність.
435. Серед виділених А. Файолем груп операцій, що зустрічаються на підприємствах, можна назвати:
1) економічні операції;
2) фінансові операції;
3) практичні операції;
4) поточні операції.
436. З-поміж виділених А. Файолем груп операцій, які зустрічаються на підприємствах, можна назвати:
1) економічні операції;
2) поточні операції;
3) облікові операції;
4) практичні операції.
437. Однією із виділених А. Файолем груп операцій, що зустрічаються на підприємствах, є:
1) економічні операції;
2) практичні операції;
3) комерційні операції;
4) поточні операції.
438. Серед найбільш відомих представників кількісної школи в менеджменті слід назвати:
1) Д. Вудворд;
2) А. Маслоу;
3) Д. Муні;
4) Ф. Лоурі.
439. Представником кількісної школи в менеджменті є:
1) Д. Муні;
2) А. Маслоу;
3) Д. Томпсон;
4) Ф. Лоурі.
440. Одним із представників кількісної школи в менеджменті є:
1) Ф. Лоурі;
2) А. Маслоу;
3) Д. Муні;
4) Н. Лоуренс.
441. Одним із припущень теорії Х є:
1) люди творчі у вирішенні організаційних проблем;
2) люди не люблять працювати і намагаються уникнути роботи;
3) люди надають перевагу тому, щоб керувати;
4) люди внутрішньо мотивовані, щоб досягти поставлених цілей.
442. Серед припущень теорії Х можна назвати наступне:
1) люди творчі у вирішенні організаційних проблем;
2) люди люблять працювати і не намагаються уникнути роботи;
3) люди надають перевагу тому, щоб ними керували;
4) люди внутрішньо мотивовані, щоб досягти поставлених цілей.
443. Одним із припущень теорії Y є:
1) люди не виявляють творчості у вирішенні організаційних проблем;
2) люди не люблять працювати і намагаються уникнути роботи;
3) люди надають перевагу тому, щоб ними керували;
4) люди внутрішньо мотивовані, щоб досягти поставлених цілей.
444. Серед припущень теорії Y можна назвати наступне:
1) люди творчі у вирішенні організаційних проблем;
2) люди не люблять працювати і намагаються уникнути роботи;
3) люди надають перевагу тому, щоб ними керували;
4) люди внутрішньо не мотивовані, щоб досягти поставлених цілей.
445. Рішення, які передбачають структурованість і повторюваність через певні проміжки часу, вважаються:
1) програмованими;
2) регулярними;
3) структурованими;
4) неструктурованими.
446. Нейтральним чи тимчасовим вирішенням проблеми, яке умовно задовольняє на даному етапі всі сторони конфлікту, є:
1) рішення;
2) контролінг;
3) компроміс;
4) компенсація.
447. Першим етапом раціонального ухвалення рішення є:
1) визначення варіантів;
2) оцінка результатів;
3) виявлення потреби у рішенні;
4) вибір оптимального варіанта.
448. Серед форм рішень виділяють:
1) індивідуальні;
2) письмові;
3) управлінські;
4) групові.
449. Однією із форм рішень є:
1) індивідуальна;
2) миттєва;
3) усна;
4) групова.
450. Визначення суті поняття «ситуаційний підхід»:
1) підхід у керуванні, у якому організація складається із взаємозалежних підсистем, а сама є відкритою системою, взаємодіючої із зовнішнім середовищем
2) керування є процесом, що складається із серії безперервних і взаємозалежних по цілям дій
3) підхід у керуванні, за якого враховується закордонний досвід
4) керування з урахуванням обставин, у яких в даний момент перебуває підприємство
451. До якісних методів обґрунтування управлінських рішень відносять:
1) каузальне моделювання;
2) метод експертних оцінок;
3) аналіз минулих досягнень;
4) метод дерева рішень.
452. Серед якісних методів обґрунтування управлінських рішень виділяють:
1) каузальне моделювання;
2) теорію ігор;
3) аналіз минулих досягнень;
4) опитування відповідних осіб.
453. Менеджер, який ухвалює рішення, стикається з умовами:
1) змінними;
2) постійними;
3) плинними;
4) невизначеності.
454. Умови, з якими стикається менеджер, що ухвалює рішення:
1) змінні;
2) постійні;
3) визначеності;
4) плинні.
455. Менеджер, що ухвалює рішення, стикається з умовами:
1) ризику;
2) постійними;
3) змінними;
4) плинними.
456. До кількісних методів обґрунтування управлінських рішень відноситься:
1) метод експертних оцінок;
2) каузальне моделювання;
3) метод більшості;
4) опитування відповідних осіб.
457. Серед кількісних методів обґрунтування управлінських рішень виділяють:
1) метод експертних оцінок;
2) метод колективного блокноту;
3) аналіз минулих досягнень;
4) опитування відповідних осіб.
458. Якщо невизначеність ситуації обумовлена свідомими діями розумного супротивника, використовується:
1) метод платіжної матриці;
2) метод теорії ігор;
3) метод дерева рішень;
4) аналітичний метод.
459. Теоретико-ігрові методи використовують для обґрунтування рішень в умовах:
1) ризику;
2) стабільності;
3) визначеності;
4) невизначеності.
460. Критерій песимізму можна представити так:
1) max(min Rij);
2) max(max Rij);
3) min(max Rij);
4) min(min Rij).
461. Дерево рішень містить наступні поля:
1) поле можливостей, поле дій, поле ймовірностей подій;
2) поле дій, поле ймовірностей подій, поле можливих наслідків;
3) поле компонентів, поле можливостей, поле дій;
4) поле неможливих подій, поле ймовірностей подій, поле можливих наслідків.
462. Методи обґрунтування управлінських рішень поділяють на:
1) якісні, кількісні;
2) аналітичні, кількісні;
3) статистичні, якісні;
4) кількісні, періодичні.
463. Для розв’язку задач теорії статистичних рішень використовують критерії:
1) ризику, оптимізму, песимізму;
2) коефіцієнта песимізму, жалю, оптимізму;
3) жалю, песимізму, коефіцієнта оптимізму;
4) радості, жалю, песимізму.
464. Критерій оптимізму можна представити так:
1) Rij - (min Rij);
2) min(max Rij);
3) max(min Rij);
4) max(max Rij).
465. Короткострокові плани в організації складаються на період:
1) до 6 місяців;
2) 3-5 років;
3) до 1 року;
4) 1-3 років.
466. Одним із способів встановлення цілей та оцінки діяльності керівників є:
1) визначення бізнес-одиниць;
2) управління за цілями;
3) стратегічне планування;
4) SWOT- аналіз.
467. Генеральною довгостроковою програмою дій та порядком розподілу пріоритетів і ресурсів організації для досягнення її цілей є:
1) планування;
2) місія;
3) тактика;
4) стратегія.
468. Виділяють наступні основні рівні стратегій:
1) індивідуальна стратегія, стратегія бізнесу та функціональна стратегія;
2) загальнокорпоративна, функціональна стратегія та стратегія бізнесу;
3) групова стратегія, стратегія бізнесу та функціональна стратегія;
4) фінансова, загальнокорпоративна стратегія та стратегія бізнесу
469. До етапів процесу стратегічного планування можна віднести:
1) визначення цілей організації;
2) планування реалізації стратегії;
3) аналіз минулих досягнень;
4) управління за цілями
470. Серед етапів процесу стратегічного планування слід назвати:
1) планування реалізації стратегії;
2) зовнішній аналіз;
3) аналіз минулих досягнень;
4) управління за цілями
471. З-поміж етапів процесу стратегічного планування відзначають:
1) встановлення місії організації;
2) планування реалізації стратегії;
3) аналіз минулих досягнень;
4) управління за цілями
472. SWOT - абревіатура 4-ох англійських слів, які означають:
1) слабкість, можливості, сила, загрози;
2) постійність, сила, ймовірності, можливості;
3) визначеність, слабкість, можливості, сила;
4) турботи, слабкість, загрози, постійність
473. Довгострокові плани складаються на період:
1) понад 10 років;
2) 3-5 років;
3) понад 5 років;
4) 1-3 років
474. У випадках, коли організація залишає певні ринки, або перепрофілює виробництво, використовується:
1) стратегія стабільності;
2) довгострокова стратегія;
3) реструктивна стратегія;
4) стратегія зростання
475. Якостями, яких не вистачає організації проти успішних конкурентів, є:
1) загрози;
2) слабкі сторони;
3) можливості;
4) ризики.
476. Короткостроковими планами, які у сукупності забезпечують реалізацію стратегічних планів, є:
1) одноразові плани;
2) плани, що не повторюються;
3) тактичні плани;
4) плани, що повторюються.
477. Плани впровадження стратегії поділяють на:
1) одноразові, тактичні плани та плани, що повторюються;
2) багаторазові, тактичні та стратегічні плани;
3) одноразові, тактичні плани та плани, що не повторюються;
4) стратегічні, одноразові та тактичні плани
478. Загальнокорпоративна стратегія складається з:
1) комбінованої та реструктивної стратегії, стратегій стабільності та зростання;
2) стратегії зростання, аналітичної, корпоративної та реструктивної стратегії;
3) корпоративної та якісної стратегії, стратегій стабільності та зростання;
4) кількісної, комбінованої та реструктивної стратегії, стратегії стабільності
479. Основними елементами, з яких складається стратегія є:
1) розподіл ресурсів, конкурентні переваги, сфера стратегії та синергія;
2) поле стратегії, функціональна стратегія, конкурентні переваги та сфера стратегії;
3) поле можливих наслідків, сфера стратегії, розподіл ресурсів та конкурентні переваги;
4) стратегія бізнесу, розподіл ресурсів, конкурентні переваги та синергія
480. Концепцію ідеальної бюрократії сформулював:
1) А.Файоль;
2) Е. Мейо;
3) М.Вебер;
4) А. Сміт
481. До методів оцінки варіантів і вибору найкращого рішення не належить:
1) дерево рішень;
2) теорія черг;
3) морфологічний аналіз;
4) платіжна матриця.
482. До методів реалізації рішення не належить:
1) дерево рішень;
2) факторний аналіз;
3) теорія ігор;
4) мережний графік.
483. Для здійснення процесу комунікацій непотрібна наявність:
1) каналу комунікації;
2) емпатії
3) повідомлення;
4) мінімум двох чоловік;
484. В процесі здійснення процесу комунікацій не потрібно враховувати:
1) наявність каналу комунікації;
2) швидкість комунікаційного потоку;
3) наявність повідомлення;
4) наявність мінімум двох чоловік;
485. До класифікації потреб Д. МакКлелланда не відносять потреби:
1) в успіху;
2) у владі;
3) у безпеці;
4) у приналежності
486. Менеджер відрізняється від підприємця тим, що він:
1) найманий управляючий;
2) ризикує власним капіталом;
3) переважно працює у внутрішньому середовищі;
4) переважно працює з зовнішньою середою.
487. В процесі комунікації отримувач інформації переводить символи відправника в свої думки на етапі:
1) зародження ідеї
2) кодування
3) передача
4) декодування
488. Аналіз зовнішнього середовища організації направлений на:
1) визначення сильних сторін організації
2) виявлення слабких сторін організації
3) виявлення зовнішніх можливостей та загроз
4) всі відповіді вірні
489. Управлінське обстеження внутрішнього середовища організації направлене на:
1) визначення можливостей організації
2) визначення зовнішніх загроз організації
3) визначення сильних та слабких сторін організації
4) всі відповіді вірні
490. Характеристикою неформальної організації є:
1) соціальний контроль
2) симпатія
3) почуття належності
4) спілкування