У чому полягає основна особливість поточного контролю.
1) здійснюється в ході виконання роботи
2) здійснюється за допомогою експертів
3) здійснюється по жорстко регламентованій процедурі
4) здійснюється за короткий проміжок часу
495. У чому відмінність раціональних рішень і рішень заснованих на судженнях:
1) рішення засновані на судженнях, мають тільки одну альтернативу, а раціональний підхід дозволяє будь-яке питання вирішити об’єктивно
2) рішення, засновані на судженнях, приймається тільки на основі судження, що воно правильне, а раціональний підхід дозволяє знайти єдиноправильне рішення на будь-яке питання
3) рішення, засновані на судженнях, приймається тільки на основі судження, що воно правильне, а раціональний підхід дозволяє будь-яке питання вирішити об’єктивно.
4) рішення, засновані на судженнях, дозволяють будь-яке питання вирішити об’єктивно, а за раціонального підходу рішення вважається вірним тільки на основі переконання, що воно правильне
496. Ухвалення управлінського рішення – це::
1) вибір однієї з кількох можливих альтернатив;
2) моделювання та програмування;
3) колективне обговорення проблем;
4) результат послідовних кроків, що сприяють вирішенню проблеми.
497. Структура організації відображає:
1) горизонтальний розподіл праці – закріплення певної праці за спеціалістами служб або підрозділів
2) взаємовідносини рівнів управління та видів робіт, закріплених за підрозділами
3) функціональні обов’язки, закріплені за кожним керівником, і визначені їм повноваження
4) всі відповіді вірні.
498. Прийняття управлінських рішень це:
1) максимілізація прибутку;
2) досягнення місії фірми;
3) вибір оптимального рішення з декількох альтернатив;
4) зростання іміджу фірми.
499. Підвищенню ефективності комунікацій сприяє:
1) регулювання інформаційних потоків;
2) спрощення мови повідомлення
3) вибіркове сприйняття;
4) фільтрація;
500. Ефективність комунікацій підвищується завдяки:
1) спрощенню мови повідомлення
2) використанню емпатії
3) вибірковому сприйняттю
4) фільтрації
501. Причиною, яка спонукає людей вступати до неформальних груп,є:
1) опір змінам
2) спілкування
3) несанкціоноване встановлення виробничих норм
4) всі відповіді вірні
502. Розподіл на окремі елементи та блоки за видами товарів та послуг, групами споживачів, географічними регіонами відбувається у:
1) лінійній структурі управління
2) функціональній структурі управління
3) дивізіональній структурі управління
4) програмно-цільовій структурі управління
503. Завдання з реалізації зовнішніх можливостей за рахунок сильних сторін організації формуються у наступному розділі матриці SWOT–аналізу:
1) поле “сила і можливості”
2) поле “сила і загрози”
3) поле “слабкість і загрози”
4) поле “слабкість і можливості”
504. Моделлю, в межах якої використовуються символи для опису властивостей та характеристик об’єкта, є:
1) фізична
2) математична
3) аналогова
4) всі названі типи моделей
505. Суть функції мотивації визначається як:
1) можливість визначити регламент діяльності;
2) спонукання працівника до діяльності;
3) коректування діяльності;
4) необхідність координації управлінських процесів.
506. Сутність поняття «процесний підхід» визначається наступним чином:
1) підхід у керуванні, у якому організація складається із взаємозалежних підсистем, а сама є відкритою системою, взаємодіючої із зовнішнім середовищем;
2) керування є процесом, що складається із серії безупинних і взаємозалежних за цілями дій;
3) керування з урахуванням обставин, у яких в даний момент перебуває підприємство
4) підхід у керуванні, за якого враховується закордонний досвід.
507. Поняття «системний підхід» визначається як:
1) підхід в менеджменті, у якому організація складається із взаємозалежних підсистем, а сама є відкритою системою, взаємодіючю із зовнішнім середовищем.
2) керування є процесом, що складається із серії безперервних і взаємозалежних за цілями дій.
3) керування з урахуванням обставин, у яких на даний момент перебуває підприємство.
4) підхід у керуванні, за якого враховується закордонний досвід.
508. Визначення суті поняття «ситуаційний підхід»:
1) підхід у керуванні, у якому організація складається із взаємозалежних підсистем, а сама є відкритою системою, взаємодіючої із зовнішнім середовищем;
2) керування є процесом, що складається із серії безперервних і взаємозалежних по цілям дій;
3) керування з урахуванням обставин, у яких в даний момент перебуває підприємство.
4) підхід у керуванні, за якого враховується закордонний досвід.
509. Вертикальний розподіл праці приводить до:
1) створення рівнів управління;
2) спеціалізації управлінської праці
3) розподілу функцій управління
4) інноваційної спрямованості
510. Відокремлення роботи з координації дій від самих дій – це:
1) горизонтальний розподіл праці;
2) процес управління організацією;
3) вертикальний розподіл праці.
4) процес мотивації
511. Характерними рисами складної організації є:
1) невелика кількість рівнів управління
2) велика кількість рівнів управління
3) наявність рівнів управління
4) відсутність рівнів управління
512. Суть функції регулювання полягає у:
1) визначенні регламенту діяльності;
2) спонуканні працівників до діяльності;
3) коректуванні діяльності
4) департаменталізації
513. Менеджмент відноситься до наступного виду управління:
1) управління людьми в процесі суспільного виробництва
2) управління державою
3) управління мотиваційними процесами
4) управління за цілями
514. Найбільш чітко поведінковий підхід в теорії організації був сформульований у працях:
1) Р. Лайкерта;
2) А. Сміта;
3) Ф. Тейлора;
4) М. Вебера;
515. Організацію як відкриту систему, що постійно взаємодіє із зовнішнім середовищем, до якого вовна має пристосуватися, розглядає:
1) класичний підхід в теорії організації;
2) неокласичний підхід в теорії організації;
3) поведінковий підхід в теорії організації;
4) ситуаційний підхід в теорії організації.
516. Делегування повноважень охоплює:
1) звітність, прийняття повноважень, передавання відповідальності
2) підзвітність, передавання повноважень, прийняття відповідальності
3) прийняття повноважень, підзвітність, передавання повноважень
4) передавання повноважень, звітність, передавання відповідальності
517. Повноваження, що передаються підлеглим, бувають таких типів:
1) паралельні, лінійні, функціональні
2) лінійні, функціональні, штабні
3) прямі, штабні, функціональні
4) багатофункціональні, лінійні, штабні
518. Розрізняють наступні базові схеми департаменталізації:
1) орієнтовану на споживача, функціональну, продуктову, територіальну
2) багатофункціональну, продуктову, орієнтовану на постачальника
3) непродуктову, функціональну, орієнтовану на постачальника, територіальну
4) функціональну, продуктову, територіальну, орієнтовану на продавця
519. Систему управління, в якій кожний підлеглий має тільки одного керівника і в кожному підрозділі виконується весь комплекс робіт, пов’язаних з його управлінням, являє собою:
1) лінійна організаційна структура;
2) лінійно-штабна організаційна структура;
3) функціональна організаційна структура;
4) лінійно-функціональна організаційна структура;
520. Процесом визнання необхідності організаційних змін є:
1) „переохолодження”;
2) “заморожування”;
3) "розморожування";
4) „перегрівання”.
521. Застосування загрози санкцій за незгоду з проведенням організаційних змін передбачає стратегія:
1) сприяння;
2) навчання;
3) примушування;
4) маніпулювання.
522. Виділяють наступні основні типи організаційних структур управління:
1) механічні, дивізіональні, адаптивні
2) дивізійні, механічні, адаптивні
3) механістичні, адаптивні, дивізіональні
4) адаптаційні, дивізіон альні, механічні
523. Організаційні зміни можуть бути обумовлені наступними чинниками:
1) низький рівень оплати праці, некомпетентне керівництво, погані умови роботи
2) компетентне керівництво, погані умови роботи, високий рівень оплати праці
3) високий рівень оплати праці, некомпетентне керівництво, погані умови роботи
4) хороші умови роботи, некомпетентне керівництво, низький рівень оплати праці
524. Серед основних причин опору організаційним змінам слід назвати:
1) відчуття втрати, різне сприйняття;
2) визначеність, особисті інтереси
3) однакове сприйняття, інтереси організації
4) невизначеність, відчуття здобутку
525. До основних причин опору організаційним змінам відносять:
1) відчуття втрати, інтереси організації;
2) визначеність, однакове сприйняття;
3) невизначеність, особисті інтереси;
4) різне сприйняття, відчуття здобутку
526. Потребою, усвідомленою з точки зору необхідності здійснення конкретних цілеспрямованих дій, є:
1) задоволення;
2) досягнення;
3) спонукання;
4) визнання.
527. Згідно моделі Портера-Лоулера:
1) задоволення призводить до досягнення високих результатів в праці;
2) задоволення не призводить до досягнення високих результатів в праці;
3) результативна праця призводить до задоволення;
4) результативна праця не призводить до задоволення.
528. На думку Ф.Герцберга, фактори, що викликають задоволеність і незадоволеність працею:
1) слід протиставляти;
2) не слід протиставляти;
3) слід узгоджувати;
4) не слід узгоджувати;
529. В теорії потреб Девіда МакКлелланда запропоновано наступний вид потреб:
1) потреби в безпеці;
2) потреби в приналежності;
3) фізіологічні потреби;
4) потреби у спілкуванні.
530. Серед видів потреб в теорії Девіда МакКлелланда виділяють:
1) потреби в безпеці;
2) фізіологічні потреби;
3) потреби у владі;
4) потреби у спілкуванні.
531. З-поміж видів потреб теорії Д. МакКлелланда слід назвати:
1) потреби в безпеці;
2) фізіологічні потреби;
3) потреби в успіху;
4) потреби у спілкуванні.
532. Відповідно до теорії мотиваційної гігієни виділяють:
1) «прогнозні мотиватори», «гігієнічні фактори»
2) «гігієнічні фактори», «дійсні мотиватори»
3) «прогнозні мотиватори», «антигігієнічні фактори»
4) «антигігієнічні фактори», «дійсні мотиватори»
533. В “теорії справедливості” виділяють такі складові:
1) постачальник, суб’єкт порівняння, робітник
2) об’єкт порівняння, робітник, “виходи”
3) споживач, працедавець, “входи”
4) суб’єкт порівняння, “входи”, споживач
534. Серед основних складових “теорії справедливості” слід назвати:
1) “виходи”, “входи”, робітник
2) постачальник, суб’єкт порівняння
3) споживач, “входи”, “виходи”
4) працедавець, об’єкт порівняння
535. Контроль – це мистецтво …
1) планування;
2) управління;
3) організовування;
4) розпорядництва.
536. Вибірковим контролем вважається:
1) контроль, якому підлягають рішення і розпорядження, для яких строки виконання мають велике значення;
2) контроль, що полягає у корекції виникаючих відхилень в процесі виконання прийнятих рішень;
3) контроль, якому підлягають рішення і розпорядження, для яких строки виконання не мають великого значення;
4) контроль, що не полягає у корекції виникаючих відхилень в процесі виконання прийнятих рішень;
537. Менших грошових та часових витрат, ніж будь-які інші види контролю, потребує:
1) вибірковий контроль;
2) попередній контроль;
3) візуальний контроль;
4) самоконтроль.
538. Суб’єктами контролю виступають:
1) функції і завдання;
2) громадські організації;
3) управлінські рішення;
4) організаційні формування;
539. До суб’єктів контролю належать:
1) функції і завдання;
2) управлінські рішення;
3) функціональний апарат підприємств;
4) організаційні формування;
540. Серед суб’єктів контролю виділяють:
1) функції і завдання;
2) управлінські рішення;
3) організаційні формування;
4) державні органи.
541. З-поміж вимог до контролю слід назвати:
1) економічність;
2) періодичність;
3) затратність;
4) поєднання перевірки знизу і контролю зверху.
542. Однією з вимог до контролю є:
1) періодичність;
2) поєднання перевірки зверху і контролю знизу;
3) затратність;
4) поєднання перевірки знизу і контролю зверху.
543. Серед вимог до контролю виділяють:
1) періодичність;
2) постійність;
3) затратність;
4) поєднання перевірки знизу і контролю зверху.
544. Процес контролю містить наступні етапи:
1) стандартизація, визначення бажаного результату, коригуючі дії
2) коригуючі дії, визначення бажаного результату, оцінка результатів виконання
3) вимірювання планового результату виконання, коригуючі дії, визначення бажаного результату,
4) координуючі дії, оцінка результатів виконання, визначення бажаного результату
545. Можливістю реально вплинути на поведінку інших людей є:
1) влада;
2) лідерство;
3) керівництво;
4) посада.
546. Теорія найменш привабливого співробітника полягає в тому, що лідерська поведінка повинна орієнтуватися на:
1) стосунки;
2) завдання або стосунки;
3) завдання і стосунки;
4) завдання.
547. Теорія життєвого циклу передбачає, що:
1) лідерська поведінка залежить від зрілості керівників;
2) лідерська поведінка залежить від віку працівників;
3) лідерська поведінка залежить від зрілості працівників;
4) лідерська поведінка залежить від віку керівників.
548. Дослідженнями, проведеними в університетах штатів Мічиган і Огайо, визначено наступні головні форми лідерської поведінки:
1) зосередження на роботі та контролі, зосередження на добробуті працівників та мотивації
2) зосередження на роботі і виконанні, зосередження на добробуті працівників і підтримці
3) зосередження на добробуті працівників і примусі, зосередження на роботі і виконанні
4) зосередження на роботі і примусі, зосередження на добробуті працівників і підтримці
549. Розрізняють наступні авторитети керівника:
1) формальний, особистий, повний
2) неповний, формальний, особистий
3) міжособистісний, формальний, неповний
4) неформальний, особистий, повний
550. За теорією шлях-мета виділяють такі типи лідерської поведінки:
1) орієнтована на майбутнє, непримусова
2) директивна, підтримувальна, партнерська
3) примусова, директивна, підтримувальна
4) демократична, орієнтована на досягнення
551. Згідно з теорією шлях-мета виділяють наступні типи лідерської поведінки:
1) орієнтована на майбутнє, підтримувальна, непримусова
2) примусова, демократична, орієнтована на досягнення
3) партнерська, директивна, орієнтована на досягнення
4) демократична, партнерська, директивна
552. Основним матеріалом комунікації є:
1) організація;
2) працівники;
3) керівники;
4) інформація;
553. Діяльністю, пов’язаною із створенням документів та організацією роботи з ними в процесі управління, є:
1) документообіг;
2) документознавство;
3) документація;
4) діловодство.
554. Способом, за допомогою якого члени групи або команди спілкуються між собою, є:
1) комунікативна схема;
2) письмові комунікації;
3) комунікації;
4) комунікативний процес.
555. У процесі виконання своїх функцій менеджер використовує наступні типи комунікацій:
1) реальні, неформальні
2) формальні, неформальні
3) вертикальні, реальні
4) вертикальні, формальні
556. Формальні комунікації включають:
1) штабні;
2) паралельні;
3) горизонтальні;
4) перпендикулярні;
557. До формальних комунікацій відносяться:
1) штабні;
2) паралельні;
3) перпендикулярні;
4) діагональні;
558. Серед формальних комунікацій слід назвати:
1) штабні;
2) паралельні;
3) перпендикулярні;
4) вертикальні.
559. Основними елементами комунікації є:
1) отримувач інформації, передавач інформації, приймальник інформації, джерело інформації
2) програвач інформації, покупець інформації, передавач інформації, приймальник інформації
3) споживач інформації, приймальник інформації, джерело інформації, програвач інформації
4) продавець інформації, джерело інформації, передавач інформації, приймальник інформації
560. Ступенем відповідності фактичних параметрів системи управління сукупності стандартизованих вимог до неї є:
1) ефективність менеджменту;
2) відносність менеджменту;
3) стандартизація;
4) критерії ефективності менеджменту;
561. Відношення ефекту (результату) до витрат, які забезпечують його досягнення відображає узагальнений показник:
1) ефективності системи менеджменту;
2) результативності;
3) ефективності управління;
4) результативності менеджменту;
562. Комплексом стратегічних і оперативних заходів та практичних дій з оптимізації співвідношення між виробленою продукцією і затраченими виробничими ресурсами є:
1) управління виробництвом організації;
2) управління продуктивністю організації;
3) стратегічне управління;
4) управління ефективністю організації.
563. Одним із критеріїв ефективності системи менеджменту є:
1) закритість;
2) консерватизм;
3) цілеспрямованість;
4) багатовекторність;
564. До критеріїв ефективності системи менеджменту відноситься:
1) закритість;
2) консерватизм;
3) багатовекторність;
4) динамізм;
565. Серед критеріїв ефективності системи менеджменту слід назвати:
1) закритість;
2) консерватизм;
3) багатовекторність;
4) відкритість.
566. До показників, які характеризують управлінську працю, відноситься:
1) управлінський персонал;
2) підвищення трудоємності опрацювання управлінської інформації і;
3) автоматизація трудоємних операцій у сфері управління;
4) залучення управлінського персоналу.
567. Серед показників, що характеризують управлінську працю, слід назвати:
1) управлінський персонал;
2) підвищення трудоємності опрацювання управлінської інформації і;
3) скорочення управлінського персоналу;
4) залучення управлінського персоналу.
568. Одним із показників, що характеризують управлінську працю, є:
1) зниження трудоємності опрацювання управлінської інформації;
2) управлінський персонал;
3) підвищення трудоємності опрацювання управлінської інформації і;
4) залучення управлінського персоналу.