Тематика колективних творчих справ
1. Трудові справи
1.1. Атака трудова. Атака − це операція, яка має на меті швидке виправлення тих недоліків, які можна усунути силами класного колективу. Такі атаки здійснюються в короткий термін. Для трудових атак можливі такі завдання:
− привести в належний санітарний і естетичний стан територію (школи, дитячого садка, спортивного майданчика та ін.);
− привести в порядок майданчик (волейбольний, хокейний, баскетбольний);
− прикрасити подвір’я школи (прибрати доріжки, посадити квіти);
− відремонтувати паркан біля шкільної майстерні;
− підготувати і розвішати годівниці для птахів;
− привести в порядок подвір’я дитячого садка;
− зробити генеральне прибирання у приміщенні шкільної бібліотеки.
Трудова атака проводиться після спеціальної розвідки. Визначаються об’єкт та обсяги діяльності; створюється спеціальний загін, обирається командир. Після завершення атаки підбиваються підсумки, дається оцінка участі учнів у цій роботі. Класний керівник має виконувати роль дійового члена трудового загону. Уже це дисциплінує, організовує вихованців, є запорукою успіху.
1.2. Десант трудовий. Десант − це операція, яка проводиться силами школярів: вихід або виїзд добровольців для допомоги іншим колективам в якійсь важливій справі. Допомога може бути надана в короткий період (день-два).
Трудовим десантом орієнтовно можна розв’язувати такі завдання:
− допомога сільськогосподарському підприємству у збиранні врожаю чи виконанні інших робіт;
− допомога пенсіонерам у збиранні врожаю на присадибних ділянках;
− допомога пенсіонерам, непрацездатним людям у заготівлі палива на зиму;
− допомога старшим у насадженнях парку, алеї тощо.
Для проведення трудових десантів створюється тимчасовий загін на добровільній основі, обираються командир, його помічники. Залежно від мети десанту, обсягу роботи здійснюється відповідна підготовка.
Трудові десанти виховують в учнів милосердя, потребу і вміння приходити на допомогу людям, проявляти безкорисливість, винахідливість, наполегливість, почуття відповідальності.
1.3. Подарунок далеким друзям. Учасники операції можуть бути учнями одного чи різних класів. Весь колектив готує подарунки, які адресуються окремим людям (учасникам Великої Вітчизняної війни, пенсіонерам, ветеранам праці) або іншим дитячим колективам (дитсадкам, класним колективам інших шкіл, мешканцям будинків людей похилого віку). Подарунки мають бути виготовлені руками самих вихованців (іграшки, вишивки, аплікації, малюнки, макети, моделі, предмети побуту та ін.). В окремих випадках для подарунків можуть бути відібрані речі, предмети фабричного виробництва, але купувати їх слід за гроші, зароблені самими учнями, а не взятими у батьків.
Для підготовки подарунків можуть створюватися спеціальні творчі групи („бригада”, „комбінат”, „фабрика”, „видавництво” та ін.).
1.4. Рейд трудовий. Рейд − операція-похід, яка проводиться силами добровольців (дітей і дорослих). Рейд може тривати кілька днів і навіть тижнів. Трудовий рейд − це операція комплексного характеру, яка має на меті виховувати в учнів почуття відповідальності за людей, природу, формувати певні уміння й навички.
Приклади справ, які можуть здійснюватися під час трудових рейдів:
− збір матеріалів про учасників Великої Вітчизняної війни;
− збір матеріалів про борців за свободу України;
− збір матеріалів про історію розвитку села, міста, господарства, фабрики, школи;
− поповнення матеріалів краєзнавчого музею;
− участь у благоустрої населеного пункту, паркової зони, оформленні та впорядкуванні школи і шкільної садиби;
− створення виставок дитячих малюнків, виробів, улаштування благодійних вечорів;
− турбота про молодших дітей: організація дитячих ігрових майданчиків для дошкільнят і учнів молодших класів, проведення з ними розважальних ігор;
− надання допомоги старшим людям у господарських справах;
− допомога в охороні природи (розчищення джерел, русел річок, догляд за тваринами, їх підгодівля та ін.).
1.5. „Снігова казка” − це сюрприз-подарунок малюкам, зимова трудова операція, учасники якої створюють (у таємниці від дітей) різні скульптури, снігові фігури, фортеці із снігу та льоду, казкові будинки, льодові ковзанки. Після завершення роботи класний колектив запрошує вихованців дитсадка або молодших школярів і урочисто передає „зимове містечко” в користування.
1.6. Фабрика трудова − це рольова гра, учасники якої, за прикладом старших, створюють вироби, які можуть бути корисними безпосереднім виробникам та іншим дітям.
Можливі види виробів (продукції):
− наочні посібники для молодших класів, дитсадків;
− сувеніри, вишивки, аплікації, макети;
− новорічні прикраси;
− матеріали, пристрої для спортивних ігор;
− експонати (діаграми, макети, вітрини, планшети) для виставок у школі, в музеях;
− годувальниці, будиночки, місця для гніздування птахів, звірів;
− ляльки, декорації для лялькового театру, маскарадний одяг. Трудова фабрика діє за правилами виробництва. В її структурі мають бути „спеціалізовані цехи”, директор, його помічники, начальники цехів, плановий відділ, відділ збуту та ін.
2. Пізнавальні справи.
2.1. Вечір (ранок, збір) веселих задач. Передбачає кілька пізнавальних ігор-оглядів, які зв’язані між собою логічною доцільністю і являють собою своєрідну ігрову сюїту. Учасники цього дійства, об’єднані в невеликі групи (8 − 10 осіб), виконують творчі завдання і по черзі в змагальному стилі виступають експромтом зі своїми варіантами розв’язку.
Приклади творчих завдань для естафети веселих задач:
− придумати і показати в ігровій формі мімічну сцену на запропоновану тему: „На рибалці”, „Прийом у дантиста”, „Учень і директор”, „Воротар” та подібні;
− написати вірш за словами, які римуються, наприклад: ...читає, ...співає, ...любить, ... трубить;
− скласти невеличке оповідання за означеним початком;
− зобразити і „оживити” картину „Знову двійка”, „На рибалці”;
− відтворити пантомімічно фрагмент якогось вірша;
− придумати і сценічно показати варіанти розв’язання різних конфліктних ситуацій, наприклад:
а) хлопчик мучить кішку. Ти бачиш цю сцену. Що робитимеш?
б) у коридорі школи дівчатка-п’ятикласниці кидають на підлогу лушпиння соняшникових зернят. Твої дії?;
− виконати кілька українських пісень на задану тему;
− прочитати кілька віршів українських поетів на певну тему.
2.2. Вечір-мандрівка − пізнавальний огляд, учасники якого діляться один з одним своїми знаннями, враженнями, пропозиціями, творчими планами про певні сторони дійсності. Особливістю такого вечора є прийом рольової гри у мандрівці, що дозволяє здійснювати обмін думками, досвідом, намірами у захоплюючій, навіть фантастичній формі, розвивати творчу уяву, допитливість, винахідливість.
Можливі теми вечорів-мандрівок (і серій таких вечорів):
− наше село (місто, район);
− рідна Україна (населення, флора, фауна, ріки, моря, гори, корисні копалини);
− дивний світ природи;
− мандрівка у світ музики (кіно, театру, образотворчого мистецтва);
− мандрівка на колісниці фантазії.
2.3. Вечір пізнаних і непізнаних таємниць. Ця своєрідна гра дозволяє у захоплюючій формі обмінятися думками про явища дійсності, виходячи з інформації з різних наукових джерел.
Можливі варіанти проведення вечорів:
1. Створюється „рада мудреців”, яка складає список таємниць (запитань). Завдання-запитання завчасно роздаються (за 2 − 3 тижні до вечора) творчим групам учасників. На вечорі кожна команда одержує 1 − 2 таємниці для докладного повідомлення. Інші команди ставлять запитання, висловлюють свої міркування.
2. Кожна команда відшукує „таємниці” і в ході вечора пропонує членам іншої команди відгадати їх.
3. Кожна команда пропонує „раді мудреців” свої „таємниці”. Рада відбирає кілька таких „таємниць”, завчасно їх оприлюднює, після чого колектив класу готується до участі в розгадуванні „таємниць”.
4. Організатори вечора одержують „таємниці” від учасників на окремих аркушах, відбирають ті, які можуть становити загальний інтерес, уміщують їх у „банк таємниць”. На вечорі ведучі дістають з „банку” запитання, оголошують їх і пропонують охочим відповісти на них.
У ході такої пізнавальної гри доцільно забезпечити змагальність між командами. Кожна „таємниця” має оцінюватися певною кількістю балів. Журі об’єктивно оцінює колективну інтелектуальну працю команд.
Приклади запитань-таємниць:
− чи є життя на інших планетах?
− як з’явилися на Землі люди?
− чи можна передавати думки на відстані?
− чи можна замінити мозок людини електронною системою?
− якою буде природа майбутнього?
− що передається за спадковістю?
− чи розуміють нас тварини?
2.4. Місто веселих майстрів − масова рольова гра, яка задовольняє і розвиває інтерес школярів до різних професій. Вона сприяє знайомству з професіями, певним чином упливає на формування професійних інтересів школярів.
Можуть бути різні варіанти такої гри. Найпростіший варіант: учні знайомляться з певними професіями, установами чи підприємствами, і здійснюють „захист своєї професії, установи, підприємства”.
2.5. Виставка фантастичних проектів − пізнавальна справа-огляд, під час якої одна з команд завчасно розробляє проект майбутнього і захищає його в присутності опонентів. Підготовка проекту може тривати кілька тижнів, днів, годин (залежно від теми, віку учнів). На захист відводиться 10 − 20 хвилин. Теми проектів учні можуть обирати самі (з числа запропонованих), шляхом жеребкування. Кожний проект (підготовлені матеріали: схеми, малюнки, макети), його захист журі оцінює певною кількістю балів.
Орієнтовні теми фантастичних проектів: „Засоби зв’язку майбутнього”, „Житло людей XXI століття”, „Транспорт майбутнього”, „Розвиток медицини”, „Засоби інформації майбутнього”, „Школа XXI століття” тощо.
2.6. Захист читацьких формулярів − пізнавально-творча справа, яка сприяє вдумливому ставленню до читання художньої і наукової літератури, розвитку логічного мислення. Певні групи учнів періодично в присутності класного колективу розповідають про зміст прочитаних книг. Учні-експерти завчасно знайомляться з читацькими формулярами школярів і задають „захисникам” запитання щодо змісту книг, їх персонажів.
2.7. Оповідь-естафета − колективна творча справа, яка сприяє розвитку пам’яті, логічного мислення, естетичних смаків. Таку роботу краще вести з мікроколективами, творчими групами.
Можливі варіанти організації естафети:
1. Від ведучого − до кожного мікроколективу. Ведучий придумує початок оповідання для кожного мікроколективу окремо. Мікроколективи (команди) впродовж визначеного часу працюють над продовженням і закінченням оповідання. Потім варіанти оповідань зачитуються і оцінюються колективом.
2. Від ведучого − до творчих груп (єдиний початок для всіх). Кожна творча група (у таємниці від іншої групи) пише продовження. Потім читаються і обговорюються усі варіанти.
3. Від однієї творчої групи − „ланцюжком”. Початок оповідання придумує одна група, продовжує інша. І так − до завершення.
2.8. Турнір-вікторина − пізнавальна справа, в якій бере участь кілька груп. Кожна команда колективно готує запитання і відповіді з обраної теми.
Коло тем, які можуть бути обрані для турніру-вікторини, вельми широке: „Рослини”, „Тваринний світ”, „Географія України”, „Історія України”, „Рідний край”, „Космос”, „Казки”, „Народні обряди”, „Культура поведінки”, „Цікава математика”, „Українські пісні”, „Країни і континенти” і т. п.
2.9. Турнір знавців − пізнавальна справа, яка проводиться кількома колективами, творчими групами в рамках класного колективу або колективу загальношкільного. Кожна група виступає організатором одного з турнірів. Турнір знавців може проводитися по одному з профілів або бути комплексним. Наприклад, турнір знавців за участю чотирьох груп може складатися з таких турів-змагань: 1) знавців фізики; 2) знавців мови; 3) знавців звичаїв українського народу; 4) знавців природи.
Усний журнал (альманах) − пізнавальна творча справа, що являє собою серію коротких виступів (сторінок) на різні теми.
Кожний член колективу готує свою сторінку усного журналу з урахуванням інтересів, творчих можливостей, і виступає перед „слухачами” класу з яскравими повідомленнями на обрану тему, за ним − інший (ніби гортаючи сторінки справжнього журналу, альманаху).
Теми і жанри „сторінок” журналу можуть бути різноманітними: „Наша Україна”, „Економічні новини”, „Екологія і ми”, „Навколо світу”, „Наука і виробництво”, „Тварини − наші друзі”, „Здоров’я дітей” і т. п.
3. Художні творчі справи
Художні колективні справи сприяють розвитку художніх і естетичних смаків вихованців, розвивають прагнення прилучатися до культури, мистецтва, спонукають випробувати свої сили в різних видах творчості.
3.1. Віночок пісень − масова гра-огляд, учасники якого, які складаються з кількох команд, по колу виконують пісні на обрану тему.
Кожна команда співає лише один куплет і повинна виконувати його одразу ж після попередньої групи. Якщо команда допустила паузу (5 − 6 секунд) або виконала пісню не з обраної теми, то вона вибуває з гри. Перемагає та команда, яка виконала найбільше пісень.
Можливі теми для віночків пісень: „Пісні про працю”, „Пісні про природу”, „Пісні про дружбу”, „Пісні про дітей”, „Пісні про кохання”, „Пісні про маму”.
3.2. Ляльковий театр − це рольова гра, завдяки якій здійснюється підготовка і показ вистав для дитячих колективів. З цією метою у школі створюється творчий колектив − „Ляльковий театр” з певною структурою, творчим керівництвом.
3.3. Літературно-художні конкурси − колективні справи, скеровані на розвиток творчих здібностей кожного члена колективу. У цій діяльності беруть участь на умовах змагальності представники мікроколективів, первинних колективів.
Можливі види літературно-художніх конкурсів:
− на кращу казку;
− на краще оповідання;
− на кращий малюнок;
− на кращу художню аплікацію;
− на кращу вишивку;
− на кращу скульптуру.
3.4. Естафета улюблених справ − справа-огляд, під час якої кожен із членів класного колективу по черзі знайомить товаришів зі своїм улюбленим заняттям, розповідає про зміст цього заняття, демонструє результати своєї діяльності: малюнки, вишивки, колекції, вірші, квіти, домашніх тварин, аплікації, кулінарні вироби тощо.
4. Спортивні справи
Головне завдання спортивних справ − сприяти розвитку фізично здорових вихованців, формувати в них санітарно-гігієнічні вміння, розвивати кмітливість, винахідливість, силу волі, витривалість, сміливість, колективізм, дисциплінованість.
4.1. Весела спартакіада передбачає участь вихованців у кількох коротких спортивних змаганнях, які об’єднані у формі творчих ігор.
Можливі види змагань: комбінована естафета, загальнокомандні виступи, змагання представників команд.
У веселій естафеті можуть брати участь кілька мікрокоманд. Завдання для команд і окремих учасників повинні мати ігровий характер з елементами творчості і змагальний характер з нарахуванням балів.
Спартакіади можуть бути літніми, зимовими, лише з ігрових видів спорту, художньої чи спортивної гімнастики, водних видів спорту.
4.2. Спартакіда народних ігор має сприяти не лише розвитку фізичних можливостей школярів, але й їх ознайомленню з національними народними видами фізичного виховання дітей. Спартакіади можна проводити за тематичним планом. Наприклад:
− спартакіада українських народних ігор;
− спартакіада російських народних ігор;
− спартакіада народів Закавказзя.
Підготовка до таких спартакіад має проводитися завчасно під керівництвом учителів фізичної культури.
5. Державні і народні обрядові свята
Національне виховання є провідним завданням системи освіти і виховання. У кожній країні є свої національні, державні і релігійні свята, які відображають сутність її історії, загальнонародні здобутки.
Разом з тим є національні обрядові свята, які пов’язані з давніми народними традиціями, віруваннями та ін. І державні, і народні, і релігійні обрядові свята мають сприяти вихованню у молодого покоління національної свідомості, громадянської зрілості, гуманізму, почуття гордості за країну, її народ.
Діти різних вікових груп можуть включатися в колективні творчі справи з підготовки і відзначення державних свят.
В останні роки почали відроджуватися національні обрядові свята, до яких школа через ідеологічні заборони впродовж багатьох років не зверталася. їх проведення становить певні труднощі. Тому наводимо сценарні розробки таких свят.
ПОЕЗІЯ ЛІТА, ГІМН ПРИРОДІ
Сценарій купальського свята
У давні часи богові Купайлу приносили жертви. Тому свято можна почати з проходження його учасників центральною вулицею міста чи села. Наближаючись до води (річки, ставка), вони „жертвують” Купайлу пісні, інсценівки, які відтворюють побут народу.
Попереду йдуть козаки на чолі з отаманом. У руках одного з них корогва з написом: „Усі − на Купайла, щоб життя красивішим ставало!” Козаки співають пісні „За світ встали козаченьки”, „Ой на горі та й женці жнуть” та інші.
За ними простують чумаки. В одного з них також гасло: „Найчистіша сіль − в народному обряді!” Чумаки співають своїх пісень. Серед тих, хто йде на свято, можуть бути герої творів І. П. Котляревського, Г. Ф. Квітки-Основ’яненка, І. К. Карпенка-Карого, М. П. Старицького, М. Л. Кропивницького, Лесі Українки. Далі йдуть танцюристи, за ними − гурт парубків із Солом’яником у руках. (Солом’яник іще називають козубом).
Парубки(голосно).
Просимо до нашого козуба
Кинути папір, солому, тріски,
Спалимо все те ми коло дуба.
Солом’яник запалає −
Про Купайла нагадає...
Хто крізь полум’я пройде, −
Своє щастя враз знайде!
(Повторюють ці слова, збираючи в козуб тріски для багаття).
Завершують колону „відьми” й „чорти”. Вони пританцьовують, примовляючи:
Хто на Купайла не піде −
У себе в хаті нас знайде!
До пекла ми таких потягнем.
Три шкури з вас ми стягнем!
Відьма.
А я зведу кого завгодно,
Кажу усім це принародно,
І покатаюсь, мов на свині.
На чоловіковій спині...
(Стрибає на одного з глядачів /статиста/, верещить. Той везе відьму на спині).
Біс.
Ану розплющіть мені очі −
На всіх я подивлюся!
З тим, хто боїться біса й ночі,
Я хутко розберуся!
Бо хто боїться − не козак,
Бо хто трясеться − не козачка.
Хапайте ви он тих зівак,
Для них є гаспидова тачка!
Чорти хапають перехожих /статистів/ і „кидають” у візок. Відьми й чорти танцюють „нечистосилівський танок”, потім знову жартують.
БІЛЯ ВОДИ
Група дівчат (дзвінко).
Ми починаєм наше свято!
Людей зібралося багато,
Щоб веселитися й співати,
Про свято слово слід сказати!
Слово виголошує старійшина.
Свято Івана Купайла, що бере початок із сивої давнини, припадає на пору літнього повороту Сонця, тобто на ніч із 7 на 8 липня (з 23 на 24 серпня за старим стилем).
Язичницькому богові достатку і врожаю Купайлу хлібороби приносили жертви на початку жнив. На його честь запалювали „живий вогонь”, який добували тертям. „Живий вогонь” багаття, яке перестрибували учасники дійства, мав очистити їх від лихого, гріховного, від того, що міг „причепити” їм злий дух. У купальську ніч люди обходили поля, левади, сади. Заговорювали їх від злого духу.
Коли наші предки ще не знали хліборобства, вони збирали дикоростучі плоди, злаки, траву, квіти. Особливо ж шукали легендарну квітку папороті.
Свято Івана Купайла − це поезія літа, гімн силі і буянню природи, величальна людині-працелюбові.
Для нас свято Івана Купайла є дійством добра, щирості, милосердя, миролюбності слов’янської душі,. Воно утверджує єдність природи і людини, святе почуття господаря рідної землі, як чисте джерело, сповнює наші серця надією на відродження національної культури; як перевесло, зв’язує з традиціями предків, виховує гуманістичні почуття, кличе бути причетними до величного храму тисячолітнього народного духу.
Дівчата.
Купайло! Купайло! Де ти зимувало?
Старійшина.
Зимувало в лісі, ночувало в стрісі,
Зимувало в пір’ячку,
Літувало в зіллячку.
Дівчата.
Ой, давайте поспіваєм
І Купайла пострічаєм!
Заспівують „Проти Івана сонце іграло”.
Проти Івана сонце іграло.
Ой рано, на Івана. А де ж воно ночувало?
Ночувало у Івана. А що ж воно вечеряло?
Вечеряло варенички, варенички з цибулею,
З цибулею, з чорним маком,
З чорним маком, з пастернаком,
І з юшкою, з петрушкою.
Ой рано, на Івана...
Дівчата.
Наше Купайло з верби, з верби,
А ти, Іване, прийди, прийди...
А як прийдеш не доріжкою,
То привеземо теліжкою!
(З гущавини парубки несуть вербу-Купайло).
Дівчата.
Купайло стрічками перев’яжемо,
Травою-зіллям заквітчаємо,
Нехай нас заворожить тайно −
Казкою стародавньою.
(Заквітчують дерево і співають).
− На Івана на Купайла що Іван діє?
− Гречку сіє.
− У нашої гречки гарні вершечки.
Було б тобі, Іванку, не купатися,
Було б тобі, Іванку, з нами гратися.
− Що Іван діє?
− Пшеницю сіє.
− У нашої пшениці жовті косиці.
Було б тобі, Іванку, не купатися,
Було б тобі, Іванку, з нами гратися.
(З гурту „чортів” чується голос).
На Івана Купальського
Ходила відьма до печального,
Хотіла хлопця зчарувати,
Собі коханого обрати!
Дівчата.
Відьмі хлопця не дамо,
Бо він гарний, чорнобривий...
Танець з ним поведемо −
Буде серед нас щасливий!
Парубки (співають).
Сонце пече − смола тече...
Та йдіть, хлопці, смолу брати,
Відьмі очі заливати,
Щоб на ногах не ходила,
Чужих корів не доїла.
Бо корівки старенькії,
В них телятка маленькії.
(З криком, молодецьким свистом парубки проганяють „нечисту силу”, яка, за стародавніми повір’ями, могла з’являтися після появи Купайла).
Дівчата.
На Купайла огонь крешуть,
Нехай відьми на пень брешуть,
Нехай брешуть, нехай знають,
Хай молоко не одбирають.
Починають співати.
Купайло, наш Купайло,
Заграло сонечко на Йвана,
Де сходить сонце, там грає,
Там мій миленький кониченька сідлає.
Сідлає кониченька при свічі,
А виходить на вулицю уночі.
Вийшов на вулицю, посвистав.
Все ж він миленької не застав.
Чогось моя миленька стала пишна,
Що до мене на вулицю не вийшла.
Із вечора русу косу чесала,
А о півночі черевички озувала
І до світла на вулицю виходжала.
(Запис П. Чубинського).
Старійшина.
Чи не час нам, браття,
З Долею зустрітись,
Розпалить багаття,
Разом всім погрітись?
Парубки.
Доля − дитя Правди,
Доля з нами завжди!
(У заквітчаній корзині парубки приносять до верби-Купаила Долю − вродливу дівчину).
Доля.
Хто першим вогонь добуде —
Той з Долею завжди буде!
Любі друзі, палиці беріте
І вогонь купальський запаліте!
(Старійшина вручає парубкам знаряддя для видобування вогню і проводить змагання. Звучить віночок пісень, допоки парубки не видобудуть вогонь. У сучасних умовах можна скористатися й сірниками. Старійшина вручає переможцеві приз, а потім закликає:
Час вогнем очиститись усім,
Нумо, Солом’яника паліте! . .
Біля багаття починаються ігри, перестрибування, сміх, пісні.
Доля.
Що ж, тепер „гріхи” паліть,
Сили наберіться,
Полум’я хай тріпотить,
Зло нас хай боїться!
(Парубки, дівчата підкидають солому у вогонь, роблять рухи, що символізують позбавлення від гріхів).
Старійшина.
Доручаю козакові,
А також і чумакові,
Парубкам завзятим
Розпалити на плоту
Ще одне багаття!
Хай горить там, на воді,
Мов казкова квітка!
За сміливця враз піде
Та й найкраща дівка!
(Парубки, запаливши факел, пливуть на плоту, намагаючись загрібати однією рукою, щоб доставити вогонь. Запалюють багаття. Пліт оббитий жерстю, на нім − солома, сміття).
Старійшина.
Час нам Долю запитати:
Коли вінки на воду опускати?
Доля Роздає дівчатам вінки, багато з них мають свої, їх кидають у воду, течія несе квіти до вогню, що палає на плоту.
Чути пісню „А ми рутоньку посієм”.
А ми рутоньку посієм,
Зеленую руту, жовтий цвіт посієм!
А ми рутоньку пополем, пополем!
Зеленую руту, жовтий цвіт пополем!
А ми рутоньки нарвемо, нарвемо!
Зеленую руту, жовтий цвіт сплетемо!
А ми дівочок вберемо, вберемо! ' ,
Зеленую руту, жовтий цвіт
Вберемо!
Пісня „Заплету віночок”.
Заплету віночок, заплету шовковий,
На щастя, на долю, на чорнії брови. (Тричі).
Ой пущу віночок на биструю воду.
На щастя, на долю, на милого вроду. (Тричі).
Ой, полинь, віночку, прудко за водою,
На щастя, на долю милому зі мною. (Тричі).
Дівчата.
Пливіть, віночки, за водою
Вечірньою порою...
Хто віночок упіймає −
З дівчиною на рушничок стане!
Кілька парубків приносять вінки для дівчат, запрошуючи їх до танцю.
Доля.
Хочу вам пораду дати:
Коли будем працювати
І любити рідний край −
Нас віддячить Урожай.
Дівчата.
Ти прийди до нас, Врожаю!
Бо ми працю прославляєм.
Коли візьмем все із поля,
Усміхнеться до нас Доля!
З’являється Урожай (хлопець, заквітчаний колоссям). Він говорить:
Я приходжу до вас знову.
Тільки волю збережіте,
Славні звичаї народу
У життя нове беріте!
На честь Урожаю учасники свята співають одну з пісень про рідну землю.
Старійшина.
Час Купайла покупати,
Треба вже його сховати.
Попрощаємось з Купайлом,
Почесті йому віддаймо!
Усі співають пісню „І в вас, і в нас хай буде гаразд”. У цей час парубки викопують вербу-Купайло і несуть до води. Через якийсь час доповідають:
Ми Івана покупали,
Аж на рік його сховали.
Через літо, зиму, осінь
Нам поверне його просинь.
Старійшина.
Попрощатись мені час.
Пісні ваші пречудові...
Ще зустрінемось, шановні,
На наступний раз.
Землю я благословляю
На багатий урожай.
Хай достатком розквітає
Степовий наш край.
Обходить учасників свята, обсипає їх зерном.
Доля.
Щастя вам, хороші люди,
Світле майбуття...
На лихе хай буде згуба,
На добро − життя!
Дівчата.
Пам’ятаймо рід козацький,
Сонця-духа не цураймось!
О народе український,
По-братерськи всі кохаймось!
Гурт з піснями повертається додому.
(Каюков В. І. Поезія літа, гімн природі // Рідна шк., 1983. − № 6. − С. 29 − 31).
РОЗДІЛ VI
ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА
Діяльність класного керівника має носити системний характер і не випадати із загальної системи роботи школи, педагогічного колективу загалом. Тому вона повинна бути плановою, цілеспрямованою і скерованою на перспективу розвитку дитячого колективу й кожної особистості зокрема.
Зміст, форми, засоби і методи роботи класного керівника повинні визначатися цільовими завданнями виховної роботи − створення оптимальних умов для всебічного гармонійного розвитку особистості школяра з погляду завдань морального, розумового, трудового, фізичного й естетичного виховання.
„Планування виховної роботи, − писав В. О. Сухомлинський, − це насамперед уявлення про ідеал виховання. Вихователь повинен уявляти, що має вийти з доставленої в його майстерню „брили мармуру”. Від того, наскільки ясне це уявлення, залежить розуміння суті й необхідності планування виховної роботи” (Сухомлинський В. О. Вибр. тв.: В 5 т. − Т. 2. − К.: Рад. шк., 1976. − С. 646).
В основу планування виховної роботи класного керівника слід покласти „Концепцію національного виховання”.
При складанні плану виховної роботи необхідно дотримуватися таких правил:
1. Чітке визначення мети.
2. Орієнтація на реалізацію потреб, інтересів вихованців з урахуванням пропозицій школярів і їхніх батьків.
3. Відображення основних соціальних подій у суспільстві.
4. Передбачення різноманітних видів діяльності вихованців як важливої передумови їхнього соціального розвитку.
5. Орієнтація на різноманітність змісту, форм, видів діяльності, які викликали б інтерес у школярів.
6. Дотримання наступності й перспективності в розвитку дитячого колективу.
7. Забезпечення конкретності й реальності та обґрунтованості запланованих видів виховної роботи.
8. Урахування інтелектуальних і морально-духовних можливостей вихованців.
9. Урахування соціального і природного навколишнього середовища, в якому живуть школярі.
План виховної роботи класного керівника доцільно складати на чверть або півріччя. Хоча можна визначати основні завдання виховної роботи й на більш тривалий час.
Навряд чи варто дотримуватися чітко регламентованої структури плану роботи класного керівника. Найбільш доцільною можна вважати таку структуру плану, яка була б орієнтована на комплексний підхід до розв’язання завдань всебічного гармонійного розвитку особистості. У цьому сенсі варто виокремлювати такі структурні компоненти плану виховної роботи класного керівника:
1. Характеристика класного колективу і завдання його розвитку на визначений період.
2. Моральне виховання.
3. Розумове виховання.
4. Трудове виховання.
5. Фізичне виховання.
6. Естетичне виховання.
7. Формування учнівського колективу.
8. Робота з батьками.
У кожному з означених розділів класний керівник планує реалізувати конкретні види діяльності, спрямовані на розв’язання завдань всебічного гармонійного розвитку школярів.
Варто дотримуватися такої форми плану роботи класного керівника.
| № п/п | Зміст роботи | Термін виконання | Відповідальні за виконання | Відмітка про виконання |
Ефективність виховної роботи класного керівника визначається результатами його діяльності: які позитивні зміни відбулися за певний період у формуванні дитячого колективу, показниками рівня сформованості необхідних якостей школярів з погляду завдань розумового, морального, трудового, фізичного й естетичного виховання.
РОЗДІЛ VII